Постанова

від 23.12.2024 по справі 904/2241/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2241/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 09.08.2024р. у справі № 904/2241/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз", м. Кривий Ріг

про стягнення 421 971,72грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про стягнення 421 971,72грн. заборгованості за товар, поставлений за договором поставки №1 від 03.01.2019р.

24.06.2024р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив стягнути 422 128,72грн. - основний борг за поставлений товар; 149 571,23грн. 20% річних та 169 032,90грн. інфляційних втрат та вирішити спір з урахуванням договору №12/05-2020 від 12.05.2020р., специфікації №13 від 18.06.2021р., специфікації №14 від 18.06.2021р., а договір №1 від 03.01.2019р. не брати до уваги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024р. у справі № 904/2241/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Енергоальянс" 422 128,72грн. основного боргу; 169 032,90грн.- інфляційних втрат; 149 480,23грн. 20% річних; 8 887,69грн. - витрат зі сплати судового збору та 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано обставинами неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №12/05-2020 від 12.05.2020, в частині повної та своєчасної оплати за посталений товар. Інфляційні втрати та 20% річних нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому відсоток річних змінено умовами договору. Суд відмовив у частині нарахованих відсотків річних у зв`язку з неправильним визначенням початку періоду прострочення.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ертанз", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024р. у справі № 904/2241/24 в частині стягнення інфляційних втрат та 20% річних, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 169 032,90 грн. та 20% річних у сумі 149 480,23 грн.

В апеляційній скарзі зазначено, що в спірних видаткових накладних та рахунках на їх оплату відсутнє посилання договір, а в розділі "Договір" вказано, що поставка здійснена "по рахункам". Таким чином, позивачем не доведено факту поставки товару саме за договором №12/05-2020 та умови цього договору не поширюються на спірну поставку, у тому числі в частині нарахування згідно п. 5.6. річних у розмірі 20%. За доводами відповідача поставка здійснена за договорами укладеними у спрощений спосіб.

Відповідач також посилається, що позивач 24.06.2024 подав заяву про зміну одночасно підстав та предмету позову, що не допускається процесуальним законодавством. Також суд не прийняв ухвали за результатами розгляду такої заяви від 24.06.2024. Надана позивачем до суду разом із заявою від 24.06.2024 р. копія Договору №12/05-2020 від 12.05.2020 р., не могла прийматися судом першої інстанції до розгляду як така, що подана з порушенням строку і процедури подання доказів до суду.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що зауваження про стягнення боргу по недоговірним поставкам були спростовані ще протягом розгляду справи в суді першої інстанції, у заяві від 24.06.2024 про зміну предмету позову.

В межах Договору №12/05-2020 сторони підписали 2 специфікації.

По специфікації № 13 від 18.06.2021 поставлено товар по видатковій накладній №8033 від 24.06.2021 в асортименті 17 товарів за переліком з цієї ж специфікації. Товар по специфікації №14 від 18.06.2021 було поставлено по видатковій накладній №9110 від 14.07.2021. Тому, є правомірним за прострочення оплати по цим поставкам застосувати передбачені п.5.6 Договору №12/05-2020 санкції.

При цьому позивач зауважує, що саме відповідач додав до відзиву копію Договору №12/05-2020 від 12.05.2020, тобто, цей Договір як доказ подано у справу у належний строк. У відзиві відповідач фактично визнав усі спірні поставки, але лише заперечував їх виконання в межах Договору №12/05-2020 від 12.05.2020, не довівши при цьому зворотнього.

Процесуальні вимоги позивачем також було дотримано, одночасної зміни предмету та підстав позову не відбулося, адже при зміні позовних вимог в даному спорі обставини не змінились, спірні відносини виникли в межах лише одного Договору №12/05-2020 від 12.05.2020, в межах нього і було заявлено як вимоги про стягнення основного боргу, так і вимоги про стягнення 20% річних і інфляційних нарахувань.

У відзиві позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 20 000, 00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.12.24р. о 12:30 год.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із лікарняним судді Мороза В.Ф. за наслідками розподілу для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

Апелянт не скористався правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.05.2020р. між ТОВ "ТБ "Енергоальянс" (постачальник) та ТОВ "Ертанз" (покупець) укладено договір поставки №12/05-2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити на користь покупця кабельно-провідникову продукцію (товар), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати зазначений товар, відповідно до умов цього договору (п.1.1.).

Згідно з п.2.2. договору товар може поставлятися партіями на підставі замовлень покупця. Замовлення можуть не застосовуватись сторонами, якщо у специфікації визначено усі істотні умови поставки, суттєві ознаки товару, а також інші умови і відомості, необхідні для належного виконання сторонами зобов`язань за договором.

За п. 2.5. договору постачальник погоджує отримане замовлення шляхом оформлення рахунку-фактури, який направляється для оплати покупцю у спосіб, вказаний у п.8.8 договору. Не отримання покупцем рахунку не є підставою посилатися на неможливість здійснити оплату за договором.

Відповідно до п. 2.8. договору на товар постачальник зобов`язаний надати покупцю видаткову накладну (або документ, що підтверджує факт передачі товару) рахунок-фактуру (не обов`язково, якщо раніше було направлено у спосіб, вказаний у п. 8.8. договору) та товаро-транспортну накладну, якщо доставка товару здійснюється покупцем або залученим перевізником/експедитором. Підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням того, що постачальник надав разом із товаром усі документи, передбачені договором.

Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику повну вартість товару або партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки, або у строк, вказаний у специфікації (п. 3.3.).

За порушення строків оплати товару покупець згідно ст.625 Цивільного кодексу України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (п. 5.6.).

Сторони підписали специфікацію № 13 від 18.06.2021р. до договору, в якій узгодили суттєві умови поставки кабельної продукції в асортименті 17 товарів за переліком на загальну суму 166 067,54грн. Умови оплати - протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

Також сторони підписали специфікацію № 14 від 18.06.2021р. до договору про поставку кабеля ВВГ нг 1х20 в кількості 600 м на загальну суму 250 279,20грн. з ПДВ. Строк поставки - 14 календарних днів з моменту підписання специфікації сторонами. Умови оплати - протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №10399 від 12.06.2021р. на суму 418 180,61грн. та рахунок на оплату по замовленню №13366 від 13.07.2021р. на суму 3 948,12грн.

ТОВ "ТБ "Енергоальянс" зазначає, що на виконання умов договору поставив на користь ТОВ "Ертанз" товар за видатковими накладними №8033 від 24.06.2021р. - на суму 166 067,65 грн. ; №9111 від 14.07.2021р. - на суму 3 948,12 грн. та №9110 від 14.07.2021р. - на суму 252 113,06грн. Представником покупця згідно довіреності №20 від 04.01.2021р., прийнято вказаний товар, про що свідчить підписання видаткових накладних.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у виникла заборгованість перед позивачем у сумі 422 128,72 грн.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений товар, факт наявності основної заборгованості не заперечується самим відповідачем.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Доводів щодо скасування рішення суду у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідач у скарзі також не наводить.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.6. договору, за порушення строків оплати товару покупець згідно ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару за видатковими накладними №8033 від 24.06.2021, № 9110 від 14.07.2021 позивачем нараховано інфляційні втрати за період з серпня 2021р. по травень 2024р. у загальному розмірі 169 032,90 грн.; 20% річних у розмірі 149 571,23 грн., з урахуванням п. 5.6. договору.

При цьому, за видатковою накладною №9111 від 14.07.2021р. на суму 3 948,12 грн. не нараховувалися інфляційні втрати та проценти річних.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок відсотків річних, у зв`язку з неправильним визначенням початку періоду прострочення, а також арифметичними помилками та визначено правомірно заявленою сумою до стягнення 149 480,23 грн. річних. Помилок під час перевірки інфляційних втрат у сумі 169 032,90 грн. не виявлено.

Відповідач не наводить заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 169 032,90грн. та 20% річних у сумі 149 480,23грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо позадоговірного характеру поставки здійсненої згідно видаткових накладних №8033 від 24.06.2021, № 9110 від 14.07.2021. Так, у зазначених видаткових накладних відсутнє посилання на договір на підставі якого здійснено поставки, так само як і рахунках, виставлених на оплату цього товару. Проте, наявні у справі специфікації № 13, № 14 від 18.06.2021 до договору №12/05-2020 від 12.05.2020р. свідчать про протилежне. Перелік товару, його кількість та вартість співпадають зі здійсненим поставками: за специфікацією № 13 від 18.06.2021 поставлено товар по видатковій накладній №8033 від 24.06.2021, за специфікацією №14 від 18.06.2021 поставлено товар по видатковій накладній №9110 від 14.07.2021.

Тому, є правомірним за прострочення оплати по цим поставкам застосувати умови передбачені п.5.6 Договору №12/05-2020 щодо збільшення законодавчо визначеного розміру річних до 20%.

Щодо поставки за видатковою накладною №9111 від 14.07.2021, то суд погоджується, що відсутні підстави стверджувати про здійснення такої поставки згідно умов Договору №12/05-2020, проте вказане не звільняє відповідача від обов`язку оплати такого товару з моменту його отримання у відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України. При цьому, закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу чи поставки у спрощений спосіб.

Суд звертає увагу апелянта, що інфляційні втрати та відсотки річних взагалі не нараховувалися за вказаною видатковою накладною №9111 від 14.07.2021.

Щодо поданої позивачем заяви від 24.06.2024, то відповідач помилково вважає її одночасною зміною підстав та предмету спору.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Водночас заміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, відбувається саме шляхом зміни предмету позову.

Так, сума позовних вимог була збільшена шляхом нарахування відсотків річних та інфляційних нарахувань на попередньо заявлену заборгованість, що за своєю суттю є доповненням позовних вимог.

Одночасної зміни предмету та підстав позову у зв`язку з посиланням на договір №12/05-2020 від 12.05.2020 не відбулося, адже при зміні позовних вимог в даному спорі обставини не змінились, спірні відносини виникли внаслідок неоплати відповідачем поставленого товару за спірними накладними. Як вказано вище, доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин не вважаються зміною підстав позову.

Тому, в даному випадку, заява про збільшення розміру позовних вимог є заявою про зміну предмету позову, яка правомірно прийнята до розгляду судом в порядку ст. 46 ГПК України.

Відсутність ухвали суду про прийняття до розгляду такої заяви про зміну предмету позову не є тим порушенням норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Щодо безпідставного прийняття судом як доказу поданого позивачем договору №12/05-2020 від 12.05.2020, колегія суддів зазначає, що первісно у справу такий доказ було подано відповідачем з дотриманням норм процесу, а не позивачем.

З огляду на викладене, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у апеляційній інстанції суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У відзиві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 20 000, 00 грн. на підтвердження чого надано наступні докази.

12.02.2019р. між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ "ТБ "Енергоальянс" укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, предбачаних цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами (п. 1.1.). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань. (п.2.1.).

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату обумовлену сторонами винагороду (п.3.1.). Клієнт авансує адвокату в потрібному розмірі витрати, необхідні для виконання договору та надання правової допомоги, або компенсує їх, якщо вони понесені адвокатом без авансування з боку клієнта (п. 3.2.).

Оплата правової допомоги підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката (п. 4.1.). Сума витрат, необхідних для виконання договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю. Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару або винагороди не залежить від результату виконання доручення і надання правової допомоги (п. 4.2.).

08.10.2024р. адвокат Кузнецов І.С. та ТОВ "ТБ "Енергоальянс" уклали додаткову угоду, якою сторони узгодили, що оплата наданої правової допомоги і витрат адвоката у справі №904/2241/24 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) здійснюється у фіксованому розмірі 20 000,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі та підлягає перерахуванню Клієнтом на карткові рахунки адвоката.

19.10.2024 адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі наданої правничої допомоги на суму 20 000, 00 грн., в якому окреслено обсяг наданих послуг:

- 08.10.2024 аналіз апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024р. у справі № 904/2241/24;

- 19.10.2024 підготовка для відправки в Центральний апеляційний господарський суд відзиву на апеляційну скаргу;

- прийняття участі 23.12.2024 та у всіх наступних (за наявності) судових засіданнях незалежно від їх кількості з розгляду апеляційної скарги у справі № 904/2241/24.

У справі також наявний ордер АР № 1007892, виданий на адвоката Кузнецова І.С. та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю вказаного адвоката.

Зі справи вбачається, що цим адвокатом було подано від імені позивача відзив на апеляційну скаргу та він був присутній у судовому засіданні.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не наводив заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Проте, як вказано вище, суд може самостійно застосувати критерії, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відмовити позивачу, на користь якого ухвалено рішення та відмовлено у задоволенні апеляційної скарги відповідача, повністю або частково у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.

Також стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Апеляційний суд вважає, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є завищеними та необґрунтованими з огляду на предмет та обставини справи.

На даному етапі здійснюється апеляційний перегляд справи, вказаний адвокат обізнаний з обставинами даної справи, у адвоката була відсутня необхідність здійснювати пошук доказів, судової практики та формувати правову позицію; нових заперечень/обставин та нових доказів відповідачем в апеляційній скарзі не наведено. Отже, участь в судовому засіданні та підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувало від адвоката значного обсягу часу та зусиль. Окрім того, позивачу у суді першої інстанції вже було відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням ціни позову, нескладності справи, невеликого обсягу доказів у справі та зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів у справі кваліфікований фахівець.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024р. у справі № 904/2241/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024р. у справі № 904/2241/24 - залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ертанз".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Енергоальянс" витрати на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 06.01.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Кощеєв