Рішення

від 08.08.2024 по справі 607/3927/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2024Справа №607/3927/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Братасюка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Тинкалюк Є.І.

представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Великогаївська сільська об`єднана територіальна громада про визнання заповіту недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Великогаївська сільська об`єднана територіальна громада про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 , посвідченого 19 липня 2019 року у Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області в реєстрі за №4-18.

На обгрунування вимог позивачка зазначає, що спірний заповіт, складений начебто від імені матері позивачки, слід визнати недійсним, оскільки заповідальне розпорядження не відповідало волевиявленню заповідачки, котра (мати позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ) не підписувала правочин.

З огляду на цю, виявлену ОСОБА_2 після звернення в нотарільну контору з заявою про прийняття спадщини, обставину, позивачка вирішила звернутися до суду з цим позовом, оскільки за життя її мати жодного разу не повідомяла доньку про намір скласти заповіт на будь яку особу.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просить вимогу задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачки позов заперчеи за безпідставністю, просит відмовити в задоволенні ОСОБА_2 , оскільки заповідальне розпорядження було складене заповідачкою відповідно вимог закону та внутрішнього волевиявлення ОСОБА_4 .

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років померла ОСОБА_4 , котра є матрію позивачки ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складється з земельної ділянки площею 2,1699 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баворівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, земельної ділянки площею 2,1714 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Баворівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, земельної ділянки площею 0, 146 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Баворівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, та 1\2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 .

12.10.2020 року позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В., й нотаріусом було заведено спадкову справу №30-2020. Позивачка зазначає. що згодом дізналася, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 також звернулася відповідачка ОСОБА_3 , надавши заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений 19 липня 2019 року у Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області в реєстрі за №4-18.

Позивачка вважає що спірний заповіт, складений начебто від імені матері позивачки на користь ОСОБА_3 , слід визнати недійсним, оскільки заповідальне розпорядження не відповідало волевиявленню заповідачки, котра не підписувала правочин, адже за життя не повідомляла доньці про намір скласти заповіт на будь яку особу.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу дійсності заповіту, внаслідок укладення його особою, котра за твердженням строни позивача не підписувала правочин, а відтак не вчиняла волевиявлення на складання заповідального розпорядження. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України. Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, у якому відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Презумція правомірного правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Спростування презумпції правомірності прачоину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом (тобто має місце його нікчемність).

З метою доказування обставин, виклажених позивачкою в заяві по суті, 26.10.2023 року судом призначалася судово - почеркознавча експертиза, проведення якої доручалося судовим експертам Тернопільського НДЕКЦ МВС України, на вирішення якої було поствлене запитання - чи підпис від імену ОСОБА_4 у заповіті, складеному від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , що був посвідчений що був посвідчений 19 липня 2019 року у Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області за реєстровим номером 4-18, було виконано особисто ОСОБА_4 чи іншою особою?

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку судового експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України від 28.12.2023 року №СЕ-19/120-23/12273-ПЧ (арк.. справи 14 -19 том 3) підпис від імені ОСОБА_4 у примірнику заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , що був посвідчений 19 липня 2019 року у Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області за реєстровим номером 4-18, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Таким чином, оскільки на момент вчинення правочину, як виявилося в ході судового розгляду - підпис від імені ОСОБА_4 у примірнику заповіту, складеному від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , що був посвідчений 19 липня 2019 року у Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області за реєстровим номером 4-18, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, в суду немає сумнівів щодо тієї обставини, що у останньої було відсутнє волевиявлення на вчинення спірного заповіту, а тому правочин слід визначти недійсним.

Отже, з наведеного вище судом вбачається, що обставини, викладені позивачкою у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову, з відповідачки на користь позивачки сслід стягнути суму сплаченого, при зверненні до суду, судового збору в розмірі 908 гривень та 4015, 20 гривень, сплачених позивачкою 13.09.2021 року на користь Тернопільського НДЕКЦ МВС України за проведення експертного дослідження.

Щодо заявленого клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд наголошує на такому.

Позивачка просить стягнути з відповідача 10 400 гривень витрат на професійну правничу допомогу, про що представник позивачки подав відповідне клопотання від 11.04.2024 року.

Заяву мотивує тією обставиною, що між позивачкою та представником було укладено Договір про надання юридичної (правничої) допомоги від 23.03.2022 року, змістом котрого встановлено погодинну оплату, у якості порядку обчислення гонрару адвоката (п.4.1. договору). У відповідності до означеного пункту договору, варість години роботи адвоката становить 800 гривень.

Згідно з п. 4.2. договору, клієнт зобов`язується оплатити адвокату варість правничої допомоги впродовж 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Отже представником надавалася позивачці наступна правнича допомога:

ознайомлення з матеріалами справи 1 год 800 гривень

підготовчка та подання клопотання про призначення судового почеркознавчої експертизи від 09.01.2023 року 2 год 1600 гривень

клопотання про тимчасове вилучення доказів від 08.11.2022 року 2 год 1600 гривень

підготовка та подання заяви про доручення оригіналів документів для проведення експертизи від 30.08.2023 року 2 год 1600 гривень

підготовка та поданння клопотання №01 про тимчасове вилучення документів у Великогаївської сільської ради Тернопільського району 2 год 1600 гривень

підготовка та поданння клопотання №01 про тимчасове вилучення документів у СПП ОСОБА_7 від 30.08.2023 року 2 год 1600 гривень

участь в судових засіданнях у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області 2 год 1600 гривень

Позивачкою підписано акт виконаних робіт від 07.09.2023 року, згідно з умовами договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 23.03.2022 року, за умовами якого позивачкою прийнято надані послуги на суму 10400 гривень

Вищезазначено, що клієнт зобов`язується оплатити адвокату варість правничої допомоги впродовж 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд у справі 922/445/19 від 03.10.2019 року висловив проавоу позицію, згідно з якою витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їхньої вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як зазначено вище, сторона позивача надала суду копію Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 23.03.2022 року, акт виконаних робіт від 07.09.2023 року

Підписання означеного Акту свідчило про повне прийняття клієнтом наданих адвокатом послуг в повному обсязі

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Разом з тим, згідно ч.4 ст 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 цієї статті ЦПК) .

Зваживши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, тривалість судового розгляду (понад два роки) та зусилля адвоката Янчишина В.Й., витрачені на надання правничої допомоги позасудової та й в судових засіданнях, суд вважає, що адвокатом за змістом письмових доказів достатньо детально підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їхньої вартості, а тому заява підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідачки на користь позивачки суми витрат на правову допомогу в розмірі 10400 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 4, 12, 13, 76-81,128, 133,137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , посвідчений 19 липня 2019 року у Великогаївській сільській раді Тернопільського району Тернопільської області в реєстрі за №4-18.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 908 гривень судового збору, 4015, 20 гривень на проведення експертного дослідження та 10400 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивачки ОСОБА_2 АДРЕСА_2

Відповідачка ОСОБА_3 АДРЕСА_3

Головуючий суддяВ. М. Братасюк