Постанова

від 12.08.2024 по справі 759/14854/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/14854/23 Головуючий у І інстанції - Тиха О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/10190/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року

у справі за позовом Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

установив:

У серпні 2023 року Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» звернулося до Оболонського районного суду м. Києваіз позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги мотивувало тим, що 01 квітня 2022 року між КВ «Пуща-Водиця» ДУС та ОСОБА_1 було укладено Договір користування приміщенням №308-22, відповідно до якого відповідачу надано у користування приміщенням №308 пансіонату, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору становить 212292грн., вартість користування приміщенням за один календарний місяць становить 17691 грн.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов вказаного договору, у останнього утворилась заборгованість у сумі 54563,87 грн.

28 липня 2022 року ним направлена ОСОБА_1 претензія №308-22 та вимога №118/6 від 26 липня 2022 року про припинення договору користування.

Договір є розірваним з 31 липня 2022 року.

У добровільному порядку відповідач сплачувати заборгованість відмовляється, з огляду на це воно було змушене звернутись до суду з вказаним позовом.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за користування приміщенням №308 пансіонату, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 54563,87 грн., а також судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року у задоволенні зазначеного вище позовувідмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції безпідставно відкинув цілком ґрунтовні доводи Комплексу, при цьому обмежившись загальними формулюваннями, щодо недоведеності тих чи інших обставин.

Просило суд, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, щоУказом Президента України від 23 лютого 2000 року №278 утворено Державне управління справами як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, вищих посадових осіб зарубіжних країн. Для виконання покладених завдань Державному управлінню справами було передано в управління об`єкти державної власності.

KВ «Пуща водиця» ДУС діє на госпрозрахункових самоокупних засадах і з державного бюджету не фінансується. Власником приміщень є Державне управління справами, а балансоутримувачем є позивач.

Відповідно до п. 4.1. Положення про Комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами, затвердженого Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 05 жовтня 2016 року №268, майно Комплексу відпочинку є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління для виконання покладених на нього завдань.

Згідно з п. 3.1 Положення KВ «Пуща водиця» ДУС утворено з метою створення належних умов для прийому, перебування та відпочинку певних категорій осіб, обслуговування яких здійснюється Органом управління майном, а також інших осіб.

Відповідно до п. 6.3.7 Положення KВ «Пуща водиця» ДУС надає платні послуги громадянам та юридичним особам, які обслуговуються на договірних засадах, і забезпечує використання надходжень від плати за послуги в порядку, визначеному чинним законодавством України.

01 квітня 2022 року між КВ «Пуща-Водиця» ДУС та ОСОБА_1 підписано Договір користування приміщенням № 308-22, відповідно до якого відповідачу надано у користування приміщення № 308 пансіонату, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв.м. та інше майно, яким обладнано та укомплектовано це приміщення.

Згідно з п.2.1 Договору № 308-22, ціна Договору становить 212292 грн., у тому числі податок на додану вартість 35382 грн. Вартість користування приміщенням на один календарний місяць становить 17691 грн., у тому числі податок на додану вартість 2948,50 грн. До ціни Договору, у тому числі вартості користування приміщенням за один календарний місяць, включено плату за енергоресурси та комунальні послуги (електрична енергія, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та газопостачання).

Відповідно до п.3.2.4 Договору у разі припинення користування приміщенням (завершення, припинення або розірвання договору) користувач повинен протягом 5 днів звільнити і здати приміщення позивачу в належному технічному і санітарному стані.

Відповідно до п. 6.1 Договору, строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

28 липня 2022 року позивачем на адресу ОСОБА_1 направлена претензія №308-22 про необхідність погашення заборгованості за Договором користування приміщенням №308-22 від 01 квітня 2022 року у сумі 54563,87 грн., а також вимога №118/6 від 26 липня 2022 року про звільнення приміщення та розірвання договору на підставі п. 6.4 Договору.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу стягнення плати за користування приміщенням, передбаченої договором користування приміщенням пансіонату, укладеними між КВ «Пуща-Водиця» ДУС та ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено чинність підписаного з відповідачем договору користування приміщенням пансіонату від 01 квітня 2022 року та, як наслідок, виникнення у сторін обов`язків за вказаним договором.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 526 ЦПК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

У п. 6.1 Договору користування приміщенням пансіонату №308-22, сторони погодили, що вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та внесення відповідачем авансової плати за користування приміщенням в розмірі та порядку, що визначені п.2.2 Договору.

Тобто для набрання чинності вказаним договором передбачено дві умови: 1) підписання договору сторонами та 2) внесення авансової плати Стороною-2 (користувачем).

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки стороною позивача не доведено факту внесення авансової плати відповідачем, а отже факту набрання чинності Договором користування приміщенням №308-22 від 01 квітня 2022 року.

Крім того, п. 1.6 Порядку надання приміщень і користування ними в КВ «Пуща-Водиця» ДУС, передбачено, що користувачеві надається право на користування приміщенням комплексу відпочинку після укладання договору, авансової оплати вартості користування приміщенням за перший та останній місяці та підписання акту приймання-передачі зазначених приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами такий акт приймання-передачі приміщення №308, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання договору від 01 квітня 2022 року не підписувався.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведений факт користування відповідачем вказаним приміщенням після підписання договору 01 квітня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» Державного управління справами залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба