Рішення
від 26.07.2024 по справі 953/6085/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6085/23

н/п 2/953/613/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Пелішенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди (ЄДРПОУ: 02125585, адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 29) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду, -

встановив:

19.07.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 22.09.2022 по день фактичного розрахунку, допустити негайне виконання в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2022 у справі №953/14116/21 позов ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди було задоволено. Визнано незаконним і скасовано накази Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди №33 від 23.02.2021 в частині зняття з позивача, функцій уповноваженої особи з питань запобігання і виявлення корупції та перейменування посади, № 72 від 24.04.2021 в частині попередження позивача про звільнення за п. 1 ст. 40 К3пП України. Встановлено факт, що у період з 05.07.2017 по 30.06.2021 позивач займав в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди посаду «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції». Визнано незаконним і скасовано наказ Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди №95 від 18.06.2021 в частині звільнення позивача, помічника ректора з режиму та безпеки, у зв`язку зі скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.06.2021. Поновлено Позивача в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції» з 30.06.2021 та в цій частині допущено негайне виконання рішення. Стягнуто із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 136173,88 гривень та в цій частині допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць. Стягнуто моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та судовий збір на користь позивача. Постановою Харківського апеляційного суду від 12.04.2023 рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 в частині стягнення з Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди на користь позивача у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн змінити, зменшивши суму стягнення моральної шкоди до 10000 (десяти тисяч) гривень. В іншій частині рішення суд залишити без змін. Ухвалою Верховного суду від 16.06.2023 ухвалено касаційну скаргу відповідача, підписану ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 та постанову Харківського апеляційного суду від 12.04.2023 вважати неподаною та повернуто особі, яка подала касаційну скаргу. Однак, у строки встановлені законом, судовими рішеннями та виконавчим листом від 28.09.2022 (ВП №70392743), позивача на посаді досі не поновлено. Вважає, що у відповідача був обов`язок щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідач у строки встановлені законом та судовим рішенням не виконав судового рішення навіть на підставі виконавчого листа. У зв`язку із цим, вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду за період з 28.09.2022 по 19.07.2023 з огляду на наступне.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2022 у справі №953/14116/21 встановлено, що «розмір середньоденної заробітної плати, який визначений за травень, червень 2021 року становить 430,93 грн.». У період з 28.09.2022 по 19.07.2023, з урахуванням рекомендацій КМУ щодо перенесення робочих днів, кількість робочих днів складає 211. Отже, за час затримки виконання рішення суду, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку, яка розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати (430,93 грн.) на кількість робочих днів за період з 28.09.2022 по 19.07.2023 (211 д.) та дорівнює 90 926,23 грн. Однак, ця сума не є остаточною, оскільки вона розрахована станом на момент подання позовної заяви і у подальшому вона буде уточнюватися, оскільки затримка розрахунку може тривати по день ухвалення рішення судом. Станом на момент подання цієї позовної заяви, позивача на роботі не поновлено, а відповідний розпорядчий документ відповідачем не видано, запис до трудової книжки не внесено, в виконавче провадження не закінчено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 26).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2023 в задоволенні клопотання представника Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди Пелішенка О.В. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду без розгляду відмовлено (а.с. 62-63).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2023 клопотання представника відповідача представника Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди Пелішенка О.В. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінено спрощене судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням (а.с. 65-66).

18.12.2023 до канцелярії суду надійшов відзив представника Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди Пелішенко О. на позовну заяву, в якому він просить в позові відмовити повністю; у разі задоволення позовної заяви застосувати ст. 27 ЦПК України, ст. 267 ЦК України щодо застосування до позову ОСОБА_3 до ХНПУ імені Г.С. Сковороди позовну давність та у зв`язку з цим у позові відмовити (а.с. 68-71).

На обґрунтування відзиву зазначає, зокрема, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, позивачем не подовжено строк позовної давнини, підрахунок зроблено на колінці, не вказані статті Закону на які посилається позивач щодо своєї грошової вимоги, посилається тільки на ст.ст. 175-177 ЦПК України які регламентують тільки процесуальну форму подання позову але не суть позову. Негайне виконання в частині стягнення середнього заробітку за один місяць - вже відбулось добровільно відповідачем у жовтні 2022 року. Як всі позивачі останній на свою користь «підраховує» середній заробіток, який складається із розрахунку робочих днів та помножує його на кількість календарних днів. Розмір заробітної плати для працівників бюджетних установ формується на підставі тарифної сітки та залежить від прожиткового мінімуму (постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298). Отже, згідно штатного розпису на 2021 рік оклад позивача становить 8149 грн., у разі розрахунку за кількістю календарних днів, середньоденний дохід позивача складає 267 грн. 90 коп., а ті незрозумілі розрахунки позивача 430,93 грн. Позивач «забув» як завжди, що йому при скороченні вже була виплачена компенсація «за скорочення» і позивач не повернув цю виплату, але вимагав все нових та нових виплат за свій «сумлінний труд» та не враховує цю чималу виплату у своїх розрахунках. Позивач старанно, до копійчини, підраховує гроші, які має намір стягти із відповідача на свою користь, зовсім не як він «захищав від корупції» Ректора ХНПУ імені Г.С. Сковороди у якого відповідав за «боротьбу із корупцією» за період знаходження ОСОБА_1 на посаді «борця із корупцією» тільки ректора ХНПУ імені ОСОБА_4 . Сковороди притягли до адміністративної відповідальності у тому числі за «корупцію» 3 рази. Позивач працював не 30 років як він заявляв у судовому засіданні а 24,5 років. За період цієї роботи не виявив жодного корупціонера, жодного порушення режиму та безпеки, зате кожен рік писав по декілька заяв на отримання грошової допомоги, і отримував. Не отримував жодного лікарняного, у останній рік своєї кар?єри 3-чі ходив у відпустку, а коли прийшов із 3-ї відпустки за останній рік роботи із подивом дізнався про порушення його трудових прав. Відповідач не може виконати рішення районного суду буквально із причин того, що такої посади ніколи не існувало (була вписана у трудову позивача незаконно), вносити зміни до штатного розпису Університету відповідач самостійно не може, тільки після узгодження із Міністерством. Та на звернення до ВДВС Київського району щодо роз?яснень виконання остання одразу наклала два штрафи та звернулась до ХРУП N?1 із заявою на порушення відповідного кримінального провадження, що повністю унеможливило добровільне виконання відповідачем, який вимушений був оспорювати в суді це безглуздя та беззаконня виконавця. І тому, до прийняття відповідного рішення шановним судом, де розглядається оскарження дій ВДВС, виконати рішення неможливо. А у випадку виконання рішення у тому вигляді, в якому вимагає виконати рішення позивач та виконавець ВДВС, відповідач у свою чергу опиниться під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності вже за інші порушення: фінансові та цільові Закони щодо Вищої освіти в Україні.

Цей позов не стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду, а стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - ст. 236 КЗпП України, на що позивач взагалі не посилається на будь-які норми КЗпП України, але про що позивач і пише в резолютивній частині свого позову, але ж с початку мова спеціально йде про інше, щоб не продовжувати строк позовної давнини позивачу із причин пропущення строків позивачем. Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі не є заробітною платою. Про це зазначив КЦС ВС у постанові у справі N? 461/1303/19 від 21.04.2021. До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають, і тому про вимушений прогул не може бути мови. У зв`язку з цим виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою та не витікають із трудового договору, вони не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу. Тобто поновлення строків пропущених позивачем з поважних причин теоретично неможливе. Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення таких виплат обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу винесення постанови виконавця ВДВС про примусове виконання, що робиться тільки по письмовій заяві стягувача, тобто з 06.10.2022 про що позивач безумовно знав тому, що сам написав цю заяву із причин того, що на той момент 06.10.2022 рішення суду не було виконане (не з вини відповідача, справа знаходилась на розгляді у Харківському апеляційному суді тривалий час). На момент подачі позову 19.07.2023, позивач пропустив 3-х місячний строк подання позовної заяви. Крім цього, розрахунки середньоденної оплати праці позивача значно завищені, надає свій розрахунок, який вираховувався не в строчці позовної заяви, а бухгалтером - окремим документом із печаткою. 3 огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір із ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем. До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою та не витікають із трудового договору, вони не можуть кваліфікуватись, як плата за виконану роботу. Позивач посилається на ВП №70392743, але строк відкриття цього виконавчого провадження 15.02.2023 а не 28.09.2022, у день винесення рішення, яке потім тривалий час оспорювалось. Тобто початок та відповідно кількість робочих днів як і щоденний розмір розрахунку також позивачем вказаний хибно зазвичай на свою не держави користь. Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення таких виплат обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з 06.10.2022, коли офіційно звернувся до боржника із вимогою сплати, а заяву на отримання виконавчого листа написав 03.10.2022, коли зрозумів що рішення чогось не виконується а потім написав заяву виконавцю на примусове виконання рішення, а позов до суду подав 19.07.2023 тобто через 9 місяців 13 днів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04/03/20243 закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 104).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідач - адвокат Пелішенко О.В. заперечував проти задоволення позовної заяви, підтримав поданий відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, надані в ході розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, прийшов до наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено визнання права.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 від 23.01.1979, ОСОБА_1 на підставі наказу №95 від 18.06.2021 30.06.2021 звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників ч. 8 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8-11).

Згідно копії довідки Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди про доходи та податки, ОСОБА_1 дійсно працював в Харківському національному педагогічному університеті Г.С. Сковороди, та мав наступні нарахування заробітної плати та податки з фізичних осіб за період з січня 2021 року по червень 2021 року всього 95946,57 грн., утримано податок у розмірі 18709,58 грн. (а.с. 12).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди про визнання незаконними та скасування наказів, встановлення факту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково; визнано незаконними і скасовано накази Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: № 33 від 23.02.2021 в частині зняття з ОСОБА_1 , функцій уповноваженої особи з питань запобігання і виявлення корупції та перейменування посади, № 72 від 24.04.2021 в частині попередження ОСОБА_1 про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України; встановлено факт, що у період з 05.07.2017 по 30.06.2021 ОСОБА_1 , займав в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди посаду «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції»; визнано незаконним і скасовано наказ Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди № 95 від 18.06.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 , помічника ректора з режиму та безпеки, у зв?язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України з 30.06.2021; ухвалено поновити ОСОБА_1 в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції» з 30.06.2021; допущено в частині поновлення на роботі негайне виконання рішення; ухвалено стягнути із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 136173,88 гривень; допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць; ухвалено стягнути із Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн., та на користь держави судовий збір у розмірі 2481 грн. (а.с. 114-116).

03.10.2022 Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист по справі №953/14116/21 н/п 2/953/874/22, про поновлення ОСОБА_1 у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції» з 30.06.2021, який, згідно виконавчого листа, набрав законної сили 28.09.2022, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 28.09.2025 (а.с. 13).

Постановою старшого державного виконавця Київського відділу ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Конюхова В.А. відкрито виконавче провадження ВП№70392743 від 15.02.2023, на підставі заяви ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №953/14116/21, виданого 03.10.2022 Київським районним судом м. Харкова про поновлення на роботі в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції» з 30.06.2021. Стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 26800,00 грн. (а.с. 76 зворотній бік).

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 в частині стягнення з Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн. змінити, змінивши суму стягнення моральної шкоди до 10000 грн.; в іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 109-112).

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 касаційну скаргу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 та постанову Харківського апеляційного суду від 12.04.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди про визнання незаконними та скасування наказів, встановлення факту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди повернуто заявнику (а.с. 97-100, 107-108).

Згідно наказу Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди від 25.12.2023 №208-од про скасування деяких положень наказу від 05.07.2017 №88-од, скасовано наказ «Про затвердження «Положення про уповноважену особу з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди», Антикорупційної програми ХНПУ імені Г.С. Сковороди і призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди» від 05.07.2017 № 88-од в частині затвердження «Положення про уповноважену особу з питань запобігання та виявлення корупції в ХНПУ імені Г.С. Сковороди» та перейменування посади помічника ректора в посаду помічника ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції (а.с. 95).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 листопада2022 року в справі № 709/1465/19 (провадження № 61-4569св22), від 27 березня2023 року в справі № 297/377/18 (провадження № 61-11482св22), від 30 травня 2023 року у справі № 297/1013/22 (провадження № 61-12939св22).

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 25 січня 2023 року у справі № 359/4426/21 (провадження № 61-8682св22), від 31 травня 2023 року у справі № 266/4546/19 (провадження № 61-20899св21).

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 у справі № 953/14116/21, зокрема поновлено ОСОБА_1 в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції» з 30.06.2021 та в цій частині рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12.04.2023.

На момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом і до теперішнього часу його не поновлено на посаді.

Таким чином, невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 у справі № 953/14116/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№100 (далі: Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно мотивувальної частини рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 у справі № 953/14116/21, судом встановлено розмір середньоденної заробітної плати, який визначений за травень, червень 2021 року (згідно довідок, наданих відповідачем), та який становить 430,93 грн.

Даних, що ОСОБА_1 після винесення рішення Київським районним судом м. Харкова від 28.09.2022 отримував заробітну плату суду не надано, а тому суд виходить із розрахунку середньоденної заробітної плати, зазначеному у рішенні Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 у справі № 953/14116/21, який не скасований постановою Харківського апеляційного суду від 12.04.2023.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022, тому саме за період з 29.09.2022 по 26.07.2024 включно (477 робочих днів) підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Таким чином, період затримки виконання судового рішення становить 477 робочих днів. 477 робочих днів х 430,93 грн. = 205553,61 грн.

З підстав, зазначених вище, посилання представника відповідача як на неможливість поновлення позивача на роботі у зв`язку з тим, що відповідач не може виконати рішення районного суду буквально із причин того, що такої посади ніколи не існувало (була вписана у трудову позивача незаконно), вносити зміни до штатного розпису Університету відповідач самостійно не може, тільки після узгодження із Міністерством, є неспроможними, оскільки зазначеним вище рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12.04.2023, позивача поновлено на посаді «помічник ректора з режиму та безпеки, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції». У зв`язку з невиконанням цього судового рішення підлягає застосуванню ст. 236 КЗпП щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання зазначеного рішення суду.

Крім того, ХНУВС є юридичною особою, що самостійно здійснює свою господарську діяльність та несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з чинним законодавством, зокрема щодо умов оплати праці позивача.

Зазначене також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 760/9239/16-ц.

Таким чином, оскільки саме відповідач у межах повноважень без поважних причин не видав наказ про поновлення позивача на роботі на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 у справі № 953/14116/21, на нього має бути покладена відповідальність за статтею 236 КЗпП України.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, посилаючись на положення ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору визначено статтею 233 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено виняток із загальних строків для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівника: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла таких правових висновків.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), задля формування єдиної судової практики щодо застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної йому заробітної плати, яка відповідно до статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 501/4019/21-ц (провадження № 61-9103св22), від 10.04.2023 у справі № 565/378/22 (провадження № 61-8812св22), від 30.05.2023 у справі № 297/1013/22 (провадження № 61-12939св22), від 31.05.2023 у справі № 266/4546/19 (провадження № 61-20899св21).

У порушення ч. 7 ст. 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення (стаття 129-1 Конституції України), негайне виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 у справі № 953/14116/21 про поновлення позивача на роботі не проведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про наявність правових підстав до задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду, та стягнути з Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 за період з 29.09.2022 по 26.07.2024 включно у розмірі 205553,61 грн. (двісті п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривень 61 копійок).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2055 гр. 53 коп., від сплати якого позивач звільнений.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст. 430 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди (ЄДРПОУ: 02125585, адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 29) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити.

Стягнути з Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди (ЄДРПОУ: 02125585, адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 29) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2022 (справа №953/14116/21 н/п 2/953/874/22), за період з 29.09.2022 по 26.07.2024 включно у розмірі 205553,61 грн. (двісті п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривень 61 копійок).

Стягнути з Харківського національного педагогічного університету Г.С. Сковороди (ЄДРПОУ: 02125585, адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 29) в дохід держави судовий збір у розмірі 2055 гр. 53 коп. (дві тисячі п`ятдесят п`ять гривень 53 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Харківський національний педагогічний університет Г.С. Сковороди (ЄДРПОУ: 02125585, адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 29).

Представник відповідача: адвокат Пелішенко Олексій Васильович (адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя С.О. Муратова

СудКиївський районний суд м.Харкова
Дата ухвалення рішення26.07.2024
Оприлюднено14.08.2024
Номер документу120954932
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —953/6085/23

Ухвала від 05.11.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 05.11.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 23.10.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 27.08.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Рішення від 26.07.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Рішення від 26.07.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 11.12.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

Ухвала від 11.12.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Муратова С. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні