Постанова

від 06.08.2024 по справі 918/22/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Справа № 918/22/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Мельник О.П. - посвідчення від 04.11.2017 № 1273

прокурора: Рункевич І.В. - посвідчення від 01.03.23 № 071713

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 16.04.24р. суддею Романюк Ю.Г. о 14:10 у м.Рівному, повний текст складено 23.04.24р. у справі № 918/22/24

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області

до Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 72 546 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської селищної ради Сарненського району Рівненської області до КНП "Степанська районна лікарня" Сарненської селищної ради (далі - КНП "Степанська районна лікарня") і ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними Додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії №14099-ВЦ від 17.01.2022: №3 від 30.09.2022, №4 від 03.10.2022, №5 від 07.10.2022, а також про стягнення 72 546,00 грн розміру переплати, що відбулась у зв`язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№3-5 призвело до збільшення вартості електроенергії на 21,79%.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення). Висновки Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022, а також роздруківки із сайту ДП "Оператор ринку" не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору №14099-ВЦ від 17.01.2022 до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2. ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№3-5 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №14099-ВЦ від 17.01.2022 (4,5167 грн/кВт*год без ПДВ). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 72 546,00 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача, на підставі ст. 670 ЦК України.

Крім того, наводить доводи щодо представництва інтересів Степанської селищної ради, як засновника КНП "Степанська районна лікарня", та вказує, що у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/22/24 позов задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду №3 від 30.09.2022 до Договору №14099-ВЦ про постачання електричної енергії від 17.01.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №4 від 25.10.2022 до Договору №14099-ВЦ про постачання електричної енергії від 17.01.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнано недійсною Додаткову угоду №5 від 07.10.2022 до Договору №14099-ВЦ про постачання електричної енергії від 17.01.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області кошти у розмірі 72 546 грн 00 коп.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 203, 215, 334, 628, 629, 632, 651, 653, 655, 1212 ЦК України, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 189 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, що додаткові угоди № 3, 4, 5 до договору суперечать наведеним нормам ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, тому підлягають визнанню недійсними; грошові кошти в сумі 72 546,00 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-2 зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про правомірність звернення прокурора із даним позовом.

Не погодившись із винесеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/22/24 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Керівника Сарнеської окружної прокуратури в інтересах Степанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненська обласна енергопостачальна компанія, КНП Степанська районна лікарня Степанської селищної ради відмовити в повному обсязі.

Вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Степанської селищної ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.

Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред`являти підконтрольним установам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.

За Статутом КНП "Степанська районна лікарня", не вбачається, що Степанська селищна рада несе відповідальність за його зобов`язаннями. З огляду на викладене, Степанська селищна рада не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі Договору укладеного безпосередньо між відповідачами.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що Степанська селищна рада є головним розпорядником бюджетних коштів КНП «Степанської районної лікарні».

Вважає, що передчасними висновками суду першої інстанції щодо стягнення коштів у сумі - 72 546,00 грн, оскільки згідно Додаткової угоди № 2 до Договору КНП «Степанська районна лікарня» здійснила оплату у розмірі 140000,00 грн за договорами орендного нерухомого майна, тобто окрім КНК «Степанської районної лікарні» спожита електрична енергія використувалась іншими установами, підприємствами, організаціями а також КНП «Степанська районна лікарня» за спожиту електричну енергію сплатила власними коштами у розмірі - 30 333,13 грн, а тому висновок суду, що 935 910,04 грн сплата за рахунок державного бюджету є таким, що не підтверджено належними докази.

Свою правову позицію пов`язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2 ч.5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.

Пояснює, що у період дії Договору склалася ситуація, коли ціни на ринку електричної енергії стрімко зростали. Приводом для зростання стало прийняття НКРЕКП Постанови №1227 від 30.07.2021 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766". Зміни були внесені до п.5 Постанови НКРЕКП №766. У п.5 Постанови НКРЕКП №766 було визначено, що учасники ринку "на добу наперед" (далі - РДН) та внутрішньодобового ринку (далі - ВДР) у своїх заявках на торги в торговій зоні "ОЕС України" зазначають ціни на електричну енергію не вищі ніж ціна, встановлена оператором ринку.

Підставою укладання додаткової угоди №3 від 30.09.2022 стало зростання ціни на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку у серпні 2022 року в порівняні з липнем 2022 року.

Згідно даних сайту ДП Оператора ринку "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку" за серпень 2022 року від 09.09.2029 р. "…середньозважена ціна на РДН у серпні 2022 року збільшилась на 13,35 % в порівнянні з липнем 2022 та склала 2 993,06 грн/МВт. год. Середньозважена ціна на ВДН у серпні 2022 року збільшилась на 10,21 % в порівнянні з липнем 2022 та склала 3002,54 грн/МВт. год....".

Підставою укладення додаткової угоди №4 від 03.10.2022 стало коливання середньозваженої ціни постачання електричної енергії на ринку в бік збільшення у період 01.09-10.09.2022 на 10,37%. Такі висновки висвітлені у Експертному висновку Рівненської торгового-промислової палати від 20.09.2022.

Підставою укладання додаткової угоди Додаткової угоди №5 від 27.10.2022, стало коливання середньозваженої ціни постачання електричної енергії на ринку в бік збільшення у період 11.09-20.09.2022 на 8,69%.

Відомості наведені у звітних даних "Оператора ринку", в експертних висновках торгово-промислової палати щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за певний період часу, тощо, є належними та допустимими доказами коливання та зміни ціни на певний період часу.

Вказує, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано ст. 632, де відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Вважає, що посилання суду на те, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст.41 Закону та згідно ст.203, 215 ЦК України підлягають визнанню не дійсними, вказує на неправильне застосування норм матеріального права при ухвалені оспорюваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Сарненської окружної прокуратури наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/22/24.

Крім того, від скаржника надійшли додаткові пояснення у яких наводить додаткові доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №922/2060/23. Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/22/24 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Керівника Сарнеської окружної прокуратури в інтересах Степанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», КНП «Степанська районна лікарня» Степанської селищної ради відмовити в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу від Степанської селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради не надійшло, що в силу вимог ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судове засідання з`явилися прокурор та скаржник.

Представники Степанської селищної ради та Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради не з`явилися, разом з тим від них надійшли заяви 29.07.2024 та 02.08.2024 про розгляд справи без їх участі.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржник підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Заслухавши пояснення прокурора та відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

КНП "Степанська районна лікарня" проведено закупівлю UA-2021-11-12-004346-а за предметом: "Електрична енергія".

Між КНП "Степанська районна лікарня" (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) укладено Договір №14099-ВЦ про постачання електричної енергії від 17.01.2022, згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 1 083 998,99 грн.

Відповідно Додатку №2 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі- продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www. oree.сom.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" або інші документи органу, установи чи організації,які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках.

Крім того, умови договору можуть бути змінені у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу "споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП. якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1 до договору постачання електричної енергії №14099-ВЦ від 17.01.2022 встановлено, що датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2022.

Додатком №3 до договору №14099-ВЦ визначені договірні величини споживання електричної енергії, зокрема загальний обсяг електроенергії для споживання протягом року визначено в розмірі 200 кВт*год.

Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,5167 грн/кВт*год. без ПДВ.

Однак, в подальшому, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та висновку Рівненської торгово-промислової палати, між сторонами укладено ряд додаткових угод, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 21,79%, а саме:

- додатковою угодою №3 від 30.09.2022 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,82892 грн без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021;

- додатковою угодою №4 від 03.10.2022 5,17234 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 11.09.2022;

- додатковою угодою №5 від 27.10.2022 5,50090 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 21.09.2022.

На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 159 291 кВт*год електричної енергії на загальну суму 935 910,04 грн, що підтверджується актами приймання-передавання:

- №-489008603/1/1 за січень 2022 року - 14 664 кВт*год на суму 79 479,48 грн з ПДВ, платіжне доручення №4 від 11.02.2022;

- №-489008603/2/1 за лютий 2022 року - 20 084 кВт*год на суму 108 856,08 грн з ПДВ, платіжне доручення №13 від 11.03.2022, №12 від 11.03.2022;

- №-489008603/3/1 за березень 2022 року - 8 312 кВт*год на суму 45 051,38 грн з ПДВ платіжне доручення №18 від 08.04.2022;

- №489008603/4/1 за квітень 2022 року - 12751 кВт*год на суму 69 110,93 грн з ПДВ, платіжне доручення №23 від 06.05.2022;

- №489008603/5/1 за травень 2022 року - 15 573 кВт*год на суму 84 406,28 грн з ПДВ, платіжне доручення №30 від 13.06.2022;

- №489008603/5/1 за червень 2022 року - 5 205 кВт*год на суму 28 211,30 грн з ПДВ, платіжне доручення №35 від 18.07.2022;

- №489008603/7/1 за липень 2021 року - 9 673 кВт*год на суму 52 428,05 грн з ПДВ, платіжне доручення №39 від 10.08.2022;

- №489008603/8/1 за серпень 2022 року - 8 148 кВт*год на суму 44 162,50 грн з ПДВ, платіжне доручення №42 від 07.09.2022;

- №489008603/9/1 за вересень 2022 року - 10 187 кВт*год на суму 63 164,58 грн з ПДВ, платіжне доручення №46 від 12.10.2022;

- №489008603/10/1 за жовтень 2022 року - 15 184 кВт*год на суму 100 230,79 грн з ПДВ, платіжне доручення №52 від 10.10.2022;

- №489008603/11/1 за листопад 2022 року - 14 289 кВт*год на суму 94 322,83 грн з ПДВ, платіжне доручення №56 від 07.12.2022;

- №489008603/12/1 за грудень 2022 року - 25221 кВт*год на суму 166 485,84 грн з ПДВ, платіжне доручення №63 від 22.12.2022;

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-08-10- 008839-а, що сформований 03.01.2023 на веб-порталі "Ргоzоrrо", правовідносини за вказаним Договором припинені.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №3-5 до Договору та збільшуючи ціну товару на 21,79% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Степанську селищну раду Сарненського району Рівненської області.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно Статуту КНП "Степанська районна лікарня", затвердженого рішенням Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області №202 від 15.01.2020, підприємство засноване на спільній власності територіальних громад Сарненнського району в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області.

За п.1.9. Статуту, підприємство є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел не заборонених законом.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

За час дії договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації селищної ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

За таких обставин керівник Сарненської окружної прокуратури правомірно визначив Степанську селищну раду Сарненського району Рівненської області позивачем у цій справі.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Степанської селищної ради відповідний лист №53-3411ВИХ23 від 13.11.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії №14099-ВЦ від 17.01.2022.

З відповіді Степанської селищної ради №02/16-905 від 15.11.2023 вбачається, що заходи реагування не вживались та не плануються.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Разом з тим, безпідставним є доводи скаржника щодо необхідності проведення моніторингу закупівлі органами Держаудитслужби, а також необхідність залучення останньої у якості позивача.

Спростовуючи дане твердження TOB "РОЕК" слід зауважити, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст. 8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державі політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупів протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Сарненській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №14099-ВЦ від 17.01.2022, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.

Отже, у зв`язку з закінченням строку дії договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2021-11-12-004346-а за предметом: "Електрична енергія" були відсутні.

Слід зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом в інтересах саме Степанської селищної ради.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як убачається із матеріалів справи, укладаючи Договір №14099-ВЦ про постачання електричної енергії від 17.01.2022, КНП "Степанська районна лікарня" (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 4,5167 грн/кВт*год. без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими підвищено ціну на 21,79%.

Слід зауважити, що при укладенні додаткової угоди №3 від 30.09.2022, яка поширила свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021, сторонами дотримано 10% обмеження щодо можливості підвищення ціни, однак суд апеляційної інстанції звертає увагу на підстави, якими сторонами обґрунтовано наявність необхідності для перегляду ціни електричної енергії.

Так, підставою для укладення Додаткової угоди №3 від 30.09.2022 стало звернення ТОВ "РОЕК" до КНП "Степанська районна лікарня" з листом №2499/46 від 16.09.2022, в якому товариство обґрунтовує необхідність збільшення ціни та додає роздруківку порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку ДП "Оператор ринку" за серпень 2022 року.

На переконання суду апеляційної інстанції, ці дані об`єктивно не відображають коливання цін протягом усього періоду дії договору.

В той же час, опрацюванням інформації з веб порталу ДП "Оператор ринку" встановлено, що фактично ціна на електричну енергію на момент укладення Договору (17.01.2022) на РДН становила - 2 916,87 грн/МВт.год (без ПДВ), на ВДР - 3 066,22 грн/МВт.год (без ПДВ), тоді як станом на 01.09.2022 (дата, з якої фактично поширюється дія додаткової угоди №3) ціна електричної енергії на РДН становить - 2 886,95 грн/МВт.год, на ВДР - 3 0127,19 грн/МВт.год (без ПДВ).

Тобто, фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно з ціною встановленою у Договорі, відбулося в сторону зменшення.

Одночасно, постачальник зобов`язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи зазначене, вбачається, що надані TOB "РОЕК" дані з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" не містять інформації про коливання цін на електроенергію станом на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання описаної додаткової угоди. Окрім цього, вони не відображають ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору №14099-ВЦ від 17.01.2022 до моменту підписання додаткової угоди №3.

Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що ТОВ "РОЕК" не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідність підписання Додаткової угоди №3 від 30.09.2022, а укладена угода суперечить ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні підстави для визнання її недійсною.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."

Колегія суддів зауважує, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№4,5 по відношенню до погодженої у договорі ціни, також (крім додаткової угоди №3) здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення додаткових угод №4,5 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (4,5167 грн без ПДВ):

- Додатковою угодою №4 від 03.10.2022 на 14,52%: до 5,17234 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №5 від 27.10.2022 на 21,79%: до 5,50090 грн/кВт*год без ПДВ.

Так, як убачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору, ТОВ «РОЕК» надало висновки Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022, а також роздруківки із сайту ДП «Оператор ринку», які не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Разом з тим, підстави внесення змін Додатковою угодою №4 та Додатковою угодою №5 є один і той же висновок ТПП, що не може слугувати об`єктивним доказом для внесення змін до Договору щодо зміни ціни на електричну енергію у різні періоди.

Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Докази, надані для підтвердження обґрунтованості внесення змін до Договору зі сторони TOB «РОЕК», а саме висновки Рівненської торгово-промислової палати, а також роздруківки із сайту ДП «Оператор ринку», - не відображають реальне коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, що додаткові угоди №№4,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14099-ВЦ від 17.01.2022 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 72 546,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди №№3-5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14099-ВЦ від 17.01.2022 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 159 291 кВт*год, тоді як КНП "Степанської районної лікарні" оплачено 935 910,04 грн.

Оскільки, розрахунок за поставлену енергію у 2022 році повинен здійснюватися за ціною 4,5167 грн без ПДВ. Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 863 363,60 грн (159291*4,5167+20%), що на 72 546,00 грн менше фактично сплаченого.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч.1 ст. 670 ЦК України, як помилково прохає прокуратура у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 72 546,00 грн.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 72 546,00 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

Щодо доводів скаржника - ТОВ "РОЕК" на те, що в даному випадку повернення переплачених коштів на користь Степанської селищної ради безпідставні, оскільки КНП "Степанська районна лікарня" здійснювала оплату за електроенергію, як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і розраховувалась власними коштами підприємства та коштами, відшкодованими за договорами орендного нерухомого майна, розмір яких закріплено у Додатковій угоді №2 від 15.07.2022 до Договору.

Суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги оскільки даний факт не впливає на можливість стягнення надмірно переплачених коштів на користь органу місцевого самоврядування, як засновника комунального підприємства, не враховуючи джерело їх походження, з огляду на висновки, викладені у постанові ВС у складі КГС від 14.03.2018 у справі №815/1216/16, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Разом з тим, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №922/2060/23, щодо погодження окремої сплати за товар орендарями власними коштами, то вона не може бути взята до уваги, оскільки ця постанова прийнята за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судовими інстанціями, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.24 у справі № 918/22/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.24 у справі № 918/22/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №918/22/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "12" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.