Рішення

від 01.08.2024 по справі 920/1475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2024м. СумиСправа № 920/1475/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1475/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539)

до відповідача: фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 39263522),

про стягнення 26 802,75 грн та зобов`язання повернути майно,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача - Бояринова А.А.,

представника відповідача - не з`явився,

представника третьої особи - Гончарова Є.Ю.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Пащетника В.І. заборгованість з орендної плати в сумі 14132,05 (чотирнадцять тисяч сто тридцять дві грн. 05 коп.) гривень, пеню в сумі 3624,66 (три тисячі шістсот двадцять чотири грн. 66 коп.) гривень, неустойку в сумі 9046,04 (дев`ять тисяч сорок шість гри. 04 коп.) гривень до Державного бюджету України (рахунок UА288999980313050093000018540, ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998); зобов`язати фізичну особу-підприємця Пащетника В.І. повернути державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м. (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою "В-1" за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 , Балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) за актом приймання - передавання майна; стягнути з фізичної особи-підприємця Пащетника В.І. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (рахунок UА 708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України) судовий збір в сумі 5368,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.12.2023 справу № 920/1475/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 28.12.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1475/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 13.02.2024, 10:00.

Водночас, підготовче засідання, призначене 13.02.2024, 10:00 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Представником відповідача подано відзив від 06.03.2024 (вх. №1282, 3375), в якому зазначає, що вимоги позивача є необгрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню. При цьому зазначає, що договір оренди укладений між позивачем та відповідачем від 21.05.2014 в новій редакції від 19.07.2019 не містить умов щодо його розірвання (припинення) в односторонньому порядку. Також заперечує проти стягнення з відповідача пені в сумі 3 624, 66 грн за період з 16.11.2022 по 29.11.2023 та неустойки в сумі 9 046, 04 грн у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо повернення орендованого майна. Просить поновити процесуальний строк на подання відзиву та відмовити в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях в повному обсязі.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив №10-125-02011 від 30.04.2024, в якому заперечує проти аргументів відповідача, які викладені у відзиві. Зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.05.2024 постановлено призначити підготовче засідання на 11.06.2024, 11:00.

Протокольною ухвалою від 11.06.2024 судом задоволено клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх. №№ 1282, 3375 від 07.03.2024) та долучено його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.06.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1475/23 та призначити розгляд справи № 920/1475/23 по суті в судове засідання на 01.08.2024, 10:30.

У судовому засіданні 01.08.2024 брав участь представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято 01.08.2024 у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих сторонами доказів з оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.05.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Пащетником Віктором Івановичем (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 2073 ( далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 м2 (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою "В-1" за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і складає за незалежною оцінкою 110 480,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Позивач передав відповідачу майно, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 21.05.2014.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 року - 1 458,34 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень місяць 2014 року.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується відповідачем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із пунктом 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом примання-передавання включно.

Пунктом 5.3 договору оренди визначено, що відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 10.1 договору встановлено строк дії договору оренди до 20.05.2019 включно.

03.02.2015 між сторонами було укладено Договір про внесення змін до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014, в якій викладено пункт 1.1. Договору оренди державного майна №2073 в новій редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 м2 (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою "В-1" за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і складає за незалежною оцінкою 110 480,00 грн».

20.05.2019 між сторонами було укладено Договір про внесення змін до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014, в якому преамбулу договору викладено в новій редакції та пункт 10.1. Договору оренди викладений в редакції: «Цей договір укладено строком на два місяці, що діє з 20.05.2019 до 19.07.2019 включно».

19.07.2019 між сторонами було укладено Договір про внесення змін до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014, в якому пункт 10.1. Договору оренди викладений в редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки і 364 дні, що діє з 20.05.2019 до 19.05.2022 включно».

Орендодавець свої зобов`язання по Договору в частині передачі майна, визначеного пунктом 1.1. Договору, виконав належним чином і в строк, а саме передав в оренду майно, що підтверджується Актом приймання-передавання в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.05.2014, який є невід`ємною частиною Договору.

Позивач направляв на адресу відповідача претензії про стягнення заборгованості та сплату штрафних санкцій від 28.04.2023 №18-125-00811, від 28.06.2023 №18-125-01112, від 29.09.2023 №18-125-01644.

04.09.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди від 21.05.2014 №2073 , в якому зазначено, що станом на 04.09.2023 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати до державного бюджету понад три місяці підряд у сумі 11 859, 61 грн за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року та повідомлено про відмову від договору оренди від 21.05.2014 №2073. Вищезазначене повідомлення отримано Пащетником В.І. 27.09.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року заборгованість відповідача з орендної плати становить 14 132, 05 грн, у зв`язку з чим йому нараховані пеня в сумі 3 624, 66 грн та неустойка в сумі 9 046, 04 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У період дії договору оренди від 21.05.2014 № 2073 правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувалися спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» та Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно із частиною першої статті 2 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон № 2269) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон № 157) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною третьою статті 19 Закону № 2269 у відповідній редакції передбачалось, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закону № 157 орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно із пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується відповідачем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України № 157 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із положеннями статей 526, 530 Цивільного кодексу України та частини першої статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено обов`язковість договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.3 Договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року в сумі 14 132, 05 грн, яка підтверджується матеріалами справи й відповідачем не доведено факт її своєчасної та повної оплати.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 14 132,05 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені та неустойки суд виходить з такого.

Згідно із положеннями статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За період користування державним майном відповідач порушив встановлені пунктом 3.6 договору оренди строки перерахування орендної плати - до 15 числа місяця, наступного за звітним, у зв`язку з чим відповідачу відповідно до пункту 3.7 договору нарахована пеня.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Ураховуючи, що відповідачем не здійснювалась своєчасна оплата за орендоване нежитлове приміщення, яке є державною власністю, позивачем нарахована відповідачеві пеня, яка згідно з поданим позивачем розрахунком становить 3 624, 66 грн.

Однак, суд не погоджується з розміром нарахованої позивачем пені.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд взявши до уваги вказані вище норми чинного законодавства щодо строків нарахування штрафних санкцій, здійснив перерахунок нарахованих позивачем сум пені та дійшов висновку, що стягненню підлягають 2 774, 44 грн, а не 3 624, 66 грн, як заявлено позивачем в позовній заяві.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За умовами пункту 10.12 Договору, якщо відповідач не виконує обов`язку щодо повернення майна, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Зазначене узгоджується із положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем нарахована відповідачу неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном, що складає 9 046, 04 грн, й здійснений позивачем розрахунок неустойки за указані ним періоди є арифметично правильним.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної вище неустойки в сумі 9 046, 04 грн суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання повернення майна суд виходить з такого.

Частиною першою статті 25 Закону № 157 передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до частини другої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Положеннями частини першої статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями пункту 10.10 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем користувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Пунктом 10.11 договору визначено, що майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (відповідача у цій справі).

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача повернути державне нерухоме майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі (повернення) майна, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статей 123 та 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам - у сумі 5 282,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної сотні, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) заборгованість з орендної плати в сумі 14 132, 05 грн (чотирнадцять тисяч сто тридцять дві гривні п`ять копійок), пеню в сумі 2 774, 44 грн (дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні сорок чотири копійки), неустойку в сумі 9 046,04 грн (дев`ять тисяч сорок шість гривень чотири копійки) до Державного бюджету України (рахунок UА288999980313050093000018540, ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998).

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної сотні, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 282, 86 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят дві гривні вісімдесят шість копійок) пропорційно задоволеним вимогам (рахунок: UA708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України).

4. Зобов`язати фізичну особу - підприємця Пащетника Віктора Івановича повернути державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м. (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою "В-1" за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 , Балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) за актом приймання - передавання майна.

5. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної сотні, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) 850, 22 грн (вісімсот п`ятдесят гривень двадцять дві копійки) пені.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 12.08.2024.

Суддя Ю.А. Джепа