Рішення

від 12.08.2024 по справі 226/1182/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 226/1182/24

ЄУН 226/1182/24

Провадження № 2/226/346/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року Димитровській міській суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Кудрявцевої Н. С.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ПрАТ «ШУ«Покровське»,

представник відповідача: Бузівська Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мирнограді Покровського р-ну Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання видати наказ про звільнення з виплатою середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими з 29.03.2024 у зв`язку з його звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України за його заявою від 25.03.2024 та зобов`язання видати наказ про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України за його заявою від 25.03.2024 з виплатою середнього заробітку згідно ч. 5 ст. 235 КзПП України, в обґрунтування якого зазначив, що 25.03.2024 він звернувся із заявою від 25.03.2024 з проханням його звільнення за власним бажанням з 29.03.2024 у зв`язку з переїздом в іншу місцевість для евакуації та провести з ним розрахунок. Вказана заява була отримана відповідачем 29.03.2024. У відповідь на цю заяву відповідач надіслав лист, де вказав, що не може ідентифікувати заявника та вимагав звернутися до кадрової служби підприємства особисто, або надіслати заяву поштою або її подати до центру зайнятості населення.

11.04.2024 було повторно подано заяву, якою позивач наполягав на звільненні за власним бажанням з 29.03.2024. Тоді позивачу зателефонували та сказали, що не можуть звільнити позивача, так як сплинув строк, зазначений у заявах. Доводи, що відповідач нібито не міг ідентифікувати від кого надійшла заява, не ґрунтуються на законі, тобто наявна бездіяльність відповідача.

У зв`язку з цим просить визнати трудові відносиниз відповідачем припиненими з 29.03.2024 у зв`язку з його звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України за його заявою від 25.03.2024 та зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України за його заявою від 25.03.2024 з виплатою середнього заробітку згідно ч. 5 ст. 235 КзПП України.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та пояснив, що заява позивача від 25.03.2024 без підпису позивача - це штучно створена заява відповідачем, вони зробили копію, а потім закрили підпис позивача. До позову він надав заяву позивача без підпису, тому що її просто роздрукував, а потім, після відзиву він надав її вже з підписом.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала свої заперечення проти позову, викладені у відзиву та додаткові пояснення, де зазначила, що з 15.03.2024 по 28.03.2024 позивач перебував у відпустці. 29.03.2024 позивач на роботі відсутній. 29.03.2024 на адресу відповідача Укпоштою надійшла заява від 25.03.2024, відправником якої на заяві та на конверті вказано позивача. За змістом цієї заяви від 25.03.2024, заявник просив його звільнити за власним бажанням з 29.03.2024 у зв`язку з переїздом в іншу місцевість для евакуації за ст. 38 КЗпП України. Зазначена заява від 25.03.2024 взагалі не містила підпис і тому не могла бути розцінена роботодавцем як документ, в якому міститься волевиявлення конкретної особи на припинення трудових відносин. 01.04.2024, у понеділок, позивачу направлено лист, що неможливо ідентифікувати особу, яка направила заяву від 25.03.2024 про звільнення та запропонував особисто надати заяву до кадрової служби, або надіслати заяву з нотаріально підтвердженим підписом, або, якщо він є внутрішньо переміщеною особою, подати заяву про звільнення через відповідний центр зайнятості населення.

16.04.2024 відповідач отримав заяву позивача, де містилося прохання його звільнити з 29.03.2024. 17.04.2024 позивачу направлений лист, де зазначили, що вказаний строк у заяві на момент надходження її на підприємство вже сплинув і знову запропонували особисто надати заяву до кадрової служби, або надіслати заяву з нотаріально підтвердженим підписом, або, якщо він є внутрішньо переміщеною особою, подати заяву про звільнення через відповідний центр зайнятості населення.

29.04.2024 відповідач отримав заяву позивача про його звільнення з 29.03.2024. Відповідач не міг задовольнити цю заяву, оскільки бажання звільнення у дату, обумовлену у заяві, вже минула.

Судом за клопотанням представника позивача витребувані у відповідача оригінали заяв позивача, які надійшли на підприємство 16.04.2024 та 29.04.2024.

Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

24.05.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, розгляд справи по суті призначений на 10.00 год. 24.06.2024, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку з неотриманням представником відповідача доданої представником позивача копії заяви позивача від 25.03.2024 з його підписом, розгляд справи відкладено на 02.07.2024.

12.07.2024 судом з власної ініціативи, відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, витребувано у відповідача оригінал заяви від 25.03.2024.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що позивач працює у відповідача з 21.10.2020 у якості гірника очисного забою на дільниці з видобутку вугілля № 2 та перебував у відпустці з 15.03.2024 по 28.03.2024, 29.03.2024 на роботі був відсутній (а. с. 52-56).

29.03.2024 відповідач отримав заяву від 25.03.2024 відправником якої на заяві та на конверті вказано позивача. За змістом цієї заяви від 25.03.2024, заявник просив його звільнити за власним бажанням з 29.03.2024 у зв`язку з переїздом в іншу місцевість для евакуації за ст. 38 КЗпП України, наказ про звільнення просив відправити за адресою: АДРЕСА_1 . Підпис на заяві відсутній (а. с. 8-11).

Відповідачем позивачу направлений лист від 01.04.2024, де зазначив, що за такою заявою неможливо ідентифікувати особу, яка направила заяву від 25.03.2024 про звільнення та запропонував особисто надати заяву до кадрової служби, або надіслати заяву з нотаріально підтвердженим підписом, або, якщо він є внутрішньо переміщеною особою, подати заяву про звільнення через відповідний центр зайнятості населення. Також додатково звернув увагу, що в заяві, у разі направлення її засобами поштового зв`язку, необхідно правильно визначити дату звільнення з урахуванням часу, необхідного для її пересилання поштою (а. с. 12-13).

Також відповідач ще отримав 16.04.2024 та 29.04.2024 заяви позивача з проханням його звільнити 29.03.2024, на що отримав відмову, оскільки дата, обумовлена в заяві, вже минула.

V. Оцінка суду

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду у спосіб, визначений законами.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Заява від 25.03.2024 з проханням звільнення 29.03.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з переїздом в іншу місцевість внаслідок евакуації, яка надійшла до відповідача 29.03.2024, не містила підпис заявника.

Між тим, законодавство передбачає, що заява про звільнення повинна мати письмову форму та власноручно підписана заявником (постанова ВС від 14.05.2024, справа № 754/9102/21).

Судом встановлено, що 29.03.2024 відповідачем отримана заява від 25.03.2024 з анкетними даними позивача з проханням його звільнити 29.03.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з переїздом в іншу місцевість внаслідок евакуації, яка не містила підпис заявника.

Оскільки заява від 25.03.2024 не підписана, то вона не підтверджує волевиявлення позивача про його звільнення і тому у роботодавця не було підстав для звільнення свого працівника.

Наступні заяви позивача про його звільнення з 29.03.2024 правомірно не задоволені підприємством у зв`язку з тим, що дата, обумовлена в заяві, а саме 29.03.2024, вже минула.

Доводи представника позивача про те, що відповідачем штучно створена заява позивача від 25.03.2024 не підтверджені належними доказами та спростовуються оригіналом заяви від 25.03.2024 з відсутністю підпису позивача.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання трудових відносин припиненими з 29.03.2024 у зв`язку з його звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України за його заявою від 25.03.2024 та зобов`язання видати наказ про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України за його заявою від 25.03.2024 з виплатою середнього заробітку згідно ч. 5 ст. 235 КзПП України, задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

В силу ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст. 38 КЗпП України та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 141, 259, 263, 265, 352, 354, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження за адресою: площа Незалежності, 1А, м. Покровськ Донецької області, 85300, код юридичної особи в ЄДРПОУ 13498562 про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання видати наказ про звільнення з виплатою середнього заробітку, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.08.2024.

Суддя І. В. Петунін