Постанова від 26.03.2025 по справі 912/1170/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1170/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 (суддя Кабакова В.Г.)

у справі № 912/1170/24

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (далі - ТОВ "Благодар Агро Торг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (далі - ТОВ "СВК АРАТ") з вимогами про стягнення 2 010 922,29 грн, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в частині повернення коштів.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 у справі №912/1170/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" 1 750 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 215 071,66 грн пені, 23 772,08 грн індексу інфляції, 21 670,36 грн три проценти річних, 30 157,71 грн судового збору, 50 262,95 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 р. у справі № 912/1170/24 повністю. Ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК АРАТ» про стягнення грошових коштів відмовити повністю. За результатами розгляду апеляційної скарги здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції помилково здійснено тлумачення правочину від 21.11.2023 року під назвою «розписка», що призвело до неправильного вирішення даної справи, оскільки 21 листопада 2023 року між ТОВ «СВК АРАТ» в особі директора Оганджаняна Степана та ТОВ «БЛАГОДАР АГРО ТОРГ» в особі Литвиненка Миколи укладено угоду, яка за своїм змістом відповідає договору про новацію зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, на які посилався позивач як підставу для вимоги про стягнення грошових коштів. Так, за змістом договору про новацію зобов`язань ТОВ «СВК АРАТ» зобов`язалося надати послуги ТОВ «БЛАГОДАР АГРО ТОРГ», яке надало поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 750 000,00 грн. (договір №2 від 15.08.23, №3 від 08.09.23, №4 від 26.09.23, №5 від 21.11.2023) з доробки зернових культур (кукурудза) в об`ємі 7 тисяч тон за дисконтними цінами сушіння 100 грн./т%, доочистка 120 грн./т.;

- внаслідок заміни зобов`язань припинилися зобов`язання, пов`язані з виконанням первісного обов`язку з повернення коштів у встановлений договорами строк, у тому числі пов`язані з відповідальністю за несвоєчасне повернення суми позики. За таких обставин не вбачається підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, неустойки та інфляційних втрат за неповернення поворотної фінансової допомоги.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

22.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

22.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 26.03.2025 брав участь представник відповідача (апелянта). Позивач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без його участі та необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представника позивача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.08.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №2, а.с. 6-8), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 600 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 14.11.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 14.11.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №16 від 15.08.2023 фінансова допомога в розмірі 600 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 9).

08.09.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №3 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №3, а.с. 11-13), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 600 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 08.12.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 08.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №28 від 08.09.2023 фінансова допомога в розмірі 600 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 14).

26.09.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №4 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №4, а.с. 16-18), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 250 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 26.12.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 26.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №27 від 26.09.2023 фінансова допомога в розмірі 250 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 19).

21.11.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" (далі - Допомогодавець) та ТОВ "СВК АРАТ" (далі - Користувач) укладено договір №5 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір №5, а.с. 21-23), за умовами якого Допомогодавець зобов`язується надати Користувачу поворотну фінансову допомогу, а Користувач зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному розмірі у визначений договором строк (п. 1.1.); розмір поворотної фінансової допомоги становить 300 000,00 грн (п. 2.1.); Користувач зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу в повному обсязі до 31.12.2023 включно (п. 3.3.); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.1.).

Згідно платіжної інструкції №33 від 21.11.2023 фінансова допомога в розмірі 300 000,00 грн перерахована відповідачу (а.с. 24).

Вказані договори підписано сторонами та скріплено печатками.

20.03.2024 позивач направив відповідачу претензію на загальну суму 1 750 000,00 грн (а.с. 26-27).

У відповіді від 05.04.2024 відповідач зазначив про безпідставність вимог позивача щодо повернення грошових коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у зв`язку з відсутністю у ТОВ "СВК АРАТ" такого обов`язку з огляду на укладення між сторонами договору про новацію зобов`язань (а.с. 29-30).

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 1 750 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 215 071,66 грн пені, 23 772,08 грн індексу інфляції та 21 670,36 грн 3 % річних.

Натомість підстави для задоволення позову в іншій частині стягнення пені та 3% річних відсутні, у зв`язку з неправильним розрахунком позивача.

Також, суд виснував, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 50 262,95 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу позивача покладаються на позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (далі - ТОВ "Благодар Агро Торг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (далі - ТОВ "СВК АРАТ") з вимогами про стягнення 2 010 922,29 грн, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в частині повернення коштів.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Судом встановлено, що укладені договори за своїм змістом та правовою природою є договорами позики, які підпадають під правове регулювання норм глави 71 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України врегульовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У статті 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником та встановлено що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.... (ч.1). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2).

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, між сторонами укладено чотири договори про надання поворотної фінансової допомоги, згідно яких сторони погодили умови надання фінансової допомоги, її розмір, строк та порядок повернення допомоги, відповідальність, права та обов`язки сторін, строк дії договору, інші положення.

Відповідно до пункту 1.2. договорів нарахування процентів не передбачається.

Поворотна фінансова допомога надається Допомогодавцем Користувачу у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Користувача (п. 3.2. договорів).

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, про що свідчать відповідні платіжні інструкції (а.с. 9, 14, 19, 24).

Будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем як Допомогодавцем умов договорів з боку відповідача відсутні.

У поданому відзиві відповідач підтвердив виникнення між сторонами правовідносин на підставі зазначених договорів та грошового зобов`язання з повернення поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, відповідач не визнає позовні вимоги, заперечує позов, вважає, що відповідач не порушував прав позивача, оскільки на даний час відсутній обов`язок щодо повернення грошових коштів у зв`язку з укладенням 21.11.2023 між ТОВ "Благодар Агро Торг" та ТОВ "СВК АРАТ" угоди, яка за своїм змістом відповідає договору про новацію зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, на які посилається позивач як підставу для вимоги про стягнення грошових коштів.

Відповідач вказує, що за змістом договору про новацію зобов`язань ТОВ "СВК АРАТ" зобов`язалося надати послуги ТОВ "Благодар Агро Торг", яке надало поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 750 000,00 грн (договір №2 від 15.08.2023, №3 від 08.09.2023, №4 від 26.09.2023, №5 від 21.11.2023) з доробки зернових культур (кукурудза) в об`ємі 7 тисяч тонн за дисконтними цінами сушіння 100 грн/т%, доочистка - 120 грн\т.

За доводами відповідача, вказана угода містить підписи та печатки обох сторін правовідносин, що свідчить про її укладення у належній письмовій формі.

Таким чином, відповідач стверджує, що за угодою від 21.11.2023 у ТОВ "СВК АРАТ" виникли інші зобов`язання щодо надання послуг позивачу з сушіння та очистки насіння кукурудзи в кількості 7 тис. тонн за узгодженими цінами замість первісних щодо повернення грошових коштів, тому зобов`язання за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №2 від 15.08.2023, №3 від 08.09.2023, №4 від 26.09.2023, №5 від 21.11.2023 припинилися з визначених законом підстав (глава 50 Цивільного кодексу України) внаслідок новації.

На думку відповідача, підписанням зазначеної угоди між сторонами у ТОВ "СВК АРАТ" існує право на "законне очікування", що отримані грошові кошти в сумі 1 750 000,00 грн є платою за послуги з сушіння та очистки зерна, яке ТОВ "Благодар Агро Торг" має надати в майбутньому.

Також відповідач наголошує, що внаслідок заміни зобов`язань припинилися зобов`язання, пов`язані з виконанням первісного обов`язку з повернення коштів у встановлений договорами строк, у тому числі пов`язані з відповідальністю за несвоєчасне повернення суми позики, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, неустойки та інфляційних втрат за неповернення поворотної фінансової допомоги.

На підтвердження вказаних обставин відповідач подав суду розписку від 21.11.2023, за змістом якої зазначено наступне:

"Я, Оганджанян Степан, директор ТОВ "СВК-Арат", зобов`язуюсь виконати послуги перед ТОВ "Благодар Агро Торг", який надав поворотну фінансову допомогу у розмірі 1750000,00 (договір № 2 від 15.08.23, № 3 від 08.09.23, № 4 від 26.09.23, № 5 від 21.11.2023) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (15.08.2023; 08.09.2023; 26.09.2023; 21.11.2023) з доробки зернових культур (кукурудза) в об`ємі 7 тисяч тон за дисконтними цінами.

Сушіння 100 грн/тонна-%

Доочистка - 120 грн/т

Ціни вказано не враховуючи послуги генератора."

Вказана розписка підписана сторонами та скріплена печатками при двох свідках, підписи яких також містяться на розписці.

Проаналізувавши зміст зазначеної розписки, суд першої інстанції дійшов висновку, що така розписка не є договором новації в розумінні ст. 604, ст. 1053 ЦК України.

Натомість апелянт наголошує, що судом першої інстанції помилково здійснено тлумачення правочину від 21.11.2023 року під назвою «розписка», що призвело до неправильного вирішення даної справи.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Зі змісту статті 604 Цивільного кодексу України вбачається, що ознаками новації є:

- спосіб припинення зобов`язання;

- вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);

- є двостороннім правочином (договором);

- нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

До умов новації згідно з вимогами закону віднесено наступні:

- нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;

- сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про новацію", про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання;

- вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;

- наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

- дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що виникає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);

- зміна змісту зобов`язання;

- допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №924/232/22.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №921/301/17-г/11 зазначено, що застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання.

Верховний Суд констатує, що новацією є заміна саме зобов`язання, яким є виконання особою певної дії на користь іншої сторони на нове, яким є виконання тією ж особою на користь тієї ж сторони іншої дії, характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання.

Таким чином, істотними умовами договору про заміну первинного зобов`язання є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що розписка від 21.11.2023 сама по собі не є договором, не відповідає вимогам щодо форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання (надання послуг по сушінню, доочистки), не містить застереження про наявність наміру сторін вчинити новацію, про припинення первісного зобов`язання, зміни змісту зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків суду не спростовують.

Як вже було зазначено, позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 1 750 000,00 грн.

В порушення п. 3.3. договорів відповідач не повернув позивачу вказану фінансову допомогу.

Строк повернення фінансової допомоги, відповідно до положень п. 3.3. договорів, є таким, що настав.

Доказів повернення фінансової допомоги в загальному розмірі 1 750 000,00 грн відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1750 000,00 грн є обґрунтованими та правомірно задоволенні судом.

Крім того, судом встановлено, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на суму боргу окремо по кожному договору про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:

- на суму 600 000,00 грн - 85 446,57 грн пені (за період з 15.11.2023 по 06.05.2024); 8 532,00 грн 3 % річних (за період з 15.11.2023 по 06.05.2024); 11 478,83 грн індексу інфляції (за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року);

- на суму 600 000,00 грн - 72 821,91 грн пені (за період з 09.12.2023 по 06.05.2024); 7 348,00 грн 3 % річних (за період з 09.12.2023 по 06.05.2024); 8 436,65 грн індексу інфляції (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року);

- на суму 250 000,00 грн - 26 561,64 грн пені (за період з 27.12.2023 по 06.05.2024); 2 692,00 грн 3 % річних (за період з 27.12.2023 по 06.05.2024); 1 753,00 грн індексу інфляції (за період з січня 2024 року по квітень 2024 року);

- на суму 300 000,00 грн - 30 641,09 грн пені (за період з 01.01.2024 по 06.05.2024); 3 107,00 грн 3 % річних (за період з 01.01.2024 по 06.05.2024); 2 103,60 грн індексу інфляції (за період з січня 2024 року по квітень 2024 року).

Відповідно до п. 4.2. договорів за прострочення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги, який визначений в п. 3.3. договорів, користувач сплачує допомогодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав контррозрахунок сум пені, 3% річних та інфляційного збільшення.

Перевіривши вказані розрахунки позивача, суд першої інстанції встановив, що позивачем при розрахунку пені не враховано в період прострочення облікову ставку НБУ в розмірі 13,50%, а також те, що прострочення зобов`язання за повернення фінансової допомоги в розмірі 300 000,00 грн (зі строком повернення до 31.12.2023 включно) має місце з 02.01.2024, з огляду на положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені та 3 % річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача 21 670,36 грн 3 % річних та 215 071,66 грн.

Також, господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат в розмірі 23 772,08 грн та встановив його арифметичну правильність.

В результаті, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення 1 750 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 215 071,66 грн пені, 23 772,08 грн індексу інфляції та 21 670,36 грн 3 % річних.

Водночас, поза увагою суду першої інстанції залишились такі обставини.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває і досі.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахування неустойки (пені), 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по договорам позики, в тому числі про надання поворотної фінансової допомоги іншим кредитодавцем (позикодавцем), можливо виключно до 23.02.2022 року.

Як вже було зазначено, позивач нарахував:

- на суму 600 000,00 грн - 85 446,57 грн пені (за період з 15.11.2023 по 06.05.2024); 8 532,00 грн 3 % річних (за період з 15.11.2023 по 06.05.2024); 11 478,83 грн індексу інфляції (за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року);

- на суму 600 000,00 грн - 72 821,91 грн пені (за період з 09.12.2023 по 06.05.2024); 7 348,00 грн 3 % річних (за період з 09.12.2023 по 06.05.2024); 8 436,65 грн індексу інфляції (за період з грудня 2023 року по квітень 2024 року);

- на суму 250 000,00 грн - 26 561,64 грн пені (за період з 27.12.2023 по 06.05.2024); 2 692,00 грн 3 % річних (за період з 27.12.2023 по 06.05.2024); 1 753,00 грн індексу інфляції (за період з січня 2024 року по квітень 2024 року);

- на суму 300 000,00 грн - 30 641,09 грн пені (за період з 01.01.2024 по 06.05.2024); 3 107,00 грн 3 % річних (за період з 01.01.2024 по 06.05.2024); 2 103,60 грн індексу інфляції (за період з січня 2024 року по квітень 2024 року).

Таким чином, здійснені позивачем нарахування стосуються періоду після 24.02.2022, тобто виконані без урахування приписів пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, 215 071,66 грн пені, 23 772,08 грн індексу інфляції та 21 670,36 грн 3 % річних, які розраховані після 24.02.2022 пред`явлені позивачем до стягнення безпідставно.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, зокрема, про стягнення з відповідача на користь позивача 215 071,66 грн пені, 23 772,08 грн індексу інфляції та 21 670,36 грн 3 % річних, які належало відхилити з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, позивач заявив про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 546,00 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту ч. 3 ст. 126 ГПК України випливає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У свою чергу, вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що у поданому позові позивач заявив про понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 100 546,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач подав договір про надання правової допомоги від 03.05.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1085050 від 06.05.2024, платіжну інструкцію про сплату гонорару від 03.05.2024 (а.с. 31-34).

Так, 03.05.2024 між адвокатом Хомік С.Г. (Адвокат) та ТОВ "Благодар Агро Торг" (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого:

- Адвокат бере на себе зобов`язання по наданні правничої допомоги по представництву інтересів Клієнта в господарському суді Кіровоградської області по справі про стягнення коштів за позовом ТОВ "Благодар Агро Торг" до ТОВ "СВК АРАТ" (п. 1.1.);

- за правничу допомогу, передбачену в п. 1.1. Договору Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі 100 546 грн (п. 3.1.);

- цей договір набирає чинності з моменту, його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 2.1.).

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, всього на суму 2 010 514,10 грн, що становить 99,98% від заявлених у позовній заяві вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення витрат на правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 100 525,89 грн від суми заявлених витрат в розмірі 100 546,00 грн.

Водночас, господарський суд не врахував неспівмірність таких витрат, їх невідповідність критеріям розумності, необхідності, неминучості та обґрунтованості.

Так, поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як встановлено матеріалами справи, що під час її розгляду інтереси позивача представляв адвокат Хомік С.Г. на підставі ордеру серії СА №1085050 від 06.05.2024, який брав участь у призначених засіданнях суду, а саме: 20.06.2024 та 31.07.2024.

Разом з тим, позовна заява, заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідь на відзив підписані директором ТОВ "Благодар Агро Торг" ОСОБА_1 . Адвокатом Хомік С.Г. засвідчувались додані до позовної заяви додатки.

Позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, матеріали справи не об`ємні.

Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду.

Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.

Нові докази позивачем не збирались і не подавались.

У даній справі було проведено лише два судових засідання.

Хоча предметом спору, крім суми основного боргу, є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак їх нарахування становить незначну складність, з огляду на нетривалий період прострочення сплати основного боргу.

До того ж, суд враховує, що такі нарахування здійснені безпідставно і у вказаних вимогах за наслідком апеляційного перегляду справи було відмовлено.

За вказаних обставин, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у заявленому позивачем розмірі 100 546,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Апеляційний суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

На підставі викладеного та приймаючи до уваги обставини, про які наведено вище, а також категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде 30 000,00 грн.

При цьому зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 26 106,00 грн.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи все вищевикладене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково: рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 у справі №912/1170/24 належить змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (пров. Цеховий, 3, офіс 0, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 44130696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (б. Шевченка, 150, кв. 94, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 44540000) 1 750 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 26 250,00 грн судового збору, 26 106,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

В решті оскаржуване рішення залишається без змін.

Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, на підставі приписів ст. 129 ГПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути також судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 у справі № 912/1170/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 у справі №912/1170/24 змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (пров. Цеховий, 3, офіс 0, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 44130696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (б. Шевченка, 150, кв. 94, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 44540000) 1 750 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 26 250,00 грн судового збору, 26 106,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2024 у справі №912/1170/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодар Агро Торг" (б. Шевченка, 150, кв. 94, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 44540000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК АРАТ" (пров. Цеховий, 3, офіс 0, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 44130696) 5 871,76 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.04.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко