Постанова

від 01.08.2024 по справі 524/5789/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5789/22 Номер провадження 22-ц/814/1143/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Стеценко В.С.,

з участю представника позивача - адвоката Гонтар В.М., представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Гонтар Валерієм Миколайовичем,

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 травня 2023 року, постановлене суддею Андрієць Д.Д.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-санітарна частина «Нафтохімік», третя особа: директор-головний лікар ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

05.10.2022 ОСОБА_2 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №50-к/тр від 09.09.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 », винесений ТОВ «Медико-санітарна частина «Нафтохімік», поновивши її на посаді лікаря-стоматолога-терапевта з дати її звільнення, а саме, з 09.09.2022, та стягнувши з роботодавця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 05.10.2022 складав 7595,10 грн.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що наказом від 09.09.2022 її звільнено з посади за п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки в основу звільнення було покладено наказ про застосування до неї дисциплінарного стягнення за скаргою пацієнта, у подальшому скасований у судовому порядку. Також просила врахувати, що засідання ЛКК 02.09.2022 відбулось без отримання експертного висновку КЕК МОЗ та її не було належним чином ознайомлено із посадовою інструкцією.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.05.2023 позов ОСОБА_2 до ТОВ «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №50-к/тр від 09.09.2022 про звільнення з роботи ОСОБА_2 .

Поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря стоматолога-терапевта Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» із 10 вересня 2022 року.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 76 372,95 грн.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» на користь держави судовий збір в сумі 1 984,80 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що передумовою звільнення позивачки з роботи був наказ роботодавця про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, який в судовому порядку визнано протиправним та скасовано. Отже, станом на дату розгляду справи відсутня ознака систематичності невиконання працівником трудових обов`язків та, відповідно, і підстави для звільнення за п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Обраховуючи розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, районний суд керувався положеннями статей 116, 117 КЗпП України, виходячи із розрахунку 421,95 грн. (середньоденна заробітна плата) х 181 днів (час вимушеного прогулу).

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.07.2023 задоволено заяву ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником - адвокатом Гонтарем В.М., про виправлення арифметичної помилки в судовому рішенні.

Виправлено арифметичну помилку в рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.05.2023 у справі №524/5789/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно зазначити «215 960,15 грн.» замість «76 372,95 грн.», а суму середньоденної заробітної плати вказати «1 193,15 грн.» замість «421,95 грн.».

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.11.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» задоволено; ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.07.2023 - скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Гонтар В.М. про виправлення арифметичної помилки у судовому рішенні.

Позивачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Гонтар В.М., оскаржила рішення районного суду в апеляційному порядку в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить змінити, стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньоденного заробітку 1 193,15 грн. помноженого на кількість днів вимушеного прогулу на час постановлення рішення.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні наведено тільки загальний розрахунок без зазначення, як саме суд обраховував середньоденний заробіток та який мав становити: 13 647,66 грн. (заробітна плата за липень 2022 року) + 9 022,17 грн. (заробітна плата за серпень 2022 року) = 22 669,83 грн., поділивши таку суму на 19 робочих днів, що дорівнюватиме 1 193,15 грн. Відповідно, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має становити 215 960,15 грн., а не 76 372,95 грн., як помилково вказав суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.01.2024 поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 29.01.2024.

13.02.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що при визначенні розміру середньоденної заробітної плати суд першої інстанції, діючи в межах позовних вимог, виходив із розрахунку, складеного позивачем та яким вказано, що середньоденна заробітна плата становить саме 421,95 грн.

Наголошує, що судове рішення у цій справі набрало чинності та у добровільному порядку виконано відповідачем, що підтверджується випискою з особового рахунку за 23.05.2023.

Повідомляє, що відповідачем до відзиву на позовну заяву надано табель обліку використаного робочого часу за типовою формою №П-5 за звітний період із 01.07.2022 по 31.07.2022 та із 01.08.2022 по 31.08.2022 щодо позивача, а також довідку про нараховану та виплачену позивачу заробітну плату за вказаний період, що спростовує її твердження про неможливість достовірно порахувати робочі дні. За вказаних довідок, табелю обліку робочого часу та заяв на відпустки, позивач відпрацював саме 19 робочих днів, а не 34, що відповідає розрахунку суми середньоденної заробітної плати у розмірі 421,95 грн.

16.02.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої він наголошує, що у позовних вимогах жодним чином не згадував середньоденний заробіток у сумі 421,95 грн., як сталу константу. Натомість, саме суд першої інстанції не забезпечив ефективний захист прав позивача та не співставив складений позивачем розрахунок із наданими відповідачем даними і самостійно не перерахував суму середньоденного заробітку на її користь.

19.02.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, за змістом яких доводить, що суд першої інстанції розглянув справу в межах вимог та згідно розрахунку, наданого позивачем.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.05.2024 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; витребувано докази.

У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.09.2022 ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» прийнято наказ №50-к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 » відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до змісту наказу, позивача звільнено за порушення п.4.1 Посадової інструкції від 13.04.2020, з урахуванням чинного наказу ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» №155 від 22.12.2021 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_2 /а.с.17 т.1/

При постановленні рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив із того, що за правилами статей 116, 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який становить 76 372,95 грн. та обрахований судом таким чином: 421,95 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) х 181 днів (час вимушеного прогулу).

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині не погоджується з таких підстав.

За змістом частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац 3 пункту 3 Порядку №100).

Відповідно до підпункту б) пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (абзац 2 пункту 4 Порядку №100).

Згідно позиції Верховного Суду, сформованій у справі № 815/5976/14 від 24.04.2020 при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 15.10.2020 у справі№826/5842/15, від 28.09.2021 у справі №826/5780/15 за подібних правовідносин.

При постановленні рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції наведені норми матеріального права не правильно застосував, залишив поза увагою наступне.

Як убачається із матеріалів справи, згідно із табелями обліку використання робочого за період із 01.07.2022 по 31.07.2022 ОСОБА_2 відпрацювала 16 днів, всього 79,2 годин за місяць, 7 днів відпустка; з 01.08.2022 по 31.08.2022 ОСОБА_2 відпрацювала 3 дні, всього 14,85 годин за місяць; 11 днів відпустка без збереження заробітної плати та 11 днів відпустка/а.с.66, 67 т.1/

Доказами на підтвердження перебування позивача у відпустці є накази ТОВ «МСЧ «Нафтохімік» від 24.06.2022 №20к/відп. «Про відпустки в липні та серпні 2022 року» та від 11.08.2022 №39к/ві, п. «Про надання відпусток»./а.с.70 т.1/

Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

30.05.2024, на виконання вимог ухвали Полтавського апеляційного суду від 20.05.2024, ТОВ «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» надано:

- табель обліку використання робочого часу за періоди із 01.05.2022 по 31.05.2022, 01.06.2022 по 30.06.2022;

- довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_2 за період травень-червень 2022 року у загальному розмірі 27 888,78 грн., середньоденна зарплата - 648,58 грн.;

- довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за періоди з 01.05.2022 по 31.05.2022, за змістом якої: оклад за 21 робочий день - 7 552,50 грн.; доплата за кваліфікаційну категорію - 1 510,50 грн., доплата за розширення зони обслуговування - 2 051,52 грн., премія за платні послуги - 0,00 грн., виробнича премія - 2 265,75 грн., індексація зарплати - 141,42 грн.; утримано 2 912,26 грн., виплачено 10 609,43 грн.;

- довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за періоди із 01.06.2022 по 30.06.2022, за змістом якої: оклад за 22 робочий день - 7 552,50 грн.; доплата за кваліфікаційну категорію - 1 510,50 грн., доплата за розширення зони обслуговування - 1 956,52 грн., премія за платні послуги - 879,00 грн., виробнича премія - 2 265,75 грн., заохочення до свят - 1 680,00 грн., індексація зарплати - 202,82 грн.; утримано 3 404,72 грн., виплачено 12 642,37 грн.

Указані докази мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та правильного вирішення спору, а тому апеляційний суд приймає її до уваги, що відповідатиме положенням статті 367 ЦПК України, яка передусім вимагає від суду апеляційної інстанції здійснювати перегляд справи за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряти законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із огляду на викладене, при обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходить із наступного розрахунку: 648,58 грн.(середньоденна заробітна плата позивача) х 181 днів (час вимушеного прогулу). Відтак, рішення районного суду слід змінити в частині постановленого до стягнення із ТОВ «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» на користь ОСОБА_2 розміру стягнення, збільшивши його із 76 372,95 грн. до 117 392,98 грн.

Доводів на спростування такого розрахунку сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 ч.ч.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником - адвокатом Гонтар Валерієм Миколайовичем, - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 травня 2023 року - змінити в частині постановленого до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-санітарна частина «Нафтохімік» на користь ОСОБА_2 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збільшивши його із 76 372,95 грн. до 117 392,98 грн.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.08.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак