Постанова

від 07.08.2024 по справі 916/2914/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2914/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

прокурора - Косенко Д.В.,

представників учасників справи:

Адміністрації Державної прикордонної служби України - не з`явився,

Військової частини НОМЕР_1 - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон"</a> - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (колегія суддів: Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Богатир К.В.)

та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (колегія суддів: Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Богатир К.В.)

у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація), Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон"</a> (далі - ТОВ "Біоеталон")

про визнання недійсними окремих пунктів правочинів в частині та стягнення безпідставно набутого майна.

СУТЬ СПОРУ

1. 11.03.2024 Військова частина (замовник) та ТОВ "Біоеталон" (виконавець) уклали договір поставки нафтопродуктів (бензину автомобільного), згідно умов якого ціна товару визначається у специфікації та включає в себе, зокрема, податок на додану вартість (далі - ПДВ). У подальшому сторони уклали низку додаткових угод, якими, окрім іншого, знизили ставку ПДВ, змінювали ціну за одиницю товару та обсяг закупівлі.

2. На виконання умов договору відповідач поставив Військовій частині товар, а остання його оплатила.

3. Військова частина зверталася до відповідача з листами про надання роз`яснень щодо розміру ПДВ та згодом про повернення ПДВ, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178.

4. Відповідач, в свою чергу, повідомив, що застосування нульової ставки ПДВ на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в період воєнного стану чинним законодавством не передбачено; відсутні підстави для повернення ПДВ з огляду на повне виконання сторонами Договору, що має наслідком припинення правовідносин, та відсутність судового рішення про визнання договору недійсним чи неукладеним.

5. Прокурор в інтересах держави в особі Адміністрації та Військової частини звернувся з позовом до ТОВ "Біоеталон" про визнання недійсними окремих пунктів договору та додаткових угод в частинах, якими в ціну за одиницю товару та суму договору включено ПДВ, та стягнення безпідставно сплаченого ПДВ, інфляційних втрат та 3% річних.

6. Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Суд апеляційної інстанції це рішення змінив, відмовивши в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а в іншій частині залишив його без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виник з моменту набрання законної сили рішення суду у цій справі, яким визнано недійсними пункти договору та додаткових угод (24.04.2023).

7. Прокурор, вважаючи, що обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виник з моменту отримання відповідачем таких коштів, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо моменту, з якого у відповідача виник обов`язок повернути безпідставно отримані кошти (ПДВ).

9. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 11.03.2022 Військова частина (замовник) та ТОВ "Біоеталон" (виконавець) уклали Договір №11-22 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- виконавець зобов`язується передати замовнику у власність товар по коду ДК 021:2015: 09130000-9 - нафта і дистиляти. Найменування товару, місце поставки, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість і сума зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору. Замовник має право зменшити обсяг закупівлі товару (кількість товару) по цьому договору в залежності від реального фінансування видатків (пункти 1.1, 1.2);

- ціна товару визначається сторонами в національній валюті України - гривні. Поставка товару здійснюється за цінами, визначеними у специфікації до цього договору. Ціна товару зазначається у специфікації та включає в себе: вартість товару, всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також всі інші витрати виконавця (пункти 3.1, 3.2);

- загальна сума договору становить 50 370 000,00 грн з ПДВ - 8 395 000 00 грн. Ціна за одиницю товару за цим договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.3);

- датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.4);

- право власності на товар переходить від виконавця до замовника після прийняття товару на склад замовника і підписання уповноваженими на це особами виконавця і замовника накладної та акту приймання товару (п.5.3);

- договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору - 31.12.2022. В частині взятих зобов`язань договір діє до їх повного виконання. Усі зміни і доповнення до цього договору дійсні у тому разі, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані двома сторонами (пункти 11.2, 11.3);

- усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу (п.12.2).

11. У додатку №1 (специфікації) до Договору сторони визначили місце поставки товару, його найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю (з ПДВ), суму з ПДВ. У специфікації зазначено, що загальна сума договору складає 50 370 000,00 грн, у тому числі ПДВ 8 395 000,00 грн.

12. 25.03.2022 Військова частина та ТОВ "Біоеталон" уклали додаткову угоду №1-22 до Договору, згідно з пунктами 1, 2 якої сторони, керуючись пп.5 п.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" та Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану" від 18.03.2022 №7137-д щодо зниження ставки ПДВ з 20% до 7%, домовились зменшити ціну за одиницю товару. Сторони погодили поставку партії товару після укладення цієї додаткової угоди згідно специфікації, зміст якої відображений у додатковій угоді.

13. Відповідно до п.3 додаткової угоди від 25.03.2022 №1-22 до Договору загальна сума договору зменшиться на 5 828 706,70 грн, у тому числі ПДВ, та складає 44 541 293,30 грн, у тому числі ПДВ.

14. 30.03.2022 Військова частина та ТОВ "Біоеталон" уклали додаткову угоду №2-22 до Договору, згідно з умовами якої сторони виклали роз.13 "Банківські реквізити та юридичні адреси сторін" у новій редакції.

15. 01.04.2022 Військова частина та ТОВ "Біоеталон" уклали додаткову угоду №3-22 до Договору, згідно з умовами якої сторони виклали розд.13 у новій редакції якою, зокрема, передбачено застосування договору у межах постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".

16. 02.04.2022 Військова частина та ТОВ "Біоеталон" уклали додаткову угоду №4-22 до Договору, згідно з умовами якої сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару. Сторони погодили поставку партії товару після укладення цієї додаткової угоди згідно специфікації, зміст якої був наведений у тексті додаткової угоди.

17. Відповідно до п.3 додаткової угоди від 02.04.2022 №4-22 до Договору загальна сума договору зменшиться на 310 611,00 грн, у тому числі ПДВ, та складає 44 230 682,30 грн, у тому числі ПДВ.

18. 21.04.2022 Військова частина та ТОВ "Біоеталон" уклали додаткову угоду №5-22 до Договору, згідно з умовами якої сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару. Сторони погодили поставку партії товару після укладення цієї додаткової угоди згідно специфікації, зміст якої був наведений по тексту додаткової угоди.

19. Відповідно до п.3 додаткової угоди від 21.04.2022 №5-22 до Договору загальна сума договору зменшиться на 29 838 750,00 грн, у тому числі ПДВ, та складає 14 391 932,30 грн, у тому числі ПДВ.

20. 15.07.2022 Військова частина та ТОВ "Біоеталон" уклали додаткову угоду №6-22 до Договору, згідно з п.1 якої сторони, керуючись п.1.2 Договору, домовились зменшити обсяг закупівлі у кількості 23,074 т. на загальну суму 1 291 721,00 грн з ПДВ та внести відповідні зміни та викласти п.3.3 Договору у новій редакції.

21. Згідно з п.2 додаткової угоди від 15.07.2022 №6-22 до Договору сторони виклали п.3.3 Договору у новій редакції, якою передбачено, що загальна сума договору становить 13 100 211,30 грн з ПДВ.

22. На підтвердження факту поставки відповідачем Військовій частині бензину автомобільного суду були надані такі видаткові накладні: №РН-0000163 від 28.03.2022 на суму 1 187 972,00 грн; №РН-0000159 від 25.03.2022 на суму 1 011 440,00 грн; №РН-0000160 від 26.03.2022 на суму 822 641,00 грн; №РН-0000174 від 02.04.2022 на суму 540 904,00 грн; №РН-0000179 від 05.04.2022 на суму 1 576 848,00 грн; №РН-0000181 від 07.04.2022 на суму 1 389 360,00 грн; №РН-0000183 від 08.04.2022 на суму 804 888,00 грн; №РН-0000148 від 15.03.2022 на суму 1 436 861,80 грн; №РН-0000152 від 17.03.2022 на суму 1 450 678,90 грн; №РН-0000153 від 17.03.2022 на суму 1 437 794,60 грн; №РН-0000158 від 23.03.2022 на суму 434 335,00 грн; №РН-0000211 від 29.04.2022 на суму 583 576,00 грн; №РН-0000210 від 29.04.2022 на суму 422 912,00 грн.

23. Факт оплати позивачем отриманого від ТОВ "Біоеталон" бензину підтверджується такими платіжними дорученнями: №140 від 29.03.2022 на суму 1 187 972,00 грн, у тому числі ПДВ 77 717,80 грн; №133 від 25.03.2022 на суму 1 011 440,00 грн, в тому числі ПДВ 66 168,97 грн; №135 від 28.03.2022 на суму 822 641,00 грн, у тому числі ПДВ 53 817,64 грн; №170 від 04.04.2022 на суму 540 904,00 грн, у тому числі ПДВ 35 386,24 грн; №173 від 06.04.2022 на суму 1 576 848,00 грн, у тому числі ПДВ 103 158,28 грн; №175 від 07.04.2022 на суму 1 389 360,00 грн, у тому числі ПДВ 90 892,71 грн; №176 від 08.04.2022 на суму 804 888,00 грн, у тому числі ПДВ 52 656,22 грн; №177 від 15.03.2022 на суму 1 436 861,80 грн, у тому числі ПДВ 239 476,97 грн; №124 від 17.03.2022 на суму 1 450 678,90 грн, у тому числі ПДВ 241 779,82 грн; №123 від 17.03.2022 на суму 1 437 794,60 грн, у тому числі ПДВ 239 632,43 грн; №131 від 23.03.2022 на суму 434 335,00 грн, у тому числі ПДВ 28 414,44 грн; №242 від 29.04.2022 на суму 583 576,00 грн, у тому числі ПДВ 38 177,87 грн; №241 від 29.04.2022 на суму 422 912,00 грн, у тому числі ПДВ 27 667,14 грн.

24. 06.06.2022 Військова частина звернулася до ТОВ "Біоеталон" із листом про надання пояснень щодо розміру ПДВ, застосованого до укладених договорів.

25. 21.06.2022 ТОВ "Біоеталон" листом у відповідь на звернення Військової частини повідомило, що Податковий кодекс України не передбачає застосування нульової ставки ПДВ на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в період воєнного стану. При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 не є законом або підзаконним нормативним актом. Таким чином, як зазначив відповідач, застосування нульової ставки ПДВ на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в період воєнного стану чинним законодавством не передбачено.

26. 20.06.2022, 18.07.2022 Військова частина звернулася до ТОВ "Біоеталон" із листом, відповідно до якого позивач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178, просив повернути ПДВ у розмірі 7%, зокрема, за Договором.

27. 19.07.2022 у відповідь на звернення позивача ТОВ "Біоеталон" листом повідомило про відсутність підстав для повернення ПДВ, посилаючись на виконання Договору сторонами у повному обсязі, що має наслідком припинення правовідносин. При цьому, відповідач наголосив, що судове рішення про визнання договору недійсним чи неукладеним відсутнє.

28. ТОВ "Біоеталон" надало суду податкові накладні №4 від 25.03.2022, №5 від 29.03.2022, №27 від 15.03.2022, №31 від 17.03.2022, №32 від 17.03.2022, №35 від 23.03.2022, №72 від 08.04.2022, №89 від 29.04.2022, №90 від 29.04.2022. Всі зазначені податкові накладні були отримані та доставлені до Державної податкової служби 18.07.2022. У зазначених накладних вказано про застосування платником податку 0% ставки ПДВ.

29. 17.04.2023 Офіс Генерального прокурора звернувся до Військової частини з листом, відповідно до якого, прокуратура, посилаючись на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178, положення якої не були враховані позивачем, що призвело до безпідставного перерахування приватним суб`єктам господарювання бюджетних коштів в рахунок ПДВ, просив надати, зокрема, копії укладених Військовою частиною договорів з 24.02.2022.

30. 25.04.2023 Військова частина листом у відповідь на звернення Офісу Генерального прокурора надала копії договорів та повідомила, що неодноразово зверталась до ТОВ "Біоеталон" з вимогами повернути ПДВ.

31. 17.05.2023 Офіс Генерального прокурора звернувся до Військової частини та до Адміністрації із листом, відповідно до якого прокурор просив повідомити про наміри звертатись до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Біоеталон" зайво сплачених коштів за Договором.

32. Листами від 18.05.2023, 23.05.2023 Військова частина та Адміністрація повідомили прокурора, що вони не заперечують проти звернення Офісу Генерального прокурора до суду з позовом в інтересах держави до ТОВ "Біоеталон".

Короткий зміст позовних вимог

33. Заступник Генерального прокурора звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Адміністрації, Військової частини із позовною заявою до ТОВ "Біоеталон", у якій просив суд:

- визнати недійсними пункти 3.2, 3.3 Договору в частині включення в ціну товару та в суму договору ПДВ;

- визнати недійсними пункти 2, 3 додаткової угоди від 25.03.2022 №1-22 до договору в частині включення в ціну за одиницю товару та суму договору ПДВ;

- визнати недійсними пункти 2, 3 додаткової угоди від 02.04.2022 №4-22 до договору в частині включення в ціну за одиницю товару та в суму договору ПДВ;

- визнати недійсними пункти 2, 3 додаткової угоди від 25.03.2022 №5-22 до договору в частині включення в ціну за одиницю товару та в суму договору ПДВ;

- визнати недійсним п.2 додаткової угоди від 15.07.2022 №6-22 до договору в частині включення в ціну за одиницю товару та в суму договору ПДВ;

- стягнути з ТОВ "Біоеталон" на користь Військової частини суму безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 1 294 946,53 грн, збитки від інфляції у розмірі 146 548,73 грн, 3% річних у розмірі 37 358,32 грн.

34. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приписами пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" визначено, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Держаної прикордонної служби обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Військова частина та ТОВ "Біоеталон" під час укладення договору та додаткових угод до нього не врахували зазначених вимог закону, що мало наслідком безпідставне отримання відповідачем коштів у сумі 1 294 946,53 грн, які були перераховані Військовою частиною відповідачу як ПДВ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

35. Господарський суд Одеської області рішенням від 03.01.2024 позов задовольнив повністю.

36. Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення ТОВ "Біоеталон" та Військовою частиною Договору та додаткових угод відбулося з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 та пп."г" пп.195.1.2 ст.195 Податкового кодексу України; наявні правові підстави для визнання недійсними пунктів договору та додаткових угод до нього; відповідач отримав грошові коштів у вигляді ПДВ від Військової частини незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару; враховуючи зазначене та визнання недійсними окремих положень договору та додаткових угод до нього, відповідач збагатився поза підставами, передбаченими законом; у боржника виникає обов`язок повернути безпідставно одержані кошти починаючи з наступного дня після їх отримання; здійснений прокурором розрахунок збитків від інфляції у розмірі 146 548, 73 грн та 3% річних у розмірі 37 358,32 грн є обґрунтованим.

37. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.04.2024 пункти 1, 7 та 8 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 змінив та виклав їх в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон"</a> /40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 1, оф. 8; ідентифікаційний код 38396868/ на користь Військової частини НОМЕР_1 / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / суму безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 1 294 946, 53 грн /один мільйон двісті дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сорок шість грн 53 коп./"

В іншій частині рішення залишив без змін.

38. Постанова суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми частин 1, 2 ст.509, ч.2 ст.530, ч.2 ст.625, ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.08.2021 у справі №344/2483/18, від 12.04.2023 у справі №461/4066/21, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, мотивована, зокрема, таким:

- норма ч.2 ст.530 ЦК до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст.1212 ЦК не застосовується;

- рішення суду у цій справі, яким визнано недійсними пункти договору та додаткові угоди до нього, набрало законної сили 23.04.2024, отже обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виник у відповідача з 24.04.2023;

- позовні вимоги прокурора в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 146 548,73 грн за період з 01.07.2022 по 31.05.2023 та 3% річних у розмірі 37 358,32 грн, нараховані протягом періоду з 27.06.2022 по 12.06.2023 є передчасними.

39. Південно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 29.04.2024 стягнув з ТОВ "Біоеталон" на користь Офісу Генерального прокурора понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 28 706,30 грн.

40. В додатковій постанові суд вказав:

- у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову якою стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ "Біоеталон" судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам у сумі 4 137,90 грн (150% від 2 758,60 грн);

- враховуючи приписи ч.11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (взаємозалік сплаченого судового збору кожною стороною) та часткове задоволення позовних вимог, з ТОВ "Біоеталон" на користь Офісу Генерального прокурора підлягає стягненню невідшкодована частина сплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 32 844,20 грн - 4137,90 грн = 28 706,30 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

41. 20.05.2024 прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у якій просить постанову скасувати в частині, якою відмовлено у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, та додаткову постанову та залишити рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

42. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК прокурор посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (статті 2, 7, 11, 73, 76 - 79, 86, 236, 237, 277 ГПК, неправильно застосував норми матеріального права (статті 625, 1212 ЦК), неправильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у:

1) постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21, від 04.05.2023 у справі №910/59/22, від 14.11.2023 у справі №910/2416/23 (щодо застосування ст.1212 ЦК в частині визначення моменту виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів, сплачених як ПДВ);

2) постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/6053/19 (щодо застосування положень ст.625 ЦК та визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна).

43. Прокурор, зокрема, вказує:

- суд першої інстанції зробив правильні та обґрунтовані висновки про те, що у випадку безпідставного набуття боржником коштів у позадоговірному зобов`язанні у боржника виникає обов`язок повернути безпідставно одержані кошти починаючи з наступного дня після їх отримання;

- підстава для перерахування коштів була відсутня в момент оплати договору, а не відпала у зв`язку із визнанням недійсними пунктів договору та пунктів додаткових угод до нього у відповідних частинах;

- дія ст.625 ЦК поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК;

- обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін цього спору щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, що для вирішення позовних вимог у цій частині підлягає застосуванню ст.1212 ЦК в сукупності зі ст.625 ЦК, покладено на суд апеляційної інстанції; останній цього не зробив (посилається на принцип jura novit curia ("суд знає закони"));

- оскільки додаткова постанова від 29.04.2024 ухвалена на підставі та ув`язку із ухваленням постанови від 23.04.2024, то у разі скасування останньої підлягає скасуванню і додаткова постанова про розподіл судових витрат.

44. 01.07.2024 надійшов відзив ТОВ "Біоеталон" на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

45. У відзиві, зокрема, вказує:

- суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про передчасність позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; обов`язок особи повернути майно виникає з моменту визнання відповідного правочину недійсним судом (посилається на постанови від 01.08.2021 у справі №344/2483/18, від 12.04.2023 у справі №461/4066/21);

- норма ч.2 ст.530 ЦК до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно ст.1212 ЦК не застосовується (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22);

- Військова частина у позовній заяві стверджувала, що у неї був відсутній обов`язок сплачувати кошти, але всупереч цьому вона їх сплатила, а тому вказані кошти взагалі не підлягали поверненню (посилається на постанову від 11.01.2023 у справі №548/741/21).

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

46. Верховний Суд ухвалою від 10.06.2024 відкрив касаційне провадження у справі №916/2914/23 за касаційною скаргою прокурора, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.07.2024.

47. Верховний Суд ухвалою від 31.07.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 07.08.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна (суми сплаченого ПДВ)

48. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до різних висновків щодо цього питання.

49. Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зазначив, що з правового аналізу положень ч.2 ст.625 ЦК та ч.1 ст.1212 ЦК вбачається, що у випадку безпідставного набуття боржником коштів у позадоговірному випадку, виключається можливість застосування приписів ч.2 ст.530 ЦК, оскільки у боржника виникає обов`язок повернути безпідставно одержані кошти починаючи з наступного дня після їх отримання.

50. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язок повернути безпідставно отримані кошти виник у відповідача з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі, яким визнано недійсними пункти договору та додаткових угод до нього, тому позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції та 3% річних є передчасними.

51. При цьому апеляційний господарський суд посилався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №344/2483/18 та від 12.04.2023 у справі №461/4066/21.

52. Прокурор оскаржує постанову суду апеляційної інстанції лише в частині відмови у стягненні 146 548,73 грн інфляційних втрат та 37 358,32 грн 3% річних, у зв`язку із чим рішення судів в частині обґрунтованості вимог прокурора про визнання недійсними окремих пунктів Договору та додаткових угод в частинах, якими в ціну за одиницю товару та суму договору включено ПДВ, та стягнення безпідставно сплаченого ПДВ не переглядається.

53. При цьому прокурор, зокрема, зазначає, що Південно-західний апеляційний господарський суд неправильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22. На думку прокурора суд без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду неправильно встановив підставу виникнення у ТОВ "Біоеталон" обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 294 946,53 грн, вказавши, що такий обов`язок виник у відповідача із 24.04.2024, а саме з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі; з урахуванням фактичних обставин справи, правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №910/3831/22 та положень ст.1212 ЦК обов`язок у ТОВ "Біоеталон" щодо повернення безпідставно отриманих коштів виник з моменту їх отримання.

54. Доводи відповідача, викладені у відзиві, по суті збігаються із мотивами суду апеляційної інстанції.

55. Верховний Суд погоджується з доводами прокурора з огляду на таке.

56. Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

57. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).

58. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).

59. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від Військової частини, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень Договору та додаткових угод до нього, відповідач збагатився поза підставами, передбаченими законом, що, в свою чергу, є підставою для повернення такого майна (грошових коштів) на підставі ст.1212 ЦК.

60. Як вже зазначалося, рішення у цій частині не оспорюється та не є предметом касаційного перегляду.

61. Частиною 2 ст.625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

62. З постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 вбачається, що, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави наявності виключної правової проблеми, колегія суддів зазначила, що в судовій практиці склались протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна:

1) початком нарахування прострочення виконання зазначеного зобов`язання вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №344/2483/18, від 12.04.2023 у справі №461/4066/21 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1313/18);

2) нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред`явлення та отримання вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до ст.530 ЦК (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20);

3) моментом початку нарахування прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування/отримання безпідставно набутого майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №910/9544/19).

63. Вирішуючи виключну правову проблему з цього питання Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"84. …зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

85. Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі №910/9544/19, на яку посилається колегія суддів Касаційного господарського суду в цій справі. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов`язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним.

86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі №344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі №461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

87. При цьому Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18, про те, що зобов`язання продавця повернути кошти, сплачені йому за розірваним договором купівлі-продажу, виникло з набранням чинності рішенням суду від 16 січня 2017 року у справі №905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, тоді як договір купівлі-продажу був розірваний судовим рішенням від 31 серпня 2010 року у справі №905/3512/13, цим же рішенням покупця було зобов`язано повернути придбане за договором майно. Отже, саме з набранням законної сили рішенням суду у справі №905/3512/13 про розірвання договору та зобов`язання покупця повернути придбане майно відпала підстава набуття продавцем коштів, сплачених йому покупцем за це майно. Саме з цього моменту у продавця виник обов`язок повернути безпідставно утримані кошти покупцю, а не з моменту набранням чинності рішенням суду у справі № 905/1290/16 про стягнення з нього цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, яке в цьому випадку було механізмом примусового виконання продавцем свого обов`язку з повернення безпідставно утриманих коштів, який він не виконав добровільно.

88. Також Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновками, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20, про те, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна має бути виконане особою протягом 7 днів з дня направлення/отримання нею вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до статті 530 ЦК України".

64. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення ч.2 ст.530 та ст.1212 ЦК дійшла до висновку, що норма ч.2 ст.530 ЦК до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі ст.1212 ЦК не застосовується та відступила від висновків, викладених у постановах від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 (тобто від другого підходу, зазначеного у п.61 цієї постанови).

65. Лише на цей висновок із постанови Великої Палати Верховного Суду зі справи №910/3831/22 послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

66. Однак таке посилання є необґрунтованим, оскільки, як було зазначено, суд першої інстанції вказав на неможливість застосування приписів ч.2 ст.530 ЦК, та дійшов висновку, що у боржника виникає обов`язок повернути безпідставно одержані кошти починаючи з наступного дня після їх отримання.

67. Разом з тим, прокурор у позові просив стягнути інфляційні втрати та 3% річних, визначивши початком нарахування більш пізній період, ніж момент отримання відповідачем коштів, а саме починаючи з 27.06.2022 (після спливу 7 денного строку з моменту звернення Військової частини з вимогою про повернення ПДВ - 20.06.2022).

68. Враховуючи те, що згідно з ч.2 ст.237 ГПК при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції такі вимоги задовольнив повністю.

69. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі підлягає застосуванню саме третій підхід (див. п.61 цієї постанови), який також застосувала Велика Палата Верховного Суду у справі №910/3831/22 при вирішенні спору по суті.

70. Так, у справі №910/3831/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3 570 893,00 грн, а саме: 2 357 423,49 грн інфляційних втрат і 1 213 469,51 грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєчасно не повернув позивачу безпідставно отримані від нього кошти у розмірі 18 454 848,76 грн (що встановлено судовими рішеннями у справі №910/17567/19), протиправно користувався ними з 26.02.2019 по 07.05.2021, тому саме за цей період позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.

71. Зі справи №910/3831/22 вбачається, що суд апеляційної інстанції у справі №910/17567/19 (щодо стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК) дійшов висновку, що нарахування плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу від 25.07.2017 №1707000361.

72. Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/3831/22 погодилася з висновками та залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, які вказали, що обов`язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 18 454 848,76 грн, настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який ці кошти були перераховані, тобто 25.02.2019. Тому відповідач після отримання зазначених коштів був зобов`язаний повернути їх одразу, тобто прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів та неправомірного їх використання розпочалося з наступного дня, а саме з 26.02.2019.

73. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

74. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20).

75. Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

76. Сторони не оспорюють необхідність застосування нульової ставки податку до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Державної прикордонної служби, що визначено приписами пп."г" пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178.

77. Відповідач як одна із сторін зобов`язання набув кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими Договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.

78. Зі встановлених обставин справи вбачається, що ТОВ "Біоеталон" надало суду податкові накладні №4 від 25.03.2022, №5 від 29.03.2022, №27 від 15.03.2022, №31 від 17.03.2022, №32 від 17.03.2022, №35 від 23.03.2022, №72 від 08.04.2022, №89 від 29.04.2022, №90 від 29.04.2022; всі зазначені податкові накладні були отримані та доставлені до Державної податкової служби 18.07.2022; у зазначених накладних вказано про застосування платником податку 0% ставки ПДВ.

79. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент укладення Договору у відповідача не існувало підстав для отримання від позивача сум ПДВ та саме з моменту отримання таких коштів у відповідача виник обов`язок їх повернути.

79. Верховний Суд також погоджується з доводами прокурора, що викладене підтверджується справами №916/2478/20 та №910/59/22, де позовні вимоги про визнання договорів частково недійсними не заявлялися взагалі, незважаючи на що, Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 04.05.2023 у справі №910/59/22 погодився з висновками про відсутність правових підстав для набуття майна (коштів) та, як наслідок, із обґрунтованістю вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів (ПДВ).

Щодо додаткової постанови

80. Прокурор зазначає, що оскільки додаткова постанова від 29.04.2024 ухвалена на підставі та ув`язку із ухваленням постанови від 23.04.2024, то у разі скасування останньої підлягає скасуванню і додаткова постанова про розподіл судових витрат.

81. Верховний Суд погоджується із цими доводами та зазначає, що оскільки суд касаційної інстанції дійшов до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції щодо вирішення питання про стягнення 183 907,05 грн, у зв`язку із чим (частковою зміною рішення суду першої інстанції) останній здійснював перерозподіл судового збору у додатковій постанові, то таке додаткове судове рішення також підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

83. Згідно із ч.1 ст.312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

84. З урахуванням викладених вище мотивів, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідних частинах.

Судові витрати

85. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподілені судом першої інстанції, рішення якого за результатами касаційного перегляду залишено у силі, а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, які поніс відповідач, залишаються за ним.

86. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, які підлягали сплаті за її подання у розмірі 5 517,21 грн (183 907,05 грн (оспорювана сума) х 1,5% х 200%), покладаються на відповідача та підлягають стягненню з останнього на користь Офісу Генерального прокурора.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №916/2914/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 146 548,73 грн та 3% річних у розмірі 37 358,32 грн скасувати.

3. Залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №916/2914/23 в цій частині.

4. Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №916/2914/23 скасувати.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон"</a> (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 1, оф. 8, код ЄДРПОУ 38396868) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) 5 517 (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 21 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді Н. Губенко

І. Кондратова