Постанова

від 12.08.2024 по справі 916/2177/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2177/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Краткоський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені - Арабаджи І.А., на підставі довіреності;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса Шараг О.В., на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року, м. Одеса, суддя Петренко Н.Д., повний текст додаткового рішення складено та підписано 13.05.2024 року

у справі №916/2177/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса

до відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені

про стягнення 4 471 544 грн. 14 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені про стягнення заборгованості за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 4 471 544 грн. 14 коп., з яких 2 852 221 грн. 90 коп. основного боргу за грудень 2021 року, 688 049 грн. 71 коп. пені, 820 387 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 110 885 грн. 01 коп. 3 % річних, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю « ЛАКОСА» зазначило, що 06.01.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», як Виконавцем, був укладений Договір №2-В-РЕФ-21 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець зобов`язався надати послуги з експлуатаційного днопоглиблення у акваторії на вході в затоні і в затоні, акваторії біля причалів №№3-4, 8-9, 15-21, 22-28, 1В судноремонтна набережна, що знаходяться на території Замовника за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов цього Договору.

Проте, відповідачем неналежно виконувались зобов`язання за вказаним вище договором, а саме, в частині своєчасної оплати за виконані будівельні роботи, внаслідок невиконання чого позивачем відповідачу нараховано основну заборгованість, інфляційні втрати, пеню та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 року у справі №916/2177/23 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ, в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» , м. Одеса заборгованість за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 3 989 909 грн. 34 коп., з яких: 2 852 221 грн. 90 коп., - основний борг за грудень 2021 року; 206 414 грн. 91 коп. - пеня; 820 387 грн. 52 коп. - інфляція; 110 885 грн. 01 коп. - 3 % річних, витрати на оплату судового збору в розмірі 67 073 грн. 16 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

24.04.2024 на адресу суду надійшла заява позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про розподіл судових витрат (вх. № 2-699/24) у справі № 916/2177/23, в якій позивач просить вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 199 495 грн. 47 коп. без ПДВ.

Зокрема, вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

30.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат (вх. № 17631/24), в якому відповідач вказує, що на виконання п. 1 Додатку №2 до договору та Додатку №1 до договору Адвокатським бюро надано частину послуг, при цьому розмір гонорару не зменшився.

Відповідач вказує, що в Акті наданих послуг №1 від 24.04.2024 заявником підтверджено надання лише частини послуг, визначених у додатку №1 до договору №161/19. Проте, вартість наданих послуг заявником не підтверджено належними і допустимими доказами. З наданих до клопотання доказів не вбачається, які витрати здійснені на надання цих послуг.

Відповідач вказує, що сторонами у Додатку №2 до договору №164/19 погоджено відкладальну умову про сплату гонорару адвокату клієнтом (протягом 5 банківських днів від дня отримання Клієнтом від Боржника коштів або майна в порядку погашення заборгованості). Така умова суперечить приписам п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому не може бути прийнята судом до уваги.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі № 916/2177/23 (суддя Петренко Н.Д.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса від 24.04.2024 року про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-699/24) задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ, в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 199 495, 47 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки надані послуги охоплюються однією послугою зі здійснення підготовки заяви по суті спору (в межах якої і формується правова позиція сторони по суті спору).

Крім того, суд першої інстанції вважає безпідставним включення до переліку послуг з правової допомоги адвоката послуг: «…подача позовної заяви до суду…», «…подання документів по суті справи …», « виготовлення копій доказів … та направлення копій учасникам справи». Оскільки технічне копіюванням документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів не є різновидом правничої допомоги, та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи також клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд першої інстанції вважав за належне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса від 24.04.2024 року про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт вказує, що відповідачем не надано доказів щодо необґрунтованості заявленої до стягнення суми відшкодування витрат на правову допомогу, так як і не надано доказів щодо складного фінансового стану відповідача.

Так, скаржник зауважує, що судом першої інстанції підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» отримало правничу допомогу, разом з тим, не обґрунтовано на підставі чого, її розмір підлягає зменшенню майже на 70% від узгодженої сторонами суми в договорі. Посилання суду на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, в якому не вказано, на яку суму потрібно зменшити, на думку апелянта не є достатнім обґрунтуванням визначеної судом суми у розмірі 30 000 грн.

В той же час, апелянт, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду у подібних спорах, вказав, що при визначені у договорі про надання адвокатських послуг форми гонорару у твердій (фіксованій) сумі, то вона є незмінною в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а витрати на правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Підсумовуючи зазначене, апелянт не погоджується з розміром судових витрат, визначених додатковим рішенням, та враховуючи наведені обставини, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, останній вважає, що розмір присуджених витрат на правову допомогу підлягає збільшенню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23, справу призначено до розгляду.

12.06.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача у справі надійшов відзив (вх. №2061/24/Д1), у якому Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23 залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення без змін.

Зокрема, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі та вимоги ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві наголосив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу.

На думку відповідача, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доводів сторін.

Відповідач наголошує, що проаналізувавши Акт наданих послуг №1 від 24.04.2024, застосовуючи зазначені вищі критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, господарський суд дійшов правильного висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 199 495 грн. 47 коп. у справі №916/2177/23 є завищеними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 прийнято колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Принцевької Н.М., Ярош А.І. до свого провадження справу №916/2177/23, призначено розгляд справи на 12.08.2024.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, додаткове рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2177/23 скасувати та задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників присутніх учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 року у справі №916/2177/23 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ, в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» , м. Одеса заборгованість за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 3 989 909 грн. 34 коп., з яких: 2 852 221 грн. 90 коп., - основний борг за грудень 2021 року; 206 414 грн. 91 коп. - пеня; 820 387 грн. 52 коп. - інфляція; 110 885 грн.01 коп. - 3 % річних, витрати на оплату судового збору в розмірі 67 073 грн. 16 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

24.04.2024 на адресу суду надійшла заява позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про розподіл судових витрат (вх. № 2-699/24) у справі № 916/2177/23, в якій останній просить вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 199 495 грн. 47 коп. без ПДВ.

Зокрема, вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження факту надання адвокатом Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» правничої допомоги заявником до заяви про розподіл судових витрат було додано документи, з яких вбачається наступне.

15.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» та Адвокатським бюро укладено договір про надання правової допомоги №164/19, за умовами якого Адвокат бере на себе зобов`язання, зокрема, представляти інтереси Клієнта та вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України відповідно до повноважень визначених пунктом 1.1 договору; даний договір укладається між Клієнтом та Адвокатським бюро для отримання правової допомоги виключно в межах послуг визначених в Додатку №1 доданого до договору та доручень наданих Клієнтом (п. 4.1); Клієнт оплачує вартість послуг (гонорар) Адвокатському бюро у відповідності із умовами даного договору (п. 5.1); вартість та порядок оплати послуг визначається окремим Додатком, який є невід`ємною частиною даного договору. Клієнт зобов`язаний повністю виплатити зазначену в рахунку суму не пізніше 5-х (п`яти) банківських днів згідно виставленого Адвокатським бюро рахунку, якщо інше не відображене в рахунку (п.5.2); оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку. В рахунок будуть включені сума гонорару та/або понесені Адвокатським бюро затрати за відповідний період (п. 5.4).

Згідно Додатку №1 від 15.02.2023 до договору №164/19 Адвокатське бюро на умовах даного договору зобов`язується надати наступні послуги Клієнту:

1. Надання усних або письмових консультацій, роз`яснень з правових питань щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ».

2. Правовий аналіз документів Клієнта з питань стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ».

2.1. Підготовка та подача позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» (в тому числі пені, інфляційних втрат та 3% річних).

2.2. Комплексне представництво інтересів Клієнта в судових органах пов`язаних із поданням позовної заяви визначеної в п. 2.1 цього Додатку.

3. Участь у перемовах Клієнта з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» щодо мирового врегулювання, як в позасудовому порядку, так і шляхом укладення мирової угоди в межах розгляду судової справи, так і на стадії виконання судового рішення.

4. Супутні доручення Клієнта в межах виконання договору.

5. Супровід примусового виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 (в тому числі пені, інфляційних втрат та 3% річних).

За умовами Додатку №2 від 15.02.2019 до договору №164/19: оплата послуг визначених у Додатку №1 складається з основної оплати (гонорару), який становить 5 (п`ять) % від визначеної судом або сторонами суми коштів в рахунок погашення заборгованості на користь Клієнта в межах стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» (в тому числі пені, інфляційних втрат та 3% річних) (п. 2); загальний розмір гонорару визначеного у п. 2 даного Додатку відображається в Акті наданих послуг та рахунку, який підписується по факту наданих послуг за наслідком визначення загальної суми призначеної до стягнення у судовому рішенні/або узгодженої між Клієнтом та Боржником суми заборгованості призначеної до виплати в межах позасудового врегулювання спору/або узгодженої між Клієнтом та Боржником суми заборгованості призначеної до виплати в межах укладення мирової угоди (п. 2.4); оплата гонорару здійснюється протягом 5 банківських днів на рахунок Адвокатського бюро від дня отримання Клієнтом від Боржника коштів або майна в порядку погашення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» (в тому числі пені, інфляційних втрат та 3% річних)

За Актом наданих послуг №1 від 24.04.2024 в межах виконання умов договору №164/19 Бюро надало, а Клієнт (ТОВ «ЛАКОСА») прийняв наступні послуги:

- з правового аналізу документів Клієнта на визначення підстав для звернення до суду з позовною заявою з питань стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ»;

- підготовка та подача позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» (в тому числі пені, інфляційних втрат та 3% річних);

- участь у судових засіданнях під час розгляду справи №916/2177/23;

- ознайомлення з позицією відповідача у справі №916/2177/23;

- підготовка та подання документів по суті справи №916/2177/23;

- виготовлення копій доказів долучених до позовної заяви в межах розгляду справи №916/2177/23 та направлення копій учасникам справи.

В п. 2 Акту визначено, що загальна вартість послуг за договором, відповідно до умов Додатку № 2 до Договору склала 199 495 грн. 47 коп. без ПДВ.

Також, з матеріалів господарської справи вбачається, що представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Шараг О.В. на підставі ордеру ВН № 1248191 від 16.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 року у справі №916/2177/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про розподілення судових витрат у справі №916/2177/23 призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

30.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат (вх. № 17631/24), в якому відповідач вказує, що на виконання п. 1 Додатку №2 до договору та Додатку №1 до договору Адвокатським бюро надано частину послуг, при цьому розмір гонорару не зменшився.

Відповідач вказує, що в Акті наданих послуг №1 від 24.04.2024 заявником підтверджено надання лише частини послуг, визначених у додатку №1 до договору №161/19. Проте, вартість наданих послуг заявником не підтверджено належними і допустимими доказами. З наданих до клопотання доказів не вбачається, які витрати здійснені на надання цих послуг.

Також відповідач наголошує, що сторонами у Додатку №2 до договору №164/19 погоджено відкладальну умову про сплату гонорару адвокату клієнтом (протягом 5 банківських днів від дня отримання Клієнтом від Боржника коштів або майна в порядку погашення заборгованості). Така умова суперечить приписам п. 8 ст. 129 Господарського процесуального України, а тому не може бути прийнята судом до уваги.

Оскаржуваним додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі № 916/2177/23 (суддя Петренко Н.Д.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса від 24.04.2024 року про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-699/24) задоволено частково; стягнуто з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ, в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 199 495 грн. 47 коп. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надані послуги охоплюються однією послугою зі здійснення підготовки заяви по суті спору (в межах якої і формується правова позиція сторони по суті спору).

Крім того, суд першої інстанції вважає безпідставним включення до переліку послуг з правової допомоги адвоката послуг: «…подача позовної заяви до суду…», «…подання документів по суті справи …», « виготовлення копій доказів … та направлення копій учасникам справи». Оскільки технічне копіюванням документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів не є різновидом правничої допомоги, та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи також клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд першої інстанції стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є обставини, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» послуг на правничу допомогу саме у повному обсязі.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що договором про надання правової допомоги було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі №357/11023/18.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Отже, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд.

Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З позовної заяви вбачається, що позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 223 577 грн. 20 коп.

Разом з тим, з акту наданих послуг №1 від 24.04.2024 в межах виконання умов договору №164/19 вбачається, що Бюро надало, а Клієнт (ТОВ «ЛАКОСА») прийняв наступні послуги: з правового аналізу документів Клієнта на визначення підстав для звернення до суду з позовною заявою з питань стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ»; підготовка та подача позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 з ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» (в тому числі пені, інфляційних втрат та 3% річних);участь у судових засіданнях під час розгляду справи №916/2177/23; ознайомлення з позицією відповідача у справі №916/2177/23; підготовка та подання документів по суті справи №916/2177/23; виготовлення копій доказів долучених до позовної заяви в межах розгляду справи №916/2177/23 та направлення копій учасникам справи.

В п. 2 Акту визначено, що загальна вартість послуг за договором, відповідно до умов Додатку № 2 до Договору склала 199 495 грн. 47 коп., без ПДВ.

Отже, у зв`язку із розглядом даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги та акту наданих послуг №1 від 24.04.2024 до нього, фактично понесло витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 199 495 грн. 47 коп., без ПДВ.

Проте, колегія суддів не погоджується із доводами скаржника щодо задоволення заявлених позивачем до стягнення з відповідача у повному обсязі, з огляду на таке.

Так, як убачається з акта №1 про надання правової допомоги від 24.04.2024, до складу витрат на правову допомогу було, зокрема, включено наступні послуги: підготовка та подача позовної заяви до суду; підготовка та подання документів по суті справи; виготовлення копій доказів долучених до позовної заяви в межах розгляду справи та направлення копій учасникам справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що подання (надсилання) позову не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". А тому, витрати на подання (надсилання) позову не можуть бути відшкодовані в якості витрат на професійну правничу допомогу та підлягають виключенню з судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.11.2019 в справі №901/264/19.

Щодо включення до переліку послуг з правової допомоги адвоката в частині (подання документів по суті справи; виготовлення копій доказів та направлення копій учасникам справи) колегія суддів вважає їх безпідставним, оскільки технічне копіюванням документів у вигляді поліграфічних послуг, їх завіряння, направлення документів не є різновидом правничої допомоги, та не вимагає застосування професійних знань адвоката, тому такі дії не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18.

Також, колегія суддів у цій справі вважає за доцільне звернутися до правової позиції, викладеної у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 873/26/20, від 01.02.2022 у справі № 873/213/21, від 23 липня 2024 року №910/9544/23 зокрема до таких правових висновків Верховного Суду у згаданій постанові: "Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково". Подібна позиція викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).

Отже, оскільки договором про надання правової допомоги та додатком до нього не визначено порядку погодження розрахунку гонорару погодинного або фіксованого розміру до початку виконання робіт, зазначене дає підстави для висновку про недоведеність того, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 199 495 грн. 47 коп., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірним із виконаною роботою. Отже, їх розмір не є обов`язковим для відшкодування у зазначеній вище частині саме з відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено правомірні висновки щодо часткового задоволення клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не є підставами для скасування вірного додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 01.05.2024 року у справі №916/2177/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.08.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 13.08. 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош