Постанова

від 01.08.2024 по справі 607/2836/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/2836/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/659/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Сович Н.А.

та представника позивача - адвоката

Мельника Ю.О.,

представника відповідача - адвоката

Новосядло В.Р. і представника третьої особи

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/2836/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Юрій Олександрович на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року, ухвалені суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2023 року адвокат Мельник Юрій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року. У шлюбі в них народилася одна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2019 року, яка фактично проживає разом із своєю матір`ю. Зазначає, що відповідач створює позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, обмежує можливість бачитися та турбуватися про сина, повідомляє неправдиві відомості дитині про особу позивача, чим спотворює відношення до останнього.

Враховуючи викладене, просив суд зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити для нього способи участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , а саме:

-перебування позивача з сином без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 11.00 години кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 18.00 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

-надати позивачу можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня в день народження дитини (23 січня) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

-надати позивачу можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня у день народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_8), у дні релігійних та офіційних свят за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг чи відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

-надати позивачу можливість щорічно разом з сином проводити спільний відпочинок тривалістю 15 днів поспіль в літній період, без присутності матері, з попередній наданням відомостей матері про місце перебування батька і дитини;

-надати позивачу можливість вільного спілкування з сином за допомогою засобів мобільного, телефонного зв`язку та іншого способу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування;

-деталі зустрічей попередньо узгоджувати між позивачем та відповідачкою за допомогою засобів зв`язку з врахуванням стану здоровя дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 (адреса реєстрації проживання АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання АДРЕСА_2 ) не чинити перешкод ОСОБА_2 (адреса реєстрації проживання АДРЕСА_1 ; потенційно можлива адреса фактичного проживання АДРЕСА_3 ) щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином, до повернення останнього в Україну:

-у спосіб необмеженого особистого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу інтернет за допомогою месенджерів Skype, Viber, Telegram, WhatsApp та інших, з урахуванням режиму дня дитини та за бажанням дитини.

-деталі організації спілкування попередньо узгоджувати між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою засобів зв`язку з урахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди спілкуванню.

Стягнуто з ОСОБА_3 1073, 60 гривень судового збору на користь ОСОБА_2 .

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник Ю.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2024 у справі №607/2836/23 та ухвалити нове рішення, яким визначити наступні способи участі ОСОБА_2 , у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- перебування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері - ОСОБА_3 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 11:00 години кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 18:00 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця;повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня в день народження дитини (23 січня) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 (трьох) годин протягом дня у день народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_8), у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України, День Конституції України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити спільний відпочинок тривалістю 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в літній період, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_3 про місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком;

- надати ОСОБА_2 можливість вільно спілкуватися з сином за допомогою засобами мобільного, телефонного та іншого способу зв`язку (viber, skype, тощо), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування;

- деталі зустрічей попередньо узгоджувати між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою засобів зв`язку з врахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам.

Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано наявності у нього перешкод у спілкуванні з сином, які створюються відповідачкою. Враховуючи те, що ОСОБА_3 з сином виїхали до Республіки Польща позивач більше двох років не може ні побачитися, ні поспілкуватися із своїм сином. Відповідач чинить перешкоди, чим обмежує його права і не дає можливості виконувати його обов`язки щодо виховання дитини. Звертає увагу, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвитку дитини.

Більш того, позивач, який є батьком дитини, піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.

В той же час, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Крім того, судом не встановлено місце проживання відповідачки, а лише в рішенні зазначено адресу фактичного місця проживання ( АДРЕСА_2 ), попри те, що відповідач не надала жодних підтверджуючих документів того, що на даний час вона проживає та зареєстрована в Республіці Польща, в м. Кельце за даною адресою, яка може бути вигаданою відповідачем чи її представником. У зв`язку із чим у майбутньому в позивача виникатимуть проблеми із відвідуванням дитини для виконання рішення, який встановив суд.

Також, зазначає, що судом, не визначено конкретні дні та години, коли батько зможе спілкуватись із дитиною, не встановлено графіку спілкування у святкові дні та не визначено графіку побачень із дитиною, а лише формально встановлено графік.

Проте Рішенням виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради від 12.01.2024 року №1 затверджено Висновок органу опіки та піклування у даній справі, який є обов`язковий до виконання та визначено порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак суд не взяв його до уваги.

Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було порушено строк на проведення підготовчого засідання, оскільки 16.02.2023 було відкрито провадження у даній цивільній справі. Станом на 12.10.2023 підготовче провадження не було завершено, строк не був продовжений. В подальшому підготовче засідання було завершено лише 26.04.2024. Зокрема, у підготовчому провадженні суддя відкрито ігнорував всі заяви та клопотання представника позивача з процесуальних питань, намагався самостійно з`ясувати обставини, які не стосуються предмету спору, а саме: питання щодо місця перебування позивача, визнавши його явку обов`язковою, знаючи, що останній перебуває у Королівстві Великобританії і не може прибути у судове засідання через те, що на даний час тимчасово перебуває закордоном. Даний факт перебування позивача закордоном підтверджений і визнаний як відповідачем, так і позивачем.

При цьому, суд не звернув увагу, що відповідач взагалі не надавала конкретного місця проживання.

Також, заявник, вказує на те, що судом першої інстанції в порушення строків передбачених ЦПК України розглянуто клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, так як дане клопотання щодо забезпечення проведення судових засідань, які будуть відбуватись після 31.05.2023 року, в режимі відеоконференції було подане 25.05.2023, але дане клопотання було розглянуто та задоволено лише 11 вересня 2023 року, про розгляд даного клопотання та його задоволення представника позивача повідомлено не було. Окрім того, судом не було розглянуто заяву про забезпечення доказів від 25.05.2023, в якій заявник просив здійснити заходи забезпечення доказів шляхом виклику та допиту свідка ОСОБА_6 .

Вказані факти, на думку представника позивача, свідчать про ймовірну заінтересованість та упередженість судді на користь відповідача, а тому викликають сумніви у позивача у його неупередженості, що є підставами для відводу згідно п.5 ст.1 ст. 36 ЦПК України.

В апеляційній скарзі на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від від 16 травня 2024 року про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Новосядло В.Р. про стягнення витрат на правову допомогу, представник ОСОБА_2 адвокат Мельник Ю.О. просить її змінити виклавши мотивувальну частину в новій редакції із урахуванням доводів зазначених у апеляційній скарзі.

Вважає дану ухвалу суду від 16.05.2024 незаконною та необґрунтованою такою, що прийнята за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, за невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду від 16.05.2024 підлягає скасуванню.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Новосядло В.Р. до Тернопільського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Вказує, що висновки в апеляційних скаргах представника позивача щодо затягування підготовчих засідань, щодо безпідставного відводу судді Братасюку В.М., щодо нерозглянутих його клопотань - не відповідають дійсним обставинам справи, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та суперечать в першу чергу інтересам самої дитини.

Звертає увагу суду щодо підготовчих засідань, які були відкладенні з можливістю надати адвокату Мельнику Ю.О. та його довірителю, позивачу, документи щодо підтвердження статусу перебування відповідача закордоном (чи копію закордонного паспорта, чи іншого документа, який би підтверджував де перебуває особисто позивач, де проживає, чи де працює, адреса тимчасового його проживання, документи на підставі, яких позивач перетнув державний кордон) та/або інші факти, які б підтверджували легальність перебування позивача закордоном), з метою, як належного контролю виконання рішення судом, так і з`ясування обставин, які б при зустрічі позивача з дитиною не створювали небезпеку для життя та здоров`я дитини, не порушували інтереси самої дитини.

Однак, позивач жодного доказу свого місця перебування не надав, а лише повторно та голослівно стверджував про перебування та працевлаштування позивача у Королівстві Великобританія та неможливістю у зв`язку із війною прибути в Україну і те, що який статус і де перебуває позивач закордоном є неважливо при розгляді даної справи за наявності реєстрації позивача в Україні.

Навпаки, щоразу суд йшов на уступки та надавав представнику позивача представити будь-які документи перебування його довірителя закордоном.

З боку відповідачки суду відразу були надані документи, які підтверджували легальний статус перебування відповідачки з дитиною у республіці Польща, надані усі легалізовані з перекладом документи та представлений песель (PESEL).

Судом з`ясовано, що Відповідачка з березня 2022 року проживає за межами України в республіці Польща в м. Кельце з офомленням Powszechny Elektroniczny System Ewidencji Ludnoњci (PESEL) - універсальної електронної системи реєстрації населення, що надає право отримувати соціальні виплати, користуватися державними медичними послугами, офіційно працювати та навчатися. В цьому ж місті проживає з відповідачкою дитина сторін спору, й відвідує дитячий садок.

Під час чергового підготовчого засідання за клопотанням представника відповідачки про особисту явку Позивача (за відсутності підтверджуючих документів перебування Позивача закордоном) ніхто явки не забезпечив, однак позивач надав пояснення в режимі відеоконференцзв`язку, вказавши, що в грудні 2021 року він виїхав за межі України в Королівство Великобританія, де проживає у друзів. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, останній загубив, з його слів - десь півроку тому, й з заявою про видачу нового паспорта не звертався. В подальших судових засіданнях позивач не бажав брати участі та на зв`язок не виходив.

Також, зазначає, що судом надана можливість спілкуватись батьку в необмежений час із дитиною, однак обмежив у побаченнях з дитиною, у зв`язку із невідомим місцем перебуванням позивача закордоном, різними часовими межами, тимчасового, однак легального, на відміну від позивача, перебуванням відповідачки із дитиною закордоном, у зв`язку із війною в Україні, неможливістю належного виконання такого рішення суду в майбутньому та належного контролю суду, виходячи з найкращих інтересів дитини, а насамперед її безпеки, оскільки позивача позбавлений безперешкодно пересуватись кордонами країни власного перебування.

Звертають увагу суду, що незважаючи на рух та обставини справи, 07.05.2024 на уточнення головуючого судді, представник позивача в черговий раз повідомив, що побачення мають відбуватися за місцем реєстрації проживання позивача в АДРЕСА_4), що передбачає повернення дитини в Україну, що є неприпустимим з огляду на стан війни та наявність у відповідачки та дитини статусу тимчасового захисту в країні ЄС.

Відтак, оцінюючи викладені позовні вимоги та враховуючи дійсні обставини справи, (часові межі, відсутність безперешкодного пересування батька у країні свого перебування, відсутність його робочого графіка та/або місця проживання), щодо яких представник Позивача не розуміє та не знаходить ефективних способів захисту свого довірителя, судом першої інстанції з урахуванням найкращих інтересів дитини були встановлені способи участі батька у вихованні, з метою в майбутньому здійснення контролю щодо належного виконання рішення суду.

Ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 16.05.2024 про відмову у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Новосядло Вікторії Романівни, щодо стягнення витрат на правову допомогу - жодним чином не порушує прав, свобод та/або інтересів позивача. А, тому апеляційна скарга на таку Ухвалу є безпідставною та задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Мельник Ю.О. апеляційні скарги підтримав, зіславшись на доводи викладені в них.

Представник відповідача - адвокат Новосядло В.Р. у судовому засіданні заперечила щодо апеляційних скарг, вважаючи їх безпідставними, а рішення та ухвала суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради Руцька І.Б. в судовому засіданні апеляційну скаргу визнала частково і підтримала наданий висновок органу опіки і піклування.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року підлягає до задоволення частково, а апеляційна скарга на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року не підлягає до задоволення, виходячи із такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено такі обставини.

05 жовтня 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року.

В даному шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2019 року, виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про що зроблено актовий запис за №2.

За спільною згодою батьків, дитина залишилася проживати з мамою.

Тривалий час, до розлучення і після нього, подружжя проживало за окремими адресами у м. Тернополі, а їх син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав, як з батьком, так і матір?ю.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають зареєстроване місце проживання в с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до довідки від 08.01.2024 року №4 та характеристики від 08.01.2024року №2, виданих Настасівським старостинським округом Великоберезовицької селищної ради гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою не проживають з березня 2022 року.

За час проживання у селі Настасів, ОСОБА_3 приймала участь у громадському житті села, дружелюбна та ввічлива. Відповідно до характеристики наданої Настасівськимстаростинським округом Великоберезовицької селищної ради від 08.01.2024 року №1.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Виховувався у сім?ї, де зберігаються дружелюбні відносини і сімейні традиції. Спокійний, вихований, дисциплінований, приймав участь у громадському житті села.

З липня 2019 року позивач із дружиною та сином разом не проживають. Зі слів ОСОБА_2 , останній раз спілкувався із сином 28 грудня 2022 року, після чого мати обмежила контакт між ними.

Також судом встановлено, що відповідачка з березня 2022 року і на час розгляду справи разом з неповнолітнім сином тимчасово перебувають за межами України в республіці Польща в м. Кельце з офомленням Powszechny Elektroniczny System Ewidencji Ludnoњci (PESEL) - універсальної електронної системи реєстрації населення, що надає право отримувати соціальні виплати, користуватися державними медичними послугами, офіційно працювати та навчатися. Відповідно до довідки про відвідування дитячого садочку від 03 березня 2023 року, вбачається, що дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує Приватний Науковий Інтеграційний Дитячий садок "Mini College", за адресою: вул.Клонова 67, в Кельці.

Опитаний в підготовчому судовому засіданні 12.10.2023 року, в режимі відеоконференції, позивач ОСОБА_2 суду надав пояснення, що в грудні 2021 року він виїхав за межі України в Королівство Великобританія, де проживає у друзів в АДРЕСА_3 . Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, останній загубив, з його слів - десь півроку тому, й з заявою про видачу нового паспорта не звертався.

На ухвалу суду від 12.10.2023 року про витребування доказів, Державної прикордонною службою України надано інформацію, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перетнув державний кордон України.

Висновком органу опіки та піклування Великоберезовицької селищної ради про визначення способу участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради від 12 січня 2024 року №1 визначено такі способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

-через засоби мобільного,телефонного та іншого способу зв?язку: (Viber, WhatsApp), у середу, п?ятницю та неділю з 19:00 год. до 20:00 год., для налагодження контакту з дитиною. При зміні зазначених контактних номерів телефону ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) повідомляти ОСОБА_3 завчасно;

- ОСОБА_2 може зустрічатися з сином один - два рази в рік та забирати його на два тижні літніх канікул для спільного відпочинку(з попереднім проведенням спільного часу батька та сина протягом 1-2 днів у місті проживання дитини), враховуючи бажання дитини та за попередньою домовленістю між батьками щодо дати зустрічі;

-батько ОСОБА_2 може забирати сина у свій день народження, за його бажанням та за домовленістю з матір?ю ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_2 може спілкуватися з сином ОСОБА_8 засобами мобільного, телефонного та іншого способу зв?язку (Viber, WhatsApp) протягом години в день народження сина, у релігійні та офіційні свята (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця). ???

-Рекомендувати батькові ОСОБА_2 не порушувати графік спілкування та побачень, належним чином виконувати свої батьківські обов?язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати та матеріально утримувати сина. ??

-Рекомендувати матері ОСОБА_3 , поважати батьківські права ОСОБА_2 , не чинити перешкод у спілкуванні та зустрічах батька з дитиною ОСОБА_4 . При зміні адреси ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 )), країни проживання та зазначених контактних номерів телефону ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) повідомляти завчасно ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно між сторонами спору існує спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, котрий проживає з матір`ю за межами України в Республіці Польща АДРЕСА_2 , що за визначенням унеможливлює дотримання запропонованого ОСОБА_2 графіку побачень, оскільки неможливо встановити дійсне місце проживання позивача, котрий потенційно перебуваючи в Королівстві Великобританія, з його ж пояснень 12.10.2023 року не має закордонного паспорта, й не виробив закордонного паспорта станом на дату ухвалення рішення, а отже обмежений в пересуванні кордонами країни власного перебування.

Відтак суд відзначив, що запропонований позивачем графік (на уточнення головуючого представник позивача повідомив, що побачення мають відбуватися за місцем реєстрації проживання позивача - в АДРЕСА_4) передбачає повернення дитини в Україну, що є неприпустимим з огляду на стан війни та наявність у відповідачки та дитини статусу тимчасового захисту в країні ЄС.

Враховуючи встановлені обставини та інтереси дитини, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 (адреса реєстрації проживання АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання Республіка Польща АДРЕСА_2 ) не чинити перешкод ОСОБА_2 (адреса реєстрації проживання АДРЕСА_1 ; потенційно можлива адреса фактичного проживання АДРЕСА_3 ) щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , й встановлення наступного порядку участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином, до повернення останнього в Україну:

-у спосіб необмеженого особистого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу інтернет за допомогою месенджерів Skype, Viber, Telegram, WhatsApp та інших, з урахуванням режиму дня дитини та за бажанням дитини.

-деталі організації спілкування попередньо узгоджувати між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за допомогою засобів зв`язку з урахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди спілкуванню

Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, встановлений органом опіки та піклування спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина не був належним чином реалізований. Відповідачка чинить йому перешкоди, чим обмежує його права і не дає можливості виконувати його обов`язки щодо виховання дитини, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні сина.

Визначаючи спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для визначення графіку побачень батька з сином, котрий проживає з матір`ю за межами України в Республіці Польща у зв`язку з обставинами, які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, та наявність у відповідачки і дитини статусу тимчасового захисту в країні ЄС.

Разом з тим, на думку колегії суддів, встановлений судом першої інстанції спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 не дозволить повною мірою реалізувати позивачу свої права та обов`язки для належного виховання свого малолітнього сина та позбавить права на особисте спілкування з дитиною для її повного і гармонійного розвитку.

Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

Правосуддя у справах про контакт одного з батьків з дитиною супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність вирішення спору у цій категорії справ є часто нетривалою, потребує відповідної корекції з урахуванням обставин, які змінюються.

У постанові від 27 квітня 2022 року (справа №243/4812/20) Верховний Суд наголошує на тому, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд першочергово має враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 , у зв`язку з обставинами, які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, в березні 2022 року виїхали до Республіки Польща на тимчасове проживання. Зазначені обставини були підтверджені органом опіки та піклування та визнаються сторонами у справі.

Колегія суддів зауважує, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися, як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а також застосувати спосіб захисту порушеного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Колегія суддів вважає, що суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не визначив той порядок участі батька у вихованні малолітньої дитини, який б достатнім чином відповідав реальним обставинам справи, які склались на момент вирішення справи і в повному обсязі надав можливість позивачу не тільки спілкуватися з дитиною по телефону, а й бачитись за місцем проживання дитини хоча б у день народження дитини, позивача, у дні релігійних та офіційних свят, а також проводити спільний відпочинок в літній період.

Тому з метою забезпечення реалізації прав позивача на участь у вихованні та розвитку, а також спілкування з малолітньою дитиною, беручи до уваги необхідність збереження родинних відносин та емоційного зв`язку між батьком та сином, керуючись якнайкращими інтересами дитини, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в частині визнання способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доповнивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції абзацами такого змісту:

- надати позивачу можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня в день народження дитини (23 січня) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати позивачу можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня у день народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_8), у дні релігійних та офіційних свят за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг чи відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити спільний відпочинок тривалістю 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в літній період, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_3 про місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.

Щодо доводів заявника щодо наявності підстав для задоволення позову в частині можливості відвідування дитиною місця проживання батька з 11.00 години кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 18.00 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця, колегія суддів зауважує те, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем та його представником не доведено дійсного місце проживання позивача, який перебуває з грудня 2021 року за кордоном, в тому числі і у Королівстві Великобританія, а тому відсутні підстави для вирішення питання про встановлення графіку особистих побачень батька з дитиною за місцем його проживання.

Водночас, позивач та відповідачка не позбавлені можливості у разі зміни обставин на погодження порядку контакту батька з дитиною або на звернення до суду з відповідною заявою про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.

Щодо апеляційної скарги на ухвалу Тернопільського міськрайоного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Новосядло Вікторії Романівни про стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів, зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята у відповідності до ст.141 ЦПК України, а саме судом враховано, що позовні вимоги ОСОБА_2 , які пред`являлися до відповідача ОСОБА_3 , фактично задоволені у повному обсязі, тому заяву представника відповідача - адвоката Новосядло В.Р. про винесення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста психолога, суд залишив без задоволення.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що у договорі про надання правничої допомоги не було встановлено розміру гонорару, а також те, що ні в договорі, ані в акті не зазначено адвоката Новосядло В.Р., колегія суддів у даному випадку вважає формальними міркуваннями, які не впливають на результат вирішення заяви представника відповідача - адвоката Новосядло В.Р. про винесення додаткового рішення, оскільки судом відмовлено у задоволенні заяви відповідно до вимог ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Юрій Олександрович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року в частині визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити. Доповнити резолютивну частину рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року абзацами такого змісту:

- надати позивачу можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня в день народження дитини (23 січня) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати позивачу можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня у день народження позивача (ІНФОРМАЦІЯ_8), у дні релігійних та офіційних свят за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг чи відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити спільний відпочинок тривалістю 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в літній період, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_3 про місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.

В решті - рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року - залишити без задоволення.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 1611,09 гривень.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Юрій Олександрович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року в частині визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року абзацами такого змісту:

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше 3 годин протягом дня в день народження дитини (23 січня) з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше 3 годин протягом дня у день народження позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), у дні релігійних та офіційних свят за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг чи відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надати ОСОБА_2 можливість щорічно разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити спільний відпочинок тривалістю 15 (п`ятнадцять днів) поспіль в літній період, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_3 про місце перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.

В решті - рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Юрій Олександрович, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року - залишити без змін.

Cтягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 1611,09 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома