Рішення

від 09.08.2024 по справі 470/86/24

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/67/24

Справа № 470/86/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року смт Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради, служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2024 року позивачка через систему «Електронний суд» звернулася до суду з відповідним позовом до відповідача, який підписаний її представником адвокатом Козиревич О.С. у якому зазначила, що вона та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірвано, відповідач з лютого 2020 року проживає окремо, однак жодного разу не приїздив до дитини, не проявляє заінтересованості в його долі. Дитина повністю перебуває на її утриманні, відповідач батьківські обов`язки не виконує, матеріальної, грошової та будь якої іншої участі у вихованні дитини не приймає, має заборгованість по сплаті аліментів. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка та її представник адвокат Козиревич О.С. (ордер про надання правничої (правової) допомоги від 16 серпня 2023 року) позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснювали що відповідач не цікавиться сином з 2021 року, участі в його житті не приймає, не спілкується з ним, має заборгованість по сплаті аліментів, а тому на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву у якій позовні вимоги не визнав, зазначив що бажає спілкуватися зі своєю дитиною, однак цьому перешкоджає позивачка. Аліменти він сплачує, а тому відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.

Треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явились, до суду направили заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2017 року, який розірвано рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області 23 жовтня 2020 року ( а.с.26-28).

З копії свідоцтва про народження виданого 23 червня 2017 року Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області убачається, що позивачка та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).

З листа Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві від 10 травня 2023 року №18035/20.13-37/3 слідує, що на примусовому виконанні у вказаному відділі перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 2/488/1213/20(488/1860/20) від 06.01.2021 року виданого Корабельним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 01 липня 2020 року до повноліття дитини ( а.с.9-10,13,15).

За вказаним виконавчим листом у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка з липня 2020 року по 31 серпня 2023 року становить 120182,63 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості складеним головним державним виконавцем Паралєвою С. (а.с.29-30).

З акту обстеження умов проживання складеного 21 березня 2024 року службою у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 проживає у АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 та її родиною чоловіком ОСОБА_6 та молодшою донькою ОСОБА_7 Квартира є орендованою, у помешканні чисто, прибрано, затишно, дитина забезпечена одягом, іграшками, гаджетами, предметами особистої гігієни, продуктами харчування, між членами родини склалися дружні, родинні відносини. Матір`ю і вітчимом створенні належні умови для проживання, виховання навчання та всебічного розвитку ОСОБА_8 ( а.с.174).

За характеристикою директора Миколаївської гімназії № 54 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 16 травня 2024 року № 163, ОСОБА_5 є учнем 1-Б класу вказаного навчального закладу, на кінець навчального року зарекомендував себе старанним і дисциплінованим здобувачем освіти, програмний матеріал засвоїв на достатньому рівні. Мама та вітчим приділяють належну увагу вихованню, відвідують батьківські збори та йдуть на контакт з класним керівником, своєчасно реагують на звернення вчителя. Тато жодного разу не відвідував батьківські збори та не спілкувався з класним керівником з приводу освітнього процесу (а.с.175).

За соціально психологічним висновком складеним Миколаївським міським центром соціальних служб Миколаївської міської ради 24 квітня 2024 року з метою визначення ставлення дитини до батька. Стосунки ОСОБА_8 з рідним батьком є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час з ним не спілкується, не має спогадів про нього. Образ батька начебто відсутній у внутрішньому світі дитини, між ними спостерігається відсутність психоемоційного зв`язку та взаємодії, оскільки ОСОБА_8 з батьком не бачиться. З боку батька не відчуває любові, захисту, підтримки і поваги. Має прив`язаність до матері. За приміткою до зазначеного висновку результати психодіагностичного дослідження відображають стан відношення дитини на момент діагностики та можуть змінюватися під впливом зовнішніх факторів, оскільки дитяча психіка є нестабільною субстанцією та дитина може підпадати під вплив дорослих, яким довіряє (а.с.188). На підставі зазначених вище розглянутих документів орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а.с.130-132).

Разом з тим, з акту обстеження житлово побутових умов проживання сім`ї відповідача складеного 21 лютого 2024 року начальником і провідним спеціалістом служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради убачається, що останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 де ним створенні умови для виховання, розвитку та проживання дитини. При складанні акту відповідач пояснював, що останні два роки позивачка не дозволяє спілкуватися з сином, на телефонні дзвінки не відповідає, однак він бажає спілкування з дитиною, брати його до себе на вихідні та проводити з ним більше часу( а.с.59).

Комісією з питань захисту прав дитини Березнегуватської селищної ради було заслухано відповідача який пояснював, що після розірвання шлюбу з позивачкою, він відвідував сина, спілкувався з ним, надавав кошти на утримання, наразі має заборгованість по аліментам, яка виникла через відсутність доходу, але погашає її. Спілкування з дитиною припинилось з ініціативи позивачки, однак він бажає піклуватися про сина, бачитися з ним та проводити разом час, цікавитися його життям і навчанням, підтримувати матеріально, та вважав що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав. Та 22 березня 2024 року комісією з питань захисту прав дитини Березнегуватської селищної ради було складено висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ( а.с.79-81).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства».

Частиною першою статті 8 Закон України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі№ 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20,від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що спільний з відповідачем син повністю перебуває на її утриманні, відповідач не відвідує дитину, не приймає участі в його вихованні і навчанні, однак на думку суду зазначене не є безумовним підтвердженням небажання батька дитини брати участь у його утриманні і вихованні, тобто не свідчить про свідоме, умисне нехтування батьком батьківськими обов`язками.

Такі обставини як проживання дитини разом з вітчимом, який виховує його і бажає усиновити та наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, також не можуть бути підставами для позбавлення його батьківських прав.

Крім цього, з матеріалами справи підтверджується, що відповідач хоча і має заборгованість по аліментам, однак вживає заходів для її сплати ( а.с.52,169-170).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Крім цього Верховний суд у постанові КЦС ВС від 01.08.2024 № 761/25311/20-ц (61-3153св24) дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратив інтересу до дитини, до участі у її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин не відповідатиме інтересам дитини

З заяви відповідача до суду слідує, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав, про зазначене він повідомляв і службі у справах дітей Березнегуватської селищної ради пояснюючи, що бажає брати участь у житті сина, утримувати його, проводити з ним час, спілкуватися, однак цьому перешкоджають їх непорозуміння з позивачкою.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на відповідача, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька на краще неможливо, і лише за наявності вини в його діях, водночас докази у цій справі не дають підстав для однозначного висновку стосовно підтвердження цих обставин.

З досліджених судом матеріалів справи убачається, що відповідач має бажання та наміри підтримувати стосунки з сином, при цьому позивачкою не надано достатніх доказів наявності умислу в його діях щодо невиконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини, або що він становить реальну загрозу дитині, її здоров`ю та психічному розвитку.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. При цьому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Статтею 19 Сімейного Кодексу Українивстановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав є недостатньо обґрунтованим, оскільки в ньому наведено лише умови проживання і навчання дитини та загальні формулювання про не виконання відповідачем батьківських обов`язків через те, що він тривалий час не бачиться з ОСОБА_8 . Разом з цим, у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність застосування такогокрайнього заходу, як позбавлення батьківських прав; не наведено даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Також у цьому висновку не встановлені фактичні обставини свідомого умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та можливі причини такого ухилення.

Отже, врахувавши те, щовідповідач має бажання та наміри підтримувати стосунки з сином, а позивач не довела що він остаточно і свідомо усунувся від виконання батьківських обов`язків, суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав. З огляду на викладене суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради, служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача - ОСОБА_9 - адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради: адреса місцезнаходження вул. Адміральська, буд. № 20 м.Миколаїв індекс 54001, ЄДРПОУ 04056612.

Служба у справах дітей Березнегуватської селищної ради: адреса місцезнаходження: Соборно Миколаївська площа, 10 смт Березнегувате Миколаївська область, ЄДРПОУ 44408404.

Суддя С. Ф. Орлова

Повний текст рішення суду складено 12 серпня 2024 року.