Рішення

від 30.07.2024 по справі 925/563/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/563/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства Ружин-молоко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів

про стягнення 246 732,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Ружин-молоко звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів про стягнення 219 602,24 грн боргу за поставлений товар, 21 859,78 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 2199, 95 грн 3 % річних, 3070,76 грн інфляційних нарахувань за укладеним між сторонами договором поставки № 24102023/1 від 24.10.2023.

Понесені судові витрати сплачений судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 536, 610, 625, Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов`язковість умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою від 06 травня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 18 червня 2024 року.

Ухвалою від 18 червня 2024 року Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відклав розгляд справи по суті на 30 липня 2024 року.

Копія ухвали від 30 липня 2024 року була направлена у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача.

Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судом з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу про відкладення розгляду справи № 925/563/24, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

16 липня 2024 року позивач подав до суду клопотання в якому просив суд розглянути справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Також висловив свою думку щодо затягування відповідачем розгляду справи.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, суд, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що сторони про час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка представників не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, заперечення представника відповідача суд встановив таке.

24 жовтня 2023 року між Дочірнім підприємством Ружин-молоко (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 24102023/1 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник згідно замовлення покупця та на умовах, передбачених Договором, продає, поставляє та передає товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти товар постачальника і здійснити своєчасну оплату отриманого від постачальника товару на умовах визначених Договором та за цінами згідно накладної (видаткової та/або товарно-транспортної) на товар.

Відповідно до п. 1.2. суму Договору складає сума всіх накладних (видаткових та/або товарно-транспортних) на товар, підписаних Сторонами на виконання умов Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачання товару покупцю здійснюється на умовах погоджених сторонами та визначених покупцем в замовленні останнього. Замовлення покупця прийняте до виконання постачальником (на яку в продовж 24 годин з моменту (дати) надходження на електронну пошту постачальника не надійшло обгрунтоване повідомлення постачальника покупцю про неможливість виконання) вважається погодженим останнім, в тому числі умови поставки (поставка на адресу визначену покупцем або самовивіз, силами та за рахунок покупця або силами та за рахунок постачальника, тощо м. Черкаси, вул. Чигиринська,11).

Відповідно до п. 2.2. Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної (видаткової та/або товарно- транспортної) постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена в накладній (видатковій та/або товарно-транспортній).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту (дати) отримання товару (підписання накладної на товар).

Відповідно до п. 3.1. Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1. Договору), покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки, договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Договір скріплений підписами та печатками його сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме лецитин соєвий харчовий на суму 274 602, 24 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2504 від 25.10.2023 на суму 94083,84 грн, № 2714 від 15.11.2023 на суму 92160, 00 грн, № 63 від 10.01.2024 на суму 88358,40 грн, які підписані уповноваженою особою відповідача, скріплені його печаткою.

Відповідно до актів звіряння взаємних розрахунків відповідачем здійснено часткові оплати за отриманий товар на суму 10 000 грн 14.12.2023, 10000 грн 15.12.2023, 10000 грн 18.12.2023, 10000 грн 23.01.2024, 10000 грн 25.01.2024, 3000 грн 15.02.2024.

Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.

Отже, відповідач прийняв товар, але свої зобов`язання по оплаті виконав частково (не в повному обсязі) лише на суму 53000 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення.

Сторонами складено та підписано акти звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 та з 01.01.2024 по 22.02.2024, відповідно до яких заборгованість відповідача була 221602,24 грн.

18.03.2024 позивач звернулися до боржника із претензією № 43 про сплату заборгованості в розмірі 221602,24 грн, яку відповідач отримав 08.04.2024, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

В позовній заяві позивач повідомив, що після отримання претензії відповідач сплатив заборгованість лише в розмірі 2000 грн, тому на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою борг відповідача складає 219602,24 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов Договору стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту ЦК України).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що:

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2023 року між Дочірнім підприємством Ружин-молоко (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 24102023/1.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме лецитин соєвий харчовий на суму 274 602, 24 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2504 від 25.10.2023 на суму 94083,84 грн., № 2714 від 15.11.2023 на суму 92160, 00 грн, № 63 від 10.01.2024 на суму 88358,40 грн, які підписані уповноваженою особою відповідача, скріплені його печаткою.

Поставка та отримання товару відповідачем підтверджується частковою оплатою останнім за товар на суму 10 000 грн 14.12.2023 та 10000 грн 15.12.2023, 10000 грн 18.12.2023, 10000 грн 23.01.2024, 10000 грн 25.01.2024, 3000 грн 15.02.2024 відповідно до актів звіряння.

Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.

Отже, відповідач прийняв товар, але свої зобов`язання по оплаті виконав лише частково (не в повному обсязі) на суму 53000 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Відтак, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами та, відповідно, наявності правових підстав для набуття постачальником відповідної плати за поставлений товар.

Отже, судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару на суму 274 602, 24 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою, також актами звіряння взаємних розрахунків.

Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав, хоча строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав на своєчасне одержання заборгованості в сумі 219602,24 грн вправі вимагати від відповідача примусового виконання своїх зобов`язань шляхом стягнення з нього на свою користь вказаної суми коштів.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем за отриманий товар не надав, доводів позивача належним чином не спростував, обставин які б виключили можливість задовольнити позовні вимоги суду не надав.

Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи положення договору щодо порядку оплати поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач заявив до стягнення 21859,78 грн пені, 2199,95 грн 3 % річних, 3070,76 грн інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані та заявлені до стягнення 2199,95 грн 3 % річних, 3070,76 грн інфляційних та відповідно до п. 4.1. Договору пеня в розмірі 21859, 78 грн.

Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та 3% річних, перевіривши його за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем за визначені ним періоди зроблено невірно, заявлені позивачем суми є меншими від нарахованих судом, тому з урахуванням принципу диспозитивності суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 2199,95 грн, пені в розмірі 21859, 78 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних із застосуванням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій в інформаційно-пошуковій системі «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем інфляційних за визначені ним періоди зроблено невірно, а тому, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що обґрунтованими до стягнення з відповідача сумами інфляційних є 1808,36 грн (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Позивач у позовній заяві заявляв вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 2961,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, відповідно до частини 9 цієї статті, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені правові норми сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному розмірі у сумі 2961,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Ласощів (вул. Чигиринська, 11, м. Черкаси, 18006, код ЄДРПОУ 03771732) на користь дочірнього підприємства Ружин-молоко (вул. Київська, 68, с-ще Ружин, Бердичівський р-н., Житомирська обл., 13601, код ЄДРПОУ 31826107) - 219602,24 грн заборгованості, 21 859,78 грн пені, 2 199,95 грн 3 % річних, 1808,36 грн інфляційних, 2961,00 грн судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 08 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз