Рішення

від 09.08.2024 по справі 280/5130/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2024 року Справа № 280/5130/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «КОЛОС» (70443, Запорізька область, Запорізький район, с. Лисогірка, вул. Центральна, 10a, код ЄДРПОУ 20472439)

до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «КОЛОС» (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.02.2024 № ПШ 010298 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач вказує на те, що підставою для прийняття спірної постанови стали висновки відповідача про порушення позивачем ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, в частині не оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Разом з тим, позивач зазначає, що не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення №340, оскільки перевозив належний йому вантаж для власних потреб. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач є належним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

У власності СФГ «КОЛОС» перебуває транспортний засіб марки КТС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 18.01.2024 № ТЕ-856381/1 вищевказаним належним позивачеві автомобілем здійснювалось перевезення вантажу - карбамід, 19,6 т (автомобільний перевізник - СФГ «КОЛОС»; замовник - СФГ «КОЛОС»; вантажовідправник - ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН»; вантажоодержувач - СФГ «КОЛОС») (додано до позову).

Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Дементієм О.О. 18.01.2024 о 10 год. 25 хв. по вул. Донецьке шосе у м. Запоріжжя було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки КТС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить СФГ «КОЛОС» та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 008965.

У вказаному акті зазначено виявлені під час перевірки порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних т/з, затвердженого МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3 Інструкції з використання тахографів, затвердженої МТЗУ № 385 від 24.06.2010, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа, оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальна контрольна книжка водія.

Справа розглядалась 13.02.2024 о 10 годині у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова 8, за участю представника позивача адвоката Муслімової Є.М.

За результатами розгляду справи 13.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.02.2024 № ПШ 010298, якою постановлено стягнути з СФГ «КОЛОС» адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазнає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344-III), Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.20 ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 7 ст.6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з частинами 14, 17 ст.6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

В силу ст. 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт при перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена «Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до п. 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 цього Порядку.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити про те, що до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Відповідно до положень ст.49 Закону №2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 затверджено «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила №363).

Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України №340 від 07.06.2010р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010р., затверджено «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку» (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, нормами Положення №340 визначено, що тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 3.5. Інструкції №385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

За приписам п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф, а також мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. При цьому перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів необхідно проводити кожні два роки.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач транспортним засобом марки КТС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу, що не заперечується ним, при цьому маса цього транспортного засобу перевищує 3500кг, але під час перевірки транспортного засобу не надав відповідачу картку водія чи роздруківку даних роботи цифрового тахографа, що і стало підставою для прийняття посадовою особою відповідача оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України №2344-ІІІ в розмірі 17000 грн.

Зважаючи на те, що транспортний засіб позивача належить до вантажних, то в силу вимог пункту 6.1 Положення №340, останній в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у випадку технічної неможливості встановлення тахографу обов`язковим є використання індивідуальної контрольної книжки водія.

Відсутність необхідних документів (діючого протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу), визначеного положенням Закону №2344-ІІІ та Порядку №1567 на момент проведення рейдової перевірки, позивачем не заперечується.

Щодо доводів позивача, стосовного того, що він не є автомобільним перевізником, оскільки не надавав послуг з комерційного перевезення вантажів транспортними засобами, а лише здійснював перевезення вантажу, придбаного за власний рахунок та для власних потреб (тобто, в межах здійснення своєї господарської діяльності), суд вважає помилковим таке твердження позивача, оскільки законодавством не встановлено порядку набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно у випадках надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до п. 1.3, 7.1. Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку №1567.

Згідно до п. 1.5 Положення №340 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами.

З огляду на вищезазначене, автомобільним перевізником визнається, в тому числі юридична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами для власних потреб.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Отже, Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб`єктів, що здійснюють перевезення, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи - водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку.

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не виділяє такої категорії перевезень вантажу, як перевезення вантажу для власних потреб юридичною особою, яка використовує найману працю водіїв, як і не передбачає надання якогось окремого, іншого, від визначеного Положенням №340, документа на підтвердження обліку часу роботи водія.

Суд звертає увагу, що перевезення вантажів для власних потреб може здійснюватися не лише на короткі відстані в межах одного міста, а й на відстані, що зумовлюють довготривале перебування водіїв за кермом, для прикладу, між різними областями країни, або у декілька місць.

Отже, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Суд також, звертає увагу на те, що приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.

Водночас, у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є альтернативним способом контролю водіїв, або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Таким чином, оскільки сам позивач стверджує, що здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а не надавав послуги з перевезення то відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення.

Отже, відсутність у водія під час здійснення перевезення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Стосовно посилань позивача на те, що на момент проведення перевірки посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті, діяла надзвичайна ситуація воєнного характеру, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією РФ проти України.

Пунктом 1.4. Положення № 340 визначено його поширення на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

У свою чергу, із системного аналізу положень пункту 1.4. Положення № 340 вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

За перевіркою матеріалів справи не вбачається, що позивач здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, також позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог пункту 6.3 Положення № 340.

Тому, вказані посилання позивача є безпідставними.

Таким чином, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд вважає, що відповідач у справі під час прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за вчинене ним правопорушення, яке передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, і яка є предметом оскарження у даній справі, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування судом такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «КОЛОС» (70443, Запорізька область, Запорізький район, с. Лисогірка, вул. Центральна, 10a, код ЄДРПОУ 20472439) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845) -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 09.08.2024.

Суддя О.В. Конишева