Постанова

від 08.08.2024 по справі 916/3592/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3592/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Колцун В.В.

за участю представників сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» - адвокат Верховець К.С.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» - адвокат Никисла О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження, суддя суду першої інстанції Степанова Л.В., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2024

по справі №916/3592/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал»

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал», в якому просить визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» щодо нарахування додаткової плати за скид понаднормативно-стічних вод шляхом виставлення рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» №503151/88361 від 28.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Зеніт посилається на незгоду з проведеною Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі філії Інфоксводоканал процедурою відбору проб, їх подальшого транспортування й зберігання.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 провадження у справі №916/3592/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання неправомірними дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» закрито.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову не може бути встановлення обставин. Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. Звертаючись до суду з вимогою «визнати у відповідача відсутнім права вимагати і кореспондуючого йому обов`язку позивача сплачувати кошти на підставі рахунку», позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності у відповідача права на одержання від нього плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем у цій справі вимога не може самостійно розглядатися в окремій справі, у зв`язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23.

Апелянт зазначає, що підставою для звернення до суду стало не встановлення будь-яких обставин справи, а саме оскарження неправомірності дій відповідача - виставлення останнім рахунку, що є оперативно-господарською санкцією, яка застосована за результатами перевірки та складання актів. Результатом непогодження з виставленим відповідачем рахунку, що є оперативно-господарською санкцією, яка застосована за результатами перевірки та складання актів, є саме звернення з відповідним позовом до суду. Будь-якого іншого способу захисту прав позивача законодавчо не передбачено. Такий спосіб захисту прав позивача відповідає позиції Верховного Суду (постанови від 19.06.2018 у справі №904/8166/17, від 27.06.2018 у справі №904/8426/17.

Апелянт вказує, що закриваючи провадження у справі, судом першої інстанції взагалі не надана оцінка відповідній позиції Верховного Суду та не надано мотивів їх неврахування, та фактично позбавлено позивача права звернення до суду з метою захисту своїх порушених прав.

На думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно ототожнює вимоги про визнання у відповідача відсутнім права вимагати і кореспондуючого йому обов`язку позивача сплачувати кошти на підставі рахунку та визнання неправомірними дій, що призвело до постановлення завідомо незаконної ухвали.

Апелянт вказує, що позбавлення позивача права на доступ до суду та можливості захисту своїх прав у судовому порядку є очевидним та неправомірним порушенням суду першої інстанції при розгляді справи та постановлення ухвали про закриття провадження. Закриття провадження у справі призвело до відсутності можливості оцінки усіх доказів у справі.

Крім того, апелянт вказує, що в порушення ч.2 ст. 231 ГПК України судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду від 16.05.2024 року не роз`яснено позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, що підтверджує не тільки неповне з`ясування обставин справи при розгляді справи, а й порушення норм процесуального права при постановлені ухвали.

Керуючись викладеним вище, позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 року у справі №916/3592/23, а справу №916/3592/23 направити до Господарському суду Одеської області для подальшого розгляду.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23.

Відповідач посилається на Висновок Верховного Суду, відповідно до якого Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірними нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком, а вимога про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов"язку здійснювати плату за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію) не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.

Відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 у справі №916/3592/23 без змін, а апеляційну скаргу ТПК «Зеніт» без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3592/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3592/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3592/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3592/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.07.2024; призначено справу №916/3592/23 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 08.08.2024 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

08.08.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» - адвокат Верховець К.С. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» - адвокат Никисла О.І.

Мотивувальна частина.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності в абонента обов`язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного.

При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2020 у справі №916/1126/19, Верховний Суд встановив, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов`язку здійснювати плату за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг) тощо.

За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 17.05.2020 у справі №916/1126/19 дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за вимогами про визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками Верховного Суду у постанові від 17.05.2020 у справі №916/1126/19, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді, Верховний Суд визнав необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому Верховний Суд визначив, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість, оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019, як доказу у справі, та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань, і як наслідок права у нього на отримання відповідних сум, може бути встановлено у межах відповідного спору про право з використанням належних засобів доказування, а не шляхом задоволення позову у цій справі.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГКП України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Предметом спору по цій справі є вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» про визнання дій відповідача щодо нарахування додаткової плати за скид понаднормативно-стічних вод шляхом виставлення рахунку Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» №503151/88361 від 28.06.2023 неправомірними, тобто прохальна частина позовної заяви містить обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який полягає саме у визнанні неправомірним нарахування додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням шляхом виставлення рахунку за скид понаднормативних забруднень, тобто у встановленні факту такої правомірності чи неправомірності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що предметом позову у даній справі є визнання неправомірними дій, оскільки фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов`язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного, тобто, задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 17.05.2020 у справі №916/1126/19 та вважає, що заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення тощо.

Аналогічний висновок викладено у тотожній справі у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 918/662/21.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі №916/3592/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання неправомірними дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.05.2020 у справі №916/1126/19, колегія суддів роз`яснює, що вимоги про визнання неправомірним нарахувань за скид понаднормативних стічних вод відповідно до виставлених рахунків та згідно актів про відбір проб не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість, оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод як доказу у справі та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань та відповідних наслідків - має встановлюватись в межах відповідного спору про право, зокрема, у можливому позові про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що підставою для звернення до суду стало не встановлення будь-яких обставин справи, а саме оскарження неправомірності дій відповідача - виставлення останнім рахунку, що є оперативно-господарською санкцією, яка застосована за результатами перевірки та складання актів, з огляду на наступне.

У даному випадку колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 920/730/16, в якій Суд дійшов висновку, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно-господарською санкцією.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 918/662/21 зроблено висновок, що є актуальною правовою позицією висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 зі справи № 904/9169/17, щодо правової природи плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод (як оперативно-господарської санкції).

Таким чином, оскільки плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно-господарською санкцією, безпідставним є посилання апелянта на те, що ним було вірно обрано спосіб захисту. Що в свою чергу свідчить про нерелевантність постанов Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №904/8166/17, від 27.06.2018 у справі №904/8426/17, адже в даних постановах плату за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням розглядали саме як оперативну-господарську санкцію.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що безпідставним є посилання апелянта на те, що його позбавили на доступ до суду та можливості захисту своїх прав у судовому порядку, адже як було неодноразово встановлено Верховним Судом у тотожних справах, позовні вимоги про визнання неправомірним нарахувань за скид понаднормативних стічних вод відповідно до виставлених рахунків та згідно актів про відбір проб не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Зеніт» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 про закриття провадження по справі №916/3592/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран