Рішення

від 09.08.2024 по справі 904/2241/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2024р. Справа № 904/2241/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Енергоальянс», м. Запоріжжя

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ертанз», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 421 971,72грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «ТБ «Енергоальянс» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Ертанз» (відповідач) про стягнення 421 971,72грн. заборгованості за товар , поставлений за договором поставки №1 від 03.01.19р.

Ухвалою суду від 27.05.24р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ «Ертанз» (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що позивачем не надано доказів того, що спірний товар було поставлено відповідачу саме по договору №1 від 03.01.19р. В 2020р. сторонами спору було досягнуто згоди щодо зміни умов поставки товарів та укладено новий договір поставки №12/05-2020 від 12.05.20р. Отже, сторони договору №1 письмово вчинили дії зі зміни умов поставки товару, а тому після укладення договору №12/05-2020 умови договору №1 не поширювались на відносини з поставки товару. Таким чином, позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення оплати за поставлений товар посилається на неналежну підставу, так як поставка товару відповідно до накладних №8033 від 24.06.21 р., №9110 від 14.07.21р. та № 9111 від 14.07.21р. здійснювалась не на підставі договору №1, а по окремим договорам, укладеним в спрощений спосіб. Окрім того, позивач безпідставно посилається на порядок оплати товару, встановлений договором №1, так як ці умови не поширюються на товар, поставлений відповідно до накладних №8033 від 24.06.21р., №9110 від 14.07.21р. та № 9111 від 14.07.21р. Також, позивачем не надано доказів, що рахунки №10399 від 22.06.21р. та №13366 від 13.07.21р. були вручені відповідачу.

Окрім того, відповідач клопотав про розгляд справи у загальному позовному провадженні, посилаючись на те, що позивач у позовній заяві надає недостовірні відомості щодо стану договірних відносин між сторонами спору та підстав здійснення поставки товару. Ухвалою суду від 11.07.24р. відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Ертанз» (відповідач) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

24.06.24р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить вирішити даний спір з урахуванням договору №12/05-2020 від 12.05.20р., специфікації №13 від 18.06.21р., специфікації №14 від 18.06.21р., а договір №1 від 03.01.19р. не брати до уваги. Окрім того, просить стягнути з відповідача 740 732,85грн. (в т.ч.: 422 128,72грн. - основний борг; 149 571,23грн. 20% річних та 169 032,90грн. інфляційні втрати).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.20р. між ТОВ «ТБ «Енергоальянс» (постачальник) та ТОВ «Ертанз» (покупець) укладено договір поставки №12/05-2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити на користь покупця кабельно-провідникову продукцію (товар), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати зазначений товар, відповідно до умов цього договору (п.1.1.).

Згідно з п.2.2. товар може поставлятися партіями на підставі замовлень покупця. Замовлення можуть не застосовуватись сторонами, якщо у специфікації визначено усі істотні умови поставки, суттєві ознаки товару, а також інші умови і відомості, необхідін для належного виконання сторонами зобов`язань за договором.

За п. 2.5. постачальник погоджує отримане замовлення шляхом оформлення рахунку-фактури, який направляється для оплати покупцю у спосіб, вказаний у п.8.8 договору. Не отримання покупцем рахунку не є підставою посилатися на неможливість здійснити оплату за договором.

Відповідно до п. 2.8. на товар постачальник зобов`язаний надати покупцю видаткову накладну (або документ, що підтверджує факт передачі товару) рахунок-фактуру (не обов`язково, якщо раніше було направлено у спосіб, вказаний у п. 8.8. договору) та товаро-транспортну накладну, якщо доставка товару здійснюється покупцем або залученим перевізником/експедитором. Підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням того, що постачальник надав разом із товаром усі документи, передбачені договором.

Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику повну вартість товару або партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки, або у строк, вказаний у специфікації (п. 3.3.).

За порушення строків оплати товару покупець згідно ст.625 Цивільного кодексу України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (п. 5.6. ).

Сторони підписали специфікацію № 13 від 18.06.21р. до договору, в якій узгодили суттєві умови поставки кабельної продукцї в асортименті 17 товарів за переліком на загальну суму 166 067,54грн. Умови оплати - протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

Також сторони підписали специфікацію № 14 від 18.06.21р. до договору про поставку кабеля ВВГ нг 1х20 в кількості 600 м на загальну суму 250 279,20грн. з ПДВ. Строк поставки - 14 календарних днів з моменту підписання специфікації сторонами. Умови оплати - протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №10399 від 12.06.21р. на суму 418 180,61грн. та рахунок на оплату по замовленню №13366 від 13.07.21р. на суму 3 948,12грн.

ТОВ «ТБ «Енергоальянс» зазначає, що на виконання умов договору поставив на користь ТОВ «Ертанз» товар за видатковими накладними №8033 від 24.06.21р. - на суму 166 067,65грн. ; №9111 від 14.07.21р. - на суму 3 948,12грн. та №9110 від 14.07.21р. - на суму 252 113,06грн. Представником покупця згідно довіреності №20 від 04.01.21р., прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підписання видаткових накладних.

Як зазначає позивач, відповідач у визначений специфікаціями термін за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у виникла заборгованість перед позивачем у сумі 422 128,72грн.

Згідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦКУкраїни).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ТБ «Енергоальянс» здійснило поставку ТОВ «Ертанз» товару на загальну суму 422 128,72грн. за видатковими накладними №8033 від 24.06.21р.; №9111 від 14.07.21р. та №9110 від 14.07.21р. З урахуванням п. 2 специфікацій №13 від 18.06.21р. та №14 від 18.06.21р. строк оплати за поставлений товар є таким, що настав. Доказів сплати оплати поставленого товару у повному обсязі ТОВ «Ертанз» до суду не надало.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «ТБ «Енергоальянс» про стягнення з ТОВ «Ертанз» основного боргу у розмірі 422 128,72грн., підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2021р. по травень 2024р. (згідно в/н №8033 від 24.06.21р.) та з вересня 2021р. по травень 2024р. у загальному розмірі 169 032,90грн. ; 20% річних у розмірі 149 571,23грн., з урахуванням п. 5.6. договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.6. договору, за порушення строків оплати товару покупець згідно ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунку 20% річних з урахуванням п. 5.6. договору за видатковою накладною №8033 від 24.06.21р. та встановлено, що ТОВ «ТБ «Енергоальянс» не правильно визначено початок періоду нарахування 20% річних, а сааме - не враховано норми ст. 254 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок). Враховуючи вищевказані норми, судом здійснено перерахунок 20% річних за період з 10.08.21р. по 24.06.2024р., що склав 95 501,95грн.

Враховуючи вищевказані норми, судом здійснено перерахунок 20% річних за видатковою накладною №9110 від 14.07.21р., з урахування вимог ст. 253-254 ЦК України хза період з 31.08.2021р. по 24.06.2024р., який склав 142 083,89грн. Однак враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, задоволенню підлягають заявлені позивачем інфляційні втрати у розмірі 53 978,28грн.

За видатковою накладною №9111 від 14.07.21р. на суму 3 948,12грн. не нараховуються інфляційні втрати та проценти річні.

З урахуванням вище викладеного, до стягнення з відповідача підлягає 422 128,72грн. основного боргу; 169 032,90грн.- інфляційних втрат та 149 480,23грн. 20% річних з урахування п. 5.6. договору. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо заявлених позивача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00грн., суд зазначає наступне. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00грн., позивачем подано договір про надання правової допомоги від 12.02.19, укладений між адвокатом Кузнецовим І.С. та позивачем, додаткова угода №б/н до договору про надання правової допомоги від 12.02.19р., розрахунок вартості наданих послуг з правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.19р., акт від 24.06.24р. приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт до договору про надання правової допомоги від 12.02.19р.

12.02.19р. між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ «ТБ «Енергоальянс» укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, предбачаних цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами (п. 1.1.). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов?язань. (п.2.1.).

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату обумовлену сторонами винагороду (п.3.1.). Клієнт авансує адвокату в потрібному розмірі витрати, необхідні для виконання договору та надання правової допомоги, або компенсує їх, якщо вони понесені адвокатом без авансування з боку клієнта (п. 3.2.).

Оплата правової допомоги підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката (п. 4.1.). Сума витрат, необхідних для виконання договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю. Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару або винагороди не залежить від результату виконання доручення і надання правової допомоги (п. 4.2.).

27.05.24р. адвокат Кузнецов І.С. та ТОВ «ТБ «Енергоальянс» уклали додаткову угоду, якою сторони узгодили, що оплата наданої правової допомоги і витрат адвоката у справі №904/2241/24 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Дніпропетровської області) здійснюється у фіксованому розмірі 20000,00грн. протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та підлягає перерахуванню Клієнтом на карткові рахунки адвоката.

При оплаті наданої правової допомоги Клієнт як податковий агент утримує з належної адвокату винагороди і оплачує податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.

Так, позивачем надано акт від 24.06.24р. приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт до договору про надання правової допомоги від 12.02.19р. За змістом якого вартість послуг становить 20 000,00грн. та наведений детальний опис проведених робіт: підготовка і відправка до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Ертанз»; аналіз відзиву на позовну заяву ТОВ «Ертанз» у справі №904/2241/24, консультація клієнта та роз?яснення з правових питань; підготовка і відправка до господарського суду Дніпропетровської області заяви про зміну предмету позову з викладеними запереченнями на відзив відповідача у справі №904/2241/24.

Відповідачем не надано до суду заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги, проте господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, господарський суд зазначає, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної.

Господарський суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За викладених обставин, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, не значну складність справи та з урахуванням подання заяви про зміну предмету позову, господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають розподілу витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ертанз» (50069, м. Кривий Ріг, вул. Книжна, буд. 1/11, каб. 11; код ЄДРПОУ 39632892) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Енергоальянс» (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, буд. 1; код ЄДРПОУ 33527835) 422 128,72грн. основного боргу; 169 032,90грн.- інфляційних втрат; 149 480,23грн. 20% річних; 8 887,69грн. - витрат зі сплати судового збору та 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

2.В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 09.08.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.