Ухвала

від 09.08.2024 по справі 918/1158/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1158/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: Крейбух О. Г., Юрчук М. І., Тимошенко О. М.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65", 2) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, про визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна, визнання права власності та витребування нерухомого майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65", 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, в якому просило:

- визнати нечинним наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області від 11.07.2020 № 386 в частині передачі у власність Відкритому акціонерному товариству "Пересувна механізована колона № 65" нерухомого майна - підстанція трансформаторна ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області;

- витребувати із чужого незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" нерухоме майно - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області;

- визнати право власності за Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" на нерухоме майно - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, повний текст якої складений 04.07.2024, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" - задоволено, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 скасовано, ухвалено нове рішення - про задоволення позову.

Відкрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 65" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 24.06.2024 та залишити в силі рішення першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 65" не визначило жодної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.

При цьому слід наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.

Отже, скаржнику необхідно визначити підстави (підставу) касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та обґрунтувати їх (її).

Щодо судового збору

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Позовну заяву у цій справі подано у 2023 році, а предметом позову є :

- визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна;

- визнання права власності на нерухоме майно - ТП-116;

- витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна - ТП-116.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності у розумінні змісту зазначеної статті є майновою вимогою. Тому судовий збір у цій справі сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, майнові вимоги вираховуються виходячи з вартості спірного майна.

Отже, предметом позову у цій справі є 1 вимога немайнового характеру і 2 вимоги майнового характеру.

Матеріали касаційної скарги не містять доказів щодо вартості нерухомого майна - ТП-116, а матеріали справи № 918/1158/23 у Касаційному господарському суді відсутні. Тому у суду відсутня можливість встановити вартість нерухомого майна - ТП-116.

Водночас, ураховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки.

Таким чином скаржнику необхідно надати Суду документи на підтвердження реальної вартості спірного нерухомого майна - ТП-116 і сплатити судовий збір, виходячи з цієї вартості, розрахованої за формулою: (вартість спірного нерухомого майна - ТП-116 х 1,5 % х 2 + 2684) х 200 % х 0,8.

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі, або доказів на підтвердження підстав звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом:

1) визначення підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених (передбаченої) частиною другою статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням із урахуванням наведеного в цій ухвалі;

2) подання доказів сплати судового збору у розмірі, розрахованому за наведеною вище формулою, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов