Постанова

від 13.11.2024 по справі 918/1158/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1158/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: Крейбух О. Г., Юрчук М. І., Тимошенко О. М.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65", 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, про визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна, визнання права власності та витребування нерухомого майна з чужого володіння

за участю представників:

позивача - Мирошниченко М. І.,

відповідача-1 - Шевчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. В листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - ПАТ "Рівнеобленерго") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" (далі - ВАТ "Пересувна механізована колона № 65), 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Регіональне відділення), в якому просило:

- визнати нечинним наказ Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386 в частині передачі у власність ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" нерухомого майна - підстанція трансформаторна ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області;

- витребувати із чужого незаконного володіння ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" на користь ПАТ "Рівнеобленерго" нерухоме майно - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області;

- визнати право власності за ПАТ "Рівнеобленерго" на нерухоме майно - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності у ПАТ "Рівнеобленерго" на ТП -116 виникло ще у 1995 році, до утворення юридичної особи ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", і спірне майно - ТП-116 передано на баланс ПАТ "Рівнеобленерго" відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95, наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137 Фондом державного майна України.

3. Проте, 26.10.2023 ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" звернулось до суду з позовом до ПАТ "Рівнеобленерго" про визнання права власності на нерухоме майно (справа № 918/1098/23), а саме: трансформаторна підстанція № 116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області, та право власності на яку 07.09.2023 зареєстровано за ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. З 01.01.2019 ПАТ Рівнеобленерго на підставі отриманої ліцензії, здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

5. Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" є новим найменуванням ПАТ "Рівнеобленерго", яке є новим найменуванням ПАТ АЕС "Рівнеобленерго", яке було правонаступником ЗAT "Ей-І-Ес Рівнеенерго", яке було створено шляхом реорганізації ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.01.2004.

6. У свою чергу ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" створене шляхом перейменування Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Рівнеобленерго" (далі - ДАЕК "Рівнеобленерго") відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 14.11.2001.

7. ДАЕК "Рівнеобленерго" створена шляхом перетворення Державного підприємства "Рівненське обласне підприємство електричних мереж" відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137, що також зазначено у пункті 1.1 Статуту позивача.

8. Державне підприємство "Рівненське обласне підприємство електричних мереж" виробничого об`єднання Львівенерго набуло статусу юридичної особи з моменту затвердження статуту вказаного підприємства Міністерством енергетики та електрифікації УРСР, а саме 21.04.1978.

9. Згідно з пунктом 4 Статуту (в редакції 1978 року) одним із завдань підприємства було забезпечення прийняття на свій баланс трансформаторних підстанцій колгоспів, радгоспів та інших підприємств.

10. Відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" доручено:

1) Міністерству енергетики та електрифікації України створити державні акціонерні енергетичні компанії згідно з переліком (додаток № 2 до Указу),

2) Фонду державного майна України передати Міністерству енергетики і електрифікації управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до даного Указу.

11. Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137 створено ДАЕК "Рівнеобленерго", яка визнана правонаступником Державного підприємства "Рівненське обласне підприємство електричних мереж".

12. Згідно з пунктом 3.3 Статуту ДАЕК "Рівнеобленерго", реєстраційний № 1197, що затверджений розпорядженням Рівненського міського виконавчого комітету від 31.08.1995, компанія є правонаступником Державного підприємства "Рівненське обласне підприємство електричних мереж" виробничого об`єднання Львівенерго Міністерства енергетики та електрифікації України, до складу якої входить, зокрема, Рівненський район електричних мереж.

13. Майно компанії складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена на балансі компанії. Компанія є власником майна, переданого засновником у власність (пункти 3.4 - 3.5 Статуту ДАЕК" Рівнеобленерго").

14. Згідно з пунктом 4.1.1 Статуту ДАЕК "Рівнеобленерго" засновником компанії є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

15. Відповідно до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації 1995 року визначено перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995.

16. Так, відповідно по Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності позивача на об`єкт нерухомості - ТП -116 по вул. Київська у м. Рівне, Рівненської області.

17. Згідно з довідкою ПАТ "Рівнеобленерго" від 06.11.2023 № 44-28/7953 станом на 31.10.2023 будівля ЗТП № 116 обліковується на його балансі у складі наступних основних засобів: Будівля ЗТП № 116: інвентарний номер - 30016799, дата прийняття на баланс - 01.06.1963, первісна вартість - 53375,52 грн, балансова вартість станом на 31.10.2023 - 12589,60 грн. Електрообладнання ЗТП 10/0,4 № 116: інвентарний номер - 400007574, дата прийняття на баланс - 01.01.1964, первісна вартість - 36863,35 грн, балансова вартість станом на 31.10.2023 - 9945,46 грн.

18. 01.01.2022 між орендодавцем - Рівненською міською радою та орендарем - ПАТ "Рівнеобленерго" укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:037:0025, площею 0,0107 га у тому числі: забудовані землі, які використовуються для обслуговування об`єктів розподілу та транспортування електроенергії до користувачів площею 0,0107 га, згідно рішень Рівненської міської ради від 20.02.2003 № 244 та від 24.06.2021 № 852. На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: трансформаторна підстанція (ТП). Договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2022 номер запису 47089628.

19. Разом з тим 22.02.1996 зареєстровано ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" як суб`єкт господарювання, власником якого є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.

20. З метою забезпечення господарської діяльності відповідача, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по Рівненській області від 11.07.2000 № 386 передано у власність ряд будівель та споруд, що розташовані за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області, про що Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" видано Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 23.08.2000 за реєстровим № 1-19-489.

21. Згідно з додатком до наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386 "Перелік нерухомого майна, що додається у власність ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", визначено, що у складі будівель та споруд у власність також передано підстанцію трансформаторну, що розташована по вул. Київській, буд. 92 у м. Рівному (пункт 4 Переліку).

22. 28.08.2000 ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" своїм наказом № 17-03 прийнято вищезгадану трансформаторну підстанцію на свій баланс.

23. 17.07.2023 у зв`язку з наданням правової допомоги ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" адвокатом Шевчуком В. С. надіслано адвокатський запит до ПАТ "Рівнеобленерго" з проханням про надання інформації про балансоутримувача трансформаторної підстанції № 116 згідно з даними, наявними у ПАТ "Рівнеобленерго".

24. 25.07.2023 ПАТ "Рівнеобленерго" листом № 28/5701 у відповідь на вказаний запит повідомило, що трансформаторна підстанція № 116, розташована за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області перебуває на балансі ПАТ "Рівнеобленерго", що підтверджується Переліком нерухомого майна, переданого до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 № 210/93, в підтвердження чого надано витяг з переліку нерухомого майна ДАЕК "Рівнеобленерго".

25. 06.09.2023 фізичною особою-підприємцем Борисюк С. А. виготовлено технічний паспорт на підстанцію трансформаторну, яка розташована по вул. Київська, буд. 92, м. Рівне на замовлення ВАТ "Пересувна механізована колона № 65".

26. 07.09.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" на підстанцію трансформаторну, площею 46,9 кв. м, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 92, на підставі реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, виданого 23.08.2000 Рівненським міським бюро технічної інвентаризації, номер відомостей про речове право 51676181.

27. 26.10.2023 ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Рівнеобленерго" про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 116, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 92. Господарським судом Рівненської області ухвалою від 22.11.2023 відкрито провадження у справі № 918/1098/23 за вказаним позовом ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", розгляд справи триває.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

28. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

29. Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до пункту 2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фондом державного майна України від 22.07.1998 № 1450, Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", який є додатком до наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386, підтверджує право власності відповідача на спірне нерухоме майно (підстанція трансформаторна, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 92). Суд дійшов до висновку, що трансформаторна підстанція № 116 була правомірно відчужена Регіональним відділенням на користь ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" шляхом викупу та відповідно реєстрація права власності на ТП-116 за ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" є правомірною, підстави для визнання протиправним та нечинним з моменту винесення наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386 відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

30. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 скасовано, ухвалено нове рішення - про задоволення позову.

31. Постанова суду мотивована тим, що відповідно до пункту 2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, Перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995 та увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації, є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на нерухоме майно, в тому числі на ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, м. Рівне Рівненська область.

32. Апеляційний суд також виходив з того, що ПАТ "Рівнеобленерго", як власник, здійснює заходи щодо утримання та користування ТП-116, а саме: працівниками позивача здійснювались огляди ТП, планові ремонтні роботи, випробування обладнання, що знаходиться в ТП-116, що підтверджується наявними у справі доказами; між ПАТ "Рівнеобленерго", як власником ТП-116, та Рівненською міською радою укладено договір оренди землі від 01.01.2022 № 2022, відповідно до якого позивач використовує землю для об`єктів розподілу та транспортування електроенергії до користувачів згідно з рішеннями Рівненської міської ради від 20.02.2003 № 244 та від 24.06.2021 № 852. При цьому, всупереч наданим доказам позивача, відповідач доказів користування та розпорядження зареєстрованим за ним майном ТП -116 по вул. Київській, буд. 92 у м. Рівне не надав, тобто зміст свого права власності не розкрив; земельну ділянку, на якій знаходиться будівля ТП-116, за 23 роки не оформив.

33. За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним наказу, визнання права власності ПАТ "Рівнеобленерго" на спірне майно, а також про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" підлягають задоволенню.

34. Апеляційний суд відхилив доводи відповідача стосовно пропуску позивачем позовної давності, виходячи з того, що перебіг позовної давності для звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Оскільки відповідач зареєстрував своє право власності на ТП-116 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 07.09.2023, позивачем при зверненні до суду 15.11.2023 з позовом у цій справі позовну давність не пропущено.

Короткий зміст касаційної скарги

35. У касаційній скарзі ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

36. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні апеляційним судом постанови без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, та у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18 щодо застосування статті 261 ЦК України стосовно початку перебігу позовної давності.

37. Скаржник вважає, що позивач з моменту винесення спірного наказу Регіонального відділення у 2000 році і по момент звернення до суду з позовом у 2023 році не був позбавлений об`єктивної можливості отримати інформацію щодо спірного майна, а також дізнатися про спірний наказ Регіонального відділення відразу після його прийняттю.

38. Крім того, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини першої статті 14 ГПК України, оскільки задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд фактично вийшов за межі підстав позову, які наведені позивачем у позовній заяві. Відповідач вважає, що оцінка апеляційним судом доводів позивача про наявність у нього доказів використання спірного майна, та одночасна відсутність у відповідача таких доказів, може провадитися лише у разі вирішення спору про визнання права власності з підстав набувальної давності на підставі статті 344 ЦК України.

Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

39. ПАТ "Рівнеобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. Позивач наполягає на тому, що оскільки право власності відповідача на спірне майно вже зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то правильним способом захисту порушеного права буде подання віндикаційного позову, а початок перебігу позовної давності за таким позовом є дата державної реєстрації права власності відповідача на ТП-116.

Позиція Верховного Суду

40. Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з реєстрацією права власності за ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" на трансформаторну підстанцію, площею 46,9 кв. м, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 92, право власності на яку просить визнати за собою позивач.

41. Суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підстав виникнення права власності на будівлю трансформаторної підстанції ТП-116 у позивача та відповідача з огляду на наявні в матеріалах справи докази з посиланням на норми статей 312, 317, 328 ЦК України та пункту 2.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, яким визначено перелік документів, які підтверджують право власності акціонерних товариств, які створені в процесі перетворення державних підприємств.

42. Зокрема, згідно з пунктом 2.2 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені до набуття чинності даним наказом, є Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств.

43. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набув право власності на спірну будівлю ТП-116 на підставі наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386, додатком до якого є Перелік нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", у якому зазначена підстанція трансформаторна, за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 92.

44. В свою чергу, приймаючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності позивача на об`єкт нерухомості - ТП-116, яка знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92 у м. Рівне, Рівненської області.

45. За висновком суду апеляційної інстанції Перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, є тим документом, що підтверджує виникнення у Рівненського обласного підприємства електричних мереж ДАЕК "Рівнеобленерго" (а отже і у ПАТ "Рівнеобленерго" як правонаступника) права власності на нерухоме майно, зокрема, ТП-116 на вул. Київській, буд. 92 у м. Рівне. За висновком апеляційного суду, такий Перелік нерухомого майна згідно з пунктом 2.2 Порядку документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на спірне нерухоме майно (ТП-116).

46. Крім того, апеляційний суд, керуючись встановленими у статті 86 ГПК України критеріями оцінки доказів, взяв до уваги надані позивачем докази фактичного обслуговування та користування трансформаторною підстанцією-116 на вул. Київській, буд. 92 у м. Рівне, а також оформлення позивачем права оренди на земельну ділянку, на якій знаходиться будівля ТП-116, у зв`язку з чим зробив висновок про те, що надані позивачем докази, на противагу доказам відповідача, розкривають зміст права власності ПАТ "Рівнеобленерго" на ТП-116.

47. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

50. В контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини першої статті 14 ГПК України стосовно виходу за межі підстав позову та визнання права власності позивача на спірне майно на підставі статті 344 ЦК України (за набувальною давністю) не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, а зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 300 ГПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

51. З огляду на з`ясування апеляційним судом усіх обставин, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції не здійснює оцінку (переоцінку) доказів, покладених апеляційним судом в основу висновку про наявність підстав для визнання за ПАТ "Рівнеобленерго" права власності на спірну ТП-116.

52. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги позивача про визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна та визнання права власності в контексті предмета та підстав позову, а також з огляду на фактичні обставини справи не відповідають належному способу захисту прав та законних інтересів позивача.

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

54. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

55. Частиною першої статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

56. Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

57. За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

58. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні (тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно) та похідні (за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при похідних підставах виникнення права власності на річ завжди необхідно враховувати можливість існування прав на дану річ у її відчужувача. У цьому відношенні діє принцип права: "Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж сам має".

59. Так, до похідних способів набуття права власності належить набуття цього права у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (стаття 345 ЦК України).

60. Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

61. Як встановлено судом апеляційної інстанції, право власності у ПАТ "Рівнеобленерго" на ТП-116 виникло ще у 1995 році, до утворення юридичної особи ВАТ "Пересувна механізована колона № 65", і спірне майно - ТП-116 передано на баланс ПАТ "Рівнеобленерго" відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95, наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 № 137 Фондом державного майна України. Відповідно до Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна ТП-116.

62. Звідси випливає, що оскільки станом на 1995 рік власником спірного майна був позивач, приймаючи спірний наказ від 11.07.2000 № 386 про передачу у власність ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" трансформаторної підстанції, Регіональне відділення діяло не у спосіб, передбачений законом, адже у Фонду державного майна України станом на 2000 рік були відсутні правомочності власника щодо ТП-116 у зв`язку з його відчуженням у 1995 році на користь позивача.

63. Відтак, за висновок Верховного Суду, спірний наказ Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386 є нікчемним та таким, що не створює жодних юридичних наслідків. Відсутність у Регіонального відділення під час прийняття спірного наказу права розпоряджатися спірним майном виключає можливість набуття відповідачем права власності на ТП-116, у зв`язку з чим визнання нікчемного наказу нечинним не призведе до зміни правового становища позивача та/або до відновлення порушених прав позивача.

64. Що стосується позовної вимоги про визнання права власності позивача на спірне нерухоме майно, то відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

65. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).

66. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

67. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Такий висновок викладено у пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження 14-208 цс18).

68. Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс2.

69. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такий висновок викладено у пунктах 98- 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19.

70. Таким чином позов про визнання права власності не може бути використаний для врегулювання правовідносин, пов`язаних з незаконним заволодінням майном власника іншою особою.

71. Саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

72. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання нечинним наказу, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

73. При цьому такі позовні вимоги спрямовані на захист права власності ПАТ "Рівнеобленерго" на нерухоме майно - ТП-116, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 92, м. Рівне, Рівненської області, речове право на яке на час звернення з позовом та вирішення спору зареєстровано за ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" на підставі спірного наказу Регіонального відділення від 11.07.2020 № 386.

74. Отже, оскільки позивач прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння ПАТ "Рівнеобленерго", то єдиною належною та ефективною позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна від відповідача на користь позивача.

75. Однак, суд апеляційної інстанції наведених висновків Великої Палати Верховного Суду не врахував, залишивши поза увагою сталу та послідовну практику щодо належності способів захисту порушеного права у подібних правовідносинах.

76. Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому у задоволенні заявлених у цій справі позовних вимог про визнання нечинним наказу та визнання права власності слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

77. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідач зазначає про неврахування апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування статті 261 ЦК України стосовно початку перебігу позовної давності.

78. Скаржник вважає, що початок перебігу строку позовної давності у цій справі слід пов`язувати з датою винесення наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386, на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне майно, та про який позивач міг дізнатися відразу після його прийняття.

79. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

80. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

81. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

82. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

83. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. При цьому, правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

84. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

85. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

86. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про нового набувача цього майна.

87. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18 на які посилається відповідач у касаційній скарзі.

88. Верховний Суд звертає увагу, що заявлена у цій справі вимога про визнання права власності не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту, а вимога про визнання нечинним наказу - не підлягає задоволенню у зв`язку з вищенаведеним висновком Суду про його нікчемність. Оскільки Суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання наказу нечинним та про визнання права власності, то дана обставина виключає необхідність застосування до таких вимог позовної давності.

89. В свою чергу належною позовною вимогою у справі, яка переглядається, є вимога про витребування нерухомого майна з чужого володіння.

90. Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

91. З наведеного вище вбачається, що початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

92. Отже, право власності ПАТ "Рівнеобленерго" на спірну ТП-116 було порушено, коли ця трансформаторна підстанція вибула з володіння позивача у володіння іншої особи - відповідача (державна реєстрація права власності за відповідачем), а не в момент прийняття наказу Регіонального відділення від 11.07.2000 № 386, тому початок перебігу строку позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

93. Апеляційним судом встановлено, що ВАТ "Пересувна механізована колона № 65" зареєструвало у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на ТП-116 лише 07.09.2023, тому про такий факт ПАТ "Рівнеобленерго" могло довідатися лише після вказаної дати.

94. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що позивачем при зверненні до суду 15.11.2023 з позовом у цій справі позовну давність не пропущено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

96. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

97. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

98. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

99. За наведених обставин судова колегія, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна та про визнання права власності, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті - постанову апеляційного суду залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 65" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним наказу про передачу нерухомого майна та про визнання права власності скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2024 в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині задоволення позовних вимог про витребування нерухомого майна з чужого володіння залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач