Постанова

від 07.08.2024 по справі 212/2637/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3659/24 Справа № 212/2637/23 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/2637/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Комфорт», Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 ,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року,

встановив:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житлом, зняття з реєстрації колишнього члена сім`ї, який ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року залишено без розгляду.

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Комфорт», Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що 19 травня 2010 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було прийнято рішення № 208/2 «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна» та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7328/34 від 07 червня 2010 року, тип об`єкта: квартира в житловому кооперативі «Комфорт» за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки право власності на спірну квартиру мало бути зареєстроване на повнолітніх осіб у рівних частинах, тобто 1/2 на ОСОБА_2 та 1/2 на ОСОБА_5 , оскільки станом на момент видачі свідоцтва на право власності ОСОБА_3 була неповнолітньою.

Також зазначає, що з метою отримання свідоцтва про право власності на житло, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вступила у злочинну змову з бухгалтером ЖБК «Комфорт» ОСОБА_6 , за що обидві були звільнені від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, що встановлено відповідними ухвалами суду по кримінальних справах № 212/4569/13-к, та № 212/4671/13-к, а завідомо неправдиві довідки про склад сім`ї робилися виключно з метою одноосібного здобуття права власності на спірну квартиру.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року (справа №212/1805-15-ц) рішення № 208/2 від 19 травня 2010 року «Про видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна» видане Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області скасовано та скасоване видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС № 732834 від 07 червня 2010 року.

Вказаною постановою суду також встановлено, що ОСОБА_2 , використавши підроблену довідку про склад сім`ї, незаконно оформила право власності на спірну квартиру, відповідно до рішення № 208/2 від 19 травня 2010 року «Про видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна» виданого Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, лише на себе. При цьому, апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 разом із членами своєї сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була прийнята до членів кооперативу ЖК «Комфорт» після родинного обміну квартирами з ОСОБА_7 .

Оскільки ОСОБА_7 не зареєстрував своєчасно своє право власності на спірну квартиру в законному порядку, як член кооперативу, а відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 разом із членами свої сім`ї заселилась у спірну квартиру після обміну, вони мали б право в подальшому приватизувати цю квартиру в рівних частинах на всіх повнолітніх членів сім`ї, тобто позивачу ОСОБА_1 і ОСОБА_8 мало належати по 1/2 частині спірної квартири, оскільки їх донька ОСОБА_3 на момент вселення була неповнолітньою.

На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати за ним право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути понесені судові витрати солідарно з відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що, відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №755/12930/17, пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску, квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Крім того вказують, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року (справа № 212/1805-15-ц) , яка набрала законної сила, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є членами кооперативу.

Також, посилаються на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не звертався до відповідачів з приводу порушеного права та не довів порушення відповідачами його прав, оскільки чинне законодавство не забороняє позивачу за зустрічним позовом звернуться безпосередньо до суду за захистом своїх прав, при цьому зауважують, що спір між сторонами ведеться вже більше ніж 10 років.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують проти її задоволення та вважають за необхідне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 травня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, що видане 22 травня 1992 року відділом РАЦС Саксаганського району міста Кривого Рогу, актовий запис № 342. (том 1 а.с.200)

11 жовтня 1991 року ОСОБА_7 уклав шлюб з матір`ю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 11 жовтня 1991 року Саксаганським відділом РАЦС міста Кривого Рогу, актовий запис № 1041, та свідоцтвом про народження від 06 березня 1972 року, виданим Дзержинським районним бюро РАЦС міста Кривий Ріг, актовий запис № 579 (том 1 а.с.199).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що видане 09 листопада 2022 року Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, актовий запис № 335. (том1 а.с.16)

05 грудня 1997 року Бюро обміну жилої площі Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів видано ордер № 12782 на жиле приміщення на ім`я ОСОБА_2 та членам її сім`ї: чоловіку ОСОБА_1 та доньці ОСОБА_3 на право заняття житлового приміщення площею 38,42 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с.9)

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03 квітня 2023 року, виданої ЖК «Комфорт», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 1 а.с.12)

На підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна» № 208/2 від 19 травня 2010 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 червня 2010 року САС № 732834 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності. (том 1 а.с.10,11)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, яка набрала законної сили, скасовано рішення № 208/2 від 19 травня 2010 року «Про видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна» видане Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а також скасовано видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 07 червня 2010 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с.29-32)

Під час розгляду зазначеної справи судами було встановлено, що у 1997 році, між сім`ями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було досягнуто домовленості про родинний обмін, про що складено заяви на обмін. Обмін здійснено Бюро обміну житлової площі Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів 21 жовтня 1997 року. У зв`язку з чим 05 грудня 1997 року вони отримали обміні ордери на житлові квартири, а саме ОСОБА_7 з сім`єю з 3-х осіб на квартиру АДРЕСА_2 (ордер № 12781), а ОСОБА_2 з сім`єю з 3-х осіб на квартиру АДРЕСА_3 (ордер № 12782).

У вказаному судовому рішенні також встановлено, що в період обміну квартирами ОСОБА_7 написав заяву, про те, що він вибуває з членів кооперативуЖК«Комфорт» і ОСОБА_2 була прийнята до членів кооперативу разом з членами своєї сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Оскільки вибувший член кооперативу ОСОБА_7 не передавав паєнакопичення, так як вартість паю було перераховано підприємством Комбінат «Криворіжсталь» на розрахунковий рахунок кооперативу, та ОСОБА_2 не вносилась різниця паєнакопичення на рахунки кооперативу, відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_2 не набула права власності на спірну квартиру, одноособово.

Крім того, постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року встановлено, що 29 січня 1997 року виконкомом Дзержинської райради м. Кривого Рогу видано ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_7 на сім`ю з 3-х чоловік уЖК«Комфорт» на підставі рішення Дзержинського РВК № 17 від 15 січня 1997 року.

Також встановлено, що оскільки вартість паю за квартиру виплачено державним підприємством комбінатом «Криворіжсталь» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок кооперативу відповідної суми, спірна квартира отримана ОСОБА_7 та його 3-ма членами сім`ї - безкоштовно, яка в подальшому за його волевиявленням та відповідно до Закону України «Про власність», Закону України «Про кооперацію», могла бути зареєстрована за ОСОБА_7 та його 3-ма членами сім`ї, як приватна власність. ОСОБА_7 та інші члени його сім`ї своїм правом не скористались та не зареєстрували своє право власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 у встановленому законом порядку, натомість здійснили родинний обмін з сім`єю ОСОБА_2 та її членами сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та переїхали разом до квартири комунальної форми власності, яку в подальшому мали б право приватизувати.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , вважаючи себе таким, що був прийнятий до членів кооперативу як член сім`ї ОСОБА_2 , зареєстрований у квартирі з моменту обміну, посилався на те, що він має право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , яка є спільним майном подружжя, набутим під час шлюбу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що жоден з членів родини, які зареєстровані у кооперативній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , після скасування апеляційним судом права власності ОСОБА_2 на цю квартиру, не звертався до відповідного органу або суб`єкту, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав власності з метою проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру із дотриманням процедури, визначеної розділом IV Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі з виділенням відповідних часток членів сім`ї учасника кооперативу, тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог позивача.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Член житлово-будівельного кооперативу вважається таким, що викупив квартиру та набув право власності на моменту, коли він повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування.

Відповідно ст. 10, 19-1 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Згідно ст.15 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року, який діяв на час обміну та вселення родини ОСОБА_12 до кооперативної квартири, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Статтею 149 ЖК України визначено, що права і обов`язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім`ї, умови користування і підстави припинення користування жилимиприміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Відповідно п. 40. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженогопостановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186при обміні жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду на жиле приміщення в будинку житлово-будівельногокооперативу особа, яка вступає до кооперативу у зв`язку з обміном, зобов`язана внести на рахунок кооперативу в установі банку пайовий внесок не менший, ніж розмір паєнагромадження члена кооперативу, який вибув.

Якщо особа, яка вступає до кооперативу у зв`язку з обміном, є з членом кооперативу близьким родичем (батьки, діти, дід, бабка, рідні брати і сестри), вона звільняється від внесення зазначеного пайового внеску за умови передачі їй паєнагромадження вибулим членом кооперативу.

При обміні жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу на інше жиле приміщення в будинку цього або іншого кооперативу провадиться зарахування рівних сум паєнагромаджень. Різниця у паєнагромадженнях має бути відповідно внесена новоприйнятим членом кооперативу і одержана вибулим з кооперативу.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18 вересня 1987 року практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» визначено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України , ст.15 Закону «Про власність», п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім`ю враховуючи таке:а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов`язаний повернути кредитору.

Пунктом 6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18 вересня 1987 року практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» визначено, що відповідно до п.1 ст.17 Закону «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

На сьогоднішній день процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Пункт 80 зазначеного Порядку визначає особливості державної реєстрації права власності на квартиру, розміщену в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу.

З постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, яка набрала законної сили 08 грудня 2020 року, вбачається, що 29 січня 1997 року виконкомом Дзержинської райради м. Кривого Рогу видано ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 на сім`ю з 3-х чоловік уЖК«Комфорт» на підставі рішення Дзержинського РВК № 17 від 15 січня 1997 року.

У 1997 році, між сім`ями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було досягнуто домовленості про родинний обмін, про що складено заяви на обмін. Обмін здійснено Бюро обміну житлової площі Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів 21 жовтня 1997 року. У зв`язку з чим 05 грудня 1997 року вони отримали обміні ордери на житлові квартири, а саме ОСОБА_7 з сім`єю з 3-х осіб на квартиру АДРЕСА_2 (ордер № 12781), а ОСОБА_2 з сім`єю з 3-х осіб на квартиру АДРЕСА_3 (ордер № 12782), що відповідає вимогам ст.15 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року, який діяв на час обміну та вселення родини ОСОБА_12 до кооперативної квартири.

Також вказаною постановою встановлено, що оскільки вартість паю за квартиру виплачено державним підприємством комбінатом «Криворіжсталь», шляхом перерахування на розрахунковий рахунок кооперативу відповідної суми, спірна квартира отримана ОСОБА_7 та його 3-ма членами сім`ї - безкоштовно, яка в подальшому за його волевиявленням та відповідно до Закону України «Про власність», Закону України «Про кооперацію», могла бути зареєстрована за ОСОБА_7 та його 3-ма членами сім`ї, як приватна власність.

Разом з тим, ОСОБА_7 та інші члени його сім`ї своїм правом на приватизацію вказаної квартири АДРЕСА_3 у встановленому законом порядку не скористались, натомість здійснили родинний обмін з сім`єю ОСОБА_2 та її членами сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та переїхали разом до квартири комунальної форми власності, яку в подальшому мали б право приватизувати.

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_7 та інші члени його сім`ї набули право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 , однак таким правом не скористувались, здійснили обмін квартир, внаслідок якого право користування, та як наслідок, право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 перейшло до сім`ї ОСОБА_2 , яка складалась із її членів сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів даної справи слідує, що відповідачка ОСОБА_2 не визнає права ОСОБА_1 на частку спірної квартири АДРЕСА_3 , тому висновок суду першої інстанції про те, що сторони у справі не звертались до відповідного органу або суб`єкту, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав власності з метою проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру із дотриманням процедури, визначеної розділом IV Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі з виділенням відповідних часток членів сім`ї учасника кооперативу, є помилковим, оскільки наявність даного спору свідчить про те, що з боку відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 чиняться перешкоди у здійсненні його права на оформлення права власності належної йому частини спірної квартири, в той час як кожен з членів родини, які зареєстровані у спірній кооперативній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , має право на державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, задля можливості реєстрації права власності на квартиру у кооперативному будинку особа повинна вчинити наступні дії, зокрема звернутися до голови кооперативу, в якому розташована його квартира із заявою про видачу довідки, в якій обов`язково повинно бути зазначено дві обставини: членство у цьому кооперативі та повна виплата членом кооперативу вартості свого паю; звернутися до органів технічної інвентаризації (це може бути, як відповідне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», так і будь-яка особа, яка має відповідне свідоцтво) із замовленням на проведення технічної інвентаризації квартири та виготовлення відповідного технічного паспорту; одержану довідку та технічний паспорт на квартиру разом зі своїм паспортом та карткою платника податків (т.з. «ідентифікаційний код») подати або державному реєстратору через систему Центрів надання адміністративних послуг, або нотаріусу особисто.

В даному випадку, у зв`язку з наявністю спору між сторонами, зокрема заперечення відповідачем ОСОБА_2 права позивача ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі, останній позбавлений можливості надати відповідним органам документи, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності, тому на переконання колегії суддів в даному випадку наявне порушення прав позивача, яке підлягає судовому захисту.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За підсумком досліджених та встановлених судом обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виконкомом Дзержинської райради м. Кривого Рогу видано ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_7 на сім`ю з 3-х чоловік уЖК«Комфорт» на підставі рішення Дзержинського РВК № 17 від 15 січня 1997 року.

Вартість паю за квартиру виплачено державним підприємством комбінатом «Криворіжсталь», шляхом перерахування на розрахунковий рахунок кооперативу відповідної суми, спірна квартира отримана ОСОБА_7 та його 3-ма членами сім`ї - безкоштовно, яка в подальшому за його волевиявленням та відповідно до Закону України «Про власність», Закону України «Про кооперацію», могла бути зареєстрована за ОСОБА_7 та його 3-ма членами сім`ї, як приватна власність.

У 1997 році, між сім`ями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було досягнуто домовленості про родинний обмін, про що складено заяви на обмін. Обмін здійснено Бюро обміну житлової площі Виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів 21 жовтня 1997 року. У зв`язку з чим 05 грудня 1997 року вони отримали обміні ордери на житлові квартири, а саме ОСОБА_7 з сім`єю з 3-х осіб на квартиру АДРЕСА_2 (ордер № 12781), а ОСОБА_2 з сім`єю з 3-х осіб на квартиру АДРЕСА_3 (ордер № 12782), що відповідає вимогам ст.15 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року, який діяв на час обміну та вселення родини ОСОБА_12 до кооперативної квартири.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 та інші члени його сім`ї набули право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 , однак таким правом не скористались, здійснили обмін квартир, внаслідок якого право користування, та як наслідок, право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 перейшло до сім`ї ОСОБА_2 , яка складалась із її членів сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В даному випадку, у зв`язку з наявністю спору між сторонами, зокрема заперечення відповідачем ОСОБА_2 права позивача ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі, останній позбавлений можливості надати відповідним органам документи, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності.

На підставі наведеного вище колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що права позивача ОСОБА_1 не порушені, так як він не звертався до відповідачів - Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Комфорт» та Виконавчого комітету Криворізької міської ради з жодними вимогами з приводу оформлення своїх прав на спірну квартиру, оскільки у зв`язку з невизнанням відповідачем ОСОБА_2 права позивача ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі, останній позбавлений можливості надати відповідним органам документи, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності, тому на переконання колегії суддів в даному випадку наявне порушення прав позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності по 1/3 частки за кожним квартири АДРЕСА_3 .

При цьому заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки у зв`язку з обміном житловим приміщеннями, право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 перейшло до сім`ї ОСОБА_2 , яка складалась із її членів сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому саме за кожним із них має бути визнано право власності на 1/3 частку спірної квартири.

Відповідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача та визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності по 1/3 частки за кожним квартири АДРЕСА_3 . В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 367,374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Комфорт», Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності по 1/3 частки за кожним квартири АДРЕСА_3 .

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 12 серпня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста