Рішення

від 06.08.2024 по справі 757/434/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/434/24-ц

пр. 2-18/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань: Ковтун К.В.,

справа № 757/434/24-ц

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Паюнової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №757/434/24-ц за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Громадське телебачення», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_4 журналістка Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року адвокат Мікітян Каріна Олександрівна в інтересах ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Громадське телебачення» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_4 журналістка Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року у відеозаписі розслідування hromadske «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розміщене на каналі «hromadske» на веб-сайті Youtube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації ОСОБА_5 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10», на персональній сторінці користувача « hromadske.ua » у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 (альтернативна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та у Telegram - каналі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачем поширено недостовірну інформацію про те, що позивач є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, про причетність ОСОБА_3 до окупації АР Крим, повідомлено про те, що він нібито курував окупацією Криму в інтересах росіян, тобто фактично повідомлено про вчинення ОСОБА_3 державної зради.

Наведена інформація є неправдивою, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , і формує в суспільстві негативне сприйняття особи позивача, що вказує на порушення особистих немайнових прав позивача, які підлягають відновленню та захисту у судовому порядку, а тому просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у відеозаписі під заголовком (назвою): «ІНФОРМАЦІЯ_6» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у дописі за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у дописі, розміщеному в Telegram-каналі за адресоюв мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4. Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на каналі «hromadske» на веб-сайті Youtubeза адресою в мережі Інтернет: https://www.youtube.com/@hromadske_ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на веб-сайті https://hromadske.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на персональній сторінці користувача «hromadske.ua » у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: https://facebook.com/hromadskeuaвступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення уTelegram-каналі за адресою в мережі Інтернет: https://t.me/hromadske_ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити відеозапис під заголовком (назвою): «ІНФОРМАЦІЯ_6» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7. Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2. Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити допис за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8. Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити допис в Telegram-каналі за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу.

За наведених обставин ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

07 лютого 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказу.

07 лютого 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказу.

07 лютого 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

15 лютого 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

28 березня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29 березня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, вмотивована тим, що позивачем доведено належними доказами поширення оспорюваної інформації відповідачем, що не спростовано останнім, а додатковими доказами підтверджується самостійне публічне зазначення відповідачем себе реєстрантом домених імен Інтернет - ресурсів.

29 березня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказу.

29 березня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що позивачем не доведено факт поширення інформації відповідачем, а отже немає складових правопорушення, наявність яких є підставою для задоволення позовних вимог. Спірні висловлювання не містять недостовірної інформації та є оціночними судженнями і відповідно до Постанови та ст. 30 ЗУ «Про інформацію», не можуть бути спростовані. Вказала, що позивач не довів, яким чином визначена в позовній заяві інформація, порушує його особисті немайнові права, а лиш зазначив, що вона є негативною, що не може бути підставою для задоволення позову. Як публічна фігура, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, позивач має усвідомлювати, що межа допустимої критики стосовно нього є значно ширшою. Заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, значно завищеним, а перелік послуг не відповідає критерію реальності та спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим відповідач вважає, що наявні достатні правові підстави для зменшення заявленого позивачем для відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі і просить суд залишити їх без задоволення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання без виходу до нарадчої кімнати від 10 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання без виходу до нарадчої кімнати від 10 квітня 2024 року задоволено заяву представника відповідача про перехід з спрощеного провадження до розгляду справи в загальному порядку та призначено підготовче судове засідання.

10 квітня 2024 року на адресу ГО «Громадське телебачення» судом було надіслано запит на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року про витребування доказів.

27 травня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на запит суду.

30 травня 2024 року судом на адресу ГО «Громадське телебачення» було надіслано запит на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року про витребування доказів.

17 червня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на запит суду.

18 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 757/434/24-ц.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність третьої особи, на підставі наявних в ній доказів.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Згідно статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 277, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частиною 4 статті 32 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фізична особа має права на недоторканність своєї честі, гідності та ділової репутації, їх захист, а також право на спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію та право вимагати вилучення будь-якої інформації.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 р. передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 р.) передбачено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 передбачено, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 під поширенням інформації слід розуміти:опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Обов`язок доведення факту поширення інформації відповідачем покладається на позивача (п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р.).

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на каналі «hromadske» на веб-сайті Youtubeза адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено відеозапис під заголовком (назвою): « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в якому журналісткою повідомляється про те, що позивач є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, що ОСОБА_7 був причетним до процесів, що супроводжували окупацію Криму Росією, що він нібито керував людьми, які вирішували питання, пов`язані з окупацією Криму, в інтересах росіян, що вбачається з наступних фраз:

- «Проросійський діяч, колаборант, зрадник, поплічник Росії. Усе це про експершого заступника голови адміністрації ОСОБА_8 ».

- «…… ОСОБА_7 … були причетні до процесів, що супроводжували окупацію Криму Росією».

- « ОСОБА_7 …керував ОСОБА_13 і ОСОБА_9 , які вирішували питання, пов`язані з окупацією Криму, в інтересах росіян…

ІНФОРМАЦІЯ_5 о 12:24 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації ОСОБА_5 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10» вбачається твердження автора публікації про те, що ОСОБА_7 курував окупацією Криму і що це встановлено розслідуванням, а також повідомлено, що він був куратором окупації Криму у 2014 році, про це свідчать аудіозаписи, що вбачається з наступних фраз:

-Заголовок: «Експосадовець адміністрації ОСОБА_6 … курував окупацію Криму - розслідування».

-«Ексзаступник голови адміністрації ОСОБА_6 ,….був куратором окупації Криму у 2014 році - про це свідчать аудіозаписи, які опинились у розпорядженні hromadske.».

Через цю публікацію на веб-сайті https://hromadske.ua відбулось також поширення інформації з вищенаведеного відеозапису під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6».

ІНФОРМАЦІЯ_9 року у дописі на персональній сторінці користувача «hromadske.ua » у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 (альтернативна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3) відповідачем повідомляється про те, що позивач був куратором окупації Криму у 2014 році, про що свідчать записи телефонних розмов, які опинилися у розпорядженні журналістів, що вбачається з наступної фрази:

- « ОСОБА_10 … був куратором окупації Криму у 2014 році. Про це свідчать записи телефонних розмов, які опинилися у розпорядженні … журналістів».

Через цю публікацію у соціальній мережі Facebook відбулось також поширення інформації з публікації та відеозапису, розміщених ІНФОРМАЦІЯ_9 року за адресами в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у дописі уTelegram- каналі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачем повідомляється про причетність ОСОБА_11 до процесів, які супроводжували окупацію Криму, про що свідчить фрази:

- «……записи телефонних розмов ОСОБА_11 та його «приятелів» - колишніх українських посадовців. З них випливає - вони були причетні до процесів, які супроводжували окупацію Криму.»

Так, у кожній публікації міститься зображення позивача, зазначається його прізвище та ім`я. Відеозапис також містить зображення позивача та зазначення його прізвища, ім`я та по- батькові. У публікації на веб-сайті відповідача та відео згадується колишня посада, місце роботи позивача: «Ексзаступник голови адміністрації ОСОБА_6 », «Експосадовець адміністрації ОСОБА_6 », у соціальній мережі Facebook є репост на публікацію, у назві якої вказується «Експосадовець адміністрації ОСОБА_6 »,що свідчить про поширення інформації про ОСОБА_3 .

Наявність гіперпосилань, репостів, відео у публікаціях, про які зазначено вище та які вказують на єдність та взаємопов`язаність інформації у цих відео та публікаціях, підтверджується належним доказом - Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 29.12.2023 № 321/2023-3В, підготовленим Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр номерів і адрес».

Поширювачем зазначеної інформації є відповідач, що підтверджується Довідками ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 29.12.2023 № 329/2023-Д, № 330/2023-Д, № 331/2023-Д, № 332/2023-Д, та також вказує на єдине джерело всіх публікацій та відеозапису.

Отже, інформація з відеозапису та вищезгаданих публікацій відповідача поєднані однією темою та змістом, відповідно до якого за твердженням відповідача позивач є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, курував окупацією Криму у 2014 році та був причетним до процесів, що супроводжували окупацію Криму Росією, що нібито доводиться розслідуванням, аудіозаписами (записами телефонних розмов, які опинилися у розпорядженні журналістів), а також словами особи, яка за твердженнями журналістки ОСОБА_12 обвинувачується у державній зраді та самовільному залишенні місця дислокації на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Згідно п. 15 Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 р. недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Злочини проти основ національної безпеки України включають в себе, зокрема дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України), державна зрада (ст. 111 КК України),колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України), пособництво державі-агресору (ст.111-2 КК України).

Колабораційна діяльність, кримінальна відповідальність за здійснення якої передбачена ст. 111-1 КК України та державна зрада, кримінальна відповідальність за вчинення якої передбачена ст. 111 КК України, є протиправними діяннями, які входить до найбільш тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.

Так, відповідно до матеріалів справи відповідач заявив про нібито вчинення позивачем суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Аналогічні норми закріплені п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.

Правовий зв`язок конкретної особи з досудовим розслідуванням можливий лише шляхом наділення її (або набуття нею) конкретного процесуального статусу, передбаченого КПК України.

Пунктом 25 ч.1. ст.3 КПК України передбачено що сторони кримінального провадження є учасниками кримінального провадження.

Згідно з п. 19 ч.1 ст.3 КПК України сторони кримінального провадження з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як «підозрюваний» та «обвинувачений» (ст. 42 КПК України).

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Жодних інших учасників кримінального провадження і процесуальних статусів, які б особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.

Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ст. 43 КПК України).

Відсутність жодних кримінальних проваджень щодо позивача підтверджується: листом Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 19 червня 2023 року № 291аз/27/01/3-2023 на № 07-0906/23 від 09.06.2023, листом Головного слідчого управління Служби безпеки України від 15.06.2023 № 6/П-1569/2 на № 04-0906/23 від 09.06.2023 та листом Офісу Генерального прокурора від 30.08.2023 № 25/3-1622вих-23, які ґрунтуються на відомостях Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.

Аналізуючи цей факт у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидним є те, що за відсутності недостатніх правових підстав стверджувати про те, що особа, яка не перебуває у статусі засудженого, чи в іншому із вищезазначених процесуальних статусів, має відношення до вчинення кримінального правопорушення.

Недостовірність поширеної про позивача інформації підтверджується відсутністю обвинувального вироку, обвинувального акту щодо позивача, зокрема за будь-які з вказаних у відеозаписі та публікаціях діянь.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи положення міжнародних стандартів судочинства та ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, інформація поширена відповідачем про те, що позивач є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, курував окупацією Криму у 2014 році та був причетним до процесів, що супроводжували окупацію Криму Росією, в інтересах росіян тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, і що це нібито доводиться розслідуванням, аудіозаписами та словами обвинуваченого у державній зраді, не відповідає дійсності та не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Публічні звинувачення будь-якої особи у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України не може ґрунтуватися на чутках та домислах, а мають містити доказове фактичне підгрунття та не повинні поширюватися до отримання підтверджуючих доказів і перевірки інформації на її достовірність.

Аналізуючи цей факт у сукупності з конституційним принципом презумпції невинуватості, та враховуючи відсутність у позивача статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у будь-якому кримінальному провадженні, очевидним є те, що застосовані до позивача твердження про протиправну злочинну діяльність вказують на поширення недостовірної інформації.

Поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, а також суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості.

Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб`єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Аллене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п.33, п.38, п.41)

Отже, враховуючи практику Європейського суду, до числа осіб, які можуть бути винними у порушенні принципу презумпції невинуватості можуть належати не лише суди, представники правоохоронних органів, а й інші особи, які поширюють інформацію про особу, яка не притягнена до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, як до злочинця.

З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації, вона є негативною, оскільки говорить про суспільно-небезпечну діяльність позивача, створює уявлення про нього, як про злочинця.

Поширена відповідачем інформація є взаємопов`язаною i спрямованою на маніпулювання громадською думкою читачів цих веб- сайтів та створення негативного враження про особу позивача.

Оспорювана інформація не була перевірена відповідачем на предмет її достовірності, у публікаціях відсутнє посилання на офіційне джерело інформації, дана інформація порушує особисті немайнові права позивача, таким чином поширення оспорюваної інформації відбулось з порушенням ст.ст. 2, 28 Закону України «Про інформацію», ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», ст. 302 ЦК України, ст. 3, 28, 32, 62, 68 Конституції України, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. 2 КК України.

Щодо достовірності/недостовірності поширеної інформації, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Однак, інформація, поширена відповідачем про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями.

З огляду на характер використаних мовних засобів, інформація, яка була поширена відповідачем, є твердженням про факти, яких не існувало.

У матеріалах справи відсутні жодні докази про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за скоєння зазначених відповідачами дій, повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень або направлення йому обвинувальних актів, постановлення відносно нього вироку суду, вчинення позивачем зазначених відповідачем дій всупереч вимогам статей 76-84 ЦПК України, не підтверджено жодними доказами.

Таким чином, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені з огляду на відсутність кримінальних проваджень, в яких позивачу було оголошено підозру, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню.

Щодо порушення особистих немайнових прав позивача в результаті поширення недостовірної інформації, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно із Преамбулою Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р.).

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим у явленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Поширена відповідачем інформація спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у читачів та глядачів через неправдиві твердження про те, що позивач є проросійським діячем, колаборантом, зрадником, поплічником Росії, допомагав в окупації Криму та керував процесами, пов`язаними з окупацією Криму в інтересах росіян, що призводить до сприйняття позивача, як людини, яка здійснила анексію АР Крим, підтримує війну, розв`язану країною-агресором, схвалює терористичні дії країни-агресора України та вбивства громадян України, що беззаперечно порушує особисті немайнові права Позивача.

Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 є адвокатом, заслуженим юристом України,має науковий ступінь доктора юридичних наук та кандидата економічних наук. Був обраний народним депутатом України V-VI скликання, членом Вищої Ради Юстиції, заступником Глави Адміністрації Президента з питань судової реформи та судоустрою, членом вчених рад державних вищих навчальних закладів.

Тобто Позивач має значний досвід, як політичної, державної, так і правової роботи, тому беззаперечно, що інформація, поширена відповідачем, порочить не тільки честь та гідність позивача, а й негативно впливає на його ділову репутацію.

При цьому, спірна недостовірна інформація у публікаціях та відео грунтується на проведеному журналістському розслідуванні, а не на офіційних доказах, отже відповідачем допущено поширення негативної інформації про позивача без перевірки достовірності такої інформації та наявності фактологічного підґрунтя.

Незалежно від професійної діяльності будь-яка особа, яка поширює інформацію, повинна пересвідчитися в її достовірності відповідно до вимог ч. 2 ст. 302 ЦК України.

Пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з «обов`язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов`язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» від 22 жовтня 2007 року).

Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов`язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес) (рішення Європейського суду з прав людини «Дорота Каня проти Польщі» «Dorota Kania v. Poland (No. 2)» від 4 жовтня 2016 року).

Отже, положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов`язок відповідача перевіряти на предмет достовірності інформацію, яка буде поширюватися.

Поширена у оспорюваних публікаціях та відеозаписі інформація не була перевірена Відповідачем на предмет її достовірності, а отже її поширення відбулось з порушенням ст. 2 Закону України «Про інформацію», ст. 11 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», ст. 4 Закону України «Про медіа», ст. 302 Цивільного кодексу України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, з огляду на наведені доводи та аргументи, поширена Відповідачем інформація є недостовірною та порушує особисті немайнові права Позивача, які підлягають судовому захисту.

Частиною першою статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (статті 297 ЦК України). Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною і спростовується особою, яка її поширила.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи,яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21 «Тлумачення частини другої статті 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту».

Порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення ІНФОРМАЦІЯ_9 р. недостовірної інформації про нього в мережі Інтернет:

-у відеозаписі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що розміщене на каналі «hromadske» на веб-сайті Youtube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7,

- на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації ОСОБА_5 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10»,

- на персональній сторінці користувача « hromadske.ua » у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 (альтернативна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ),

- у Telegram-каналі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відеозапис та публікації містять і іншу інформацію про позивача, яка в цілому створює однозначне сприйняття позивача як особи, яка вчинила всі наведені протиправні та аморальні діяння, таким чином залишення будь-якої інформації щодо позивача в контексті цього журналістського розслідування, цієї теми не відновить повністю права позивача, оскільки ці публікації та відеозапис будуть доступні для подальшого перегляду, що призведе до подальшого порушення особистих немайнових прав позивача.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача є спростування недостовірної інформації про позивача у спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, шляхом розміщення протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили на зазначених веб-сайтах вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» та видалення всіх зазначених публікацій та відеозапису з мережі Інтернет.

Беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача з мотивів, викладених у цьому рішенні.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частиною 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язано з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуги виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 134, 174, 141, 175 ЦПК України у позовній заяві зазначається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; такий попередній розрахунок не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат. При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, повноваження адвоката у цій справі підтверджується: Договором № 03-2712/2023 про надання правничої допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_9 року, укладеним між ОСОБА_3 та адвокатом Мікітян К.О. з Додатком № 1 до Договору № 03-2712/2023 про надання правничої допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_9 року із розрахунком вартості надання послуг адвоката; ордером АІ № 1520708 від 30.12.2023 року на представництво інтересів у Печерському районному суді міста Києва; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2372 від 02.12.2005.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що гонорар - винагорода АДВОКАТА за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору (п.5.2. Договору). Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт (п.5.3. Договору). Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг КЛІЄНТУ у неробочий час, вихідні та святкові дні (п.5.4. Договору).Пунктом 8.1. Договору визначено, що «Додаток 1 - тарифи на послуги АДВОКАТА.».

До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п.5.5. Договору).

Факт наданих послуг підтверджується Актом приймання передачі правничої допомоги (п.5.6. Договору). Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура (п.5.7 Договору).

У позовній заяві був зазначений попередній розмір понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 100,00 грн.(розміру суми компенсації судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 107 500,00 грн. та витрат адвоката15 600,00 грн.) із деталізацією та обґрунтуванням понесених витрат для даної судової справи.

18.06.2024 у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача була подана Заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 757/38829/23-ц та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

24.06.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Загальний розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката складає 170 357,00 грн., з яких витрати адвоката для надання правничої допомоги -25 857,00 грн. (15 600,00 + 10 257,00 грн.) та витрати на професіи?ну правничу допомогу адвоката - 144500,00 грн. (107 500,00 грн. +37 000,00 грн.).

Розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката та витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, є розумним, співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою; часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги; обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт); підтверджується реальністю правничої допомоги та необхідністю доказування своїх вимог та заперечень відповідно до ст.ст. 79-83 ЦПК України, значенням справи, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію Позивача тощо.

Види правничої допомоги адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, відповідають умовам Договору про надання правничої допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ЦПК України.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Надання правничої допомоги та витрати підтверджені відповідними доказами, доведені відповідними належними документами (договори, акти приймання-передачі, рахунки, платіжні документи про оплату гонорару адвокату та витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, виписки з особового рахунку тощо).

Попередній розмір витрат на правничу допомогу був повністю доведеним, обґрунтованим, деталізованим, підтвердженим чинними договорами, рахунками, актами та банківськими документами.

Наявність у Додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як розрахунок вартості однієї години надання послуг, так і фіксований розмір) дає суду та іншій стороні спору можливість пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 757/434/24-цє обґрунтованим та відповідає, зокрема вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України.

З огляду на вищенаведене, суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 144 500, 00 грн. та витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги щодо даної справи, у розмірі - 25 857,00 грн. (разом 170 357,00 грн.) є обґрунтованими та доведеними та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 14 534,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131,141, 142, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Громадської організації «Громадське телебачення», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_4 журналістка Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у відеозаписі під заголовком (назвою): « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7, у наступних фразах:

«Проросійський діяч, колаборант, зрадник, поплічник Росії. Усе це про експершого заступника голови адміністрації ОСОБА_8 ».

«…… ОСОБА_7 … були причетні до процесів, що супроводжували окупацію Криму Росією».

« ОСОБА_7 …керував ОСОБА_13 і ОСОБА_9 , які вирішували питання, пов`язані з окупацією Криму, в інтересах росіян…

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 у наступних фразах:

«Експосадовець адміністрації ОСОБА_6 … курував окупацію Криму - розслідування»»

«Ексзаступник голови адміністрації ОСОБА_6 ,….був куратором окупації Криму у 2014 році - про це свідчать аудіозаписи, які опинились у розпорядженні hromadske.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у дописі за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8 у наступній фразі:

« ОСОБА_10 … був куратором окупації Криму у 2014 році. Про це свідчать записи телефонних розмов, які опинилися у розпорядженні … журналістів».

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у дописі, розміщеному в Telegram-каналі за адресоюв мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4 , у наступній фразі:

«……записи телефонних розмов ОСОБА_11 та його «приятелів» - колишніх українських посадовців. З них випливає - вони були причетні до процесів, які супроводжували окупацію Криму.»

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на каналі «hromadske» на веб-сайті Youtubeза адресою в мережі Інтернет: https://www.youtube.com/@hromadske_uaвступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на веб-сайті https://hromadske.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на персональній сторінці користувача «hromadske.ua » у соціальній мережі Facebook за адресою в мережі Інтернет: https://facebook.com/hromadskeuaвступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 року недостовірну інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення уTelegram-каналі за адресою в мережі Інтернет: https://t.me/hromadske_ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити відеозапис під заголовком (назвою): «ІНФОРМАЦІЯ_6» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити допис за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Зобов`язати Громадську організацію «Громадське телебачення» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили видалити допис в Telegram-каналі за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з Громадської організації «Громадське телебачення» на користь ОСОБА_3 170 357 (сто сімдесят тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Громадської організації «Громадське телебачення» на користь ОСОБА_3 14 534 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп. витрат на судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Громадська організація «Громадське телебачення», адреса: 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка 4/6, поверх 13, код ЄДРПОУ: 38780085.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_4 журналістка Громадської організації «Громадське телебачення»:робоча адреса: Громадська організація «Громадське телебачення», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка 4/6, поверх 13, код ЄДРПОУ: 38780085.

Суддя О.М.Соколов