Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/3812/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/3812/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" до Приватного акціонерного товариства "Електроград" про стягнення 2 100 000,00 грн,

за участі представників:

позивача: Білічак Х.В.;

відповідача: Пантелєєва О.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" (далі - ТОВ "Гарант Енерджи") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електроград" (далі - ПрАТ "Електроград") про стягнення 2 100 000,00 грн попередньої оплати, перерахованої відповідачу за рахунком на оплату товару від 9 листопада 2021 року № ОФ00-00125.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

5 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі № 910/3812/24 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16 травня 2024 року.

23 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від ПрАТ "Електроград" надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, у якому останнє посилалося на відсутність погодженого між сторонами договору та, зокрема, чітко визначеного строку поставки товару. Крім того, оплачений позивачем рахунок був виставлений від імені ПрАТ "Електроград" неуповноваженою особою. Разом із цим, неможливість здійснення поставки оплаченого позивачем товару зумовлена дією форс-мажорних обставин - військовою агресією російської федерації проти України. Крім того, ПрАТ "Електроград" зазначило, що спірна сума грошових коштів не може бути повернута позивачу з огляду на спрямування цих коштів на оплату відповідних комплектуючих для виготовлення обумовленого обладнання (товару). У відзиві відповідач також зазначив, що він не відмовляється від поставки позивачу оплаченої продукції та вживає усіх дій для якнайшвидшого виконання свого зобов`язання.

29 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від ТОВ "Гарант Енерджи" надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач вказав, що сторони досягли усіх істотних умов договору поставки, тобто, уклали зазначений правочин у спрощений спосіб. Вказане підтверджується доданими до позовної заяви листами відповідача про вжиття ним заходів щодо підготовки поставки оплаченого товару. Разом із цим, посилання відповідача на форс-мажорні обставини не звільняє останнього від виконання ним зобов`язання з повернення попередньої оплати, яке не є неустойкою.

14 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від ПрАТ "Електроград" надійшла заява від цієї ж дати про відкладення призначеного засідання та про розгляд даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку задоволено ухвалою суду від 15 травня 2024 року.

У підготовчому засіданні 16 травня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення засідання на 13 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3812/24 до судового розгляду по суті на 18 липня 2024 року.

12 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення розгляду справи.

15 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 13 липня 2024 року про розподіл судових витрат у даній справі.

У судовому засіданні 28 липня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення клопотання ПрАТ "Електроград" від 12 липня 2024 року та про відкладення судового засідання на 1 серпня 2024 року.

1 серпня 2024 року (до початку призначеного судового засідання) від ПрАТ "Електроград" через систему "Електронний суд" надійшла заява від цієї ж дати про вжиття заходів врегулювання спору за участі судді на підставі статей 186- 187 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні цього ж дня представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви.

У цьому ж судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні заяви ПрАТ "Електроград" про вжиття заходів врегулювання спору за участі судді та про відмову в задоволенні усного клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні.

Також у судовому засіданні 1 серпня 2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що 9 листопада 2021 року позивач отримав від АТ "Електроград" (яке вподальшому перейменоване на ПрАТ "Електроград") рахунок на оплату від вказаної дати № ОФ00-00125 на суму 2 100 000,00 грн, який міститься в матеріалах даної справи.

Предметом оплати відповідно до рахунку є: трансформатори сухі TDA-NWR 1000 KVA 10-0,4 KV ECO design ELECTROGRAD (втрати холостого ходу 1350, при навантаженні 75% - 7650) у кількості 4 штуки, загальною вартістю 2 100 000,00 грн з ПДВ. Крім того, рахунок містив реквізити банківського рахунку відповідача, а саме: НОМЕР_1 у ПрАТ "Альфа-Банк", МФО 300346.

10 листопада 2021 року позивачем була здійснена оплата вищезазначеного рахунку на користь відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від вказаної дати № 3358 на суму 2 100 000,00 грн з призначення платежу: "за трансформатор з-но рах. № ОФ00-00125 від 09.11.2021 у т.ч. ПДВ 20 % - 350 000,00 грн.". Перерахування позивачем вказаних грошових коштів та отримання їх відповідачем також не заперечувалося сторонами під час розгляду даної справи.

У подальшому відповідач листами: від 11 квітня 2022 року вих. № 030, від 28 квітня 2023 року № 037, від 4 вересня 2023 року № 066, від 4 жовтня 2023 року вих. № 1145, від 20 березня 2024 року вих. № 19, - повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), просив не застосовувати до нього будь-яких санкцій за несвоєчасну поставку оплаченого ТОВ "Гарант Енерджи" товару, а також підтверджував свої наміри поставити обумовлений сторонами товар по завершенню підготовчих робіт щодо його укомплектування. Копії вищевказаних листів відповідача за підписом директора ПрАТ "Електроград" Захарченка Ю.М. наявні в даної матеріалах. Ці обставини також не заперечувалися відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

5 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від цієї ж дати № б/н про поставку оплаченого за вищевказаним рахунком товару у строк протягом 7-ми календарних днів з дня отримання вказаної вимоги. З наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306213114273 вбачається, що зазначена вимога була отримана уповноваженою особою відповідача 14 березня 2024 року.

Водночас судом встановлено, що ПрАТ "Електроград" оплачений позивачем товар останньому не поставило. Докази, які свідчать про повернення відповідачем ТОВ "Гарант Енерджи" вказаної суми грошових коштів, у матеріалах справи відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було зазначено вище, рахунок на оплату № ОФ00-00125 був виставлений відповідачем позивачу 9 листопада 2021 року. Наступного дня на підставі цього рахунка ТОВ "Гарант Енерджи" перерахувало відповідачу спірну суму грошових коштів у розмірі 2 100 000,00 грн. Проте, на час вирішення даного спору останнім не було надано суду документів, які свідчать про повернення вказаної суми ТОВ "Гарант Енерджи" чи поставку йому погодженого між сторонами товару.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на факт виставлення вказаного рахунка неуповноваженою особою ПрАТ "Електроград", як на обставини відсутності існування у нього обов`язку з поставки відповідного товару позивачу, оскільки у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридична особа повинна самостійно нести відповідальність за негативні наслідки дій своїх посадових осіб та уповноважена захистити свої порушені права шляхом, зокрема, пред`явлення вимог до такої посадової особи про відшкодування заподіяної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 липня 2023 року в справі № 910/13536/21.

Разом із цим, судом встановлено, що вподальшому між сторонами велося листування, у якому, серед іншого, відповідач у своїх листах за підписом директора вказував як про дійсність своїх намірів поставити оплачений позивачем за вищевказаним рахунком товар, так і про вчинення підготовчих дій для виконання свого зобов`язання що свідчить про вчинення ПрАТ "Електроград" дій, направлених на схвалення раніше вчиненого правочину.

Разом із цим, частиною 1 статті 267 ГК України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Оскільки сторонами не визначено інший строк, укладений між ними договір поставки припинив свою дію 10 листопада 2022 року.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, за умовами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 серпня 2019 року в справі № 910/5027/18.

Зважаючи на те, що спірна сума боргу відповідача, яка складає 2 100 000,00 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед ТОВ "Гарант Енерджи" чи поставку погодженого між сторонами товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 2 100 000,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, оскільки приписи частини 1 статті 617 ЦК України та частини 2 статті 218 ГК України передбачають лише умови звільнення сторони від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної дії та не звільняють особу від виконання основного зобов`язання.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Однак, у даній справі позивачем взагалі не заявлялися вимоги про стягнення з ПрАТ "Електроград" штрафних санкцій за невиконання відповідачем свого зобов`язання, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин статей 617 ЦК України та 218 ГК України.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76- 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 25 200,00 грн (2 100 000,00 х 1,5 % х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом ТОВ "Гарант Енерджи" сплатило 31 500,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 25 березня 2024 року № 6042 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 25 200,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електроград" (01014, місто Київ, вулиця Соловцова Миколи, будинок 2, офіс 38; ідентифікаційний код 30734728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська (Загорівська), будинок 17-21; ідентифікаційний код 35211334) 2 100 000 (два мільйона сто тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати та 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко