Постанова

від 08.08.2024 по справі 144/172/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 144/172/24

провадження № 51-1481 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника Національного Банку України ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Національного Банку України ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Національного Банку України на ухвалу слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про арешт майна.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року було задоволено клопотання представника ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» в особі директора ОСОБА_7 та накладено арешт на все майно, яке належне підприємству, а також зупинено торги щодо реалізації на електронних торгах ДП «Сетам» зазначеного майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник Національного Банку України (далі - НБУ) ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника НБУ, з огляду на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, закрито на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі представник НБУ ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог представник ОСОБА_6 вказує, що НБУ є іпотекодержателем усього майна, яке належить ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» (на яке накладено арешт слідчим суддею) та має легітимне очікування на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 10 травня 2022 року у справі № 902/83/19 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому з огляду на практику Верховного Суду та положення, передбачені ст. 24, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ст. 393 КПК України, НБУ є «іншою особою», прав та інтересів якої стосується ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно та має право на апеляційне оскарження такого рішення.

Крім того, представник ОСОБА_6 за обставин, детально викладених у його касаційній скарзі, фактично вказує про безпідставність ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що обтяження у виді арешту на предмет іпотеки створює перешкоди НБУ у реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із вищенаведеним рішенням господарського суду.

Від учасників провадження заперечень на касаційну скаргу представника НБУ ОСОБА_6 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні представник НБУ ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника НБУ підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Положеннями ч. 2 ст. 424 КПК України передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення кримінального процесуального закону, предметом касаційного перегляду в цьому провадженні може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, а тому колегія суддів позбавлена можливості перевіряти доводи касаційної скарги представника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді про арешт майна, яке є предметом іпотеки.

Частиною 1 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У своїй касаційній скарзі представник НБУ ОСОБА_8 , оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, стверджує, що суд, приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, істотно обмежив право НБУ на доступ до правосуддя, оскільки ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» стосується прав та інтересів апелянта.

Перевіривши матеріали провадження та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року було задоволено клопотання представника ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» в особі директора ОСОБА_7 та накладено арешт на все майно, яке належне підприємству, а також зупинено торги щодо реалізації на електронних торгах ДП «Сетам» зазначеного майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник Національного Банку України (далі - НБУ) ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника НБУ закрито у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що:

- з огляду на положення ч. 1 ст. 64-2, ч. 1 ст. 172, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України суб`єктом права на оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, з-поміж інших, може бути третя особа, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт;

- майно, щодо якого вирішується питання про арешт, має належати третій особі (юридичній або фізичній особа) на праві власності та відповідно власник такого майна може видати довіреність на представництво його інтересів при вирішенні питань, пов`язаних з арештом майна;

- НБУ не являється власником майна, на яке ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року накладено арешт, натомість власником вказаного майна є потерпілий -ПрАТ «Тростянецький м?ясокомбінат», що підтверджується матеріалами кримінального та судового провадження.

Таким чином, ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, дійшов висновку про необхідність закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, а саме у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.

Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України встановлено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

При цьому кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК України передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого, ще й треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Водночас відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 03 серпня 2021 року у справі № 161/3779/21 (провадження № 51-2163км21), від 16 грудня 2021 року у справі № 405/5792/21 (провадження № 51-4682км21) та від 12 жовтня 2023 року у справі № 757/29867/22-к (провадження № 51-1660км23), незалежно від використаної законодавчої техніки («третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт») право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення. При цьому за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді.

Як убачається з матеріалів провадження, представник НБУ ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою слідчого судді про арешт майна ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат», у своїй апеляційній скарзі, з-поміж іншого, вказував, що зазначене майно перебуває в іпотеці НБУ.

При цьому на підтвердження своїх доводів представник НБУ, посилаючись на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 травня 2022 року у справі № 902/83/18, зауважував, що зазначеним рішенням суду господарської юрисдикції було задоволено позов НБУ (іпотекодержатель) до ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» (іпотекодавець) та звернуто стягнення на предмет іпотеки усього майна, яке належить ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» (зокрема, і того, на яке ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року було накладено арешт).

Крім того, представник НБУ також долучив до своєї апеляційної скарги:

- належним чином завірену копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 червня 2022 року на підставі наказу Господарського суду Вінницької області № 902/83/18 від 10 червня 2022 року;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власновті на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна,

відповідно до яких обтяжувачем майна ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» є НБУ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що НБУ, будучи іпотекодержателем усього майна ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат» та маючи легітимне очікування на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 10 травня 2022 року у справі № 902/83/19 про звернення стягнення на предмет іпотеки такого майна, може бути тією особою, яка, з огляду на положення, передбачені ч. 2 ст. 24, ч. 7 ст. 173, п. 9 ч. 1 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України та вищенаведену практику Верховного Суду, має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 23 січня 2024 року про арешт майна ПрАТ «Тростянецький м`ясокомбінат», оскільки таке рішення слідчого судді стосується інтересів НБУ.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, вищезазначеного не врахував та, як наслідок, дійшов передчасних висновків про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника НБУ ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що, з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, є підставою для скасування такого судового рішення.

За таких обставин та з огляду на те, що відповідно до положень, передбачених ст. 424 КПК України, доводи щодо незгоди з ухвалою слідчого судді не є предметом касаційного перегляду, то Верховний Суд вважає, що касаційна скарга представника НБУ ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого суду слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника Національного Банку України ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 березня 2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Національного Банку України на ухвалу слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про арешт майна - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3