Рішення

від 31.07.2024 по справі 912/1170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 рокуСправа № 912/1170/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/1170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг", б. Шевченка, 150, кв. 94, м. Черкаси, 18001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ", пров. Цеховий, 3, офіс 0, м. Кропивницький, 25014

про стягнення 2 010 922,29 грн

Представники

від позивача - Хомік С.Г. адвокат, ордер серії СА №1085050 від 06.05.2024, посвідчення №17 видане 11.10.1993,

від позивача - Литвиненко М.М. керівник,

від відповідача - Кривенко М.П. адвокат, ордер серії ВА №1082616 від 05.06.2024, посвідчення №347 видане 04.01.2019,

слухач Моргун Я.М., паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Соснівським РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області 28.05.2013.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (далі - ТОВ "Благодар Агро Торг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (далі - ТОВ "СВК АРАТ") з вимогами про стягнення 2 010 922,29 грн, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в частині повернення коштів.

Ухвалою від 13.05.2024 суддя залишила позовну заяву без руху та надала строк для усунення недоліків.

20.05.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1170/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 20.06.2024 о 11:00 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

05.06.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду відзив на позов, де заперечив позовні вимоги.

14.06.2024 позивач подав суду відповідь на відзив.

Ухвалою від 20.06.2024 суд закрив підготовче провадження у справі №912/1170/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.07.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні 31.07.2024 позивач підтримав позовні вимоги, відповідач заперечив вимоги позивача.

Суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

15.08.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №2, а.с. 6-8), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 600 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 14.11.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 14.11.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №16 від 15.08.2023 фінансова допомога в розмірі 600 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 9).

08.09.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №3 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №3, а.с. 11-13), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 600 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 08.12.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 08.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №28 від 08.09.2023 фінансова допомога в розмірі 600 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 14).

26.09.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №4 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №4, а.с. 16-18), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 250 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 26.12.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 26.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №27 від 26.09.2023 фінансова допомога в розмірі 250 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 19).

21.11.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №5 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №5, а.с. 21-23), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 300 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 31.12.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №33 від 21.11.2023 фінансова допомога в розмірі 300 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 24).

Вказані договори підписано сторонами та скріплено печатками.

20.03.2024 позивач направив відповідачу претензію на загальну суму 1 750 000,00 грн (а.с. 26-27).

У відповіді від 05.04.2024 відповідач зазначив про безпідставність вимог позивача щодо повернення грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у зв`язку з відсутністю у ТОВ "СВК АРАТ" такого обов`язку з огляду на укладення між сторонами договору про новацію зобов`язань (а.с. 29-30).

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Судом встановлено, що укладені договори за своїм змістом та правовою природою є договорами позики, які підпадають під правове регулювання норм глави 71 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, між сторонами укладено чотири договори про надання поворотної фінансової допомоги, згідно яких сторони погодили умови надання фінансової допомоги, її розмір, строк та порядок повернення допомоги, відповідальність, права та обов`язки сторін, строк дії договору, інші положення.

Відповідно до пункту 1.2. договорів нарахування процентів не передбачається.

Поворотна фінансова допомога надається Допомогодавцем Користувачу у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Користувача (п. 3.2. договорів).

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, про що свідчать відповідні платіжні інструкції (а.с. 9, 14, 19, 24).

Будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем як Допомогодавцем умов договорів з боку відповідача відсутні.

У поданому відзиві відповідач підтвердив виникнення між сторонами правовідносин на підставі зазначених договорів та грошового зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, відповідач не визнає позовні вимоги, заперечує позов, вважає, що відповідач не порушував прав позивача, оскільки на даний час відсутній обов`язок щодо повернення грошових коштів у зв`язку з укладенням 21.11.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" та ТОВ "СВК АРАТ" угоди, яка за своїм змістом відповідає договору про новацію зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, на які посилається позивач як підставу для вимоги про стягнення грошових коштів.

Відповідач вказує, що за змістом договору про новацію зобов`язань ТОВ "СВК АРАТ" зобов`язалося надати послуги ТОВ "Благодар Агро Торг", яке надало поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 750 000,00 грн (договір №2 від 15.08.2023, №3 від 08.09.2023, №4 від 26.09.2023, №5 від 21.11.2023) з доробки зернових культур (кукурудза) в об`ємі 7 тисяч тонн за дисконтними цінами сушіння 100 грн/т%, доочистка - 120 грн\т.

За доводами відповідача, вказана угода містить підписи та печатки обох сторін правовідносин, що свідчить про її укладення у належній письмовій формі.

Таким чином, відповідач стверджує, що за угодою від 21.11.2023 у ТОВ "СВК АРАТ" виникли інші зобов`язання щодо надання послуг позивачу з сушіння та очистки насіння кукурудзи в кількості 7 тис. тонн за узгодженими цінами замість первісних щодо повернення грошових коштів, тому зобов`язання за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №2 від 15.08.2023, №3 від 08.09.2023, №4 від 26.09.2023, №5 від 21.11.2023 припинилися з визначених законом підстав (глава 50 Цивільного кодексу України) внаслідок новації.

На думку відповідача, підписанням зазначеної угоди між сторонами у ТОВ "СВК АРАТ" існує право на "законне очікування", що отримані грошові кошти в сумі 1 750 000,00 грн є платою за послуги з сушіння та очистки зерна, яке ТОВ "Благодар Агро Торг" має надати в майбутньому.

Також відповідач наголошує, що внаслідок заміни зобов`язань припинилися зобов`язання, пов`язані з виконанням первісного обов`язку з повернення коштів у встановлений договорами строк, у тому числі пов`язані з відповідальністю за несвоєчасне повернення суми позики, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, неустойки та інфляційних втрат за неповернення поворотної фінансової допомоги.

На підтвердження вказаних обставин відповідач подав суду розписку від 21.11.2023, за змістом якої зазначено наступне:

"Я, Оганджанян Степан, директор ТОВ "СВК-Арат", зобов`язуюсь виконати послуги перед ТОВ "Благодар Агро Торг", який надав поворотну фінансову допомогу у розмірі 1750000,00 (договір № 2 від 15.08.23, № 3 від 08.09.23, № 4 від 26.09.23, № 5 від 21.11.2023) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (15.08.2023; 08.09.2023; 26.09.2023; 21.11.2023) з доробки зернових культур (кукурудза) в об`ємі 7 тисяч тон за дисконтними цінами.

Сушіння 100 грн/тонна-%

Доочистка - 120 грн/т

Ціни вказано не враховуючи послуги генератора."

Вказана розписка підписана сторонами та скріплена печатками при двох свідках, підписи яких також містяться на розписці.

Проаналізувавши зміст зазначеної розписки, суд прийшов до висновку, що така розписка не є договором новації в розумінні ст. 604, ст. 1053 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Зі змісту статті 604 Цивільного кодексу України вбачається, що ознаками новації є:

- спосіб припинення зобов`язання;

- вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);

- є двостороннім правочином (договором);

- нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

До умов новації згідно з вимогами закону віднесено наступні:

- нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;

- сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про новацію", про яку йдеться у частині другій статті 604 Цивільного кодексу України, - це договір про заміну зобов`язання;

- вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;

- наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

- дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що виникає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);

- зміна змісту зобов`язання;

- допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №924/232/22.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №921/301/17-г/11 зазначено, що застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання.

Верховний Суд констатує, що новацією є заміна саме зобов`язання, яким є виконання особою певної дії на користь іншої сторони на нове, яким є виконання тією ж особою на користь тієї ж сторони іншої дії, характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання.

Таким чином, істотними умовами договору про заміну первинного зобов`язання є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Тлумачення статей 1046 та 1047 Цивільного кодексу України свідчить, що по своїй суті розписка є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що розписка від 21.11.2023 сама по собі не є договором, не відповідає вимогам щодо форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання (надання послуг по сушінню, доочистки), не містить застереження про наявність наміру сторін вчинити новацію, про припинення первісного зобов`язання, зміни змісту зобов`язання.

За змістом статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вже зазначено, позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 1 750 000,00 грн.

В порушення п. 3.3. договорів відповідач не повернув позивачу вказану фінансову допомогу.

Строк повернення фінансової допомоги, відповідно до положень п. 3.3. договорів, є таким, що настав.

Доказів повернення фінансової допомоги в загальному розмірі 1 750 000,00 грн відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1750 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу окремо по кожному договору про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:

- на суму 600 000,00 грн - 85 446,57 грн пені (за період з 15.11.2023 по 06.05.2024); 8 532,00 грн 3 % річних (за період з 15.11.2023 по 06.05.2024); 11 478,83 грн індексу інфляції (за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року);

- на суму 600 000,00 грн - 72 821,91 грн пені (за період з 09.12.2023 по 06.05.2024); 7 348,00 грн 3 % річних (за період з 09.12.2023 по 06.05.2024); 8 436,65 грн індексу інфляції (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року);

- на суму 250 000,00 грн - 26 561,64 грн пені (за період з 27.12.2023 по 06.05.2024); 2 692,00 грн 3 % річних (за період з 27.12.2023 по 06.05.2024); 1 753,00 грн індексу інфляції (за період з січня 2024 року по квітень 2024 року);

- на суму 300 000,00 грн - 30 641,09 грн пені (за період з 01.01.2024 по 06.05.2024); 3 107,00 грн 3 % річних (за період з 01.01.2024 по 06.05.2024); 2 103,60 грн індексу інфляції (за період з січня 2024 року по квітень 2024 року).

Відповідач не надав контррозрахунок сум пені, 3% річних та інфляційного збільшення.

Відповідно до п. 4.2. договорів за прострочення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, який визначений в п. 3.3. договорів, користувач сплачує допомогодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вказані розрахунки позивача, суд встановив, що позивачем при розрахунку пені не враховано в період прострочення облікову ставку НБУ в розмірі 13,50%, а також те, що прострочення зобов`язання за повернення фінансової допомоги в розмірі 300 000,00 грн (зі строком повернення до 31.12.2023 включно) має місце з 02.01.2024, з огляду на положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені та 3 % річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача 21670,36 грн 3 % річних та 215071,66 грн.

Також суд перевірив розрахунок інфляційних втрат в розмірі 23772,08 грн та встановив його арифметичну вірність.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 1750000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 215071,66 грн пені, 23772,08 грн індексу інфляції та 21 670,36 грн 3 % річних.

Підстави для задоволення позову в іншій частині стягнення пені та 3% річних відсутні, у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 100 546,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту ч. 3 ст. 126 ГПК України випливає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У свою чергу, вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що у поданому позові позивач заявив про понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 100 546,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач подав договір про надання правової допомоги від 03.05.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1085050 від 06.05.2024, платіжну інструкцію про сплату гонорату від 03.05.2024 (а.с. 31-34).

Так, 03.05.2024 між адвокатом Хомік С.Г. (Адвокат) та ТОВ "Благодар Агро Торг" (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого:

- Адвокат бере на себе зобов`язання по наданні правничої допомоги по представництву інтересів Клієнта в господарському суді Кіровоградської області по справі про стягнення коштів за позовом ТОВ "Благодар Агро Торг" до ТОВ "СВК АРАТ" (п. 1.1.);

- за правничу допомогу, передбачену в п. 1.1. Договору Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі 100 546 грн (п. 3.1.);

- цей договір набирає чинності з моменту, його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 2.1.).

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою.

Відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідний правовий висновок містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач не заявив письмового клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Однак в засіданні представник відповідача заявив про невідповідність заявлених витрат критеріям реальності та розумності.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, всього на суму 2 010 514,10 грн, що становить 99,98% від заявлених у позовній заяві вимог, суд дійшов висновку, що наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення витрат на правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 100 525,89 грн від суми заявлених витрат в розмірі 100 546,00 грн.

Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 визначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

Поряд з цим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Письмове клопотання відповідача в порядку частини 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

Однак в засіданні представником заявлено про завищений розмір витрат.

В той час, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, на предмет відповідності критеріям, зазначеним в ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як встановлено матеріалами справи, що під час її розгляду інтереси позивача представляв адвокат Хомік С.Г. на підставі ордеру серії СА №1085050 від 06.05.2024, який брав участь у призначених засіданнях суду, а саме: 20.06.2024 та 31.07.2024.

Разом з тим, суд враховує, що позовна заява, заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідь на відзив підписані директором ТОВ "Благодар Агро Торг" Литвиненко М.М.

Адвокатом Хомік С.Г. засвідчувались додані до позовної заяви додатки.

Позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, матеріали справи не об`ємні.

Хоча предметом спору, крім суми основного боргу, є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак їх нарахування становить незначну складність, з огляду на нетривалий період прострочення сплати основного боргу.

При цьому, слід врахувати допущені позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат помилки, що стали підставою для часткового задоволення позову.

Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду.

Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.

Нові докази позивачем не збирались і не подавались.

У даній справі було проведено лише два засідання, а їх тривалість не є значною.

За вказаних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у заявленому позивачем розмірі 100 546,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

На підставі викладеного та приймаючи до уваги обставини, про які наведено вище, а також категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде 50262,95 грн, що становить 50% від витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 100 525,89 грн.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 50262,95 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу позивача покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (пров. Цеховий, 3, офіс 0, м. Кропивницький, 25014, ідентифікаційний код 44130696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (б. Шевченка, 150, кв. 94, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 44540000) 1750000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 215071,66 грн пені, 23772,08 грн індексу інфляції, 21670,36 грн три проценти річних, 30157,71 грн судового збору, 50262,95 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів.

Повне рішення складено 09.08.2024.

Суддя В.Г. Кабакова