Постанова

від 08.10.2024 по справі 280/5130/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5130/24(суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства «КОЛОС» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №280/5130/24 за позовом селянського (фермерського) господарства «КОЛОС» до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «КОЛОС» 04 червня 2024 року звернулося до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.02.2024 № ПШ 010298 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню так як в діях позивача відсутній склад правопорушення за яке його притягнуто до відповідальності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що транспортний засіб позивача належить до вантажних, а тому в силу вимог пункту 6.1 Положення №340, останній в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. При цьому, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин. Також, судом визнано безпідставним посилання позивача на те, що на момент проведення перевірки посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті, діяла надзвичайна ситуація воєнного характеру, оскільки позивач не здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, та позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог пункту 6.3 Положення № 340.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач здійснював перевезення вантажів для власних потреб та в період коли діяла надзвичайна ситуація воєнного характеру, а тому постанова від 13.02.2024 № ПШ 010298 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Дементієм О.О. 18.01.2024 о 10 год. 25 хв. по вул. Донецьке шосе у м. Запоріжжя було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки КТС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить СФГ «КОЛОС» та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 008965 (а.с.43 зворот).

У вказаному акті зазначено виявлені під час перевірки порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних т/з, затвердженого МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3 Інструкції з використання тахографів, затвердженої МТЗУ № 385 від 24.06.2010, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа, оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, індивідуальна контрольна книжка водія.

Справа розглядалась 13.02.2024 о 10 годині у приміщенні відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова 8, за участю представника позивача адвоката Муслімової Є.М.

За результатами розгляду справи 13.02.2024 року відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.02.2024 № ПШ 010298, якою постановлено стягнути з СФГ «КОЛОС» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн (а.с.9).

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III) передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу положень статті 48 Закону № 2344-III вбачається, що перелік документів визначений зазначеною нормою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344) з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

В свою чергу наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2020 року №340 зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.09.2020 року № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385).

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 розділу І Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції №385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Як вбачається з постанови № ПШ 010298 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог Положення №340 та Наказу Мінтранспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, а саме відсутності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, відповідальність за яке правопорушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону (а.с.9).

Враховуючи відсутність у водія на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, суд апеляційної інстанції зробив висновок про порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт, що в свою чергу є підставою для притягнення його до відповідальності на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що він не є автомобільним перевізником, оскільки не надавав послуг з комерційного перевезення вантажів транспортними засобами, а лише здійснював перевезення вантажу, придбаного за власний рахунок та для власних потреб (тобто, в межах здійснення своєї господарської діяльності), оскільки законодавством не встановлено порядку набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно у випадках надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб. Положення №340 не передбачає виключень щодо необхідності перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу для вантажних автомобілів, що використовуються у власних потребах.

Стосовно посилань позивача на те, що на момент проведення перевірки посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті, діяла надзвичайна ситуація воєнного характеру, слід зауважити наступне.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією РФ проти України.

Пунктом 1.4. Положення № 340 визначено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

У свою чергу, із системного аналізу положень пункту 1.4. Положення № 340 вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів того, що він здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зазначених доводів позивача.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «КОЛОС» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №280/5130/24 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва