Рішення

від 06.08.2024 по справі 917/488/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 Справа № 917/488/24

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРМРЕНТ» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 44119625 адреса місцезнаходження: 49008, місто Дніпро, вул. Робоча, буд. 166Д, кв. 99)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 44803817 адреса місцезнаходження: 36000, Полтавська область, місто Полтава, вул. Харчовиків, буд. 6А)

про стягнення 108 021 грн. 85 коп.

за зустрічною позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФОРМРЕНТ

про визнання договору № 02/11/23-ФР від 02.11.23 в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, неукладеним та стягнення суми авансового платежу в розмірі 100517,50 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Гусак О.Л.

від відповідача за первісним позовом: не з`явився

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРМРЕНТ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» про стягнення 108 021 грн. 85 коп. заборгованості, в т.ч.: сума основного боргу з орендної плати у розмірі 95 999 грн. 27 коп.; пеня за прострочення перерахування сум орендної плати у розмірі 5 816 грн. 44 коп.; вартість неповернутого з оренди майна (елементів опалубки) у розмірі 6 206 грн. 14 коп.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.03.24 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/488/24, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.04.24 через канцелярію Господарського суду Полтавської області відповідач подав відзив на позов.

11.04.24 через канцелярію Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів та зустрічна позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФОРМРЕНТ про визнання договору № 02/11/23-ФР від 02.11.23 в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, неукладеним та стягнення суму авансового платежу в розмірі 100517,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.04.24 суд постановив прийняти зустрічну позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФОРМРЕНТ про визнання договору № 02/11/23-ФР від 02.11.23 в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, неукладеним та стягнення суму авансового платежу в розмірі 100517,50 грн.; об`єднати зустрічну позовну заяву з первісним позовом в одне провадження; перейти до розгляду справи №917/488/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 14.05.2024.

Від відповідача за зустрічною позовною заявою 26.04.24 надійшов відзив на зустрічний позов.

Ухвалою від 14.05.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 06.06.2024 р.

Підготовче засідання у справі, призначене на 06.06.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Киричука О.А. у відпустці.

Ухвалою від 24.06.2024р. суд постановив призначити підготовче засідання на 06.06.2024 р.

Ухвалою від 04.07.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 25.07.2024 р.

В підготовчому засіданні 25.07.24 суд розглянув клопотання про витребування доказів і дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення (обгрунтування наведені в ухвалі від 25.07.24)

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 25.07.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 25.07.2024 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/488/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.08.24.

06.08.24 від представника ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із участю представника відповідача за первісним позовом в невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні №420220000000452 від 07.12.2022 року (участь у судовому засіданні 06.08.2024 року о 12,00 годині в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська по обранню запобіжного заходу підозрюваному у вигляді обрання під варту).

За частиною 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відхилив клопотання представника ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ, оскільки:

- представника ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання;

- дата та час судового засідання узгоджена з представником ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ у засіданні 25.07.24, що підтверджується його підписом на розписці (долучена до матеріалів справи);

- представник ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ до клопотання про відкладення не додав докази в підтвердженням обставин, на які він послався в обгрунтування підстав для відкладення судового засідання;

- ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ не було позбавлене можливості залучити до участі в справі іншого представника або прийняти участь у справі в порядку самопредставництва юридичної особи;

- відсутність представника ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ у судовому засіданні 06.08.2024 не перешкоджала суду розглянути позов по суті, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою;

- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи або ж їх письмових заперечень тощо, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні;

- ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ у клопотанні не зазначено, яким саме чином відсутність його представника перешкоджала вирішенню даного спору по суті, не вказано будь-яких нових доводів або про наявність інших (нових) доказів, які б могли довести протилежну позицію ТОВ «ФОРМРЕНТ» та вплинути на розгляд спору по суті заявлених вимог, тобто призвести до ухвалення судом іншого рішення.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Присутня в судовому засіданні представник ТОВ «ФОРМРЕНТ» пред`явлені вимоги за первісним позов підтримала у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечила у повному обсязі, надала усні пояснення по суті первісного позову та заперечень проти зустрічного позову.

Представник ТОВ ПЛАСТМАС СТАНДАРТ у судове засідання 06.08.2024 не з`явився.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.08.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Первісний позов, мотивовано, зокрема, таким:

- 02 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формрент» (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластмас Стандарт» (як орендарем) був укладений договір № 02/11/23-ФР оренди майна, відповідно до якого орендодавець передав у тимчасове платне користування будівельну опалубку (надалі по тексту «майно»), а орендар прийняв це майно та зобов`язався своєчасно здійснювати оплату орендних платежів за користування майном.

Пунктом 10.1. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 02 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 2.1. договору оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Моментом фактичної передачі майна є відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому-передачі).

Згідно з пунктом 2.2. договору оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. закінчення встановленого п. 10.1. договору строку його дії, у випадку неповернення майна з орендного користування, не звільняє орендаря від обов`язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичний строк перебування майна у орендаря.

Пунктом 3.4. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що орендна плата щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин.

У пункті 3.4. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. сторонами було узгоджено, що орендар зобов`язується сплатити орендодавцю на умовах 100% передоплати, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору або додаткових специфікацій до нього суму гарантійного платежу в розмірі 40000,00 грн., яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню орендарю після повного та належного виконання ним зобов`язань за цим договором.

У разі, якщо орендар порушить свої зобов`язання за цим договором, гарантійний платіж залишається у орендодавця. За рахунок суми гарантійного платежу орендодавець має право задовольнити свої вимоги, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи сплату орендної плати, пені, інших санкцій, передбачених цим договором, втрат від інфляції та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань за цим договором, відшкодування вартості втраченого або пошкодженого орендованого майна, витрат на відновлення стану орендованого майна.

Пунктами 3.8., 3.9. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що щомісяця, протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні у орендаря за цим договором, орендодавець складає та направляє орендарю два примірники підписаного ним акту наданих послуг по оренді майна. Орендар, не пізніше наступного дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників акту наданих послуг по оренді майна, зобов`язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник акту наданих послуг по оренді майна. У випадку, якщо акт наданих послуг по оренді майна не буде підписано та повернуто орендодавцю у встановлений п. 3.8. даного договору строк, акт наданих послуг вважається підписаним та прийнятим орендарем.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.4. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. після закінчення строку дії договору, а також у випадках його дострокового припинення (розірвання), отримання від Орендодавця вимоги про дострокове повернення майна з оренди, Орендар протягом п`яти робочих днів з дня настання зазначеної події зобов`язаний власними силами та за власний рахунок повернути Орендодавцю орендоване майно на склад, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 21А. Майно має бути очищеним від сторонніх забруднень, у справному стані, з урахуванням його нормального зносу. Орендар узгоджує з Орендодавцем дату повернення майна не пізніше, ніж за 48 годин до прибуття на склад автотранспортного засобу Орендаря. Майно вважається поверненим від Орендаря до Орендодавця в момент підписання відповідної товаророзпорядчої документації (п. 5.3. Договору).

Пунктом 5.7. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. передбачено, що у разі втрати, знищення, пошкодження або допущення орендарем значного погіршення стану майна або спеціальної тари (при неможливості відновлення), які унеможливлюють подальшу нормальну експлуатацію майна, у тому числі в зв`язку з діями третіх осіб, Орендар зобов`язується відшкодувати Орендодавцю фактичну вартість такого майна за цінами, визначеними у Специфікації (-ях). Факт втрати, знищення орендованого майна буде підтверджувати факт неповернення Орендарем майна з оренди. Неповернення орендованого майна на вимогу Орендодавця у строк, визначений Орендодавцем, є підставою для стягнення з Орендаря вартості неповернутого майна, яка розраховується Орендодавцем у калькуляції. Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю вартість неповернутого з оренди майна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Орендодавця.

Пунктом 8.2. договору оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 8.4. договору оренди пеня та інші санкції нараховуються за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності три роки.

- на виконання умов договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. Позивач (орендодавець) передав Відповідачу (орендарю) у тимчасове платне користування будівельну опалубку, що підтверджується накладними від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р. Факт часткового повернення майна з оренди підтверджується накладною від 17.01.2024 р.

- відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17-11ФР від 30 листопада 2023 року вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. у листопаді 2023 року склала 25 292,69 грн. (з ПДВ 20% - 4215,45 грн.).

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11-12ФР від 31 грудня 2023 року вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. у грудні 2023 року склала 110 582,21 грн. (з ПДВ 20% - 18430,37 грн.).

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 04-01ФР від 31 січня 2024 року вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. у січні 2024 року склала 60 641,87 грн. (з ПДВ 20% - 10106,98 грн.).

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17-11ФР від 30.11.2023 р., № 11-12 від 31.12.2023 р., № 04-01ФР від 31.01.2024 р., підписані директором ТОВ «Формрент» та засвідчені печаткою товариства, направлялись на адресу Відповідача для підписання електронною поштою та через АТ «Укрпошта», що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» № 4900002929886 від 14.02.2024 р. та описом вкладення у поштове відправлення Відповідач до цього часу не підписав та не повернув вищезазначені акти Позивачу, будь-яких обґрунтованих заперечень проти підписання актів не надав, а тому ці акти, згідно з умовами п. 3.9. договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р., вважаються підписаними та прийнятими орендарем.

- Відповідач зобов`язаний був оплатити на поточний рахунок ТОВ «Формрент»:

до 10.12.2023 р. - орендну плату у розмірі 25 292,69 грн. за користування орендованим майном у листопаді 2023 року (відповідно до акту № 17-11ФР від 30.11.2023 р.);

до 10.01.2024 р. - орендну плату у розмірі 110 582,21 грн. за користування орендованим майном у грудні 2023 року (відповідно до акту № 11-12ФР від 31.12.2023 р.);

до 10.02.2024 р. - орендну плату у розмірі 60 641,87 грн. за користування орендованим майном у січні 2024 року (відповідно до акту № 04-01ФР від 31.01.2024 р.).

- Відповідачем за договором оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. було сплачено:

40 000,00 грн. (гарантійний платіж) за платіжним дорученням № 301 від 15.11.2023 р.;

60 517,50 грн. (передоплата за оренду опалубки) за платіжним дорученням № 300 від 15.11.2023 р.

- з урахуванням розрахунків Відповідача:

орендну плату за користування орендованим майном у листопаді 2023 року у сумі 25 292,69 грн. за актом № 17-11ФР від 30.11.2023 р. Відповідач оплатив повністю та своєчасно;

орендну плату за користування орендованим майном у грудні 2023 року (110582,21 грн.) за актом № 11-12ФР від 31.12.2023 р. Відповідач оплатив з простроченням та частково на суму 35 224,81 грн. (залишок заборгованості складає 75 357,40 грн.);

орендна плата за користування орендованим майном у січні 2024 року у сумі 60641,87 грн. за актом № 04-01ФР від 31.01.2024 р. не оплачена Відповідачем до цього часу.

- Відповідач порушив свої зобов`язання за договором оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. зі своєчасної оплати орендної плати, оскільки до цього часу не оплатив у повному обсязі орендну плату за користування орендованим майном у грудні 2023 року та у січні 2024 року.

Заборгованість Відповідача (основний борг) перед ТОВ «Формрент» по оплаті орендної плати за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. складає 135999,27 грн.

Позивач зменшує суму основного боргу Відповідача по орденній платі на 40000,00 грн. (які є сумою сплаченого Відповідачем гарантійного платежу).

- крім того, до цього часу в орендному користуванні ТОВ «Пластмас Стандарт» знаходиться майно загальною вартістю 6 206,14 грн., а саме: анкерний стрижень 15,0 мм без покриття 1,00м у кількості 10 шт.; шестигранна гайка 15,0 у кількості 5 шт.; Framax швидкодіючий затискач RU у кількості 5 шт.; Framax універсальний з`єднувач 10-16 см у кількості 1 шт.; Framax опорна плита 6/15 у кількості 4 шт.

Враховуючи, що Відповідач допустив порушення строків оплати орендної плати більш ніж на тридцять календарних днів, строк дії договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. закінчився 02.12.2023 р., ТОВ «Формрент» 14.02.2024 р. пред`явило Відповідачу вимогу про повернення майна, що залишилось в орендному користуванні ТОВ «Пластмас Стандарт», у п`ятиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Направлення вимоги про повернення орендованого мана або відшкодування його вартості на адресу Відповідача підтверджуються накладною АТ «Укрпошта» № 4900002929886 від 14.02.2024 р., описом вкладення у поштове відправлення.

Однак, Відповідач не відшкодував Позивачу вартість неповернутого з оренди майна, у зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача повинна бути стягнена вартість цього майна у розмірі 6 206, 14 грн.

Вищезазначене, зокрема, факт невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань з оплати орендної плати за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р., факт неповернення відповідачем орендованого майна та факт невідшкодування Позивачу вартості неповернутого з оренди майна, стало підставою звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позову, у відзиві зазначає про таке:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формрент» (далі орендодавець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластмас Стандарт» (далі орендар або відповідач) дійсно відбувався процес укладання договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02 листопада 2023 року (далі Договір).

- відповідач заперечує, що Договір був укладений в тій формі, що додана позивачем до позовної заяви. Договір був підписаний спочатку відповідачем оригінальним власноручним підписом директора ТОВ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» Іщенко А.П. і направлений позивачу. Позивач примірник підписаного зі свого боку оригіналу договору не повернув.

- долучена до позовної заяви копія договору підписана факсимільним підписом.

- в оригіналі договору, який був підписаний, не містилось положень про уповноваження ОСОБА_1 на дії, пов`язані з цим чи іншим договором в інтересах відповідача.

Зокрема, відповідач наполягає, що ним не погоджувалась умова Договору, що викладена позивачем в п. 4.4 підписаного факсимільним підписом договору: «відвантаження (передача) Майна здійснюється уповноваженому представнику Орендаря Діжа Андрію Анатолійовичу. Особистість особи, що здійснює отримання Майна від Орендодавця, підтверджується паспортом уповноваженої особи.». При цьому позивач, сам зазначаючи, що особистість особи, що здійснює отримання Майна від Орендодавця, підтверджується паспортом уповноваженої особи, не долучає до позовної заяви копії паспорту уповноваженої особи. Позивач також не надає в якості доказу будь-якого документу, в якому відповідач мав би завірити зразок підпису особи, уповноваженої на здійснення певних дій в інтересах відповідача. Зазначене в сукупності ставить під сумнів твердження позивача про реальне уповноваження Діжи А.А. на підписання документів в інтересах відповідача.

- Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не є співробітником підприємства, що підтверджується штатним розписом підприємства та відповідною звітністю за 4 квартал 2023 р. (час, коли така особа нібито здійснила в інтересах відповідача певні дії).

З врахуванням зазначеного, відповідач не визнає надані позивачем документи, підписані неуповноваженою особою накладні на переміщення від 24.11.2023 р. та від 27.11.2023 р. При цьому накладна на переміщення (нібито повернення) взагалі не містить підпису з боку відповідача. Отже, такі документи не можуть вважатися належними та достовірними доказами.

- Позивач наполягає, що ним підписувався договір оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. в іншій редакції. Така редакція дійсно містила умови щодо вартості оренди майна: «Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата (п.п. 3.1.,3.2.) щомісяця перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця з урахуванням фактичної кількості Майна, що перебуває в орендному користуванні Орендаря, до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин.

При цьому, Орендар зобов`язується сплатити Орендодавцю на умовах 100 % передоплати, протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору або додаткових Специфікацій до нього: орендну плату за 14 календарних діб оренди у розмірі, передбаченому п. 3.1. Договору та кожною наступною додатковою Специфікацією до цього Договору; суму гарантійного платежу в розмірі 40 000 грн. (Сорок тисяч гривень), яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню Орендарю після повного та належного виконання ним зобов`язань за цим Договором.».

В очікуванні повернення оригіналу договору, підписаного власноручним підписом директора відповідача, відповідач здійснив відповідно до платіжної інструкції № 301 від 15.11.2023 р. оплату гарантійного платежу в сумі 40000,00 грн. на підставі рахунку № 2 від 02.11.2023 р. Також на підставі рахунку № 2 від 02.11.2023 р. відповідачем було перераховано на користь позивача 60517,50 грн. з призначенням платежу «передоплата за оренду опалубки згідно з рахунку 02.11.2023 р.».

Оскільки підписаний директором відповідача власноручним підписом примірник Договору так і не повернувся, відповідач вважає, що між ним і позивачем на момент таких виплат існували правовідносини поза межами Договору № 02/11/23-ФН від 02.11.2023 р. (в будь-якій редакції).

Оплачена опалубка так і не була передана в оренду відповідачеві, оскільки з врахуванням погодних умов і неможливості використовувати опалубку за призначенням, сторонами була досягнута усна домовленість відкласти передачу опалубки до настання підходящих погодних умов (весна-літо 2024 р.). На підтвердження зазначеного свідчить відсутність документів, підписаних керівником підприємства або належним чином уповноваженою ним особою.

Таким чином, на сьогоднішній день позивач не здійснив передачі жодної товаро-матеріальної цінності відповідачеві, про що свідчить відсутність належним чином укладених договорів і підписаних до них документів.

- Відповідач також не визнає направлення йому Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17-11ФР, 04-01ФР, 11-12ФР, Листа № 1424 від 14.02.2024 р. «Про підписання Актів за договором оренди майна № 02/11/23ФР від 02.11.2023 р. та Вимоги № 1524 від 14.02.2024 р. «Про повернення орендованого майна або відшкодування його вартості», які нібито направлені Укрпоштою з наступних підстав.

На підтвердження направлення копії таких документів позивачем подано опис вкладення у цінний лист від 14.02.2024 р. Однак, наданий позивачем опис вкладення у цінний лист не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги. Наданий позивачем опис вкладення у цінний лист не містять номеру поштового відправлення, у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом направлення відповідачеві перелічених в описі документів.

З врахуванням вищезазначеного ТОВ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» просив суд у задоволенні позову ТОВ «ФОРМРЕНТ» до ТОВ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» відмовити в повному обсязі

ТОВ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» у зустрічному позові, посилаючись на такі ж обставини як і у відзиві на первісний позов, просив суд:

1. Визнати Договір № 02/11/23-ФР від 02 листопада 2023 року в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, неукладеним.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формрент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» суму авансового платежу за платіжними дорученнями № 300 від 15.11.2023 р. т № 301 від 15.11.2023 р. в розмірі 100517,50 грн.

ТОВ «Формрент» у відзиві на зустрічний позов зазначив наступне.

- Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формрент» (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластмас Стандарт» (як орендарем) був укладений договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р., копія якого була додана до первісного позову. Інших редакцій цього договору не існувало.

Два примірники договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. зі специфікаціями, підписані зі сторони ТОВ «Пластмас Стандарт» його директором ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «Пластмас Стандарт», передав ТОВ Формрент представник орендаря - Діжа Андрій Анатолійович, якому у подальшому і здійснювалось відвантаження (передача) орендованого майна.

Доказів того, що підпис директора ТОВ «Пластмас Стандарт» на договорі є факсимільним, позивач за зустрічним позовом не надав.

Також позивач за зустрічним позовом не пояснює суду, чому кожна сторінка договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. скріплена печаткою ТОВ «Пластмас Стандарт», якщо останнє (за його твердженням) цей договір не підписувало.

У пункті 4.4. договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. було визначено, що відвантаження (передача) майна здійснюється уповноваженому представнику орендаря Діжа Андрію Анатолійовичу. Особистість особи, що здійснює отримання майна від орендодавця, підтверджується паспортом уповноваженої особи.

Діюче законодавство не передбачає, що представник, уповноважений на отримання товарно-матеріальних цінностей, обов`язково повинен бути працівником підприємства - отримувача ТМЦ.

Отже, оглянувши паспорт уповноваженої особи та пересвідчившись, що особа, яка приїхала приймати орендоване майно, є саме Діжа Андрій Анатолійович, ТОВ Фомрент виконало умови договору оренди та відвантажило представнику орендаря орендоване майно.

- Договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. судом недійсним не визнаний.

Дії сторін договору № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. свідчать про те, що договір був фактично укладений:

- орендодавець (ТОВ Формрент) передав орендарю у тимчасове платне користування будівельну опалубку, що підтверджується накладними від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р.;

- орендар (ТОВ «Пластмас Стандарт») оплатив суму гарантійного платежу у розмірі 40000 грн. та передоплату за оренду опалубки у розмірі 60517,50 грн., отримав майно в орендне користування, частково повернув майно з орендного користування.

Отже, договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України обов`язковим для виконання сторонами.

- договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. не можна визнати неукладеним, оскільки:

він був повністю виконаний орендодавцем (ТОВ Формрент) та частково виконаний орендарем (ТОВ Пластмас Стандарт);

вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.

- вимога про стягнення з ТОВ Формрент на користь ТОВ Пластмас Стандарт грошових коштів у розмірі 100517,50 грн. не може бути задоволена через відсутність правових підстав для цього:

60517,50 грн. (передоплата за оренду опалубки) - це виконання зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати за фактичне використання орендованого майна, яке відбулось. Безкоштовного використання орендованого майна договір № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. не передбачав;

40000,00 грн. (сума гарантійного платежа) - це сума, яка залишається у орендодавця, оскільки орендар порушив свої зобов`язання за договором № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При прийнятті рішення зі спору суд враховує наступне.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в статтях 173-175 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Як зазначено вище, первісний позов, мотивовано, зокрема, існуванням між сторонами господарських відносин, що виникли у зв"язку із укладенням 02 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формрент» (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластмас Стандарт» (як орендарем) договору № 02/11/23-ФР оренди майна, відповідно до якого орендодавець передає у тимчасове платне користування будівельну опалубку (надалі по тексту «майно»), а орендар приймає це майно та зобов`язується своєчасно здійснювати оплату орендних платежів за користування майном.

Відповідач визнає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формрент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластмас Стандарт» дійсно відбувався процес укладання договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02 листопада 2023 року, проте заперечує, що Договір був укладений в тій формі, що додана позивачем до позовної заяви.

Суд зазначає, що в даному випадку при вирішенні спору слід керуватися, зокрема, нормами, що регулюють орендні правовідносини.

Спір у справі виник, у тому числі у зв`язку із тим, що ТОВ «Пластмас Стандарт» вважає договір неукладеним за наведених вище обставин.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З аналізу вказаних вище норм матеріального права вбачається, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

При аналізі аргументів ТОВ «Пластмас Стандарт» та дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, суд з"ясував, що заперечуючи те, що Договір був укладений в тій формі, що додана позивачем до позовної заяви, ТОВ «Пластмас Стандарт» в матеріали справи не надає іншого проекту договору, з іншими умовами, аніж той, що наданий ТОВ «Формрент» до первісного позову.

Крім того, суд враховує, що ТОВ «Пластмас Стандарт» вказує, що Договір був підписаний спочатку відповідачем оригінальним власноручним підписом директора ТОВ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» Іщенко А.П. і направлений позивачу, при цьому не зазначаючи спосіб такого направлення.

Разом з тим, ТОВ «Формрент» у відзиві на зустрічний позов повідомив суд, що два примірники договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. зі специфікаціями, підписані зі сторони ТОВ «Пластмас Стандарт» його директором Іщенком А.П. та скріплені печаткою ТОВ «Пластмас Стандарт», передав ТОВ Формрент представник орендаря - Діжа Андрій Анатолійович, якому у подальшому і здійснювалось відвантаження (передача) орендованого майна.

При цьому суд приймає до уваги, що як зазначено позивачем у відзиві на зустрічну позовну заяву та його представником у судовому засіданні, договір оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.23 існує в одній редакції, копія якого додана до первісного позову. Доказів існування іншої редакції договору ТОВ «Пластмас Стандарт» не надав.

Так само ТОВ «Пластмас Стандарт» не надав доказів та не навів обставин в обгрунтування того, що підпис директора ТОВ «Пластмас Стандарт» на договорі є факсимільним.

При цьому суд приймає до уваги, що договоір містить не лише підпис директора, але і кожна сторінка договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. скріплена печаткою ТОВ «Пластмас Стандарт» (при розгляді справи ТОВ «Пластмас Стандарт» не повідомляло суд про крадіжку печатки на час підписання договору, чи її неправомірного використання).

Вказане свідчить про необгрунтованість посилання ТОВ «Пластмас Стандарт» про неукладення договору з підстав відсутності оригінального власноручного підпису директора ТОВ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» Іщенко А.П.

Також, суд зазначає, що дії сторін договору № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. свідчать про те, що договір був фактично укладений:

- орендодавець (ТОВ Формрент) передав орендарю у тимчасове платне користування будівельну опалубку, що підтверджується накладними від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р.;

- орендар (ТОВ «Пластмас Стандарт») оплатив суму гарантійного платежу у розмірі 40000 грн. та передоплату за оренду опалубки у розмірі 60517,50 грн., отримав майно в орендне користування, частково повернув майно з орендного користування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (14-499цс19)

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №907/804/17, суд доходить наступних висновків. Вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України. Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16. По суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, що не належить до повноважень господарського суду. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30 липня 2019 року у справі №907/804/17. Встановлення судом такого факту відсутності укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору. З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що вимога позивача у цій справі про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.

Таким чином, договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. не можна визнати неукладеним, оскільки:

- він був повністю виконаний орендодавцем (ТОВ Формрент) та частково виконаний орендарем (ТОВ Пластмас Стандарт);

- вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.

За вказаного вище, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в частині вимог про визнання Договору № 02/11/23-ФР від 02 листопада 2023 року в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, неукладеним.

Отже, при вирішенні питання щодо стягнення орендної плати та вартості неповернутого майна (вимоги) суд виходить з того, що договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. Позивач (орендодавець) передав Відповідачу (орендарю) у тимчасове платне користування будівельну опалубку, що підтверджується накладними від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р.

Суд зазначає, що з наданих у матеріали справи накладних від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р. вбачається, що підписантом з боку орендаря є ОСОБА_1 . Факт наявності підпису саме вказаної особи сторони при розгляді справи не спростовували.

Разом з тим, ТОВ Пластмас Стандарт у відзиві на первісний позов зазначив, що не визнає надані позивачем документи, підписані неуповноваженою особою накладні на переміщення від 24.11.2023 р. та від 27.11.2023 р. При цьому накладна на переміщення (нібито повернення) взагалі не містить підпису з боку відповідача. Отже, такі документи не можуть вважатися належними та достовірними доказами.

Суд вважає необгрунтованим вказані посилання ТОВ Пластмас Стандарт з огляду на те, що:

- у пункті 4.4. договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. було визначено, що відвантаження (передача) майна здійснюється уповноваженому представнику орендаря Діжа Андрію Анатолійовичу. Особистість особи, що здійснює отримання майна від орендодавця, підтверджується паспортом уповноваженої особи.

- при вирішенні питання щодо стягнення орендної плати та вартості неповернутого майна (вимоги) суд дійшов висновку, що договір № 02/11/23-ФР оренди майна від 02.11.2023 р. в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до первісного позову, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

Посилання ТОВ Пластмас Стандарт на те, що Діжа А.А. не є співробітником підприємства також не вказує, що дана особа є неуповноваженою особою, оскільки діюче законодавство не передбачає, що представник, уповноважений на отримання товарно-матеріальних цінностей, обов`язково повинен бути працівником підприємства - отримувача ТМЦ

За даним обставин, суд вважає накладні від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р. належними доказами отримання Відповідачем (орендарем) у тимчасове платне користування будівельної опалубки (перелік складових наведені у вказаних накладних).

Також, матеріалами справи підтверджується факт часткового повернення майна з оренди накладною від 17.01.2024 р.

Пунктом 2.1. договору оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Моментом фактичної передачі майна є відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому-передачі).

Пунктами 3.8., 3.9. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що щомісяця, протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні у орендаря за цим договором, орендодавець складає та направляє орендарю два примірники підписаного ним акту наданих послуг по оренді майна. Орендар, не пізніше наступного дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників акту наданих послуг по оренді майна, зобов`язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник акту наданих послуг по оренді майна. У випадку, якщо акт наданих послуг по оренді майна не буде підписано та повернуто орендодавцю у встановлений п. 3.8. даного договору строк, акт наданих послуг вважається підписаним та прийнятим орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи:

- відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17-11ФР від 30 листопада 2023 року вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. у листопаді 2023 року склала 25 292,69 грн. (з ПДВ 20% - 4215,45 грн.).

- відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11-12ФР від 31 грудня 2023 року вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. у грудні 2023 року склала 110 582,21 грн. (з ПДВ 20% - 18430,37 грн.).

- відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 04-01ФР від 31 січня 2024 року вартість оренди майна (елементів опалубки) за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. у січні 2024 року склала 60 641,87 грн. (з ПДВ 20% - 10106,98 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17-11ФР від 30.11.2023 р., № 11-12 від 31.12.2023 р., № 04-01ФР від 31.01.2024 р., підписані директором ТОВ «Формрент» та засвідчені печаткою товариства, направлялись на адресу ТОВ Пластмас Стандарт для підписання електронною поштою та через АТ «Укрпошта», що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» № 4900002929886 від 14.02.2024 р. та описом вкладення у поштове відправлення.

У відзиві ТОВ Пластмас Стандарт не визнає направлення йому Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17-11ФР, 04-01ФР, 11-12ФР, вказуючи, що наданий позивачем опис вкладення у цінний лист не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги.

Суд не погоджується з даним твердженням ТОВ Пластмас Стандарт з огляду на наявність накладної АТ «Укрпошта» № 4900002929886 від 14.02.2024 р. та опису вкладення у поштове відправлення.

З огляду на вказане, зважаючи, що ТОВ Пластмас Стандарт не підписав та не повернув вищезазначені акти ТОВ «Формрент», будь-яких обґрунтованих заперечень проти підписання актів не надав, ці акти, згідно з умовами п. 3.9. договору № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р., вважаються підписаними та прийнятими орендарем.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.4. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що орендна плата щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин.

Суд зазначає, що згідно матеріалів справи ТОВ Пластмас Стандарт за договором оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. було сплачено:

- 40 000,00 грн. (гарантійний платіж) за платіжним дорученням № 301 від 15.11.2023 р.;

- 60 517,50 грн. (передоплата за оренду опалубки) за платіжним дорученням № 300 від 15.11.2023 р.

Посилання ТОВ Пластмас Стандарт, що на момент таких виплат існували правовідносини поза межами Договору № 02/11/23-ФН від 02.11.2023 р. (в будь-якій редакції) не знайшло підтвердження при розгляді справи.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням розрахунків ТОВ Пластмас Стандарт:

- орендну плату за користування орендованим майном у листопаді 2023 року у сумі 25 292,69 грн. за актом № 17-11ФР від 30.11.2023 р. ТОВ Пластмас Стандарт оплатив повністю та своєчасно;

- орендну плату за користування орендованим майном у грудні 2023 року (110582,21 грн.) за актом № 11-12ФР від 31.12.2023 р. ТОВ Пластмас Стандарт оплатив з простроченням та частково на суму 35 224,81 грн. (залишок заборгованості складає 75 357,40 грн.);

- орендна плата за користування орендованим майном у січні 2024 року у сумі 60641,87 грн. за актом № 04-01ФР від 31.01.2024 р. не оплачена ТОВ Пластмас Стандарт до цього часу.

Заборгованість ТОВ Пластмас Стандарт (основний борг) перед ТОВ «Формрент» по оплаті орендної плати за договором оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. складає 135999,27 грн.

Як зазначив ТОВ «Формрент», він зменшує суму основного боргу ТОВ Пластмас Стандарт по орендній платі на 40000,00 грн. (які є сумою сплаченого ТОВ Пластмас Стандарт гарантійного платежу).

Суд погоджується з правомірністю використання в даному випадку суми сплаченого ТОВ Пластмас Стандарт гарантійного платежу, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

У пункті 3.4. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. сторонами було узгоджено, що орендар зобов`язується сплатити орендодавцю на умовах 100% передоплати, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору або додаткових специфікацій до нього суму гарантійного платежу в розмірі 40000,00 грн., яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню орендарю після повного та належного виконання ним зобов`язань за цим договором.

У разі, якщо орендар порушить свої зобов`язання за цим договором, гарантійний платіж залишається у орендодавця. За рахунок суми гарантійного платежу орендодавець має право задовольнити свої вимоги, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи сплату орендної плати, пені, інших санкцій, передбачених цим договором, втрат від інфляції та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань за цим договором, відшкодування вартості втраченого або пошкодженого орендованого майна, витрат на відновлення стану орендованого майна.

Вище вже зазначалося, що 15.11.2023 р. ТОВ Пластмас Стандарт платіжним дорученням № 301 перерахував на рахунок Позивача 40 000,00 грн. гарантійного платежу, який відповідно до умов договору оренди повинен був зберігатися на рахунку Позивача як засіб забезпечення виконання зобов`язань протягом строку дії орендних правовідносин.

Пунктом 10.1. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 02 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

У даному випадку, з урахуванням того, що строк дії договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. закінчився, а ТОВ Пластмас Стандарт не виконав належним чином свої зобов`язання за цим договором, ТОВ «Формрент» має право задовольнити свої вимоги щодо отримання орендної плати за рахунок сплаченого ТОВ Пластмас Стандарт гарантійного платежу.

За даних обставин, сума заборгованості ТОВ Пластмас Стандарт по орендній платі становить: 135 999,27 грн. - 40 000, 00 грн. = 95 999, 27 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості ТОВ Пластмас Стандарт по орендній платі в розмірі 95 999, 27 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості ТОВ Пластмас Стандарт по орендній платі в розмірі 95 999, 27 грн.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на встановлення фактів укладення договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. в редакції, що додана ТОВ «Формрент» до позову, а також правомірності зарахування 40 000,00 грн. гарантійного платежу за платіжним дорученням № 301 від 15.11.2023 р. і 60 517,50 грн. передоплати за оренду опалубки за платіжним дорученням № 300 від 15.11.2023 р. при визначенні розміру заборгованості, вимоги ТОВ Пластмас Стандарт вимоги за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формрент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» суму авансового платежу за платіжними дорученнями № 300 від 15.11.2023 р. т № 301 від 15.11.2023 р. в розмірі 100517,50 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ Пластмас Стандарт за прострочення ним перерахування суми щомісячної орендної плати пені, яка за розрахунком ТОВ «Формрент» складає 5 816 грн. 44 коп. суд зазначає наступне.

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як було зазначено вище, пунктом 8.2. договору оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. встановлено, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 8.4. договору оренди пеня та інші санкції нараховуються за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності три роки.

Згідно розрахунку, що доданий до первісного позову, позивач нарахував до стягнення з відповідача 5 816 грн. 44 коп. пені за загальний період з 10.01.2024 по 15.03.2024.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що правомірними вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5709,97 грн. за загальний період з 11.01.2024 по 15.03.2024.

У іншій частині вимог про стягнення з ТОВ Пластмас Стандарт пені суд відмовляє за безпідставністю.

Внаслідок невиконання зобов`язань орендарем за Договором в частині повернення орендованого обладнання ТОВ «Формрент» просить суд також стягнути з ТОВ Пластмас Стандарт вартість цього майна у розмірі 6 206, 14 грн.

Щодо вказаних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування будівельну опалубку, що підтверджується накладними від 24.11.2023 р., 27.11.2023 р. Факт часткового повернення майна з оренди підтверджується накладною від 17.01.2024 р.

Разом з тим, ТОВ «Формрент» зазначає, що до цього часу в орендному користуванні ТОВ «Пластмас Стандарт» знаходиться майно загальною вартістю 6 206,14 грн., а саме: анкерний стрижень 15,0 мм без покриття 1,00м у кількості 10 шт.; шестигранна гайка 15,0 у кількості 5 шт.; Framax швидкодіючий затискач RU у кількості 5 шт.; Framax універсальний з`єднувач 10-16 см у кількості 1 шт.; Framax опорна плита 6/15 у кількості 4 шт.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.4. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. після закінчення строку дії договору, а також у випадках його дострокового припинення (розірвання), отримання від Орендодавця вимоги про дострокове повернення майна з оренди, Орендар протягом п`яти робочих днів з дня настання зазначеної події зобов`язаний власними силами та за власний рахунок повернути Орендодавцю орендоване майно на склад, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 21А. Майно має бути очищеним від сторонніх забруднень, у справному стані, з урахуванням його нормального зносу. Орендар узгоджує з Орендодавцем дату повернення майна не пізніше, ніж за 48 годин до прибуття на склад автотранспортного засобу Орендаря. Майно вважається поверненим від Орендаря до Орендодавця в момент підписання відповідної товаророзпорядчої документації (п. 5.3. Договору).

Матеріали справи не містять відповідної товаророзпорядчої документації, яка б підтвердила факт повернення ТОВ «Пластмас Стандарт» з орендного користування майна, а саме: анкерний стрижень 15,0 мм без покриття 1,00м у кількості 10 шт.; шестигранна гайка 15,0 у кількості 5 шт.; Framax швидкодіючий затискач RU у кількості 5 шт.; Framax універсальний з`єднувач 10-16 см у кількості 1 шт.; Framax опорна плита 6/15 у кількості 4 шт.

Пунктом 5.7. договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. передбачено, що у разі втрати, знищення, пошкодження або допущення орендарем значного погіршення стану майна або спеціальної тари (при неможливості відновлення), які унеможливлюють подальшу нормальну експлуатацію майна, у тому числі в зв`язку з діями третіх осіб, Орендар зобов`язується відшкодувати Орендодавцю фактичну вартість такого майна за цінами, визначеними у Специфікації (-ях). Факт втрати, знищення орендованого майна буде підтверджувати факт неповернення Орендарем майна з оренди. Неповернення орендованого майна на вимогу Орендодавця у строк, визначений Орендодавцем, є підставою для стягнення з Орендаря вартості неповернутого майна, яка розраховується Орендодавцем у калькуляції. Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю вартість неповернутого з оренди майна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Орендодавця.

Частинами 3, 4 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Враховуючи, що Відповідач допустив порушення строків оплати орендної плати більш ніж на тридцять календарних днів, строк дії договору оренди майна № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 р. закінчився 02.12.2023 р., ТОВ «Формрент» 14.02.2024 р. пред`явило Відповідачу вимогу про повернення майна, що залишилось в орендному користуванні ТОВ «Пластмас Стандарт», у п`ятиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У вимозі про повернення орендованого майна Позивач зазначив, що у разі, якщо вищезазначене орендоване майно ТОВ «Пластмас Стандарт» втратило, знищило або пошкодило та не може повернути з оренди, - у десятиденний строк від дня пред`явлення вимоги відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Формрент» фактичну вартість цього майна у сумі 6 206 грн. 14 коп. (калькуляція майна наведена ТОВ «Формрент» у позові).

ТОВ «Пластмас Стандарт» при розгляді справи про неправильність здійсненої ТОВ «Формрент» калькуляції для визначення вартості майна, що залишилось в орендному користуванні ТОВ «Пластмас Стандарт» суду не повідомляв.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати вартості неповернутого обладнання в розмірі 6 206 грн. 14 коп., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, внаслідок невиконання зобов`язань орендарем за Договором в частині повернення орендованого обладнання, за ТОВ «Пластмас Стандарт» обліковується заборгованість з вартості неповернутого майна в розмірі 6 206 грн. 14 коп., а отже вимоги про її стягнення є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду, та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача за первісним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, з покладенням судового збору в цій частині на позивача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЛАСТМАС СТАНДАРТ» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 44803817 адреса місцезнаходження: 36000, Полтавська область, місто Полтава, вул. Харчовиків, буд. 6А) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРМРЕНТ» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 44119625 адреса місцезнаходження: 49008, місто Дніпро, вул. Робоча, буд. 166Д, кв. 99) суму основного боргу з орендної плати в розмірі 95999,27 грн., пеню за прострочення сплати орендної плати в розмірі 5709,97 грн., 6206,14 грн. вартості неповернутого з оренди майна (елементів опалубки), 3025,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.08.2024

Суддя Киричук О.А.