Постанова

від 12.08.2024 по справі 918/263/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 серпня 2024 року Справа № 918/263/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2024

(ухвалене о 15:10 год. у м. Рівному, повний текст складено 13.05.2024)

у справі № 918/263/24 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 179 991 грн 40 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 179 991 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-23-13684 від 14.07.2023 в частині оплати поставленої позивачем продукції.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 25.04.2024 позов задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" 172 441 грн 20 коп. основної заборгованості, 5 058 грн 19 коп. інфляційних втрат, 2 492 грн 01 коп. 3 % річних, 1 577 грн 51 коп. судового збору. Повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" з Державного бюджету України 1 450 грн 49 коп. судового збору.

В подальшому, Господарський суд Рівненської області додатковим рішенням від 07.05.2024 у справі №918/263/24 задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" про стягнення судових витрат (ухвалення додаткового рішення). Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд виходив з того, що позивачем під час розгляду справи понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн, який відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, та є обґрунтованими, а тому повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" із апеляційною скаргою, відповідно до якого просить додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2024 у справі № 918/263/24 скасувати в частині стягнення з відповідача 11 000 грн витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Суд дійшов висновку, що вартість підготовки позовної заяви до суду у розмірі 6 000 грн та вартість судового засідання у розмірі 2 500 грн відповідає критерію співмірності зі складністю справи, ціною позову, однак такий висновок є хибним та таким, що суперечить критеріям встановленим статтями 126 та 129 ГПК України

Важливим критерієм визначення вартості послуг, які отримають статус присуджені до стягнення витрати на правничу допомогу є складність проробленої роботи. Аналіз позовної заяви, вартість якої складає 6 000 грн, має висновком те, що така заява у значній її частині цитує пункти договору, з якого виникли правовідносини, та статті Цивільного та Господарського кодексів України. Спір, який розглядався судом, не є складним, полягає у вимозі стягнення основного боргу та компенсаційних втрат, при наявності доказів отримання товару та відсутності доказів оплати товару. При цьому відповідач визнає суму основного боргу у відповіді на претензію. Написання простої позовної заяви було оцінено судом у майже місячну роботу особи, яка отримує мінімальну заробітну плату.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що 2 500 грн за судове засідання є тією ціною, яка відповідає усім вимогам співмірності.

У клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу, відповідачем наводились аргументи і щодо неспівмірності вартості участі представника позивача у судових засіданнях.

Однак, у оскарженому рішенні суд зазначив, що два судових засідання у справі не є затягуванням судового процесу.

Проте, у цій справі, перепоною у винесенні рішення 09.04.2024 та підставою відкладення розгляду справи 09.04.2024 було саме клопотання представника позивача про відкладення розгляду з метою реалізації ним права подати відповідь на відзив.

Однак, відповідь на відзив подано не було, мета відкладення не була реалізована, проте акти про виконану роботу (участь у двох судових засіданнях) були направлені клієнту для оплати, що дало представнику позивача підставу подвоїти свій прибуток за участь у судових засіданнях, замість 2 500 грн отримати 5 000 грн. І у подальшому заяви суду про стягнення не 2 500 грн з опонента, а 5 000 грн.

Вважає, що суд першої інстанції неправомірно залишив без задоволення клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та задовольнив заяву про винесення рішення у повному обсязі, як наслідок дане рішення має бути зміненим, а клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу задоволеним.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа № 918/263/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 179 991 грн 40 коп.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 25.04.2024 у справі № 918/263/24 позов задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" 172 441 грн 20 коп. основної заборгованості, 5 058 грн 19 коп. інфляційних втрат, 2 492 грн 01 коп. 3 % річних, 1 577 грн 51 коп. судового збору. Повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" з Державного бюджету України 1 450 грн 49 коп. судового збору.

29.04.2024 до Господарського суду Рівненської області від ТОВ "Фарммедальянс" надійшла заява про стягнення судових витрат (ухвалення додаткового рішення), у якій представник позивача просив стягнути з відповідача 11 000 грн - витрат по оплаті професійної правничої допомоги (а. с. 101-112).

06.05.2024 до суду першої інстанції від відповідача надійшли заперечення на заяву, у яких останній просив зменшити розмір судових витрат на професійну правову допомогу до 2 000 грн (а. с. 125-129).

Як вказано вище, Господарський суд Рівненської області додатковим рішенням від 07.05.2024 у справі №918/263/24 задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" про стягнення судових витрат (ухвалення додаткового рішення). Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарммедальянс" 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві, позивач вказував, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн (а. с. 1-10).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав суду першої інстанції клопотання, відповідно до якого просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн (а. с. 125-126).

Таке клопотання мотивоване тим, що спір у цій справі не є складним, вартість підготовки позовної заяви у сумі 6 000 грн є завищеною. У справі відбулося 2 судових засідання, які тривали 14 та 32 хвилини, а тому вартість одного судового засідання у режимі відеоконференції у сумі 2 500 грн є завищеною. Зауважує, що у першому судовому засіданні відповідач не заперечував проти розгляду справи, однак розгляд справи було відкладено за клопотання представника позивача для подання відповіді на відзив, який так і не був поданий.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в суді першої інстанції позивачу надавалася адвокатом Домітращук Іриною Михайлівною.

Зокрема, 01.03.2024 між ТОВ "Фарммедальянс" (Клієнт) та Домітращук І.М. (Адвокат) був укладений Договір про надання правової допомоги №01/03/24Г від 11.05.2023 (далі Договір; а. с. 107-108), відповідно до умов якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у справі щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №53-122-01-23-13684 від 14.07.2023.

Згідно п.4.1 Договору, сторони дійшли згоди про те, що за надання Адвокатом послуг Клієнт сплачує Адвокату грошову винагороду: - за підготовку позовної заяви 6 000 грн; - за участь у судовому засіданні по справі 2 500 грн. (за одне судове засідання в режимі відеоконференції); - у разі необхідності підготовки клопотань по справі 2 000 грн. (за одне клопотання); - у разі необхідності підготовки відповіді на відзив, пояснень 4 000 грн.

В матеріалах справи наявні (а. с. 105, 109):

- акт про надані юридичні послуги від 05.03.2024, згідно якого сторонами узгоджено, що Адвокатом надано послуг на 6 000 грн (підготовка позовної заяви в Господарський суд Рівненської області);

- акт про надані юридичні послуги від 09.04.2024, згідно якого сторонами узгоджено, що Адвокатом надано послуг на 2 500 грн (участь в судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області в режимі відеоконференції);

- акт про надані юридичні послуги від 25.04.2024, згідно якого сторонами узгоджено, що Адвокатом надано послуг на 2 500 грн (участь в судовому засіданні в Господарському суді Рівненської області в режимі відеоконференції);

Крім того, як вбачається з платіжних інструкцій №19 від 12.03.2024 №26 від 10.04.2024, №32 від 26.04.2024 (а. с. 106, 110-110) позивачем здійснено оплату Адвокату за послуги на загальну суму 11 000 грн.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд погоджується із твердженнями скаржника та вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребує при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів, судова практика є усталеною.

Щодо проведення у справі двох судових засідань, за участь у яких заявлено 5 000 грн (по 2 500 грн за кожне), апеляційний господарський суд враховує, що метою відкладення судового засідання з 09.04.2024 на 25.04.2024 було забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися процесуальними правами (зокрема позивачу надати відповідь на відзив).

В силу п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що проведення у справі у цьому випадку двох засідань було зумовлено процесуальною необхідністю та не може бути розцінене як затягування судового процесу або навмисне намагання позивача збагатитись шляхом стягнення з відповідача коштів за участь у судових засіданнях.

В той же час, не реалізація представником відповідного права не може бути підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

За вказаного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі у 11 000 грн не є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи.

Відтак, місцевий господарський суд вірно виснував, що вказані витрати цілком відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності, є обґрунтованими, а як наслідок - повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2024 у справі № 918/263/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2024 у справі № 918/263/24 - без змін.

2. Справу № 918/263/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.