Рішення

від 09.08.2024 по справі 380/2296/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року м. Львівсправа № 380/2296/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТЕЛЯРІ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТЕЛЯРІ» (Позивач/Спільне українсько-польське підприємство у формі ТОВ «КАСТЕЛЯРІ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 00211990901 від 02.10.2023 та № 00212010901 від 02.10.2023;

- стягнути витрати з оплати судового збору з відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2023 ГУ ДПС у Львівській області, проведено фактичну перевірку позивача за місцем здійснення ним підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 12.09.2023 № 22392/13-01- 09-01/14331217.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення № 00211990901 від 02.10.2023 та № 00212010901 від 02.10.2023, з якими позивач не погоджується і зазначає, що не є виробником алкогольних напоїв, а лише роздрібним продавцем алкогольних напоїв та коктейлів (приготованих згідно технологічних карт з різних інгредієнтів, на які у підприємства є усі необхідні прихідні документи) з використанням їх в закладі ресторанного господарства. При тому слід звернути увагу, що законодавством України не передбачено обов`язку наклеювання акцизних марок на посуд, у якому зберігаються приготовані коктейлі згідно технологічних карт.

Алкогольні напої настоянки, про виготовлення яких без ліцензії зазначав контролюючий орган, приготовлені шляхом змішування горілки ліцензованих виробників, що придбається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, з іншими інгредієнтами (складниками) у відповідності до затверджених технологічних карт.

Коктейлі «Тминівка», «Бехерівка», «Зубрівка», «Хренівка» готувались позивачем відповідно до затверджених технологічних карт № 1, 2, 3, 4 від 02 травня 2019, в основі приготування коктейлів використовувалась сировина: кориця, цедра апельсину, мед, трава суха зубрівка, тмин, сухий корінь хрону та горілка (в залежності від виду напою).

Для приготування вище зазначених коктейлів позивачем як Покупцем було укладено ряд договорів поставки складників.

Продаж виготовлених коктейлів згідно технологічних карт здійснюється позивачем на розлив, а зберігається у тарі яку він вважає тематичною та оформленій як пляшечки відповідної місткості та з наклейкою, яка містить назву власне настоянки та об`єм тари.

Позивач також зазначив і про те, що обмежень щодо вигляду, форми та місткості тари, в якій реалізується алкогольний напій на розлив, в тому числі і коктейль, законодавством не установлено.

Однак, при проведенні перевірки посадові особи контролюючого органу не досліджували обставини процесу виготовлення алкогольних коктейлів у вигляді настоянок і при цьому, виходячи з акту фактичної перевірки, не було використано та перевірено жодного документу не аналізувались технологічні карти, технологія приготування, вміст коктейлів та прихідні документи на сировину з якої виготовлялись коктейлі, висновок про начебто допущене позивачем порушення базується виключно на зовнішньому вигляді тари, в якій ці коктейлі реалізовувались.

Позивач просить врахувати, що чинним законодавством розмежовано поняття «виробництво алкогольних напоїв» та «приготування коктейлів». Зокрема, основна відмінність приготування коктейлів від виробництва алкогольних напоїв полягає в тому, що при приготуванні коктейлів; відсутній повний технологічний цикл; використовуються готові, вироблені алкогольні напої вже ліцензованих виробників; приготування здійснюється безпосередньо в ресторані.

Щодо зберігання та реалізації алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку позивач стверджує, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на відкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах ресторанного господарства алкогольних напоїв на розлив зокрема коктейлів у фірмовій тарі підприємства (ресторану) чинним законодавством не вимагається наявності марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі.

А позивачем здійснюється продаж алкогольних напоїв безпосередньо споживачам на розлив, у скляному посуді, тарі місткістю 50,100, 200, 500,1000 мл (чарках, келихах, бокалах, склянках, графінах, кришталевих графінах, глечиках, скляних пляшках). Посуд (тара), у якій подаються алкогольні напої, не є герметично закорковані та використовується лише для подачі алкогольних напоїв в межах закладу. Обладнання для герметичного закупорювання на підприємстві немає та перевіркою такого не виявлено.

На думку позивача, без дослідження процесу (способу) виготовлення цих напоїв, у відповідача були відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем норм статті 11 Закону № 481/95-ВР, відповідальність за яке встановлена статтею 17 Закону №481/95-ВР в частині торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного податку.

Саме тому просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 00211990901 від 02.10.2023 та № 00212010901 від 02.10.2023.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 08.09.2023 року № 3351-ПП та направлень на перевірку від 08.09.2023 року №№ 6514, 6516 була проведена фактична перевірка кафе, яке розташоване за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 6 та належить ТОВ «КАСТЕЛЯРІ», з питань дотримання вимог податкового та іншого з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС та складено акт фактичної перевірки від 12.09.2023 № 22392/13-01-09-01/14331217.

Проведеною перевіркою встановлено що ТОВ «КАСТЕЛЯРІ» в порушення вимог ч. 5, ч. 8 ст. 2, ч.1 та абзацу 3 ч. 4 ст.11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР та пп. 226.2, пп. 226.7 ст. 226 Податкового Кодексу України здійснює:

- виробництво настоянок («Тминівка», «Бехерівка», «Зубрівка», «Хренівка») методом змішування горілки з іншими компонентами без атестації виробництва, ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (настоянок) та сертифікатів якості на отримані в результаті змішування настоянки;

- реалізація алкогольних коктейлів власного виробництва місткістю 50 грам по вартості 55 гривень, що підтверджується фіскальним чеком № 64951 від 08.08.2023;

- реалізація настоянок відбувається з скляної тари, на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка та етикетки із зазначенням назви виробу, про назву оператора ринку, який виготовив даний продукт, вмісту цукру, об`ємна частка спирту, дата виготовлення;

- зберігання алкогольних коктейлів власного виробництва в скляній тарі місткістю 1 л на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка.

За наслідками результатів фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято спірні рішення від 02.10.2023 року № 00211990901 про застосування фінансових санкцій в розмірі 85000,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявної ліцензії та № 00212010901 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17000,00 грн за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідач зазначив, що матеріалами фактичної перевірки встановлено, що позивач здійснює саме виробництво настоянок (коктейлів) шляхом змішування, оскільки ним не застосовується метод, при якому лікеро-горілчаний напій перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями (тобто методом змішування саме готових напоїв), а здійснюється приготування суміші з окремих складових частин виробу, а саме: горілки, меду, кмину/хрону/трави зубровка/цедра апельсин,.

При такому процесі змінюється як форма, так і властивості придбаної ним як готової продукції (алкогольних напоїв) і напівфабрикатів, та надання такій приготованій суміші уже зовсім інших властивостей, що відповідно підпадає під визначення вимог підпункту 14.1.28-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Із врахуванням наведеного, посилання позивача на те, що основна відмінність приготування коктейлів від виробництва алкогольних напоїв полягає в тому, що при приготуванні коктейлів: відсутній повний технологічний цикл, а використовуються готові, вироблені алкогольні напої вже ліцензованих виробників; приготування здійснюється безпосередньо в ресторані не відповідає вимогам законодавства.

Відповідач покликається на вимоги абз. 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, абз. 107, абз. 109 ч. 1 ст. 14 ПК України п. 226.3, п. 226.5, п. 226.6, п. 226.7, п. 226.9 статті 226 ПК України, і висновує, що законодавство передбачає та покладає обов`язок маркування власно виготовлених коктейлів-напоїв, які реалізуються в мережі своїх закладів.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління ДПС у Львівській області, вважає позовні вимоги Спільного українсько польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТЕЛЯРІ» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлені фактичною перевіркою обставини щодо здійснення виробничого процесу (виробництво, змішування) та розлив у скляну тару алкогольних напоїв без відповідної ліцензії.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив в задоволені позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, ухвалою суду від 02 лютого 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 19.03.2024 року ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання суд ухвалив розглянути справу в порядку і строки передбаченими ст. 258 та ст. 262 КАС України.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

З матеріалів справи слідує, що Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТЕЛЯРІ» зареєстроване в якості юридичної особи 14.07.1997, основний вид діяльності за кодом КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Крім цього статутна діяльність передбачає діяльність за кодами КВЕД: 46.34 Оптова торгівля напоями; 11.05 Виробництво пива; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 56.30 Обслуговування напоями. Для здійснення господарської діяльності позивач використовує приміщення за адресою м. Львів, вул. Винниченка буд. 6, для розміщення ресторану. Для продажу алкоголю в приміщенні ресторану позивач отримав ліцензії: на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 13060308202206095 терміном дії з 05.11.2022 по 05.11.2023, на право виробництва алкогольних напоїв № 990108202000056 терміном дії з 19.08.2020 по 19.08.2025 (сертифікація виробництва на виготовлення пива) та зареєстрував реєстратор розрахункових операцій електронно-касовий апарат «Марія-304 Т» заводський номер ЗН 100 1028714.

ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 08.09.2023 року № 3351-ПП та направлень на перевірку від 08.09.2023 року №№ 6514, 6516 була проведена фактична перевірка кафе, яке розташоване за адресою м. Львів, вул. Винниченка, 6 та належить Спільному українсько-польському підприємству у формі ТОВ «КАСТЕЛЯРІ», з питань дотримання вимог податкового та іншого з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС та складено акт фактичної перевірки від 12.09.2023 № 22392/13-01-09-01/14331217 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що Спільне українсько-польське підприємство у формі ТОВ «КАСТЕЛЯРІ» в порушення вимог ч. 5, ч. 8 ст. 2, ч.1 та абзацу 3 ч. 4 ст.11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР та пп. 226.2, пп. 226.7 ст. 226 Податкового Кодексу України здійснює:

- виробництво настоянок («Тминівка», «Бехерівка», «Зубрівка», «Хренівка») методом змішування горілки з іншими компонентами без атестації виробництва, ліцензії на виробництво алкогольних напоїв (настоянок) та сертифікатів якості на отримані в результаті змішування настоянки;

- реалізація алкогольних коктейлів власного виробництва місткістю 50 грам по вартості 55 гривень, що підтверджується фіскальним чеком № 64951 від 08.08.2023;

- реалізація настоянок відбувається з скляної тари, на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка та етикетки із зазначенням назви виробу, про назву оператора ринку, який виготовив даний продукт, вмісту цукру, об`ємна частка спирту, дата виготовлення;

- зберігання алкогольних коктейлів власного виробництва в скляній тарі місткістю 1 л на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, а саме:

- № 00211990901 від 02.10.2023, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 85000,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявної ліцензії, на підставі абзацу 4, частини 2, статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»;

- № 00212010901 від 02.10.2023, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, на підставі абзацу 20, частини 2, статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

Позивач вважаючи спірні рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Щодо питання виробництва позивачем алкогольних напоїв на якому наполягає сторона відповідача, суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону №481/95-ВР:

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених Законом України №481/95-ВР), акредитованих відповідно до законодавства.

сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №481/95-ВР, виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Згідно ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» наведено поняття лікеро-горілчаного напою, яким, зокрема, є спиртний напій міцністю від 12 до 60%, виготовлений змішуванням ректифікованого спирту з напівфабрикатами та інгредієнтами (п.4.1); напівфабрикат лікеро-горілчаний продукт, заздалегідь виготовлений з окремих видів основної та додаткової сировини за певною рецептурою (п.4.5).

Разом з цим вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (п.п. 4.2.1 п. 4.2). вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.

Суд зазначає, що слід розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки, коктейлі, тощо.

Згідно ст. 12 Закону №481/95-ВР, виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового ректифікованого, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та виноградного дистиляту спиртового і зернового дистиляту. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб`єктами господарювання малих виробництв виноробної продукції заборонено.

Поряд з цим чинне законодавство не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні, як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення, крім як санітарно-епідеміологічних та тих, що пов`язані із захистом прав споживачів.

Більше того, готовий до споживання харчовий продукт - харчовий продукт, призначений виробником для безпосереднього споживання людиною без необхідності піддавати його термічній обробці чи іншій переробці (Розділ ІІ Терміни та визначення Наказу Міністерство охорони здоров`я України від 19.07.2012, № 548 Про затвердження Мікробіологічних критеріїв для встановлення показників безпечності харчових продуктів).

Разом з тим, основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за № 680/6968 (далі - Правила № 219).

Згідно з пунктом 1.3 Правил № 219 ресторанне господарство вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічна документація на страви та вироби - документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів.

Пунктом 1.4 Правил № 219 встановлено, що суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Згідно з пунктом 3.1. Правил № 219 у закладах (підприємствах) ресторанного господарства використовуються такі методи обслуговування як самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо.

Пунктом 3.5 Правил № 219 встановлено, що поруч з основною діяльністю закладами (підприємствами) ресторанного господарства можуть надаватися додаткові послуги, перелік і вартість яких визначаються суб`єктом господарської діяльності та указуються в прейскуранті на послуги. Під час обслуговування в закладах (підприємствах) ресторанного господарства за бажанням споживачів кулінарна продукція та закупні товари, у тому числі алкогольні напої, можуть бути продані на винос у відповідній упаковці.

Підсумовуючи наведені правові норми, суд висновує, що чинним законодавством розмежовано поняття «виробництво алкогольних напоїв» та «приготування коктейлів». Зокрема, основна відмінність приготування коктейлів від виробництва алкогольних напоїв полягає в тому, що при приготуванні коктейлів; відсутній повний технологічний цикл; використовуються готові, вироблені алкогольні напої вже ліцензованих виробників; приготування здійснюється безпосередньо в ресторані.

Матеріалами справи підтверджено, що коктейлі «Тминівка», «Бехерівка», «Зубрівка», «Хренівка» готувались позивачем відповідно до затверджених технологічних карт № 1, 2, 3, 4 від 02 травня 2019 року, в основі приготування коктейлів використовувалась сировина: кориця, цедра апельсину, мед, трава суха зубрівка, тмин, сухий корінь хрону та горілка (в залежності від виду напою).

Для приготування вище зазначених коктейлів позивачем, як Покупцем було укладено договори поставки складників, а саме:

з ТОВ «Баядера Логістик», договір поставки № 9653 від 29.12.2022, відповідно до умов якого позивачеві постачалась алкогольна продукція Горілка «Нікіта», та «Українська класична», що підтверджується видатковою накладною № 61242/55744 від 03 серпня 2023 року та товаротранспортною накладною № 61242/55744 від 03 серпня 2023 року;

з ФОП ОСОБА_1 , договір № 01/15/05 від 15 травня 2019 року. на поставку складників для коктейлів та відвантажено товар відповідно до видаткової накладної № 1576 від 22 червня 2023 року;

з ТОВ Махно-Груп», договір № 12/19 від 30 травня 2019 року на поставку меду натурального та здійснено відвантаження відповідно до видаткової накладної № 5 від 30 травня 2019 року.

Позивачем здійснюється продаж алкогольних напоїв безпосередньо споживачам на розлив, у скляному посуді, тарі місткістю 50, 100, 200, 500, 1000 мл (чарках, келихах, бокалах, склянках, графінах, кришталевих графінах, глечиках, скляних пляшках). Посуд (тара), у якій подаються алкогольні напої, не є герметично закорковані та використовується лише для подачі алкогольних напоїв в межах закладу, а зберігається у тарі яку він вважає тематичною та оформленій як пляшечки відповідної місткості та з наклейкою, яка містить назву власне настоянки та об`єм тари.

Відтак, позивач не здійснює виробництва алкогольних напоїв, а лише виготовляє коктейлі шляхом змішування готових алкогольних напоїв з іншими складниками, які в розумінні зазначених вище термінів є готовими для споживанням харчовими продуктами та не підлягають подальшій переробці, а тому у позивача відсутній обов`язок отримувати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв.

Факт приготування позивачем алкогольних напоїв шляхом змішування вже готових алкогольних виробів з іншими інгредієнтами відповідачем не заперечується.

Враховуючи наведене вище, рішення про застосування фінансових санкцій № 00211990901 від 02.10.2023 прийнято неправомірно, оскільки відсутні підстави стверджувати про порушення суб`єктом господарювання норм ч. 5 та ч. 8 ст. 2, ч. 1 ст. 12 Закону № 481/95-ВР, відповідальність за порушення яких встановлена статтею 17 Закону № 481/95-ВР, щодо виробництва алкогольних напоїв без наявності ліцензії.

Стосовно зберігання та реалізації алкогольних напоїв у скляній тарі з порушенням вимог маркування алкогольної продукції, суд зазначає, що фактично це питання є похідним від першого питання, що є спірним щодо виготовлення алкогольних напоїв.

Особливості маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Підпункт 1.4.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України надає визначення марки акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно підпункту 222.1.3 п. 222.1 ст. 222 ПК України підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

Підпунктом 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 ПК України передбачено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Відповідно до п. 226.1, 226.2, 226.6 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Маркуванню підлягають усі (крім зазначених у п. 226.10 ст. 226 ПК України) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

З наведеного вище слідує, що обов`язок забезпечення маркування алкогольних напоїв покладений на тих платників податку, які здійснюють виробництво на митній території України алкогольних напоїв (підприємства-виробники) або ввезення таких товарів на митну територію України.

Враховуючи встановлені судом в даній справі обставини, за яких позивача не можна вважати виробником алкогольних напоїв, відсутнім є його обов`язок маркувати виготовлені ним коктейлі марками акцизного податку. В даному випадку, законодавство передбачає та покладає обов`язок маркування алкогольних напоїв на його виробника, в той же час позивача за встановлених обставин, не можна вважати такою особою, тому у неї відсутній обов`язок маркування власно виготовлених коктейлів, які реалізуються в своєму закладі громадського харчування, відтак рішення про застосування фінансових санкцій № 00212010901 від 02.10.2023 прийнято неправомірно.

Вказане відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2022 року в справі № 2040/7199/18, який суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені правові положення, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи частини другої статті 2 КАС України, а тому рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 00211990901 від 02.10.2023 та № 00212010901 від 02.10.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

У процесі розгляду справи судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача належить стягнути 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТЕЛЯРІ» (вул. Винниченка, 6, м. Львів, 79008) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 00211990901 від 02.10.2023 та № 00212010901 від 02.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 43968090) на користь Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТЕЛЯРІ» (вул. Винниченка, 6, м. Львів, 79008, ЄДРПОУ 14331217) 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна