ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2024 р. Справа№ 911/2732/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.07.2024:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 (повний текст рішення складено 08.04.2024)
у справі № 911/2732/23 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області 04.09.2023 надійшла позовна заява Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (надалі по тексту - Прокурор/Прокуратура) в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (надалі по тексту - позивач/Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" (надалі по тексту - відповідач/Товариство), в якій прокурор просить суд:
- визнати недійсним договір оренди землі від 19.10.2022 № 10-06/28, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3753 га по вул. Спартаківська (вул. Вадима Гетьмана), 3, м. Біла Церква Київської області для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення);
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3735 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди вчинено всупереч вимог земельного законодавства, адже під час його укладення було допущено порушення щодо обов`язкового проведення продажу права оренди на земельних торгах, внаслідок чого перебування спірної земельної ділянки у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" є незаконними, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду із вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з її подальшим поверненням власнику.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що:
- з огляду на положення ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України та той факт, що на спірній земельній ділянці перебуває належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, то надання земельної ділянки у користування ТОВ "Міськбуд БЦ" не вимагало проведення земельних торгів;
- внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, до нього, як нового власника майна, перейшло право користування земельною ділянкою у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника нерухомого майна - ТОВ "Стандарт-Авто";
- чинним законодавством України, не встановлено жодних обмежень щодо площі та розміру відповідної земельної ділянки порівняно з нерухомістю, яка розташована на земельній ділянці або яку планується розташувати;
- прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва інтересів держави у суді.
Короткий зміст пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" у письмових поясненнях наголошувало, що:
- товариство, як власник нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 (цільове призначення - 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, звернувся до Білоцерківської міської ради, яка є розпорядником зазначеної земельної ділянки з заявою про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду без зміни її меж та цільового призначення;
- Білоцерківська міська рада прийняла рішення № 2633-26-VIII «Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду ТОВ «Стандарт-Авто», внаслідок чого 19.10.2022 було укладено договір оренди № 10-06/28 між Білоцерківською міcькою радою та ТОВ "Стандарт-Авто", який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.10.2022;
- внаслідок укладення договору купівлі продажу, власником будівель , розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 (цільове призначення - 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) стало ТОВ «Міськбуд БЦ», і у відповідності до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України - відповідно стало орендарем відповідної земельної ділянки на тих самих умовах, що і попередній власник.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір оренди землі № 10-06/28 від 19.10.2022, укладений між Білоцерківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто", щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3753 га по вул. Спартаківська (вул. Вадима Гетьмана), 3, м. Біла Церква Київської області для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення).
Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3735 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Спартаківська, 3.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на користь Київської обласної прокуратури 5 368,00 гривень судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- рішення Ради від 17.02.2022 № 2633-26-VІII "Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" прийнято з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, що вказує на незаконність прийнятого Радою рішення;
- договір оренди землі укладено всупереч вимогам ст. 134 Земельного кодексу України на підставі незаконного рішення ради, яке прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ч. 1 та ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині та, відповідно, і в частині про зобов`язання ТОВ "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади спірну земельну ділянку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" звернулося 29.04.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/2732/23 повністю та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться по-перше, до безпідставності представництва прокурором інтересів держави з огляду на те, що:
- в позовній заяві прокурор зазначає, що вживав заходи передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом направлення на адресу Білоцерківської міської ради листа № SO- 861 Івих.23 від 21.08.2023 про намір звернутися до суду за захистом порушених прав держави та Повідомлення від 31.08.2023 про намір здійснювати представництво інтересів держави в порядку ст..23 Закону України «Про прокуратуру»;
- до позовної заяви прокурор долучив в якості доказів, лист Білоцерківської окружної прокуратури № 50-8611вих.23 від 21.08.2023 та повідомлення від 31.08.2023 року Білоцерківській міській раді про намір здійснювати представництво інтересів держави в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», а також 31.08.2023 звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою;
- прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надано належних і допустимих доказів того, що Білоцерківська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача у цій справі, а сама по собі обставина не звернення Білоцерківської міської ради із позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання функцій із захисту інтересів держави;
- обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті;
- прокурор не може ставитись до підстав представництва та здійснення необхідних кроків на реалізацію права прокурора на звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» формально, має бути надана можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, шляхом самостійного подання позову;
- наведені обставини також беззаперечно засвідчують факт того, що прокурор не дотримався розумних строків для відповідного реагування компетентним органом;
- суд не розглянув клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в підготовчому засіданні, чим надав прокурору надмірні переваги при розгляді даного спору та порушив принцип рівності сторін в зв`язку з безпідставною участю прокурора в суді на стороні однієї зі сторін;
- висновки суду першої інстанції' щодо того, що в перебігу розгляду справи Рада не заперечувала проти факту отримання нею листів Прокуратури від 28.08.2023 № 50-8611 вих23 та від 31.08.2023 № 50-8839вих23, у яких прокурор стверджував про порушення інтересів територіальної громади, та про наявність підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Ради, - не грунтуються на приписах процесуального закону.
Стосовно суті спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру N НВ-9915147492023 земельна ділянка площею 0,3735 га з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вул. Спартаківська, 3 зареєстрована 12.04.2011 року Управлінням Держземагентства у місті Біла Церква Київської області як окремий та неподільний об`єкт нерухомого майна, власником якого є територіальна громада міста Біла Церква в особі Білоцерківької міської ради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 18.03.2014.);
- з огляду на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та на той факт, що на земельній ділянці, переданій Білоцерківської міською радою у користування знаходиться належне на праві власності нерухоме майно ТОВ «МІСЬКБУД БЦ», то надання земельної ділянки у користування ТОВ «МІСЬКБУД БЦ» не могло вимагати і не вимагало проведення земельних торгів;
- наявність на відповідній земельній ділянці (в конкретній справі сформованій, площею 0,3735 га з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138) нерухомого майна, виключає таку ділянку з числа об`єктів, що передаються у користування на конкурентних засадах, в зв`язку з принципом цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою і в протилежному випадку необхідністю неправомірного «надмірного втручання» держави у право на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції) (пункт 91);
- ураховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, ТОВ «МІСЬКБУД БЦ» стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі закону та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника майна (ТОВ «СТАНДАРТ-АВТО»);
- на момент відчуження ТОВ «СТАНДАРТ-АВТО» на користь ТОВ «МІСЬКБУД БЦ» об`єкта нерухомості за правочином від 28.10.2022 згідно із чинним на той час законодавством до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлові будівлі), розташовані на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні ТОВ «СТАНДАРТ- АВТО» перейшло право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна;
- враховуючи, що ТОВ «СТАНДАРТ-АВТО» як попередній власник нерухомого майна оформив право користування земельною ділянкою, положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України застосовуються до цих правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, надана у користування, та відноситься до земель, які згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах;
- розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків), (п.6 ст.120 Земельний кодекс України)
- в п.1.1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.10.2022 зазначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором, і земельну ділянку було сформовано відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України 12 квітня 2011 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.10.2022;
- тлумачення абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України, за змістом якого сам факт розташування на земельній ділянці державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, є достатньою підставою для передачі цієї земельної ділянки відповідній фізичній чи юридичній особі без проведення земельних торгів; при цьому вимог щодо майбутньої мети використання такої земельної ділянки, - закон не встановлює.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
28.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшов (засобами поштового зв?язку) відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, стосовно представництва інтересів держави, прокурор вказує, що:
- у матеріалах справи наявні листи прокуратури від 28.08.2023 № SO- 8611 вих23 та від 31.08.2023 № 50-8839вих23, адресовані Раді, у яких прокурор повідомляв останню про те, що рішення Ради від 17.02.2022 № 2633-26-VIII та укладений на підставі цього рішення договір оренди землі, вчинено всупереч інтересам територіальної громади, а також з порушенням вимог законодавства, зокрема статей 124, 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим прокурор просив Раду вирішити питання щодо звернення останньою до суду з відповідним позовом та повідомити про вжиті заходи або повідомити щодо наявних причин, які перешкоджають захисту порушених інтересів держави, з долученням відповідних підтверджуючих документів;
- з матеріалів справи вбачається, що як після звернення прокурора, так і в перебігу розгляду справи Рада жодним чином не заперечувала, що прокурор не набув права звертатись до суду з розглядуваним позовом, та відповідно відсутні підстави для представництва інтересів держави у суді, у даному випадку в особі Білоцерківської міської територіальної громади, а також не надано доказів вжиття радою самостійних заходів щодо захисту держави в спірних правовідносинах чи про заперечення проти намірів прокуратури вжити такі представницькі заходи;
- під час перебігу розгляду справи Рада також не заперечувала проти факту отримання нею листів прокуратури від 28.08.2023 № 50-8611 вих23 та від 31.08.2023 № 50-8839вих23, у яких прокурор стверджував про порушення інтересів територіальної громади;
- прокурором у цій справі обґрунтовано неналежне здійснення Білоцерківською міською радою інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для їх представництва, виконання вимог статей 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави у суді у розглядуваних правовідносинах, адже визначено, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовано необхідність їх захисту, а також зазначено орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
Стосовно суті спірних правовідносин, прокурор зазначав, що:
- особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав на земельну ділянку (її частину), з метою розміщення нерухомого майна, право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силует. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України;
- ТОВ «Стандарт-Авто» мало право звернутися до Ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці;
- натомість, як вбачається з рішення Ради та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки, спірну земельну ділянку було надано ТОВ «Стандарт-Авто» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями Пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення) без проведення земельних торгів;
- з матеріалів справи вбачається, що на час прийняття Радою рішення на спірній земельній ділянці були розташовані нежитлові будівлі літ. «А», «Б», «В» загальною площею 126 кв.м., які на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2021, укладеного між ТОВ «Міськбуд БЦ» (продавець) та ТОВ «Стандарт-Авто» (покупець), а 28.10.2022 на підставі договору купівлі- продажу нежитлових будівель від 28.10.2022 належать на праві власності ТОВ «Міськбуд БЦ». Вказане нерухоме майно, яке належало ТОВ «Стандарт-Авто», а згодом ТОВ «Міськбуд БЦ», згідно наявного у матеріалах справи технічного паспорта є саме нежитловими будівлями (торгово-офісні будівлі);
- на позаконкурентних засадах ТОВ «Стандарт-Авто» мало право тримати таку ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна;
- рішенням Ради вирішено передати ТОВ «Стандарт-Авто» земельну ділянку площею 0,3735 га., тобто фактично Радою було передано ТОВ «Стандарт-Авто» земельну ділянку, яка у 29,5 разів перевищує площу майна, яке перебувало у власності останнього, а в подальшому у відповідача, а отже, підтверджується невідповідність площі отриманої ТОВ «Стандарт-Авто» в оренду спірної земельної ділянки, меті, яка може бути пов`язана з розташуванням на ній належних відповідачу на праві власності будівель, та відповідно площі земельної ділянки, яка могла перейти до нього за договором купівлі-продажу;
- відповідачем не доведено суду того, що на спірній земельній ділянці перебувають будь-які інші об`єкти нерухомого майна, які б належали відповідачу на праві власності, а також того, що саме вказаний розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування та експлуатації нерухомого майна належного йому на праві власності, розташованого на спірній земельній ділянці;
- суд дійшов висновку, що в силу частини 2 статті 124, частити 1 статті 134 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка підлягала виключно продажу на земельних торгах;
- отже, рішення Ради від 17.02.2022 № 2633-26-VIII «Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» прийнято з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, що вказує на незаконність прийнятого Радою рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2732/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2732/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/2732/23.
29.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2732/23.
У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 28.05.2024 по 01.06.2024 у відрядженні, а з 03.06.2024 по 07.06.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.06.2024 у справі №911/2732/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 справу № 911/2732/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/2732/23, призначено розгляд апеляційної скарги на 09.07.2024.
Розгляд справи №911/2732/23 09.07.2024 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами, а тому справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на іншу дату.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 розгляд справи призначено на 16.07.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів -задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 16.07.2024 з`явились: прокурор та представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Білоцерківська міська рада, а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в судове засідання 16.07.2024 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасників справи, про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка третіх осіб не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Також, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області - відзиви на апеляційну скаргу не подали, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні 16.07.2024 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні 16.07.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ "Міськбуд БЦ" (продавець) та ТОВ "Стандарт-Авто" (покупець) 08.10.2021 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, зареєстрований в реєстрі за № 5779 (далі - договір купівлі-продажу), за умовами пункту 1 якого продавець передає у власність покупця, тобто продає, а покупець приймає у власність, тобто купує нежитлові будівлі літ. "А", літ. "Б", літ. "В", що знаходяться за адресою: місто Біла Церква, Київська область, вулиця Спартаківська, будинок № 3 (три) та сплачує за зазначені нежитлові будівлі грошову суму відповідно до вимог цього договору.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності, на зазначені в п. 1 цього договору нежитлові будівлі зареєстровано на ім`я продавця в зазначеному реєстрі Узинською міською радою, державним реєстратором Майорко Т.О. 16 вересня 2021 року, номер запису про право власності - 44066310. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2460509632020 (пункт 2 договору купівлі-продажу).
Вказані нежитлові будівлі мають розмір: будівля літ. "А" - 31,60 кв.м, будівля літ. "Б" - 30,00 кв.м., будівля літ. "В" - 64,40 кв.м. та розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3735 га, кадастровий номер 3210300000:04:018:0138 (пункт 3 договору купівлі-продажу).
Пунктом 6 договору купівлі-продажу визначено, що право власності на нежитлові будівлі за цим договором виникає у покупця з моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ТОВ "Стандарт-Авто" звернулось до Ради із заявою про передачу земельної ділянки комунальної власності від 29.10.2021 (реєстраційний номер заяви 15-107/5322, в якій просило передати земельну ділянку в оренду, площею (не зазначено - прим. суду), кадастровий номер: 3210300000:04:018:0138, вид використання: 02.03. Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Спартаківська.
Білоцерківською міською радою 17.02.2022 прийнято рішення № 2633-26-VІII "Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто", яким вирішено передати земельну ділянку комунальної власності, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.03.2014 № 5086748 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" з цільовим призначенням 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями Пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення), площею 0,3735 га терміном на 5 (п`ять) років, за адресою: вулиця Спартаківська, 3, м. Біла Церква Білоцерківський район Кадастровий номер: 3210300000:04:018:0138.
У преамбулі зазначеного рішення вказано, що його прийнято на підставі статей 12, 93, 120, 122-126, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про оренду землі", ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
На підставі вказаного вище рішення між Радою (орендодавець) та ТОВ "Стандарт-Авто" (орендар), 19.10.2022 укладено договір оренди землі № 10-06/28 (далі - договір оренди землі), предметом якого є надання орендодавцем орендарю у строкове платне користування земельної ділянки з цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями Пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення), з кадастровим номером: 3210300000:04:018:0138, яка розташована за адресою: Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Спартаківська, 3.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3735 га. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі, а також інші об`єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 2893162,20 грн. Договір укладено строком на 5 (п`ять) років (пункти 2, 3, 5, 8 договору оренди землі).
Згідно пунктів 17-19 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями Пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення. Цільове призначення земельної ділянки: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Умови збереження стану об`єкта оренди: необхідно використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до цільового призначення, визначеного у п. 1 цього договору, дотримуватись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 38 договору оренди землі).
Договір зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.10.2022 державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. (номер запису про інше речове право: 48205334).
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.08.2023 № 344242037, за ТОВ "Міськбуд БЦ" 28.10.2022, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2022 № 65294114 та договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.10.2022 № 5187, зареєстровано право власності на нежитлові будівлі - будівля літ. "А" - 31,60 кв.м, будівля літ. "Б" - 30,00 кв.м., будівля літ. "В" - 64,40 кв.м., які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:018:0138.
Також, на підставі рішення державного реєстратора Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. від 02.11.2022 № 65325461 внесено відомості до Реєстру, а саме здійснено заміну орендаря земельної ділянки за договором оренди землі № 10-06/28 з ТОВ "Стандарт-Авто" на ТОВ "Міськбуд БЦ".
Звертаючись до суду, прокурор зазначав, що рішення Білоцерківської міської ради від 17.02.2022 прийняте в порушення вимог ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а тому договір оренди вчинено всупереч вимог земельного законодавства, внаслідок чого перебування спірної земельної ділянки у володінні ТОВ "Міськбуд БЦ" є незаконним, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду із вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з її подальшим поверненням власнику - територіальній громаді Білоцерківського району Київської області.
Також, прокурор вказував, що площа земельної ділянки, яку передано товариству в оренду перевищує площу нерухомого майна у 29,5 разів, яке своєю чергою складає менше 3,3% від площі земельної ділянки.
Заперечуючи проти пред`явлених вимог відповідач посилався на те, що з огляду на положення ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України та той факт, що на спірній земельній ділянці перебуває належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, то надання земельної ділянки у користування ТОВ "Міськбуд БЦ" не вимагало проведення земельних торгів. Внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, до відповідача, як нового власника майна, перейшло право користування земельною ділянкою у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника нерухомого майна - ТОВ "Стандарт-Авто". Крім того, чинним законодавством України, не встановлено жодних обмежень щодо площі та розміру відповідної земельної ділянки порівняно з нерухомістю, яка розташована на земельній ділянці або яку планується розташувати.
Серед іншого, відповідач наголошував, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва інтересів держави у суді.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Ради, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Звертаючись з розглядуваним позовом до суду прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради, яка в силу приписів ст. ст. 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділена правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, однак наразі позбавлена можливості розпоряджатись спірною земельною ділянкою.
Звернення до суду з позовом, як вказував прокурор, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно з перевищенням повноважень представницького органу місцевого самоврядування.
При цьому, пред`явлені прокурором вимоги мають на меті захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, оскільки територіальна громада позбавлена можливості визначити користувача, який буде здійснювати забудову земельної ділянки та який запропонував би найкращі, у порівнянні з іншими учасниками пропозиції в тому числі щодо розміру плати за користування земельною ділянкою та інших зобов`язань (в тому числі інвестиційного характеру), які покладаються на переможця у випадку його перемоги на конкурсі.
А з аналізу норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", як вказує прокурор, слідує, що застосування конкурентних засад при набутті права власності чи користування земельними ділянками ефективно впливає на подолання кризових явищ в соціально-економічному розвитку міст, збільшують надходження платежів до місцевого бюджету для забезпечення реалізації програм і заходів соціально-економічного розвитку. Тому ухилення від проведення конкурсу при отриманні земельної ділянки в користування порушує інтереси громади та негативно впливає на економічний та соціальний розвиток міста. Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду порушено інтереси держави в особі територіальної громади міста Біла Церква, яка була і є власником та розпорядником спірної земельної ділянки комунальної власності на момент прийняття спірного рішення Білоцерківської міської ради.
У матеріалах справи наявні листи Прокуратури від 28.08.2023 № 50-8611 вих23 та від 31.08.2023 № 50-8839вих23 адресовані Раді, у яких прокурор повідомляв останню про те, що рішення Ради від 17.02.2022 № 2633-26-VІII та укладений на підставі цього рішення договір оренди землі, вчинено всупереч інтересам територіальної громади, а також з порушенням вимог законодавства, зокрема статей 124, 134 Земельного кодексу України. У зв`язку з чим прокурор просив Раду вирішити питання щодо звернення останньою до суду з відповідним позовом та повідомити про вжиті заходи або повідомити щодо наявних причин, які перешкоджають захисту порушених інтересів держави, з долученням відповідних підтверджуючих документів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 у пункті 55 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин статті 55 ГПК України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
У пункті 56 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.
З матеріалів справи вбачається, що як після звернення прокурора, так і в перебігу розгляду справи Рада жодним чином не заперечувала, що прокурор не набув права звертатись до суду з розглядуваним позовом, та відповідно відсутні підстави для представництва інтересів держави у суді, у даному випадку в особі Білоцерківської міської територіальної громади, а також не надано доказів вжиття радою самостійних заходів щодо захисту держави в спірних правовідносинах чи про заперечення проти намірів прокуратури вжити такі представницькі заходи.
До того ж, в перебігу розгляду справи Рада також не заперечувала проти факту отримання нею листів Прокуратури від 28.08.2023 № 50-8611 вих23 та від 31.08.2023 № 50-8839вих23, у яких прокурор стверджував про порушення інтересів територіальної громади.
Отже, прокурор у цій справі обґрунтував неналежне здійснення Білоцерківською міською радою інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для їх представництва, виконання вимог статей 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у суді у розглядуваних правовідносинах, адже визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не здійснив розгляд клопотання про залишення позову прокурора без розгляду - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідне клопотання розглянуто судом і за його наслідками ухвалено відповідне рішення про відмову у його задоволенні, і що висвітлено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Отже, доводи скаржника стосовно неналежності представництва інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради - є необгрунтованими.
Проте, дослідження належного складу учасників, і оцінка в цьому контексті правових підстав заявлених прокурором вимог підлягають оцінці з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та перевірки їх доказами, у зв?язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 4 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України). Об`єктом судового захисту відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
У пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 наведено правовий висновок про те, що, вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.
Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор у позові просив визнати недійсним договір оренди землі від 19.10.2022 № 10-06/28, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3753 га по вул. Спартаківська (вул. Вадима Гетьмана), 3, м. Біла Церква Київської області для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення), який укладено між Радою (орендодавець) та ТОВ "Стандарт-Авто" (орендар), яке у даному спорі виступає в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В свою чергу, під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину, і вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи встановив, що станом на момент ухвалення оспорюваного рішення процесуальний статус, як третьої особи, ТОВ "Стандарт-Авто", який є орендарем за оспорюваним прокурором правочином - не змінювався і жодних клопотань з цього приводу (про заміну первісного відповідача належним відповідачем, залучення до участі у справі співвідповідача) у встановленому процесуальним законом порядку - прокурором на відповідній стадії судового процесу - не заявлялось. В свою чергу, відповідачем у справі, тобто особою, до якої звернута позовна вимога прокурора в розумінні ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, зокрема і в частині визнання недійсним оспорюваного правочину - є ТОВ «Міськбуд БЦ», який не є учасником вказаного правочину, і відповідно, в розумінні вимог процесуального закону є неналежним відповідачем, у зв?язку з чим у позові прокурора в цій частині слід відмовити з тих підстав, що позовна вимога в частині визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2022 № 10-06/28 - заявлена до неналежного відповідача.
Стосовно вимог прокурора про зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3735 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Частиною другою статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Стаття 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1). Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2).
Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1). Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру N НВ-9915147492023 земельна ділянка площею 0,3735 га з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вул. Спартаківська, 3 зареєстрована 12.04.2011 року Управлінням Держземагентства у місті Біла Церква Київської області, як окремий та неподільний об`єкт нерухомого майна, власником якого є територіальна громада міста Біла Церква в особі Білоцерківcької міської ради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 18.03.2014.).
В свою чергу, як підтверджуються наявним матеріалами справи, з огляду на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, враховуючи те, що на земельній ділянці, переданій Білоцерківської міською радою у користування попередньому власнику майна - ТОВ «Стандарт-Авто» - знаходиться майно, яке належить на праві власності ТОВ «Міськбуд БЦ», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно надання останньому земельної ділянки у користування не вимагало проведення земельних торгів (аукціону), що чітко передбачено нормою ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.
А враховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, ТОВ «Міськбуд БЦ» стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі закону та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника майна - ТОВ «Стандарт-Авто», що чітко передбачено ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), і про що на підставі рішення державного реєстратора Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. від 02.11.2022 № 65325461 внесено відомості до Реєстру, а саме здійснено заміну орендаря земельної ділянки за договором оренди землі № 10-06/28 з ТОВ "Стандарт-Авто" на ТОВ "Міськбуд БЦ".
Доводи прокурора про те що рішення Білоцерківської міської ради від 17.02.2022 № 2633-26-VIII «Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» прийняте в порушення вимог ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а тому договір оренди вчинено всупереч вимог земельного законодавства, внаслідок чого перебування спірної земельної ділянки у володінні ТОВ "Міськбуд БЦ" - є незаконним - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказане рішення прийнято у відповідності до статей 12, 93, 120, 122-126, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про оренду землі", ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки ТОВ «Стандарт-Авто», як попередній власник нерухомого майна, мав право на отримання відповідної спірної земельної ділянки в силу ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), адже вказана земельна ділянка відноситься до земель, які згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах.
Отже, прокурором під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що рішення Білоцерківської міської ради від 17.02.2022 № 2633-26-VIII «Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» прийняте в порушення вимог закону, і відповідно, обумовлені законом підстави для зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку саме внаслідок стверджуваної прокурором, проте не доведеної під час розгляду справи, незаконності вказаного рішення - відсутні, а тому позовні вимога прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
Також суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Позовна вимога прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3735 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області заявлена саме з тих підстав, що рішення Ради від 17.02.2022 № 2633-26-VIII «Про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Авто» є незаконним та прийнято всупереч вимог чинного законодавства.
Проте, як зазначалось вище, станом на момент ухвалення оспорюваного рішення процесуальний статус, як третьої особи, ТОВ "Стандарт-Авто" не змінювався і жодних клопотань з цього приводу (про заміну первісного відповідача належним відповідачем, залучення до участі у справі співвідповідача) у встановленому процесуальним законом порядку - прокурором на відповідній стадії судового процесу - не заявлялось, а також не заявлялось і вимог про визнання незаконним та/або скасування відповідного рішення Ради, саме як правової підстави для зобов?язання визначеного прокурором відповідача повернути відповідну земельну ділянку.
Ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, враховуючи те, що у позові прокурора в частині визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2022 № 10-06/28 відмовлено з тих підстав, що позовна вимога в цій частині заявлена до неналежного відповідача, а отже, і похідна вимога про зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3735 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області - не підлягає задоволенню, оскільки правова підстава, якою прокурор обгрунтовує незаконність перебування у відповідача спірної земельної ділянки - не скасована та не визнана недійсною саме з тих підстав, що вона заявлена до неналежного відповідача, а отже, не може бути задоволена саме з тих підстав, які наведені прокурором у позові, які стосуються незаконності отримання земельної ділянки ТОВ "Стандарт-Авто".
Таким чином, вимога прокурора в цій частині також не підлягає задоволенню за наведених підстав.
Усі інші доводи, обгрунтування, мотивування учасників спору судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 45, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову повністю у задоволенні позовних вимог прокурора, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- судовий збір за подачу позову залишити за прокуратурою;
- стягнути з Білоцерківської окружної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ» 8 052 (вісім тисяч п?ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/2732/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/2732/23 - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у позові Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ» про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2022 № 10-06/28, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3753 га по вул. Спартаківська (вул. Вадима Гетьмана), 3, м. Біла Церква Київської області для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку з вбудованими приміщеннями пенсійного фонду та відділу соціального захисту населення), та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" повернути на користь держави в особі Білоцерківської міської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138 площею 0,3735 га, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області - відмовити повністю.
4. Судовий збір за подачу позову залишити за прокуратурою.
5. Стягнути з Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, будинок 38-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд БЦ» (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 45-А, код: 40202248) 8 052 (вісім тисяч п?ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Видачу судового наказу у справі № 911/2732/23 доручити Господарському суду Київської області.
7. Матеріали справи № 911/2732/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання постанови: 09.08.2024.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді М.Л. Яковлєв
С.А. Гончаров
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2024 |
Оприлюднено | 13.08.2024 |
Номер документу | 120937685 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Тищенко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні