Постанова

від 08.08.2024 по справі 504/4252/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4072/24

Справа № 504/4252/19

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європроект Південь»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Південь» про встановлення факту знаходження у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання незаконним звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держпраці в Одеській області

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Південь» про встановлення факту знаходження у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання незаконним звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, в обґрунтування якого зазначила, що 28.01.2019 року прийнята на посаду фінансиста в ТОВ «Європроект Південь» з окладом 22000 грн в місяць, проте як з`ясувалося вказаної посади в штатному розкладі товариства не було і оклад зовсім інший.

Трудову книжку передала на зберігання директору підприємства у момент приходу на робоче місце 30.01.2019 року, однак наказ на прийняття її на роботу та повідомлення в ДПІ про прийняття на роботу на посаду головного бухгалтера оформлено 15.03.2019 року, з продовжуванням виконувати обов`язки фінансиста. Офіційна заробітна плата виплачувалась на картку, а різниця з каси ФОП у загальній сумі 22000 грн.

05.08.2019 року ОСОБА_1 подала дві заяви на соціальну відпустку, як самотня мати і як мати, що виховує дитину інваліда - дитинства на 17 днів, але їй надали відпустку тільки по одній категорії - на 10 днів з 06.08.2019 року по 15.08.2019 року, незважаючи на те, що усі копії документів по пільгам були в її особистій справі.

05.08.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням з 26.08.2019 року.

З 16.08.2019 року ОСОБА_1 надана основна щорічна відпустка з подальшим звільненням, при цьому з наказом відповідач не ознайомив.

Зазначає, що їй не була надана відпустка, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки», як окремим співробітникам, робота яких пов`язана з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в умовах підвищеного ризику для здоров`я, в тому числі це працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, які мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 2 дні.

З наказом про звільнення в день звільнення її не ознайомили та не видали трудову книжку.

10.09.2019 року директор підприємства ТОВ «Європроект Південь» підтвердив готовність продовження трудового контракту.

Позивачка, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 продовжує трудові відношення з ТОВ «Європроект Південь» з 29.01.2019 року по день повного розрахунку товариства з позивачем; зобов`язати ТОВ «Європроект Південь» видати належно оформлену трудову книжку з внесенням запису про звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та відпустки у розмірі 20092,89 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.08.2019 року по 10.05.2021 року з урахуванням інших виплат у розмірі 102239,97 грн; поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Європроект Південь».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Південь» про встановлення факту знаходження у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання незаконним звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі задовольнив частково.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Південь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 11.12.2019 року по 13.12.2019 року у сумі 367,83 грн.

Рішення мотивоване тим, що позивач згідно із статтею 38 КЗпП України мала право на відкликання своєї заяви про звільнення письмово, або іншим чином повідомивши про своє бажання продовжувати трудові відносини, однак позивач не скористався своїм правом на відкликання заяви про звільнення, належних доказів того, що позивачка фактично продовжила виконувати свої посадові обов`язки суду надані не було, тому суд першої інстанції вважав, що позов в частині вимог про поновлення на роботі не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення ОСОБА_2 нараховані суми виплачені не в повному обсязі, а саме грошова компенсація за невикористаний день щорічної відпустки не нарахована та не виплачена, що підтверджується Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці № ОД 1143/1597/АВ від 28.10.2019 року та визнається відповідачем.

Відповідач отримав вимогу ОСОБА_1 про розрахунок 09.12.2019 року. Кінцевим строком для виконання вимоги позивача про розрахунок є 10.12.2019 року, а фактично виплата заборгованості відбулась 13.12.2019 року, тобто із пропуском строку встановленого ст. 116 КЗпП, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 11.12.2019 року по 13.12.2019 року, у сумі 367,83 грн.

Щодо видачі трудової книжки, суд першої інстанції, врахувавши результати інспекційного відвідування в частині відсутності відомостей про трудову книжку ОСОБА_1 у книзі обліку руху трудових книжок підприємства, та фактичної відсутності трудової книжки ОСОБА_1 на підприємстві вважав слушною позицію відповідача в частині того, що при оформленні на роботу позивачем трудова книжка надана не була.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну вимог, задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги витребувані у відділу поліції Хмельницького ВП Малиновського району м. Одеси матеріали, які підтверджують перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Європроект Південь» у січні та лютому 2019 року із окладом 22000 грн.

Зазначає, що судом при обчисленні середньоденної заробітної плати не враховані відомості з Єдиного реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у Пенсійному фонді.

Вважає, що їй мали нараховувати заробітку плату за період з 27.09.2019 року по 13.12.2023 року (80 днів)

Також зауважує, що при звільнені їй не була видана трудова книжка.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.02.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, роз`яснено відповідачу право подати відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву не надано.

Учасники процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Позивач судову повістку отримав 03.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Відповідач надав заяву, в якій просить розгляд справи призначеної на 08 серпня 2024 року проводити без участі представника ТОВ «Європроект Південь» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держпраці в Одеській області судову повістку отримало 03.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач згідно із статтею 38 КЗпП України мала право на відкликання своєї заяви про звільнення письмово, або іншим чином повідомивши про своє бажання продовжувати трудові відносини, однак позивач не скористався своїм правом на відкликання заяви про звільнення, належних доказів того, що позивачка фактично продовжила виконувати свої посадові обов`язки суду надані не було, тому суд першої інстанції вважав, що позов в частині вимог про поновлення на роботі не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення ОСОБА_2 нараховані суми виплачені не в повному обсязі, а саме грошова компенсація за невикористаний день щорічної відпустки не нарахована та не виплачена, що підтверджується Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці № ОД 1143/1597/АВ від 28.10.2019 року та визнається відповідачем.

Відповідач отримав вимогу ОСОБА_1 про розрахунок 09.12.2019 року. Кінцевим строком для виконання вимоги позивача про розрахунок є 10.12.2019 року, а фактично виплата заборгованості відбулась 13.12.2019 року, тобто із пропуском строку встановленого ст. 116 КЗоТ, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 11.12.2019 року по 13.12.2019 року у сумі 367,83 грн.

Щодо видачі трудової книжки, суд першої інстанції, врахувавши результати інспекційного відвідування в частині відсутності відомостей про трудову книжку ОСОБА_1 у книзі обліку руху трудових книжок підприємства, та фактичної відсутності трудової книжки ОСОБА_1 на підприємстві вважав слушною позицію відповідача в частині того, що при оформленні на роботу позивачем трудова книжка надана не була.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Європроект Південь» із заявою про прийняття на посаду бухгалтера з 18.03.2019 року.

Наказом ТОВ «Європроект Південь» № 2К від 15.03.2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера.

05.08.2019 року ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Європроект Південь» подано заяву про надання щорічної додаткової відпустки відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» тривалістю 10 календарних днів по догляду за дитиною з 06.08.2019 року.

Судом встановлено, що 05.08.2019 року ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Європроект Південь» також подано заяву про надання відпустки з 16.08.2019 року із наступним її звільнення із займаної посади за власним бажанням у зв`язку із доглядом за дитиною (ст. 38 КЗпП України).

Наказом ТОВ «Європроект Південь» № 10 про надання відпустки від 05.08.2019 року ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка на 10 календарних днів з 06.08.2019 року по 15.08.2019 року.

Наказом № 11 від 16.08.2019 року ОСОБА_1 надана додаткова відпустка на 10 календарних днів з 16.08.2019 року по 26.08.2019 року.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, в редакції на час виникнення правовідносин, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Наказом ТОВ «Європроект Південь» від 26.08.2019 року № 3-КЗ ОСОБА_1, головного бухгалтера, звільнено за ст. 38 КЗпП України, з 26.08.2019 року, підстава заява від 05.08.2019 року.

В матеріалах справи відсутні докази сповіщення ОСОБА_1 роботодавця про своє бажання продовжити трудові відносини.

Враховуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оскільки позивач згідно зі статтею 38 КЗпП України мала право на відкликання своєї заяви про звільнення письмово, або іншим чином повідомивши про своє бажання продовжувати трудові відносини, однак позивач не скористався своїм правом на відкликання заяви про звільнення, належних доказів того, що позивачка фактично продовжила виконувати свої посадові обов`язки суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги витребувані у відділу поліції Хмельницького ВП Малиновського району м. Одеси матеріали, які підтверджують перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Європроект Південь» у січні та лютому 2019 року із окладом 22000 грн, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

На виконання ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 червня 2021 року Відділенням поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області надано висновок про результаті розгляду звернення громадянина від 26.12.2019 року, копію заяви ОСОБА_1 , яка направлялась ТОВ «Європроект Південь», пояснення ОСОБА_1 від 27.12.2019 року.

Так, висновок про результаті розгляду звернення громадянина від 26.12.2019 року, затверджений начальником Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Гнєдовим О. 26.12.2019 року не містить обставин перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Європроект Південь» у січні та лютому 2019 року із окладом 22000 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися. Однак принаймні на рівні формулювання викладу їхнього змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (див.: «mutatis mutandis» постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (абзаци п`ятий і шостий пункту 15).

В позовній заяві позивачка зазначала, що в день звільнення відповідачем не проведено з нею повного розрахунку. Так, станом на 26.08.2019 року заборгованість по заробітній платі складає 20092,89 грн, виходячи з: 4436,25 грн - липень 2019 року, 9056,64 грн - серпень 2019 року, 6600 грн - за 9 днів відпустки. У разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом першої інстанції встановлено, що в день звільнення ОСОБА_2 нараховані суми виплачені не в повному обсязі, а саме грошова компенсація за невикористаний день щорічної відпустки не нарахована та не виплачена, що підтверджується Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці № ОД 1143/1597/АВ від 28.10.2019 року, та визнається відповідачем.

Належних та достатніх доказів заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 20092,89 грн матеріали справи не містять.

Стягуючи з ТОВ «Європроект Південь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 11.12.2019 року по 13.12.2019 року в сумі 367,83 грн, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач отримав вимогу ОСОБА_1 про розрахунок 09.12.2019 року. Кінцевим строком для виконання вимоги позивача про розрахунок є 10.12.2019 року, а фактично виплата заборгованості відбулась 13.12.2019 року, тобто із пропуском строку встановленого ст. 116 КЗпП.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)».

В акті інспекційного відвідування (невиїздного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці № ОД 1143/1597/АВ від 28 жовтня 2019 року зазначено, що у разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. Суми компенсації розраховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

При звільненні нараховані суми ОСОБА_1 виплачені не в повному обсязі, а саме грошову компенсацію за невикористаний день щорічної відпустки не нараховано та не виплачено, що є порушенням частини 1 ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», частини 1 статті 116 КЗпП України.

29 жовтня 2019 року Головним управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці винесено припис про усунення виявлених порушень № ОД 1143/1597/АВ/П за яким директора ТОВ «Європроект Південь» зобов`язано усунути порушення, зокрема щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористаний день щорічної відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2019 року ТОВ «Європроект Південь» перераховано ОСОБА_1 заборгованість в сумі 122,61 грн. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 на день звільнення мала права на компенсацію за невикористаний день відпустки, яка їй у день звільнення не була виплачена. Остаточно розрахунок із позивачем здійснено 13.12.2019 року. Оскільки компенсація за невикористаний день відпустки відповідачем перерахована позивачу 13.12.2019 року, то періодом нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід вважати з 27.08.2019 року по 12.12.2019 року.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 11.12.2019 року по 13.12.2019 року.

Поряд із цим, при вирішенні питання стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні обов`язковим є визначення судом його розміру.

Так, Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 26 листопада 2020 у справі № 520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, та у подальшому підтриманий у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/11699/21 та інші.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено висновок, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Згідно довідки ТОВ «Європроект Південь» позивачу в квітні, травні, червні, липні 2019 року нараховано по 4450 грн щомісячно. Вказані обставини підтверджуються відомостями з Єдиного реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у Пенсійному фонді стосовно ОСОБА_1 .

Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати та беручи до уваги, що позивача звільнено 26 серпня 2019 року, а повністю відпрацьовані два календарні місяці роботи є червень - липень 2019 року, тому середньоденна заробітна плата позивача складає 217,07 грн, виходячи із наступного розрахунку: 4450 грн (заробітна плата за червень 2019 року) + 4450 грн (заробітна плата за липень 2019) / 41 день (кількість відпрацьованих робочих днів).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 серпня 2019 року по 12 грудня 2019 року складає 16497,32 грн, виходячи з наступного розрахунку 217,07 грн (середньоденна заробітна плата) х 76 робочих днів.

Апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та критеріям визначеним Великою Палатою Верховного Суду (сума заборгованості 122,61 грн, період затримки з 27.08.2019 року по 12.12.2019 року, відсутність підстав для стягнення заборгованості по заробітній платі за липень та серпень 2019 року), з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Європроект Південь» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми 1500 грн, при цьому питання вирішення сплати з цієї суми обов`язкових платежів у вигляді податку, зборів та інших обов`язкових платежів є обов`язком сторін при виплаті вказаної суми.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо видачі трудової книжки.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки», трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку

Згідно з п «б» п. 7.1 Інструкції на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277. У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Згідно з п. 2.27 Інструкції днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 передбачено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Відповідно до Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю Головного управління Держапраці в Одеській області Державної служби України з питань праці №ОД 1143/1597/АВ від 28.10.2019 року складеного головними державними інспекторами відділу з питань зайнятості населення та працевлаштування інвалідів Управління з питань праці Головного управління Держаппрці в Одеській області Варавою О.О., Костецького А.Ф. , під час інспекційного відвідування досліджені документи товариства, що стосуються організації праці та оплати праці (накази про прийом на роботу, та звільнення, табелів обліку використання робочого часу, розрахунково платіжних відомостей, відомостей на виплату заробітної плати, журналу обліку руху трудових книжок, особових карток типової форми П-2), встановлено, що до книги обліку руху трудових книжок не внесені дані щодо трудової книжки ОСОБА_1 . Також, інспекторами встановлено, вказана книжка відсутня в сейфі на території підприємства.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при оформленні на роботу позивачем трудова книжка ТОВ «Європроект Південь» не надавалася.

Посилання позивача на те, що обставини не видачі трудової книжки підтверджуються актом перевірки трудових відносин № 15-П-1825/0313-10039 від 08.11.2019 року не заслуговують на увагу, оскільки за вказаним номером та датою в матеріалах справи міститься лист Головного управління Держпраці в Одеській області який адресований ОСОБА_1

28 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці здійснено інспекційне відвідування ТОВ «Європроект Південь» , за результатами якого складено акт № ОД 1143/1597/АВ від 28 жовтня 2019 року та винесено припис про усунення виявлених порушень № ОД 1143/1597/АВ/П, при цьому перевіркою встановлено відсутність відомостей про трудову книжку ОСОБА_1 у книзі обліку руху трудових книжок підприємства та фактичної відсутності трудової книжки ОСОБА_1 на підприємстві.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року слід змінити, збільшивши суму з 367,83 грн до 1500 грн, доповнивши після цифр словами «з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів». В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Південь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, збільшивши суму з 367,83 грн до 1500 грн, доповнивши словами «з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

Н.В. Стахова