Рішення

від 05.03.2025 по справі 645/4725/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4725/24

Провадження № 2/645/264/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді - Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Херсонської міської ради, Виконавчий комітет Центральної районної у місті Херсоні ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Крушинської Антоніни Андріївни, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Херсонської міської ради, в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що з 14.03.2020 року позивачка та відповідач перебували у шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24.06.2024 року у справі № 645/1307/24. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу діти проживали з позивачем. Позивачка вказує, що вона любить своїх дітей, постійно слідкую за станом їх здоров`я, розвитком, виховує та піклується про них, у неї з дітьми встановлений тісний психологічний контакт, прив`язаність один до одного. Усі поточні питання забезпечення дітей вона покладає на себе. Оскільки під час розірвання шлюбу, не було визначене місце проживання дітей, але з відповідачем не досягнуто згоди з приводу місця їх проживання, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 26.08.2024 прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.10.2024 року витребувано у Служби у справах дітей Херсонської міської ради висновок щодо вирішення спору про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Продовжено строк проведення підготовчого провадження по цивільній справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 27.11.2024 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Центральної районної у місті Херсоні ради. Встановлено третій особі п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали на надання пояснення щодо предмету спору.

11.02.2025 року до суду надійшов висновок виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради - органу опіки та піклування Центрального району м.Херсона про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення від 31.01.2025 року №27 про його затвердження.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не прибула, представником позивача - адвокатом Крушинською А.А. надано заяву, в якій вона просить провести розгляд справи без її участі та участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник Виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань неодноразово повідомлялась засобами поштового зв`язку, проте поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі №753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідач також викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відзив на позовну заяву відповідач не надала.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 14.03.2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.06.2024 року у справі № 645/1307/24.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син - ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька - ОСОБА_4 (а.с. 17-18).

Рішенням виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради від 31.01.2025 року №27 затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вказаного висновку, орган опіки і піклування в інтересах дітей вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю- ОСОБА_1 .

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Матеріалами справи підтверджено, що на час розгляду справи малолітній ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на час розгляду справи виповнилось 6 років, а малолітньому ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виповнилось 7 років.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Тому в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Такий правовий висновок зроблено і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 61-327цс18.

Європейський суд з прав людини 11.07.2017 у справі «М.С. проти України» ухвалив рішення де визначив «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

У постанові Верховного Суду 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17 міститься правовий висновок, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об`єктивні обставини спору, а вже тільки потім права батьків.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналіз зазначених норм права та релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно письмового висновку виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради - органу опіки та піклування Центрального району м.Херсона, який затверджено рішенням виконавчого комітету Центральної районної у місті Херсоні ради від 31.01.2025 року №27, вказано, що позивач разом зі своїми малолітніми дітьми проживали за адресою: АДРЕСА_1 . На період військового стану, заради безпеки дітей, сім?я виїхала до Федеративної Республіки Німеччини, де вони отримали тимчасовий прихисток. Діти проживають разом з матір?ю, яка відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, піклується про них, цікавиться їх розвитком та успіхами. Малолітні перебувають в безпечному, спокійному середовищі, де створено всі необхідні умови для проживання та розвитку. Відповідно до наданих довідок встановлено, що ОСОБА_6 ходить до школи, ОСОБА_7 - до дитячого садка, по вихідним відвідують заняття з вивчення української мови, також відвідують гурток «Інтеграція», танцювальні та спортивні секції. Відомості про батька дітей, який зареєстрований в м. Харкові, його контактний номер телефону матір малолітніх не повідомила, так як подружні відносини між ними припинено, проживають вони окремо та не ведуть спільне господарство, тому зв?язатися з ним не має можливості.

Враховуючи викладене, орган опіки і піклування дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю- ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У цій справі встановлено, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають разом з матір`ю, яка створила належні умови для їх морального, духовного та фізичного розвитку. Відповідач проживає окремо.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження зворотного - матеріали справи не місять та відповідачем не надано.

Обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, суд не встановив.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її в`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що малолітні діти перебувають в безпечному, спокійному середовищі, де створено всі необхідні умови для проживання та розвитку, суд доходить висновку, що проживання їх з мамою якнайкраще відповідає інтересам дітей та забезпечує їх розвиток і виховання в безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

При цьому суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей, за відсутності доказів на підтвердження того, що визначене судом місце проживання з матір`ю поставить дітей під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим, суд, при заочному розгляді справи, не має підстав піддавати надані позивачем докази сумніву.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Херсонської міської ради, Виконавчий комітет Центральної районної у місті Херсоні ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Крушинська Антоніна Андріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4341/10 від 28.10.2010, адреса: 01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, 4/6, оф. 1

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Треті особи:

- Служба у справах дітей Херсонської міської ради, код ЄДРПОУ: 44312031, адреса: м.Херсон, вул. Гімнастична, буд. 7.

- Виконавчий комітет Центральної районної у місті Херсоні ради, код ЄДРПОУ: 04060163, адреса: м. Херсон, вул. Володимира Примаченка, буд.5.

Повний текст рішення складено 10.03.2025 року.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев