Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/6578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/6578/24

За позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергія Петровича Шикунова в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства соціальної політики України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне некомерційне підприємство "Миргородський санаторій "Слава"

про стягнення 625 792,50 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергій Петрович Шикунов (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства соціальної політики України (далі - позивач, Мінсоцполітики) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" (далі - відповідач, ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ") про стягнення з останнього на користь Мінсоцполітики коштів у сумі 625 792,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що за результатами проведення процедури закупівлі між ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" та Спеціалізованим Миргородським санаторієм "Слава" (у подальшому перетворений на Державне некомерційне підприємство "Миргородський санаторій "Слава") був укладений Договір про постачання природного газу № 247/247 від 16.04.2020 (далі - Договір № 247/247), до якого протягом квітня 2020 - січня 2021 було укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до Договору № 247/247, зокрема щодо вартості одиниці газового палива в сторону збільшення. Згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі № 917/1686/21, яке набрало законної сили 24.02.2023, суд дійшов висновку, що Додаткові угоди № 3 від 16.09.2021, № 4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, № 6 від 28.10.2020, № 7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, № 14 від 27.01.2021, № 15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 є нікчемними згідно із ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вони укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону. У зв`язку з наведеним, прокурор стверджує, що правовідносини сторін щодо ціни поставленого газу мали регулюватись Договором № 247/247. Прокурор зазначає, що сума надміру сплачених ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" коштів, з урахуванням нікчемності додаткових угод, складає 625 792,50 грн, оскільки ці кошти були безпідставно одержані ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ", підстава їх набуття відпала, то ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" зобов`язане повернути ці кошти Міністерству соціальної політики України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів, здійснює фінансування Державного некомерційного підприємства "Миргородський санаторій "Слава", є засновником та органом управління цього підприємства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 постановлено прийняти позовну заяву прокурора до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/6578/24, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне некомерційне підприємство "Миргородський санаторій "Слава" (Україна, 37600, Полтавська область, Миргородський р-н, місто Миргород, вул. Харківка, будинок 64; ідентифікаційний код 03189185) (далі - третя особа, ДНП "Миргородський санаторій "Слава").

Суд повідомляв прокурора, позивача, відповідача та третю особу про відкриття провадження у справі № 910/6578/24.

В матеріалах справи наявні докази отримання прокурором, позивачем та третьою особою ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 про відкриття провадження у справі № 910/6578/24. Матеріали справи містять повідомлення про доставку електронних листів прокурору, позивачу та третій особі до їх електронних кабінетів.

Поштове відправлення №0600269991353 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/6578/24 було направлене відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивач та третя особа пояснень у справі не надали.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Спеціалізованим Миргородським санаторієм «Слава» проводилася процедура публічних закупівель природного газу ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо за кошти Державного бюджету України (UА-2020-02-03-001565-а).

Рішенням Міністерства соціальної політики України №319 від 07.09.2023 Спеціалізований Миргородський санаторій «Слава» реорганізовано шляхом перетворення на Державне некомерційне підприємство «Миргородський санаторій «Слава».

Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2020-02-03-001565-а, учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «Енергія України» остаточна пропозиція якого складала 2 087 000,00 грн, ТОВ «Енергогазрезерв» остаточна пропозиція якого складала 2 101 250,00 грн., ТОВ «Укргаздобич» остаточна пропозиція якого складала 2 656 770,00 грн., ТОБ «Мегагаз постач» остаточна пропозиція якого складала 2 969 700,00 грн. Переможцем визначено ТОВ «Енергія України».

16.04.2020 між ТОВ «Енергія України» (постачальник) та Миргородським спеціалізованим санаторієм «Слава» (споживач) за результатами проведення процедури закупівлі укладено Договір на постачання природного газу № 247/247 від 16.04.2020 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов?язується передати у власність споживачу у березні - грудні 2020 року товар - природний газ за кодом ДК 021-2015:09120000-6 газове паливо (природний газ для потреб котельні) (далі - газ або товар), а споживач зобов?язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору, плановий обсяг постачання газу за Договором становить 475000 (чотириста сімдесят п?ять тисяч) тис. куб. м.

Згідно з п. 3.1. Договору, ціна природного газу за цим Договором визначається за 1000 кубічних метрів. Ціна за 1000 куб. м природного газу без ПДВ становить 3 661,403508 грн, крім того ПДВ 732,280702 грн, разом з ПДВ 4 393,68421 грн (чотири тисячі триста дев?яносто три грн 68421 коп.).

Пунктом 3.7. Договору, сторони передбачили, що загальна вартість Договору на момент укладання становить 2 087 000,00 грн (два мільйона вісімдесят сім тисяч грн 00 коп.) з ПДВ, у тому числі ПДВ 347 833,33 грн.

Пунктом 3.8. Договору визначено, що істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання, крім випадків передбачених 4,4, 4.5 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015р. №922-VIII (із змінами):

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов?язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об?єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв?язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв?язку із застосуванням положень частини п?ятої цієї статті.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися в частині постачання природного газу з 01.03.2020 та діє в частині постачання газу до 31.12.2020 включно, а в частині взаєморозрахунків, врегулювання спірних питань і виконання зобов`язань - до повного їх завершення.

Протягом квітня 2020 року - січня 2021 року сторони уклали 15 Додаткових угод, якими внесені зміни до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020, а саме:

- Додатковою угодою № 1 від 16.04.2020 зменшено плановий обсяг газу з 475000 куб. м. до 365000 куб. м. (на 110 000 куб. м.), зменшено загальну суму Договору до 1 603 694,74 грн. (на 483 305,26 грн), встановлено поширення дії Договору з 01.05.2020.

- Додатковою угодою № 2 від 19.06.2020 доповнено пункт 3.1 та підпункти 6.3.3, 6.3.4 Договору щодо відшкодування збитків за перевищення об`єму газу.

- Додатковою угодою № 3 від 16.09.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 31.08.2020 № 410 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-544/2 від 31.08.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.09.2020 збільшено з 4 393,68421 грн на 4 681,82 грн, тобто на 6,56 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 24 551,59 куб.м. та встановлено загальну кількість - 340 448,41 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.09.2020 року.

- Додатковою угодою №4 від 29.09.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 23.09.2020 № 487 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О - 619 від 18.09.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.09.2020 збільшено з 4 681,82 грн на 5 142,00 грн, тобто на 9,83 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 30 468,2116 куб. м. та встановлено загальну кількість - 309 980,1984 куб. м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.09.2020 року.

- Додатковою угодою № 5 від 22.10.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 05.10.2020 № 605 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу»; та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О - 669/01 від 05.10.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.10.2020 збільшено з 5142, 00 грн на 5 655,68 грн, тобто на 9,98 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 35 037,4683 куб. м. та встановлено загальну кількість - 274 942,7301 куб. м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.10.2020.

- Додатковою угодою № 6 від 28.10.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 19.10.2020 № 644 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-684/01 від 09.10.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 20.10.2020 збільшено з 5 655,68 грн на 6 220,68 грн, тобто на 9,99 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 50 883,4279 куб. м. та встановлено загальну кількість - 224 059,3022 куб. м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 20.10.2020 року.

- Додатковою угодою №7 від 18.11.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 09.11.2020 № 768 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-797/01 від 09.11.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.11.2020 збільшено з 6 220,68 грн на 6 842,12 грн, тобто на 9,99 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 17 632,0112 куб.м., та встановлено загальну кількість - 206 427,291 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.11.2020 року.

- Додатковою угодою № 8 від 27.11.2020 у зв`язку з допущенням технічної описки при розрахунку ціни на природний газ, внесено зміни до додаткової угоди № 7, та викладено її в наступній редакції: ціну природного газу за цим Договором за 1000 кубічних метрів з 01.11.2020 збільшено з 6 220,68 грн на 6 827,24 грн, тобто на 9,75 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 16 486,3471 куб. м., встановлено загальну кількість газу - 207 572,9551 куб. м.

- Додатковою угодою № 9 від 21.12.2020, на підставі листа ТОВ «Енергія України» № 1009 від 16.12.2020 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О-949 від 16.12.2020, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.12.2020 збільшено з 6 827,24 грн на 7 494,39 грн, тобто на 9,77 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 9 277,9667 куб. м., встановлено загальну кількість газу - 198 294,9884 куб. м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.12.2020 року.

- Додатковою угодою № 10 від 28.12.2020, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» зменшено суму Договору до 1 406 467,92 грн, а саме на 197 226,82 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою №11 від 30.12.2020 продовжено строк дії Договору до 31.03.2021 року;

- Додатковою угодою №12 від 26.01.2021 внесено зміни до п. 1.2 Розділу 1 Договору та викласти його в наступній редакції: при розрахунку підвищення вартості газу допущено помилково розрахунок по кількості газу, а саме: по Додатковій угоді № 3 від 16.09.2020 більше знято газу на 2 257,3635 куб. м. газу; по Додатковій угоді №4 від 29.09.2020 року менше знято 36,3535 куб. м. газу; по Додатковій угоді № 5 від 22.10.2020 більше знято газу на 7 571,0 куб. м. газу; по Додатковій угоді № 6 від 28.10.2020 більше знято газу на 28 500,02 куб. м. газу. Загальна кількість газу становить 210 270,3948 куб.м.;

- Додатковою угодою № 13 від 26.01.2021 збільшено обсяг газу на 37 533,886 куб. м., загальна кількість газу становитиме 247 804,2808 куб.м. Збільшено суму Договору на 281 293,58 грн, загальна сума Договору становитиме 1 687 761,50 грн;

- Додатковою угодою №14 від 27.01.2021, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 05.01.2021 № 67 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О - 8 від 05.01.2021,ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.01.2021 збільшено з 7 494,39 грн на 8 228,80 грн, тобто на 9,80 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 3 349,8251 куб.м., загальна кількість газу становитиме 244 454, 4557 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.01.2021 року;

- Додатковою угодою №15 від 28.01.2021, на підставі листа ТОВ «Енергія України» від 11.01.2021 № 84 «Щодо зміни ціни на постачання природного газу» та Експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № О -15/01 від 11.01.2021, ціну природного газу за 1000 кубічних метрів з 01.01.2021 збільшено з 8 228,80 грн на 8 996,38 грн, тобто на 9,33 %, зменшено плановий обсяг постачання газу на 2 916,6422 куб. м., визначено загальну кількість газу - 241 537, 8135 куб.м. Умови вказаної додаткової угоди застосовуються з 01.01.2021 року.

Тобто, до Договору № 247/247 від 16.04.2020 у період його виконання вносились зміни щодо вартості одиниці газового палива в сторону збільшення.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод).

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №917/1686/21, яке набрало законної сили 24.02.2023, залишено без розгляду позов керівника Миргородської окружної прокуратури в частині вимог про стягнення 625 792,50 грн коштів на користь Спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» у зв?язку із не встановленням судом підстав для представництва, іншій частині - у позові відмовлено.

Однак, у рішенні Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №917/1686/21 судом встановлено, що:

- експертні висновки № О-544/2 від 31.08.2020 (Додаткова угода №3), № О-619 від 18.09.2020 (Додаткова угода №4), № О-669/01 від 05.10.2020 (Додаткова угода №5), № О-702/2 від 19.10.2020 (Додаткова угода № 6), № О-684/01 від 09.10.2020 (Додаткова угода №6), № О-797/01 від 09.11.2020 (Додаткова угода №7), № О-949 від 16.12.2020 (Додаткова угода № 9), № О-8 від 05.01.2021 (Додаткова угода № 14), № О-15/01 від 11.01.2021 (Додаткова угода № 15) не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі";

- сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни природного газу;

- при укладенні Спеціалізованим Миргородським санаторієм "Слава" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія України" Додаткових угод №3 від 16.09.2021, №4 від 29.09.2020, №5 від 22.10.2020, №6 від 28.10.2020, №7 від 18.11.2020, №9 від 21.12.2020, №14 від 27.01.2021, №15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247, не дотримано вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу в період виконання умов договору;

- суд прийшов до висновку, що Додаткові угоди №3 від 16.09.2021, №4 від 29.09.2020, №5 від 22.10.2020, №6 від 28.10.2020, №7 від 18.11.2020, №9 від 21.12.2020, №14 від 27.01.2021, №15 від 28.01.2021 до Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 є нікчемними згідно із ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки вони укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Отже, рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №917/1686/21, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи № 910/6578/24, а встановлені цим рішенням обставини повторного доведення не потребують.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Суд звертає увагу на те, що згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №917/1686/21, яке набрало законної сили 24.02.2023, Додаткові угоди №3 від 16.09.2021, №4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, №6 від 28.10.2020, №7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, №14 від 27.01.2021, №15 від 28.01.2021 до Договору №247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 є нікчемними згідно із ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв?язку з чим не створюють юридичних наслідків, а тому ціна поставленого газу регулюється умовами Договору № 247/247 постачання природного газу від 16.04.2020, згідно з пунктом 3.1. якого ціна природного газу за 1000 м складає 4 393,68421 грн.

Судом встановлено, що за Договором №247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 з урахуванням вищенаведених Додаткових угод ДНП «Миргородський санаторій «Слава» (Миргородський спеціалізований санаторій «Слава») використано 241,703534 тис. м газу та за постачання вказаного товару сплачено ТОВ «Енергія України» - 1 687 761,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та актами прийому-передачі відповідно, а саме:

- згідно Акту №31/05-385 приймання-передачі природного газу від 13.07.2020 у травні 2020 року прийнято 0,004 тис. м та, згідно платіжного доручення №723 від 13.07.2020 сплачено 26,67 грн (за ціною 4393,68421 грн за 1000 м, встановленою Договором);

- згідно Акту №30/06-384 приймання-передачі природного газу від 27.07.2020 у червні 2020 року прийнято 0,004 тис. м та, згідно платіжного доручення №751 від 28.07.2020 сплачено 26,67 грн (за ціною 4393,68421 грн за 1000 м, встановленою Договором);

- згідно Акту №31/07-479 приймання-передачі природного газу від 03.09.2020 у липні 2020 року прийнято 0,004 тис. м та, згідно платіжного доручення №886 від 07.09.2020 сплачено 17,58 грн (за ціною 4393,68421 грн за 1000 м, встановленою Договором);

- згідно Акту №31/08-487 приймання-передачі природного газу від 10.09.2020 у серпні 2020 року прийнято 2,209 тис.м та, згідно платіжного доручення №937 від 14.09.2020 сплачено 9705,64 грн (за ціною 4393,68421 грн за 1000 м, встановленою Договором);

??- згідно Акту №30/09-545 приймання-передачі природного газу від 16.10.2020 у вересні 2020 року прийнято 7,571 тис.м та, згідно платіжного доручення №1204 від 16.10.2020, сплачено 38 930,08 грн (за ціною 4681,82 грн за 1000 м, встановленою Додатковою угодою №4 від 29.09.2020);

??- згідно Акту №31/10-562 приймання-передачі природного газу від 27.10.2020 у жовтні 2020 року прийнято 28,500 тис.м та, згідно платіжного доручення №1297 від 28.10.2020, сплачено 161 186,88 грн (за ціною 5655,68 грн за 1000 м, встановленою Додатковою угодою №5 від 22.10.2020);

??- згідно Акту №31/10-563 приймання-передачі природного газу від 23.11.2020 у листопаді 2020 року прийнято 38,49439 тис.м та, згідно платіжного доручення №1466 від 23.11.2020, сплачено 239 461,31 грн (за ціною 6220,68 грн за 1000 м, встановленою Додатковою угодою №6 від 28.10.2020);

- згідно Акту №30/11-661 приймання-передачі природного газу від 11.12.2020 у листопаді 2020 року прийнято 68,238725 тис.м, та, згідно платіжного доручення №1613 від 11.12.2020, сплачено 466 897,55 грн (за ціною 6842,12 грн за 1000 м, встановленою Додатковою угодою №7 від 18.11.2020);

??- згідно Акту №31/12-755 приймання-передачі природного газу від 24.12.2020 у грудні 2020 року прийнято 65,411 тис.м та, згідно платіжного доручення №1778 від 24.12.2020, сплачено 490 215,54 грн (за ціною 7494,39 грн за 1000 м, встановленоюДодатковою угодою №9 від 01.12.2020);

??- згідно Акту №31/01-8 приймання-передачі природного газу від 01.02.2021 у січні 2021 року прийнято 31,267419 тис.м та, згідно платіжного доручення №48 від 03.02.2021, сплачено 281 293,58 грн (за ціною 8996,38 грн за 1000 м, встановленою Додатковою угодою №15 від 01.01.2021).

З наявних в матеріалах справи рахунків на оплату, а саме - рахунок на оплату №2 від 01.02.2021, №710 від 24.12.2020, №619 від 11.12.2020, №554 від 23.11.2020, №536 від 27.10.2020, №521 від 16.10.2020, №470 від 10.09.2020, №462 від 03.09.2020, №420 від 27.07.2020, №371 від 13.07.2020 вбачається споживання та використання ДНП "Миргородський санаторій "Слава" 241,703534 куб.м. природного газу.

Таким чином, відповідно до умов Договору без врахування змін внесених нікчемними Додатковими угодами відповідачу за постачання 241,703534 куб.м. газу підлягало сплаті 1 061 969,001 грн ((241,703534 тис. м (використаного природного газу) * 4 393,68421 грн (вартість газу відповідно до умов Договору)).

Отже, сума надміру сплачених відповідачу коштів, з урахуванням нікчемності вищезазначених Додаткових угод, складає 625 792,50 грн (1 687 761,50 грн (сплачено з урахування Додаткових угод) - 1 061 969,001 грн (вартість відповідно до умов Договору)).

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 625 792,50 грн.

Отже, відповідач зберігає майно позивача (грошові кошти у сумі 625 792,50 грн) без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстава вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі N 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі N 922/2413/19.

Суд відзначає, що у зв`язку з тим, що Додаткові угоди №3 від 16.09.2021, №4 від 29.09.2020, № 5 від 22.10.2020, №6 від 28.10.2020, №7 від 18.11.2020, № 9 від 21.12.2020, №14 від 27.01.2021, №15 від 28.01.2021 до Договору №247/247 постачання природного газу від 16.04.2020 є нікчемними, відсутні будь-які правові підстави для зберігання відповідачем у себе належного позивачеві майна - грошових коштів у сумі 625 792,50 грн.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Відповідно статтей 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №423 від 17.06.2015, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Частиною 3 ст. 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі №917/1686/21, яке набрало законної сили 24.02.2023 судом встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Положення про спеціалізований Миргородський санаторій «Слава», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №677 від 11.10.2013 (далі - Положення), спеціалізований Миргородський санаторій «Слава» є державною організацією та входить до сфери управління засновника - Міністерства соціальної політики України.

Згідно Статуту, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №504-н від 27.12.2023, Державне некомерційне підприємство «Миргородський санаторій «Слава» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав, а також обов?язків Спеціалізованого Миргородського санаторію «Слава» (п.п.1.2, 1,3 Статуту).

Враховуючи викладене, безпідставно сплачені кошти у розмірі 625 792,50 грн підлягають стягненню з відповідача на користь держави в особі Міністерства соціальної політики України.

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 24 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Відповідно до ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України, учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов?язками з управління бюджетними коштами).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, провадження №12-194г19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, провадження №12-194гс 19).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження №12-194г19).

Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, Мінсоцполітики є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 Nє 228 (далі - Порядок №228).

Тобто, саме в інтересах Мінсоцполітики, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню безпідставно сплачені кошти за даним Договору.

Згідно листа №4269/0/2-24/13 від 22.02.2024 Мінсоцполітики повідомило, що у Мінсоцполітики відсутні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення надмірно сплачених коштів за Додатковими угодами до Договору на постачання природного газу №247/247 від 16.04.2020.

Так, наведені факти свідчать про бездіяльність уповноваженого органу, тобто невжиття дієвих та ефективних заходів до захисту державних інтересів.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган влади неналежно виконує свої повноваження, у зв?язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при зверненні з даним позовом до суду Заступником керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Сергієм Петровичем Шикуновим в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Міністерства соціальної політики України 625 792,50 грн надміру сплачених ТОВ "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" коштів.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурором у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла Полтавська обласна прокуратура (як розпорядник бюджетних коштів щодо сплати судового збору), який складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 9 386,90 грн за подання позовної заяви.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 9 386,90 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" (Україна, 01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 97 ЛІТЕРА З; ідентифікаційний код 34528630) на користь Міністерства соціальної політики України (Україна, 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 8/10; ідентифікаційний код 37567866) 625 792,50 грн (шістсот двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні 50 коп.) надміру сплачених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ" (Україна, 01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 97 ЛІТЕРА З; ідентифікаційний код 34528630) на користь Полтавської обласної прокуратури (Україна, 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, буд. 7; ідентифікаційний код 02910060; p/p №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 9 386,90 грн (дев`ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 90 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА