Рішення

від 12.08.2024 по справі 420/16484/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16484/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просило:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2024/000021/1 від 15.03.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000101 від 15.03.2024 року;

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500080/2024/000022/2 від 15.03.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000102 від 15.03.2024 року;

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500080/2024/000017/2 від 14.03.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000096 від 14.03.2024 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою здійснення митного оформлення придбаного позивачем товару, декларантом позивача були подані електронні митні декларації, у яких митна вартість визначена за ціною договору (контракту). Разом з митними деклараціями декларантом були подані всі необхідні документи. За результатами розгляду митних декларацій та доданих до них документів, відповідачем складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів, що стало підставою для прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

18.06.2024 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митні декларації. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA500080/2024/000021/1 від 15.03.2024, № UA500080/2024/000022/2 від 15.03.2024, № UA500080/2024/000017/2 від 14.03.2024. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. У своїх електронних повідомленнях від 15.03.2024 та 14.03.2024 декларант зазначив, що надав вичерпний перелік документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другійчетвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 24UA500080003021U4 від 07.03.2024, № 24UA500080003022U3 від 07.03.2024, № 24UA500080003019U2 від 07.03.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із знаходженням судді Бутенка А.В. у відпустці з 24.06.2024 року по 09.08.2024 року, справа розглядається 12.08.2024 року.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Обставини справи.

25.02.2023 року між фірмою «The саг networks.co.ltd» (Інчхон, Південна Корея) (Продавець) та ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (Покупець) укладений Контракт № 25, відповідно до якого Продавець продає, а покупець купує товар автомобілі по загальному коду 8730. Виробник, номенклатура, кількість та ціна якого визначені в інвойсах та пакувальних листах на складі.

Відповідно до п. 2.1. Контракту номенклатура товару, що поставляється, повинна відповідати окремому інвойсі на поставку.

Загальна сума Контракту складає 1000000 Доларів США (п.3.1. Контракту). Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця за умови передоплати платежу, так і по факту поставки товару, на умовах зазначених в інвойсі.

Відповідно до п.5.1. Контракту Продавець постачає товар в порт Констанція на умовах зазначених в інвойсах, згідно з Інкотермс 2010. Покупець після оплати автомобіля згідно з виставленим інвойсом повинен також сплатити транспортні та ППД витрати в момент навантаження автомобіля на судно.

14.04.2023 року між ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (Клієнт) та ТОВ «Прайд Лоджистик» (Експедитор) укладений Договір №14042023 транспортно-експедиційні послуги (організації перевезення вантажів).

Відповідно до умов п.1.1. Договору експедитор приймає на себе обов`язок за винагороду та за рахунок Клієнта або вантажоодержувача виконувати або організовувати протягом дії цього Договору комплекс послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів Клієнта, а також діючи на підставі дозволу на митно-брокерську діяльність №АА002871 і відповідно до положення "Про діяльність митних брокерів на території України", бере на себе зобов`язання по митно-брокерського обслуговування Клієнта в зоні діяльності митниці України.

07.03.2024 року декларантом позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № 25 від 25.02.2023 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 24UA500080003022U3.

Для підтвердження митної вартості товару, позивачем надано митниці такі документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 005326 від 23.10.2023р., коносамент (Bill of lading) № ОЕА0198758 від 07.12.2023р., автотранспортна накладна (Road consignment note) №1667 від 29.02.2024р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2817-202310-032376 від 08.04.2021р., рахунок-фактур а про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 00001213 від 01.03.2024р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару №06/03-2 від 06.03.2024р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 170-П/24 від 05,03.2024р., контракт №25 від 25.02.2023р., договір про надання послуг митного брокера №14042023 від 14.04.2023р., висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №170-Е/24 від 05.03.2024р., інші некласифіковані документи № 070324001 від 07.03.2024р., інші некласифіковані документи фото 04.03.2024 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) в п. 5.1. зовнішньоекономічної угоди саме порт Constanta Румунія (RO) зазначений як місце розвантаження. У своєму листі перевізник зазначає суму доставки автомобіля від порту Incheon Korea (KR) до порту Рені Україна(UА), але в рахунку на перевезення не враховані витрати на завантаження на борт річкового судна в порту Constanta (RO) та перевантаження контейнеру з цього судна на наземний транспорт у Рені. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування і перевантаження контейнеру з річкового судна на наземний транспорт у Рені,- не враховані при декларуванні митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникли сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості.

На підставі зазначеного, відповідно до частин 2-3 статті 53 МКУ було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: 1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) копію митної декларації країни відправлення.

15.03.2024 року декларантом надіслано лист, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

15.03.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500080/2024/000022/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000102.

07.03.2024 року декларантом позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № 25 від 25.02.2023 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 24UA500080003019U2.

Для підтвердження митної вартості товару, позивачем надано митниці такі документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 565560 від 17.11.2023р., коносамент (Bill of lading) № OEA0198758 від 07.12.2023p., автотранспортна накладна (Road consignment note) №1667 від 29.02.2024р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2828-20231 1-008155 від 17.09.2020р., рахунок-фактур а про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 00001213 від 01.03.2024р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару №06/03-4 від 06.03.2024р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 168-Е/24 від 05.03.2024р., контракт №25 від 25.02.2023р., договір про надання послуг митного брокера №14042023 від 14.04.2023р., висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №168-Е/24 від 05.03.2024р., інші некласифіковані документи № 070324004 від 07.03.2024р., інші некласифіковані документи фото 04.03.2024р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) в п. 5.1. зовнішньоекономічної угоди саме порт Constanta Румунія (RO) зазначений як місце розвантаження. У своєму листі перевізник зазначає суму доставки автомобіля від порту Incheon Korea (KR) до порту Рені Україна(UА), але в рахунку на перевезення не враховані витрати на завантаження на борт річкового судна в порту Constanta (RO) та перевантаження контейнеру з цього судна на наземний транспорт у Рені. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування і перевантаження контейнеру з річкового судна на наземний транспорт у Рені,- не враховані при декларуванні митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникли сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості.

На підставі зазначеного, відповідно до частин 2-3 статті 53 МКУ було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: 1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) копію митної декларації країни відправлення.

14.03.2024 року декларантом надіслано лист, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

14.03.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500080/2024/000017/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000096.

07.03.2024 року декларантом позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № 25 від 25.02.2023 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 24UA500080003021U4.

Для підтвердження митної вартості товару, позивачем надано митниці такі документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 041970 від 26.10.2023р., коносамент (Bill of lading) № ОЕА0198758 від 07.12.2023р., Автотранспортна накладна (Road consignment note) №1667 від 29.02.2024р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 23.09.2019р., рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 00001213 від 01.03.2024р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару №06/03-3 від 06.03.2024р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 169-Е/24 від 05.03.2024р., контракт №25 від 25.02.2023р., договір про надання послуг митного брокера №14042023 від 14.04.2023р., висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №169-Е/24 від 05.03.2024р., інші некласифіковані документи № 070324002 від 07.03.2024р., інші некласифіковані документи фото 04.03.2024р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) в п. 5.1. зовнішньоекономічної угоди саме порт Constanta Румунія (RO) зазначений як місце розвантаження. У своєму листі перевізник зазначає суму доставки автомобіля від порту Incheon Korea (KR) до порту Рені Україна(UА), але в рахунку на перевезення не враховані витрати на завантаження на борт річкового судна в порту Constanta (RO) та перевантаження контейнеру з цього судна на наземний транспорт у Рені. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування і перевантаження контейнеру з річкового судна на наземний транспорт у Рені,- не враховані при декларуванні митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникли сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості.

На підставі зазначеного, відповідно до частин 2-3 статті 53 МКУ було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: 1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) копію митної декларації країни відправлення.

15.03.2024 року декларантом надіслано лист, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

15.03.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500080/2024/000021/1 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000101.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Висновки суду.

Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № 25 від 25.02.2023 року, укладеного між фірмою «The саг networks.co.ltd» (Інчхон, Південна Корея) (Продавець) та ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (Покупець).

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо тверджень відповідача про те, що в п. 5.1. зовнішньоекономічної угоди саме порт Constanta Румунія (RO) зазначений як місце розвантаження. У своєму листі перевізник зазначає суму доставки автомобіля від порту Incheon Korea (KR) до порту Рені Україна(UА), але в рахунку на перевезення не враховані витрати на завантаження на борт річкового судна в порту Constanta (RO) та перевантаження контейнеру з цього судна на наземний транспорт у Рені. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування і перевантаження контейнеру з річкового судна на наземний транспорт у Рені,- не враховані при декларуванні митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникли сумніви щодо достовірності зазначених у документах складових митної вартості.

Згідно з коносаментом № ОЕА0198758 від 07.12.2023 року та міжнародною товарно-транспортною накладною № 1667 від 29.02.2024 року порт навантаження вказаний Інчхон (Корея), порт призначення м. Рені (Україна).

На підтвердження витрат з транспортування товару ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» до митного оформлення було надано, зокрема документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів в розмірі 245 723,52 грн. отримані від перевізника ТОВ «ПРАЙД ЛОДЖИСТІКС», а саме: рахунок на оплату №00001213 від 01.03.2024 року та довідки про транспортні витрати № 06/03-3, № 06-03-2 та № 06/03-4 від 06.03.2024 року.

Відповідно до довідок про транспортні витрати № 06/03-3, № 06-03-2 та № 06/03-4 від 06.03.2024 року міжнародне перевезення вантажобагажу морським транспортом у контейнері № SEKU6341667 по маршруту FOB Incheon (Корея) - м. Рені (Україна) для ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (юр. адреса: м. Одеса, площа Грецька, 3А, офіс 760) за вантаж вживаний автомобіль AUDI Q7 2019 WAUZZZ4M1KD041969, вживаний автомобіль AUDI А7 2021 WAUZZZ29MN005326, вживаний автомобіль BENZ C220 2020 W1KWF1FB8LR565559 в загальній сумі складає 184 292,64 грн. (61 430,88 грн. за кожний автомобіль).

Додатково у довідках зазначено, що вантаж не був застрахований.

При цьому, вказані довідка містять посилання на контейнер SEKU6341667, який був зазначений під час митного оформлення товару за митними деклараціями № 24UA500080003021U4 від 07.03.2024, № 24UA500080003022U3 від 07.03.2024, № 24UA500080003019U2 від 07.03.2024.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до м. Рені (Україна).

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на транспортування товару, а також неможливості обчислити витрати на транспортування товару до порту розвантаження (м.Рені, Україна) за наданими документами щодо транспортно - експедиційних витрат по поставці товару.

Щодо не надання до митного оформлення документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 5.1. Контракту № 25 від 25.02.2023 року умови поставки зазначаються в інвойсах, згідно з «Інкотермс 2010».

В інвойсах № 005326 від 23.10.2023 року, № 565560 від 17.11.2023 року та № 041970 від 26.10.2023 року умови поставки зазначені FOB Incheon (Корея).

Відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, умови FOB (Free On Board - франко борт, буквально - безкоштовно на борт судна) передбачають, що продавець зобов`язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця.

Ризик випадкової загибелі майна або його пошкодження покладається на продавця - до моменту перетину товаром борту судна, і на покупця - з зазначеного моменту.

Умови поставки FOB не встановлюють обов`язковість страхування товару. Отже відповідач робить висновок про те, що вартість страхування не включена у вартість товару, хоча страхування товару не є обов`язковим.

Суд зазначає, що страхування при FOB є зоною відповідальності покупця (Позивача), якщо він вважає, що це потрібно. Контрактом № 25 від 25.02.2023 року не передбачено подання документів зі страхування товару покупцю.

При цьому, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, про що зазначено в п.8 ч.3 ст.53 МК України.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.

Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2024/000021/1 від 15.03.2024 року, № UA 500080/2024/000022/2 від 15.03.2024 року, № UA 500080/2024/000017/2 від 14.03.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000101 від 15.03.2024 року, № UA500080/2024/000102 від 15.03.2024 року, № UA500080/2024/000096 від 14.03.2024 року є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОДІМ ОПТ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду:

Договір про надання правової допомоги № 17/2024 від 15.02.2024 року; додаткову угоду від 02.05.2024 року; платіжна інструкція №135 від 13.05.2024 року; Акт про прийняття-передачі наданих послуг від 03.05.2024 року.

Відповідно до Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 03.05.2024 року, адвокатом надано наступні послуги: консультація, вивчення документів, консультація, підготовка та подання позовної заяви.

Загальна вартість наданих послуг складає 9000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд зазначає, що вивчення та аналіз первинної документації та оскаржуваних рішень, формування правової позиції, пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду, зустріч, консультування клієнта, фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.

Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000, 00 грн. письмові докази, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи.

Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.

З врахуванням всіх викладених обставин, суд вважає необґрунтованими витрати представника позивача на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн., а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 5000,00 грн.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Щодо стягнення витрат на перекладача, суд зазначає наступне.

Суд нагадує, що частина дев`ята статті 139 КАС України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у даній справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020 року.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат пов`язаних із залученням перекладача, до суду надано рахунок-фактуру № 65/2024 від 25.04.2024 року та платіжну інструкцію № 126 від 25.04.2024 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість відшкодування витрат на здійснення перекладу документів у розмірі 4230,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (вул. Грецька, буд.3/4, офіс 760, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44386901) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500080/2024/000021/1 від 15.03.2024 року.

3. Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000101 від 15.03.2024 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 500080/2024/000022/2 від 15.03.2024 року.

5. Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000102 від 15.03.2024 року.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 500080/2024/000017/2 від 14.03.2024 року.

7. Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000096 від 14.03.2024 року.

8. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44386901) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9084,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. та витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 4230,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко