Ухвала

від 13.08.2024 по справі 645/4725/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4725/24

Провадження № 2/645/2132/24

У Х В А Л А

13 серпня 2024 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Спесивцев О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,

в с т а н о в и в:

До Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла вищевказана позовна заява.

ОСОБА_4 в особі представника, адвоката Крушинської А.А., яка діє на підставі ордеру про надання правової допомоги, звернулася до суду із позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст якихне допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Дослідивши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не в повній мірі відповідає вимогам закону, зокрема, ст.175,177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху в силу наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно дост.1 Закону України «Про судовий збір» справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.

Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1211,20грн. за пред`явлення вимоги немайнового характеру або надати докази на підтвердження звільнення його від сплати судового збору.

Згідност. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За викладених обставин суд не може відкрити провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю без руху.

Способом усунення недоліків, зазначених у даній ухвалі, є надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору.

Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання недоліків у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині визначення розміру судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя