Рішення

від 31.07.2024 по справі 525/785/23

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/785/23

Номер провадження 2/525/18/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2024 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - НОВОСАНЖАРСЬКА СЕЛИЩНА РАДА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відшкодування упущеної вигоди і моральної шкоди, -

встановив:

В липні 2023 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відшкодування упущеної вигоди і моральної шкоди.

В направленому на адресу суду позові позивач зазначив, що позивачка володіє на праві приватної власності земельною ділянкою з кадастровим номером: 5320285300:00:001:0985, із цільовими призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9600 га, що розташована на території Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області. 14.09.2021 року між позивачкою мною та СФГ "ТЕМП" (код ЄДРПОУ: 22552272), укладено Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком 49 років кожен, тобто до 14.09.2070. В подальшому позивачка мала намір провести їхню державну реєстрацію. Фактично розрахунок за умовами вказаного договору вона отримала в повному обсязі. 13.10.2021 позивачка випадково дізналася про те, що вищевказана земельна ділянка є предметом укладеного письмового Договору від 13.10.2021 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який нібито за участю позивачки та участю ОСОБА_2 був складений в селі Устивиця Великобагачанського району Полтавської області. Проте, позивачка зазначає, що ніякого договору з Відповідачем не укладала та особистим підписом не засвідчувала. Для неї вказана обставина стала несподіванкою, оскільки щодо провадження господарської діяльності Відповідача вона взагалі нічого не знала і жодним чином стосовно укладання вказаних договорів не контактувала з ним. Існування нікчемного Договору від 13.10.2021 між позивачем та Відповідачем вважає повною нісенітницею та фальсифікацією. Будь-яких намірів укладати будь-які договори з Відповідачем до 14.09.2021 або після даної дати у позивачки ніколи не було. 14.10.2021, 01.11.2022 та 28.02.2023 з метою мирного та позасудового врегулювання спірного питання неодноразово в усній та письмовій формах позивачка контактували безпосередньо з Відповідачем та прохала звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку, а також прохала виплатити суму упущеної нею вигоди з моменту початку самовільного їх захоплення та початку неправомірного обробітку вказаних земельних ділянок. Відповідач факту складання нікчемного Договору від 13.10.2021 та внесення ним до них недостовірних відомостей, факту самовільного захоплення вказаної земельної ділянки та незаконного її обробітку і протиправного збору урожаїв, починаючи з 13.10.2021 - не заперечував, але від надання обґрунтованої відповіді щодо її запитань ухилявся. Оскільки, провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень у відповідності до умов правомірного Договору, укладеного 14.09.2021 з СФГ "ТЕМП" (код ЄДРПОУ: 22552272) в особі його голови - ОСОБА_3 , або вчинити інші законні дії, де предметом можуть виступати дана земельна ділянка, позивачка не можу через протиправність дій Відповідача, які до даного моменту з боку останнього не припинилися.

Тому позивачка змушена була звернутися до суду з вимогами, а саме: визнати нікчемним (недійсним) Договір від 13.10.2021 про встановлення права користування земельною ділянкою 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який був укладений в селі Устивиця Великобагачанського району Полтавської області; скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області від 13.10.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інни Іванівни, на підставі нікчемного (недійсного) Договору від 13.10.2021 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису); зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , усунути перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, площею 2,9600 га гектара, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, шляхом повернення земельної ділянки позивачу як її власнику; зобов`язати державного реєстратора Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інни Іванівни або іншого державного реєстратора, яка її заміщає, усунути перешкоди у здійсненні державної реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) у відповідності до Договору від 14.09.2021 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису); стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь позивача збитки у сумі 242 756 грн. 23 коп., до якої входить вартість вищевказаної земельної ділянки - 89 954 грн. 40 коп., розмір упущеної вигоди - 108 533 грн. (з розрахунку: 20 000 грн./рік за використання 1 га земельної ділянки), три відсотки пені - 5 771 грн. 58 коп. та розмір інфляційних втрат - 38 497 грн. 25 коп., які визначені станом на 21.07.2023; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, з підстав зазначених вище по тексту даної позовної заяви; стягнути з Відповідача на користь позивача судові витрати (у тому числі на правову допомогу), які будуть понесені ним у результаті розгляду даної позовної заяви.

01.12.2023 стороною відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якій просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на таке. Вважають, що наведені позивачем твердження є безпідставними, в зв`язку з тим, що до матеріалів справи не було додано жодної копії укладеного 14.09.2021 між позивачем ОСОБА_1 та СФГ "ТЕМП" договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарський потреб (емфітевзису), що лише свідчить про його неукладення та введення суду й учасників справи в оману щодо його наявності. З приводу мотивів неможливості державної реєстрації договору, то станом на 2021 рік в Україні реєстраційні дії здійснювали у звичному порядку, жодних заборон щодо звернення до державного реєстратора з приводу реєстрації земельної ділянки не існувало. Отже позивачка не була позбавлена можливості державної реєстрації договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.09.2021 і могла добросовісно ним скористатися. Жодним чином не було встановлено факт набуття СФГ "ТЕМП" права користування на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 , тому її твердження щодо правомірності договору від 13.09.2021, як і твердження щодо правомірності права обробітку СФГ "ТЕМП" є абсурдними та такими, що суперечать нормам законодавства. Посилаються на те, що позивач дізнався про наявність оспорюваного договору в день його підписання та реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки не вказано обставин за який позивачу стало відомо про наявність зареєстрованого договору. Щодо посилання позивача на неодноразові письмові звернення ОСОБА_2 з приводу договору від 14.09.2021, то вважають твердження позивача суперечливими, адже до матеріалів справи на надано жодних копій письмових звернень, які ним підписані, адже пусті бланки заяв до ОСОБА_2 не є належним підтвердженням факту звернення, адже навіть не містять підпису позивача. Щодо позовних вимог про упущення вигоди, то відшкодовуються лише ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Отже позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати зазначені ним доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Вважає, що позивач не дотримався норм розрахунку збитків, а тому відсутні підстави для їх стягнення. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано жодних доказів, як саме підписання договору 13.09.2021 вплинуло на його репутацію, не доведено факту страждань, отже розмір моральної шкоди заявленої позивачем не є розумним та обґрунтованим, що прямо суперечить вимогам закону щодо їх добросовісності, співмірності, належності та справедливості. Щодо позовної вимоги позивача визнання договору нікчемним/недійсним, то сторона відповідача вважає, що даний спосіб захисту є неналежним. Позивачем не проаналізовано оспорюваний договір, не зазначено на підставі якої норми він є нікчемним/недійсним, чим саме він чи його положення порушують норми законодавства (т. 1 а.с. 155-159).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (том 1 а.с. 57).

В судове засідання на заключній стадії розгляду справи, представник позивача не з`явився, направив до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги позивачки підтримав у повному обсязі, просив задовольнити вимоги з огляду на викладені обставини в позовній заяві та інших документах долучених до матеріалів справи (том 2 а.с. 78).

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (том 2 а.с. 47).

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання заключній стадії розгляду справи не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (том 2 а.с. 80).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - НОВОСАНЖАРСЬКА СЕЛИЩНА РАДА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в судове засідання представник не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи пояснень щодо предмета спору до суду не подали (том 2 а.с. 77).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, відповідно до ІНФОРМАЦІЇ з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 11 жовтня 2021 року державним реєстратором Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області Плахотнік Інною Іванівною здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,9600 га, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, розташованої на території Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, власником якої є ОСОБА_1 на підставі рішення Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 14.09.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2478394853060, номер відомостей про речове право: 44452107, та ІНШОГО РЕЧОВОГО ПРАВА щодо земельної ділянки площею 2,9600 га, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, розташованої на території Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, власником якої є ОСОБА_1 на підставі рішення Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 14.09.2021, а саме договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 13.10.2021, землекористувач ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право 44471584, яким зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за останнім (том 1 а.с. 61).

Підставою для державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 за відповідачем по справі серед інших поданих до ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРАТОРА документів був договір, а саме: 1) Договір від 13 жовтня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого Власник ОСОБА_1 надає в користування Землекористувачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,9600 га, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, розташовану на території Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, з метою використання її для сільськогосподарських потреб, строком на 49 років, зі сплатою за користування земельною ділянкою в розмірі 1600,00 грн. за кожен рік (том 1 а.с. 150-153). в графі "Власник" п. 10 Договору зазначено реквізити позивача, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, адреса місця проживання, а також міститься власний підпис особи ОСОБА_1 .

Вказаний оригінал договору відповідно до ухвали суду було витребувано від відповідача по справі ОСОБА_2 (том 1 а.с. 150-153).

Статтею 103 ЦПК України, передбачено можливість проведення судової експертизи за клопотанням учасників справи, що і було ініційовано стороною позивача по справі з метою спростування факту підписання договору встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, на підставі якого, за наявності інших документів, здійснено реєстрацію ІНШОГО РЕЧОВОГО ПРАВА щодо земельної ділянки площею 2,9600 га, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 за відповідачем по справі ОСОБА_2 .

Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/117-24/1701-ПЧ від 27.03.2024, підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Власник" розділу "Адреси, банківські реквізити та підписи сторін" договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 13 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконаний із застосуванням технічних прийомів. Вказаний підпис скопійований на документ з якогось підпису-"моделі", виконаного ОСОБА_1 . Дане копіювання, скоріше за все, виконано на просвіт, із підготовкою за допомогою олівця або іншої барвної речовини, яка може бути легко видалена з поверхні паперу шляхом підчистки. Даний підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 2 а.с. 30-40).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належний спосіб досягли згоди з усіма істотними умовами договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б з однією із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Позиція сторони позивача, як і обставини встановлені судовою експертизою № СЕ-19/117-24/1701-ПЧ від 27.03.2024 року, свідчать про те, що позивач не підписував договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 13.10.2021.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

З огляд на вище зазначене, щодо вимоги позивача про справі про визнання нікчемним/недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою від 13.10.2021 з кадастровим номером 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який наче б то було укладено за участі позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в селі Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, то суд, зазначає наступне.

Лише підписання правочину саме його сторонами, свідчить про дотримання ними письмової форми договору. Не підписання ж правочину однією із його сторін, свідчить про недотримання письмової форми договору.

Позивач по справі звернувся до суду з позовом, у якому просить, зокрема, визнати нікчемним/недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою від 13.10.2021, вказуючи, що він цей договір не підписував, про те, що його земельна ділянка з кадастровим номером 5320285300:00:001:0985 є предметом укладеного письмового договору від 13.10.2021 року дізнався випадково, даного договору з відповідачем ОСОБА_2 не укладав та не мав на це навіть намірів, що на думку суді, з огляду на встановлення судом факту його не підписання позивачем письмового договору, як стороною правочину, свідчить про те, що даний договір позивачем із відповідачем по справі ніколи не укладався.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", недійсним може бути визнано лише укладений договір. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Тож, оскільки договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 13 жовтня 2021 року є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, відсутні законні підстави для визнання даного договору недійсним.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області від 13.10.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інни Іванівни, на підставі Договору від 13.10.2021 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), яка судом розглядається, як похідна від позовної вимоги, що задовольняється судом.

Оскільки спірний Договір від 13.10.2021 є НЕУКЛАДЕНИМ, то правових підстав для державної реєстрації іншого речового права, зокрема, права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) НЕ ВИНИКЛО, тому є всі підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотнік Інни Іванівни індексний номер 60943047 від 13.10.2021 року (як зазначено у відповідній графі запису реєстру) про право оренди земельної ділянки площею 2,9600 гектара, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, на підставі якого внесене запис про інше речове право номер запису 44471584 від 13.10.2021 року до Державного реєстру речових прав про реєстрацію речового права ОСОБА_2 .

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, площею 2,9600 га гектара, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, шляхом повернення земельної ділянки позивачу як її власнику, то ця вимога підлягає до задоволення з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала Договір від 13.10.2021 року про встановлення права користування земельною ділянкою, тобто не виявляла свою волю до вчинення даного правочину, отже, така угода є неукладеною.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14- 499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: "Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права позивача як власника земельної ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування заподіяної шкоди.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотнік Інни Іванівни або іншого державного реєстратора, яка її заміщає, усунути перешкоди у здійсненні державної реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) у відповідності до Договору від 14.09.2021 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320285300:00:001:0985 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), то суд зазначає наступне.

Стороною позивача, на стадії судового розгляду справи до видалення судді до нарадчої кімнати, не здійснено дій, як до уточнення відповідної позовної вимоги, так і для належного визначення відповідного кола осіб, до яких пред`явлено позов.

Суд звертає увагу на те, що стороною позивача не надано до суду жодних документів чи відомостей на підтвердження того, які саме дії державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - НОВОСАНЖАРСЬКОЮ СЕЛИЩНОЮ РАДОЮ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, привели до порушення, невизнання або оспорювання прав позивача з боку, як відповідної юридичної особи так і з боку даної службової особи

Крім того, способи захисту цивільних прав визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України з урахуванням абзацу другого даної частини не кореспондуються із вказаною позовною вимогою, а зміст позовної заяви не містить жодних посилань на чинний договір чи норму закону на вказаний спосіб захисту визначений позивачем. А саме формулювання позовної вимоги не містить чіткого формулювання щодо переліку чи характеру дій, які слід зобов`язати визначеного відповідача здійснити чи навпаки, утриматися від їх здійснення.

З огляду на вище зазначене, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог позивача до визначеного ним відповідача в даній частині.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача збитків у сумі 242756,23 грн., до яких входить вартість вищевказаної земельної ділянки - 89954,40 грн., розмір упущеної вигоди - 108533,00 грн. (з розрахунку: 20000,00 грн./рік за використання 1 га земельної ділянки), три відсотки пені - 5771,58 грн. та розмір інфляційних втрат - 38497,25 грн., які визначені станом на 21.07.2023 року, то суд зазначає.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Так, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не були абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року в справі № 925/1525/19.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Також позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

Розглядаючи вказану позовну вимого з урахуванням положень статей та правових позицій наведених вище суд зазначає наступне.

Пред`являючи вимогу про відшкодування збитків (упущеної вигоди) ОСОБА_1 не довела, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані нею в разі правомірних дій відповідача та тільки неправомірні дії ОСОБА_2 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

У змісті позовної заяви позивач зазначає, що ним від третьої особи, яка не є учасником справи, отримано грошові кошти за оренду його земельної ділянки починаючи з 14 вересня 2021 року по 14.09.2070 року включно, найменування даної особи є СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «ТЕМП», код ЄДРПОУ 22552272, вказана позиція сам по суті виключає будь яку можливість стягнення упущеної вигоди позивачем по справі, як і інших видів нарахувань, які позивач просить стягнути із першого відповідача по справі.

Зі змісту листа від 07 вересня 2023 року (том 1 а.с. 85) зазначеної вище третьої особи - СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «ТЕМП», код ЄДРПОУ 22552272, на ім`я позивача по справі, який надано до справи стороною позивача, як письмовий доказ, слідує, що як позивач по справі так і відповідна юридична особа, не здійснюють обробіток належної позивачеві земельної ділянки починаючи з 13 жовтня 2021 року по дату листа 07 вересня 2023 року, що фактично усуває можливість отримання орендної плати за вказаний період позивачем по справі, що як окремо так із твердженням наведеним вище вказує на відсутність підстав для відшкодування збитків позивачеві по справі.

Суд не приймає калькуляцію/розрахунок упущеної вимоги, яка надана стороною позивача, до якої включено вартість земельної ділянки, яка фактично не вибувала із права власності позивача по справі, а інші розрахунки фактично здійснені на основі договору, який не був предметом дослідження в судовому засіданні, а дії щодо державної реєстрації якого не здійснювалися відповідними сторонами договору. Докази щодо здійснення дій сторонами договору щодо його реєстрації матеріали справи не містять.

Крим того, надані до суду стороною ПОЗИВАЧА листи на адресу першого відповідача по справі (а саме їх зміст), як і надані стороною ВІДПОВІДАЧА відомості про сплату військового збору та податку на доходи фізичних осіб у сукупності із листом про те, що третя особа на яку посилається ПОЗИВАЧ, як на належного користувача земельної ділянки не здійснювала обробіток вказаної земельної ділянки свідчить про те, що від вказаними особами, а саме: 1) позивачем по справі ОСОБА_1 ; 2) відповідачем по справі ОСОБА_2 ; 3) третьою особою, яка не є учасником справи СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ «ТЕМП», код ЄДРПОУ 22552272, проводилися переддоговірні перемовини, що не призвели до належного оформлення Договору оренди земельної ділянки, яка належить позивачеві по справі

Виходячи з наведеного, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, не були підтверджені в ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн., з підстав відповідно до змісту позовної заяви, то суд, зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві стверджувала, що внаслідок протиправних дій відповідачів, вона зазнала моральних страждань, оскільки вона проживає тривалий час в одній місцевості та має спільних знайомих з відповідачем, а тому вважає, що протиправні дії відповідача були зумовлені низьким матеріальним становищем позивача, а також безпорадним фізичним станом так як вона є пенсіонеркою та людиною похилого віку.

Суд не погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 , про те, що вона зазнала душевного хвилювання, внаслідок порушення її законних прав власника, оскільки земельна ділянка з її власності не вибувала і вона могла розпоряджатися нею на власний розсуд. Те, що вона має спільних знайомих з відповідачем та є пенсіонеркою, а відповідач ОСОБА_2 неправомірно користувався його земельною ділянкою, ніяким чином не вплинуло на її приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні права власності на його земельну ділянку.

Доводи позивача щодо невжиття відповідачем заходів реагування на його звернення від 28.02.2023, 01.11.2022 у судовому засіданні, хоча позивачем і додано до матеріалів справи заяви датовані різними датами, але вони не скріплені підписом, і не зрозуміло отримував він відповідач на свої звернення, чи вони були залишені без реагування стороною відповідача.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідачем йому завдана моральна шкода, не зазначено в чому саме вона полягає, характер страждань, які були їй спричинені відповідачем, тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в даній частині.

Інші досліджені в судовому засідання докази, а ні у їх сукупності, а ні кожен окремо не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє частково позовні вимоги позивача, то з відповідача слід стягнути судові витрати в сумі 12142,74 гривні, які складаються з витрат на проведення експертизи в розмірі 9996,20 гривень, та витрат зі сплати судового збору в розмірі 2146,54 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , НОВОСАНЖАРСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Центральна, 23, селище Нові Санжари Новосанжарський район Полтавської області, 39300, ідентифікаційний код юридичної особи: 21044987, про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відшкодування упущеної вигоди і моральної шкоди, задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , земельною ділянкою площею 2,9600 гектара, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Плахотнік Інни Іванівни індексний номер 60943047 від 13.10.2021 року (як зазначено у відповідній графі запису реєстру) про право оренди земельної ділянки площею 2,9600 гектара, кадастровий номер 5320285300:00:001:0985, на підставі якого внесене запис про інше речове право номер запису 44471584 від 13.10.2021 року до Державного реєстру речових прав про реєстрацію речового права ОСОБА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 12142,74 (дванадцять тисяч сто сорок дві гривні 74 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 09.08.2024 року.

Суддя Ю.І. Ячало