Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/360/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/360/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіна Ю. Е., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ"

про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241,85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 14.05.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" (далі - позивач, заявник, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241,85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через дії відповідача, позивач зазнав репутаційних ризиків, що зумовило припинення із ним іншими юридичними особами правовідносин.

Ухвалою суду від 19.01.2024 відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлені строки відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, підготовче засідання було призначене на 07.02.2024.

Також, ухвалою суду від 19.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" про забезпечення позову.

За наслідками підготовчого засідання 07.02.2024 судом було проголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.03.2024.

У підготовчому засідання було оголошено перерву до 10.04.2024.

Ухвалою від 28.03.2024 підготовче засідання у справи перепризначено на 25.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024.

Представник Товариства підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники Підприємства, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, просили в позові відмовити.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2023 між Товариством та Благодійною організацією «Благодійний фонд «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ» (далі - Фонд, Покупець) укладено Договір №18 про наміри, за умовами якого протягом 2023 року Товариство (Продавець) зобов`язувалося продати Покупцю медичне обладнання.

09.04.2023 між Товариством та Фондом укладено Договір поставки №0904/23, за умовами якого Товариство зобов`язувалося поставити на адресу Покупця товар, визначений у Специфікаціях до даного Договору, а саме - Пристрій для реабілітації Gloreha Aria у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 538 660,00 гривень, з ПДВ.

Відповідно до розрахунку, підписаного директором Товариства, за результатами вказаної вище поставки останнє розраховувало отримати прибуток у розмірі 165 090,00 грн.

Проте, листом Фонд повідомив Товариство про розірвання договору на постачання медичного обладнання, оскільки в мережі інтернет у відкритому доступі представниками міжнародних донорів відшукано інформацію про те, що Товариство є учасником судового процесу щодо оскарження результатів закупівлі медичними закладами за бюджетні кошти, зокрема, щодо поставлення товару невідповідної якості.

31.05.2023 між Товариством та Фондом укладено додаткову угоду №1 до договору №0904/23 від 09.04.2023, якою сторони дійшли згоди розірвати вказаний Договір постачання медичного обладнання, у зв`язку з наявними репутаційними ризиками.

Поряд із цим, 09.01.2023 між Товариством та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Сінк Медікал Україна» (далі - Організація, Покупець) укладено Договір №2 про наміри, за умовами якого протягом 2023 року Товариство (Продавець) зобов`язувалося продати Покупцю медичне обладнання.

20.04.2023 між Товариством та Організацією укладено Договір купівлі-продажу №20/04, за умовами якого Товариство зобов`язувалося поставити на адресу Організації товар, визначений у Специфікаціях до даного Договору, а саме - Фізіотерапевтичний комбінований прилад Combimed у кількості 1 шт. загальною вартістю 445 000,00 грн, з ПДВ.

Згідно з підписаним директором Товариства розрахунком за результатами зазначеної поставки Товариство розраховувало отримати прибуток у розмірі 32 151,85 грн.

Також, 20.04.2023 Організацією надано Гарантійний лист про оплату Товару за Договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2023 у строк до 31.12.2023 року.

Проте, 20.05.2023 Товариством та Організацією укладено додаткову угоду №1 до договору №20/04 від 20.04.2023, якою сторони дійшли згоди розірвати вказаний Договір на постачання медичного обладнання, у зв`язку з наявними репутаційними ризиками.

Звернувшись із даним позовом до суду Товариство стверджувало, що причиною для розірвання Договорів №0904/23 від 09.04.2023, №20/04 від 20.04.2023 та не отримання в зв`язку з цим прибутку, слугував ініційований Підприємством судовий процес у межах справи №917/1445/22 за позовом Підприємства до КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського» Полтавської обласної ради» та Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення Замовника публічних закупівель про визнання переможцем закупівлі Товариства.

У той же час, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №917/1445/22 позовні вимоги Підприємства залишено без задоволення.

Таким чином, Товариство просило стягнути з Підприємства упущену вигоду в сумі 197 241,85 грн, яка є різницею від оптової вартості медичного обладнання, що планувалося до реалізації, та доходом Товариства за мінусом понесених витрат, а також 2 000 000,00 грн моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголосив на недоведеності Товариством всіх елементів цивільного правопорушення, які могли би слугувати підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Так, на обґрунтування позовної вимоги про відшкодування упущеної вигоди Товариство зазначило, що в результаті протиправних дій Підприємства, що виразилися у подачі до суду завідомо безпідставного позову в справі № 917/1445/22, який має очевидно штучний характер, про визнання недійсним договору купівлі-продажу медичного обладнання, що реалізовано Товариством на користь медичного закладу, Товариство понесло збитки у вигляді неотриманого прибутку (упущеної вигоди) унаслідок відмови від співпраці з Товариством через репутаційні ризики

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Разом із цим, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15.07.2021 у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

Як слідує з долученої Підприємством копії позовної заяви у справі № 917/1445/22, предметом позову визначено скасування рішення про визначення переможцем закупівлі та визнання недійсним договору поставки, унаслідок порушення положень Закону України «Про публічні закупівлі» під час визначення переможця спрощеної закупівлі у вигляді не відхилення пропозиції Товариства як такої, що не повністю відповідала умовам, визначеним в оголошення про проведення спрощеної закупівлі.

У той же час, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №917/1445/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог Підприємства до КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського» Полтавської обласної ради» та Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення Замовника публічних закупівель про визнання переможцем закупівлі Товариства.

Відповідно до частини 6 статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 1 статті 4 ГПК України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Таким чином, при розгляді справи №917/1445/22 судами не встановлено зловживання Підприємством процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Натомість, за наслідками розгляду справи №917/1445/22 винесено відповідне рішення суду та вирішено спір по суті, а не залишено позов без розгляду з визначених у статті 43 ГПК України підстав.

Одночасно судом ураховано, що укладення Товариством договорів про наміри та договорів поставки/купівлі-продажу, унаслідок розірвання яких контрагентами Товариство стверджувало про завдання йому збитків, здійснено вже після відкриття провадження у справі № 917/1445/22.

За наведених обставин, суд вважає недоведеною Товариством протиправність поведінки Підприємства з підстав подання останнім позову до суду в справі № 917/1445/22, та зумовлення таким чином завдання Товариству збитків у вигляді упущеної вигоди.

Поряд із цим, суд також приймає до уваги, що на підтвердження розміру збитків Товариством наданий розрахунок прибутку за обладнання, який складений та підписаний директором Товариства. Також Товариством долучено паперові копії електронного листування про намір придбати товар.

У свою чергу, Підприємство наголошувало на тому, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Наведений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Проте, із наданих паперових копій електронних доказів неможливо встановити офіційних електронних адрес авторів листування, а також дійсний зміст таких листів, оскільки переклад документів українською мовою не засвідчений належним чином.

За положеннями статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

За змістом пункту 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

До того ж, жодних доказів щодо не реалізації Товариством відповідного обладнання за іншими договорами іншим контрагентам матеріали справи не містять.

Також суд вважає не доведеною реальну можливість отримання Підприємством доходу у розмірі 197 241,85 грн, виходячи лише з підписаного директором Товариства розрахунку прибутку за обладнання.

Суд звертає увагу, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц).

Разом із цим, Товариством не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки Підприємства, наявності та розмір збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства упущеної вигоди в розмірі 197 241,85 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн, суд зауважує наступне. Як стверджує Товариство, тривалість судового спору щодо відстоювання своїх порушених прав, втрата договорів та прибутку, а також створення негативного фону про Товариство на ринку медичних послуг спричинило завдання шкоди діловій репутації останнього.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Разом із цим, Товариством належними та допустимими доказами не доведено настання викладених ним на обґрунтування завдання моральної шкоди обставин, а також не надано жодних доказів щодо оцінки розміру такої шкоди на суму 2 000 000,00 грн.

Також, як установлено судом вище, Товариством не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки Підприємства, що покладена Товариством в основу тверджень про завдання йому шкоди - збитків та шкоди діловій репутації.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимоги Приватного підприємства "Дублер-Люкс" не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241,85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.08.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ