Постанова

від 05.11.2024 по справі 918/22/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/22/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

прокурора - Зінкевич Ю. В.,

відповідача - 2 - Мельник О. П. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024

(суддя Романюк Ю. Г.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024

(головуючий Миханюк М. В., судді: Коломис В. В., Тимошенко О. М.)

у справі за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області

до відповідачів:

1) Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод і стягнення 72 546 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2024 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - Сільрада) звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Степанська районна лікарня" Степанської селищної ради (далі - Лікарня, відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Товариство, відповідач - 2) про визнання недійсними додаткових угод від 30.09.2022 № 3, від 03.10.2022 № 4, від 07.10.2022 № 5 до договору на постачання електричної енергії від 17.01.2022 № 14099-ВЦ та стягнення грошових коштів у розмірі 72 546 грн як переплату унаслідок неправомірного, на думку прокурора, збільшення ціни на електричну енергію. При цьому кошти у заявленому розмірі прокурор просить стягнути з Товариства на користь Сільради, адже остання є засновником Лікарні, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, незаборонених законом. У пунктах 1.8, 1.12 Лікарні визначено, що вона може використовувати власні надходження, отримані відповідно до чинного законодавства, має право укладати від свого імені правочини, виступати позивачем і відповідачем у судах.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор послався на укладення цих угод з порушенням вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10 %, що зумовило збільшення вартості електроенергії на 21,79 %.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Лікарнею проведено закупівлю UA-2021-11-12-004346-а за предметом: "Електрична енергія".

4. 17.01.2022 Товариство як постачальник і Лікарня як замовник уклали договір № 14099-ВЦ про постачання останній електричної енергії. Лікарня зобов`язалася оплачувати її вартість за цінами, визначеними комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення складала 1 083 998,99 грн, з яких за рахунок коштів місцевого бюджету - 913 000 грн, за рахунок відшкодування за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарям - 140 000 грн, за рахунок власних коштів Лікарні - 30 998,13 грн. Дата початку постачання електричної енергії 01.01.2022 (додаток № 1 до договору). Загальний обсяг електроенергії для споживання протягом року визначений у розмірі 200 кВт*год (додаток № 3 до договору).

5. За змістом домовленості сторін, викладеної у додатку № 2 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

6. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку й інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді у торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені в офіційному веб-сайті ДП "Оператор ринку" за адресою у мережі Інтернет https://www.oree.сom.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Крім того, умови договору можуть бути змінені у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу "споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються у договорі про закупівлю, у разі встановлення у договорі про закупівлю порядку зміни ціни".

7. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який ураховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі, відповідними рішеннями НКРЕКП).

8. Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год склала 4,5167 грн/кВт*год без ПДВ (додаток № 2 до договору).

9. Згодом сторони уклади додаткові угоди, за наслідками яких збільшилася ціна за одиницю товару на 21,79 %, а саме:

- у додатковій угоді від 30.09.2022 № 3 визначили, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт*год складає 4,82892 грн без ПДВ, починаючи з 01.09.2021;

- у додатковій угоді від 03.10.2022 № 4 визначили, що ціна складає 5,17234 грн/кВт*год без ПДВ, починаючи з 11.09.2022;

- у додатковій угоді від 27.10.2022 № 5 визначили, що ціна складає 5,50090 грн/кВт*год без ПДВ, починаючи з 21.09.2022.

10. Товариство поставило Лікарні 159 291 кВт*год електричної енергії.

11. У 2022 році споживач мав право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному сторонами договорі 4,5167 грн без ПДВ, на загальну суму 863 363,60 грн (159 291 кВт*год * 4,5167 грн/кВт*год без ПДВ + 20 %), тоді як підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 21,79 %, і сплатив 935 910,04 грн, різниця переплаченої суми склала 72 546 грн.

12. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-08-10-008839-а, що сформований 03.01.2023 на веб-порталі "Ргоzоrrо", правовідносини за цим договором припинені.

13. На переконання прокурора, названі вище додаткові угоди, в яких погоджено збільшення ціни товару на 21,79 % від передбаченої у договорі, суперечать Закону України "Про публічні закупівлі". Тому просить визнати їх недійсними і стягнути надмірно сплачені кошти у заявленому розмірі з Товариства на користь Сільради.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. 16.04.2024 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, про задоволення позову повністю.

15. Суди послалися на те, що підвищення сторонами договору ціни шляхом укладання спірних додаткових угод суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі", позаяк порушує основні принципи публічних закупівель, передбачені цим Законом, та призвело до нівелювання результатів відкритих торгів. Конкретизуючи, зазначили, що укладення додаткових угод про збільшення такої ціни суперечить нормам статті 41 названого Закону, що у силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання їх недійсними. Оскільки оспорювані додаткові угоди визнані недійсними, то підстава для оплати вартості поставленої електричної енергії за встановленою у них ціною відпала і Товариство має повернути грошові кошти у заявленому розмірі як безпідставно набуте майно Сільраді, яка є засновником Лікарні, тоді як фінансування останньої відбувається за рахунок бюджетних коштів.

16. Спростували при цьому доводи Товариства, яке посилалось на безпідставність повернення грошових коштів Сільраді, і стверджувало, що Лікарня розраховувалася за електроенергію як коштами з місцевого бюджету, так і власними коштами, отриманими за рахунок здачі майна в оренду. На обґрунтування своєї позиції суди виснували, що це не впливає на можливість стягнення надмірно переплачених коштів на користь органу місцевого самоврядування, як засновника комунального підприємства, незалежно від джерела їх походження, і відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16, про те, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримані комунальними підприємствами від своєї діяльності, також є власністю територіальної громади, тобто бюджетними коштами (комунальним майном).

17. Спростували посилання Товариства, яке наполягало на неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, про те, що кошти за спожиту електричну енергію сплачені безпосередньо орендарями і стягненню не підлягають на тій підставі, що правовідносини у справі № 922/2060/23 не є подібними із правовідносинами у цій справі.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

18. Товариство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

19. На обґрунтування підстави касаційного оскарження цих судових рішень послалося на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 (пункти 5.39 - 5.44), про те, що кошти за спожиту електричну енергію сплачені безпосередньо орендарями і стягненню не підлягають. До того ж скаржник заперечив проти правильності посилань судів на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16, на тій підставі, що правовідносини у ній не є подібними із правовідносинами у цій справі. У цьому контексті Товариство послалося на те, що додатковою угодою № 2 до названого договору врегульовано питання розрахунків між сторонами за рахунок місцевого бюджету у розмірі 913 000 грн, за рахунок відшкодування за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарями у сумі 140 000 грн, за рахунок власних коштів підприємства - 30 998,99 грн. Скаржник наполягає на тому, що отримані Лікарнею від інших юридичних і фізичних осіб кошти (оплата оренди) не мають статусу бюджетних, позаяк отримані від господарської діяльності й оплата вартості електроенергії здійснювалася як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і за рахунок власних коштів, отриманих за договорами оренди нерухомого майна, розмір яких обумовлений сторонами у додатковій угоді № 2 від 15.07.2022. Тому Товариство вважає безпідставним повернення переплачених коштів на користь Сільради.

20. Інші аргументи скаржника зводяться до відповідності оспорюваних додаткових угод положенням частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і відсутності підстав для визнання їх недійсними. Утім, у цьому контексті Товариство не обґрунтувало свої доводи пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, тоді як саме цей пункт визначило підставою касаційного оскарження. Тобто доводи з приводу відповідності закону оспорюваних додаткових угод не охоплюються визначеною скаржником підставою оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 2-4 частини другої статті 287 ГПК України, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, а тому не приймаються до уваги.

21. Тобто основним аргументом касаційної скарги є незгода Товариства із судовими рішеннями, якими присуджено до стягнення з нього на користь Сільради 72 546 грн переплати унаслідок збільшення ціни на електричну енергію за визнаними недійсними додатковими угодами, адже скаржник посилається на те, що частина із сплачених Лікарнею за електроенергію коштів були власними коштами, отриманими від господарської діяльності (здачі майна в оренду), і не мають бути повернуті до бюджету.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

22. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, вважаючи оскаржувані судові рішення повністю законними й обґрунтованими, наполягаючи на тому, що Лікарня мала розраховуватися за електричну енергію за ціною, обумовленою названим вище договором, тоді як унаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у зазначеному розмірі. На його переконання, задоволення позову відновить порушені інтереси держави у сфері бюджетних правовідносин.

Позиція Верховного Суду

23. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку підвищенням ціни на товар, що (підвищення ціни) суперечить нормам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладені цих додаткових угод.

24. Оскільки оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням норм пункту 2 частини п`ятої статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже шляхом їх укладання відбулося підвищення вартості електроенергії на 21,79 %, то суди попередніх інстанцій на підставі статей 203, 215 ЦК України визнали їх недійсними. До того ж з огляду на те, що кошти за спожиту електричну енергію сплачені з урахуванням цін, погоджених в оспорюваних додаткових угодах, виснували, що вони безпідставно одержані Товариством і мають бути повернуті Сільраді, яка є засновником Лікарні, фінансування якої здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

25. Як зазначалося раніше, Товариство оскаржує судові рішення, якими, зокрема, присуджено до стягнення з нього на користь Сільради грошові кошти за сплачену Лікарнею електроенергію на підставі визнаних недійсними додаткових угод, і наполягає на неправильності висновку судів про стягнення цих коштів саме на користь Сільради позаяк частина з них були коштами, отриманими Лікарнею від господарської діяльності (здачі майна в оренду) і не мають бути повернуті у бюджет. У цьому контексті скаржник стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 (пункти 5.39 - 5.44), про те, що кошти за спожиту електричну енергію сплачені безпосередньо орендарями і стягненню не підлягають. Тобто, на його переконання, частина фінансування Лікарні здійснювалася за рахунок отримання коштів від орендарів, у зв`язку з чим вони, як власні кошти Лікарні, не мають бути повернуті у бюджет, зокрема Сільраді.

26. Колегія суддів відхиляє доводи Товариства стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у названій вище постанові Верховного Суду, з огляду на таке.

27. Верховний Суд зазначає, що справи № 922/2060/23 та № 918/22/24 є подібними за предметом спору, підставою позову та нормативно-правовим регулюванням правовідносин - приписів 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у контексті змістового критерію.

28. У справі № 922/2060/23 прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти) та Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі - Університет) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (далі - ТОВ "Вєк Технолоджі") про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання останнім електроенергії Університету та про стягнення з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міносвіти грошових коштів. Угоди оспорювалися також у зв`язку з тим, що укладені у порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", унаслідок їх укладення мало місце завищення ціни електроенергії і переплата її вартості.

29. 09.11.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, яким визнав оспорювані додаткові угоди недійсними та присудили до стягнення з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міносвіти заявлений розмір грошових коштів, сплачених як переплату за оспорюваними додатковими угодами.

30. 07.03.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про зміну рішення місцевого господарського суду у частині стягнення суми та присудив її до стягнення у меншому розмірі. Мотивував це домовленістю сторін у договорі, згідно з якою частина фінансування Університету відбувалася за рахунок орендарів, а тому прокурор не мав права подавати позов про повернення власних його коштів. При цьому суд здійснив розрахунок у такий спосіб. Університет спожив електричну енергію на суму 11 901 336,67 грн, з них 1 000 000,00 грн за рахунок коштів орендарів (8,4 %), з 3 770 747,81 грн грошових коштів безпідставно одержаних ТОВ "Вєк Технолоджі" з останнього на користь Міносвіти суму у розмірі 3 454 004,99 грн пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок держбюджету, тоді як у решті вимог про стягнення 316 742,82 грн (8,4 % від безпідставно одержаної суми за рахунок коштів орендарів) відмовлено.

31. З касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 до Верховного Суду зверталося ТОВ "Вєк Технолоджі".

32. 12.06.2024 Верховний Суд прийняв постанову про залишення без змін постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024. У пункті 5.47 постанови суд касаційної інстанції зауважив на тому, що: "При цьому Верховний Суд враховує, що касаційна скарга не містить жодного належного обґрунтування відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі Міністерства, відповідно, про стягнення в державний бюджет в особі Міністерства бюджетних коштів, а не коштів, які підлягали сплаті за рахунок орендарів".

33. Натомість, як зазначено раніше, у справі, що розглядається, визначивши підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Товариство наполягає на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 стосовно розподілу сум, сплачених Університетом за спожиту електричну енергію з бюджетних коштів й отриманих від орендарів.

34. Проте, такий розрахунок у справі № 922/2060/23 здійснювався Східним апеляційним господарським судом і, як зауважив Верховний Суд у пункті 5.47 постанови від 12.06.2024, касаційна скарга ТОВ "Вєк Технолоджі" не містила доводів з цього приводу, тобто ці доводи останнього не охоплювалися касаційним розглядом і висновків у цьому контексті Верховний Суд не формулював.

35. Тому не знайшли підтвердження посилання Товариства у касаційній скарзі на неврахуванні судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, адже саме із порушеного скаржником питання суд касаційної інстанції не формулював висновків, оскільки про це не заявляло ТОВ "Вєк Технолоджі" у касаційній скарзі, про що наголошено у пункті 5.47 постанови.

36. Отже, висновки, які, на думку скаржника, не враховані судами при ухваленні оскаржуваних рішень, не суперечать висновкам, зробленим Верховним Судом у названій скаржником постанові.

37. Крім того, Товариство заперечило проти правильності посилань судів на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16, на тій підставі, що правовідносини у ній не є подібними із правовідносинами у цій справі.

38. У справі № 815/1216/16 фізична особа у суді оскаржувала бездіяльність комунального підприємства, що полягала у ненаданні запитуваної інформації про загальну кількість співробітників цього підприємства із зазначенням їх прізвищ, ім`я, по батькові та займаних посад. Верховний Суд, скасувавши постанову апеляційного адміністративного суду про відмову у позові, залишив у силі постанову місцевого адміністративного суду про задоволення позову. Мотивував тим, що комунальне підприємство створено органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснює свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримує від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Тому комунальне підприємство є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів і в силу пункту 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами.

39. Отже, у справі № 815/1216/16 йшлося про запитувану інформацію стосовно бюджетних коштів, тоді як у справі, що розглядається, скаржник мотивує свою відмову у поверненні Сільраді коштів на тій підставі, що Лікарня сплачувала за електроенергію з коштів, отриманих нею від здачі майна в оренду, що не зумовлює обов`язку Товариства повертати кошти у бюджет.

40. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції спростував ці доводи Товариства із посиланням висновок Верховного Суду, викладений у названій вище постанові, про те, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

41. Утім, ці посилання апеляційного господарського суду не вплинули на оцінку поданих сторонами доказів й застосування норм матеріального права, адже внаслідок визнання недійсними оспорюваних додаткових угод Товариство мало обов`язок повернути зайво сплачені йому кошти як переплату за спожиту Лікарнею електроенергію. Вибіркові посилання Товариства на помилковість урахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у справі з неподібними правовідносинами не вплинули на результат вирішення спору, позаяк такий обов`язок Товариства зумовлений положеннями цивільного законодавства.

42. Отже, з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції колегія суддів вважає, що, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених судами висновків та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

44. Згідно з вимогами статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

45. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 918/22/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко