Рішення

від 07.08.2024 по справі 915/512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Справа № 915/512/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: фізичної особи-підприємця Бутенко Юлії Володимирівни,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона МГЗ,

про: стягнення 684506,68 грн,-

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Бутенко Юлія Володимирівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона МГЗ» на її користь грошові кошти в загальному розмірі 684506,68 грн, з яких: 532160,77 грн заборгованість за надані у період з 01.02.2022 по 22.05.2022 по договору №1 від 08.01.2015 транспортні послуги автомобільним транспортом, 39693,42 грн пеня, 112652,43 грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Зазначену ухвалу судом було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача: Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Галицинове, вул.Набережна, буд.64; та отримано ним 28.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600267606304.

За приписами п.3) ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

08.01.2015 між фізичною особою-підприємцем Бутенко Юлією Володимирівною, як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Охорона МГЗ, як замовником, було укладено договір №1 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом (далі - Договір), за умовами якого перевізник зобов`язався надавати замовнику транспортні послуги, а саме забезпечити транспортними засобами для організації об`їздів охоронюваних територій, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги. Надання послуг здійснюється транспортними засобами (надалі - автомобіль) з закріпленими за ними водіями перевізника (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, вартість послуг на місяць визначається виходячи із фактичної щодобової кількості машино-годин роботи автотранспорту, на підставі підписаних замовником щомісячних путівників та акту виконаних робіт.

Додатковою угодою №6 від 23.05.2022 сторони призупинили дію Договору до моменту закінчення воєнного стану введеного в Україні за указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

Згідно п.2.1.1 Договору, замовник зобов`язаний здійснювати оплату за надані послуги у строки, встановлені договором.

Відповідно до п.3.8 Договору, оплата послуг проводиться замовником протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі наданого рахунку. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Між сторонами Договору підписано та скріплено печатками без жодних зауважень акти виконаних робіт №2 від 28.02.2022 на суму 127600,0 грн за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, №3 від 31.03.2022 на суму 211624,0 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022, №4 від 30.04.2022 на суму 110800,0 грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, №5 від 22.05.2022 на суму 82136,77 грн за період з 01.05.2022 по 22.05.2022.

Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки №2 від 01.03.2022 на суму 127600,0 грн, №3 від 01.04.2022 на суму 211624,0 грн, №4 від 02.05.2022 на суму 110800,0 грн, №5 на 23.05.2022 суму 82136,77 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив вартість наданих по Договору у лютому травні 2024 року транспортних послуг у сумі 532160,77 грн.

23.06.2023 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 532160,77 грн за надані по Договору у лютому травні 2024 року транспортні послуги.

За твердженням позивача, така претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, та не спростовані відповідачем.

Суд вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих по Договору у лютому травні 2024 року транспортних послуг у сумі 532160,77 грн не виконав, чим порушив договірні зобов`язання.

Відповідачем такі доводи позивача належними та допустимими доказами не заперечені та не спростовані.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов`язку оплати 532160,77 грн вартості наданих у період з 01.02.2022 по 22.05.2022 по договору №1 від 08.01.2015 транспортних послуг автомобільним транспортом.

За такого, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 532160,77 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення нараховані окремо на суму основного боргу по кожному із актів інфляційні втрати в сумі 112625,43 грн за загальний період з квітня 2022 року по березень 2024 року включно.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені, суд приходить до таких висновків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 ЦК України).

Згідно п.4.1 Договору, у випадку прострочення оплати за надані послуги перевізник має право вимагати від замовника сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що за приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.8 Договору, оплата послуг проводиться замовником протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі наданого рахунку. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Таким чином, з урахуванням положень п.3.8, п.4.1 Договору та приписів ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені позивачем мало здійснюватись наступним чином:

- по акту виконаних робіт №2 від 28.02.2022 та рахунку №2 від 01.03.2022 на суму основного боргу 127600,0 грн з 19.03.2022 по 19.09.2022 включно;

- по акту виконаних робіт №3 від 31.03.2022 та рахунку №3 від 01.04.2022 на суму основного боргу 211624,0 грн з 21.04.2022 по 21.10.2022 включно;

- по акту виконаних робіт №4 від 30.04.2022 та рахунку №4 від 02.05.2022 на суму основного боргу 110800,0 грн з 20.05.2022 по 20.11.2022 включно;

- по акту виконаних робіт №5 від 22.05.2022 та рахунку №5 від 23.05.2022 на суму основного боргу 82136,77 грн з 10.06.2022 по 10.12.2022 включно.

Однак, позивачем заявлено до стягнення пеню нараховану на суми основного боргу по кожному акту та рахунку окремо за період з 29.10.2023 по 25.04.2024, тобто за межами встановленого ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 532160,77 грн основного боргу та 112625,43 грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до положень ч.1 та п.1) ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд вважає, що заявлені до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді першої інстанції у розмірі 5000,0 грн для даної категорії справ відповідає критерію розумності його розміру та не є завищеним, є пропорційним до предмету спору, ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), та є підтвердженими наявними в матеріалах справи копіями укладеного між позивачем та адвокатом Гоцуляк Юлією Сергіївною договору №17/04-2 від 17.04.2024 про надання правничої допомоги, акту здачі-приймання від 26.04.2024 наданих послуг правничого характеру за таким договором, рахунку №26-1 від 26.04.2024 та квитанції №26/04-1 від 26.04.2024 про оплату таких послуг.

За такого, покладенню на відповідача підлягає 7737,43 грн судового збору та 5000,0 грн витрат позивача на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона МГЗ на користь фізичної особи-підприємця Бутенко Юлії Володимирівни 532160,77 грн основного боргу, 112625,43 грн інфляційних втрат, 7737,43 грн судового збору та 5000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва