Ухвала

від 12.08.2024 по справі 280/3394/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 280/3394/23

адміністративне провадження № К/990/29495/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі №280/3394/23 за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Зі змісту касаційної скарги та наявних відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо стягнення в період з 27 грудня 2022 року по 10 травня 2023 року сплачених ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» грошових коштів в розмірі 914 878,05 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Запорізькій області зробити перерахунок в інтегрованих картках платника податків в ІТС «Податковий блок» в зв`язку із безпідставним стягненням в період з 27 грудня 2022 року по 10 травня 2023 року сплачених ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» грошових коштів в розмірі 914 878,05 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо стягнення в період з 27 грудня 2022 року по 10 травня 2023 року сплачених ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» грошових коштів в розмірі 279 400,61 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість. Зобов`язано Головне управління ДПС в Запорізькій області зробити перерахунок в інтегрованих картках платника податків в ІТС «Податковий блок» в зв`язку із безпідставним стягненням в період з 27 грудня 2022 року по 10 травня 2023 року сплачених ДП «Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№55)» грошових коштів в розмірі 279 400,61 грн в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Наведені скаржником доводи стосуються оцінки встановлених судами обставин та дослідження ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною останнім підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі №280/3394/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов