Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/6431/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/6431/24Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (04050, місто Київ, вул. Пимоненка Миколи, будинок 19, ідентифікаційний код 44496019)

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.. Княгині Ольги, будинок 100Б, ідентифікаційний код 41237135)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ),

5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ),

6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ),

7) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ),

8) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 )

про стягнення 52 652,77 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" про стягнення заборгованості по сплаті одноразового внеску у розмірі 52 652,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

18.06.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

25.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.07.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в якому останній, серед іншого, просить суд витребувати у позивача у належним чином посвідчених копіях - докази понесення останнім витрат у розмірі 2 550 000,00 грн на придбання та встановлення дизель-генератора та замінити по справі № 910/6431/24 неналежного відповідача - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" на належних відповідачів - дійсних співвласників: по кв. 237 ОСОБА_1 ; по кв. 254 ОСОБА_2 ; по кв. 280 ОСОБА_3 ; по кв. 284 ОСОБА_4 ; по кв. 300 ОСОБА_5 ; по кв. 314 ОСОБА_6 ; по кв. 319 ОСОБА_7 ; по кв. 329 ОСОБА_8 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Грінвіль інцест» про витребування доказів - відмовлено; у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Грінвіль інцест» про заміну неналежного відповідача - відмовлено; залучено до участі у справі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ); ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ); ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ) третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

23.07.2024 від позивача надійшла заява про долучення доказів надсилання.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021 року у будинку за адресою: АДРЕСА_9 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ".

Рішенням загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, співвласники, серед іншого, вирішили:

- придбати за рахунок внесків співвласників та під`єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);

- затвердити розміру одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.

11.09.2023 року копія протоколу загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року з додатками та реквізитами банківського рахунку ОСББ для даних цілей були розміщені у холі будинку, на інформаційному стенді біля входу в будинок та в телеграм каналі ОСББ.

Позивач у позовній заяві зазначає, що правління ОСББ «Грівніль Парк Київ» вклало до поштової скриньки кожної квартири відповідача рахунок на сплату одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора).

Також позивач зазначає, що більшість співвласників добросовісно виконали рішення загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформлені протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, тільки за першу добу співвласники зібрали понад 500 000,00 гривень.

На виконання рішення загальних зборів було придбано дизельну електростанцію (дизельний генератор) вартістю 1 070 000,00 грн; виконано роботи з її під`єднання до мереж будинку на суму 450 697,05 грн.; придбано лафет для розміщення генератора на суму 116 880,00 грн; придбано пальне.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 346085317 від 11.09.2023 року) станом на станом 11.09.2023 року Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" було власником 9 квартир у будинку (№ №: 237, АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 ) на загальну площу 518, 8 кв. м.

З огляду на наведене, позивач зазначає, що у Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" виник обов`язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 58 593,43 грн (518, 8 кв. м. * 112 грн. 94 коп.).

Так, 03.04.2024 року АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 5 940,66 грн з призначенням платежу: «внесок на придбання та підключення до мереж будинку дизельної електростанції (генератора), квартира 327», що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 03.04.2024 року.

ОСББ «Грівніль Парк Київ» 05.04.2024 року спрямувало на адресу відповідача цінний лист з описом вкладення, за змістом якого відповідача поінформовано про невиконання АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» рішень загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформлених протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року та заявлено вимогу невідкладно, однак не пізніше, ніж протягом 10-ти днів з дати одержання листа, сплатити на користь ОСББ «Грінвіль Парк Київ» одноразовий внесок співвласника для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 52 652,77 грн.

Однак, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду, заявлені вимоги залишаються не виконаними.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що всупереч ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов`язок відповідача щодо сплати обов`язкового внеску залишився невиконаним в частині залишку суми - 52 652, 77грн (58 593,43 грн - 5 940,66 грн).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об`єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

Так, за змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно з ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно з п. п. 1.1, 2.1 Статуту ОСББ «Грінвіль Парк Київ», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 19, з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

В осінньо-зимовий період 2022/2023 років, у зв`язку із російськими ракетними атаками на об`єкти енергомережі України, в будинку протягом тривалого часу було відсутнє енергозабезпечення у зв`язку з чим, не могла функціонувати дахова котельня, яка повинна забезпечувати теплопостачання у будинку. З цим, підтримка належного температурного режиму в оселях мешканців не була забезпечена, а частина співвласників вимушено покидали домівки на час опалювального сезону. Також, органами державної влади все частіше оголошувалися попередження про складний наступний осінньо-зимовий період 2023/2024 років, а також висловлювалися рекомендації щодо необхідності забезпечення населення резервними системами живлення в житлових будинках.

Діючи в даних умовах на захист інтересів співвласників будинку, правління ОСББ «Грінвіль Парк Київ» ініційовано та проведено загальні збори, якими вирішено питання придбання та під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) та інших супутніх питань, зокрема, щодо затвердження спеціального кошторису для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції та розміру одноразового внеску співвласників для даних цілей.

Так, рішенням загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, співвласники, серед іншого, вирішили:

- придбати за рахунок внесків співвласників та під`єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);

- затвердити розміру одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно з п. 3.11 Статуту ОСББ та ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», п. 5.2 Статуту ОСББ, співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири [квартир] та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 346085317 від 11.09.2023 року станом на станом 11.09.2023 року АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» було власником 9 квартир у будинку (№ №: 237, 254, АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 ) загальною площею 518, 8 кв. м.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

При цьому, системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.15, 20 Закону).

Тобто, обов`язок утримання зазначеного майна виникає в співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

З огляду на наведене, 11.09.2023 у АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» виник обов`язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 58 593,43 грн (518, 8 кв. м. * 112,94 грн).

Судом враховано, що 03.04.2024 року АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 5 940,66 грн з призначенням платежу: «внесок на придбання та підключення до мереж будинку дизельної електростанції (генератора), квартира 327», що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 03.04.2024 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсним протоколу Об`єднання, проте, встановлено відсутність доказів оплати відповідачем суми основного боргу.

Отже, за наведених вище обставин суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати одноразового внеску на загальну суму 52 562,77 грн (58 593,43 грн - 5 940,66 грн).

Відповідач, в свою чергу, не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати заявленої позивачем суми одноразового внеску.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 52 562,77 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд критично ставиться до заперечень викладених відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив та зазначає таке.

Твердження відповідача про те, що підстави для стягнення коштів з АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» відсутні, оскільки позивач не звертався до суду, коли товариство було власником квартир в будинку, а наразі відповідач зазначені квартири відчужив, суд визнає помилковим, оскільки саме 11.09.2023 року у всіх співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_9 виникло зобов`язання зі сплати одноразового внеску для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника.

Більш того, тим самим протоколом закріплено і рішення співвласників щодо встановлення строків зі сплати відповідного внеску та передбачено, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін.

Отже, обов`язок зі сплати внеску повинен був бути виконаним кожним співвласником, в тому числі відповідачем з 11.09.2023 року по 21.09.2023 року. При цьому, відчуження квартири або нежитлового приміщення будинку не зумовлює заміни боржника у зобов`язанні, що виникло, а нові власники не є відповідальними за зобов`язаннями попередніх власників.

З урахуванням того, що саме з дати набуття права власності на квартиру власник повинен нести обов`язки, пов`язані з його власністю, - рішення зборів співвласників є обов`язковими для нових власників квартир виключно в частині тих наслідків і обов`язків, що виникають після набуття ними власності.

Новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. За відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №686/6276/19.

При цьому, Верховним Судом у згаданій постанові також вчинено висновок, що переведення боргу попереднього власника повинно відбуватися саме у порядку визначеному ЦК України й в тому числі містити згоду кредитора на таку заміну.

Серед іншого, відзив містить посилання на те, начебто фактичні витрати на придбання та підключення генератора склали всього 749 000,00 грн, а тому сума одноразового внеску співвласника підлягає перерахунку пропорційно до фактичних витрат.

Суд зазначає, що в даному випадку фактичні витрати на придбання та підключення генератора жодним чином не впливають на розмір одноразового внеску співвласника, оскільки, як відображено в протоколі загальних зборів, поряд з затвердженням чіткого розміру одноразового внеску співвласники також вирішили, що у випадку, якщо фактичні витрати на реалізацію цілей кошторису будуть меншими, - надлишкові кошти будуть спрямовані на використання та обслуговування об`єднанням придбаної дизельної електростанції (дизельного генератора).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, судом зазначається, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Компаньйон» у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував обставин, викладених у позовній заяві.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.. Княгині Ольги, будинок 100Б, ідентифікаційний код 41237135) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (04050, місто Київ, вул. Пимоненка Миколи, будинок 19, ідентифікаційний код 44496019) заборгованість у розмірі 52 652 (п`ятдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 77 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.08.2024

Суддя І.О. Андреїшина