Постанова

від 12.08.2024 по справі 916/2177/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2177/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені - Арабаджи І.А., на підставі довіреності;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса Шараг О.В., на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Петренко Н.Д., повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024 року

у справі № 916/2177/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса

до відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені

про стягнення 4 471 544 грн. 14 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені про стягнення заборгованості за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 4 471 544 грн. 14 коп., з яких 2 852 221 грн. 90 коп. основного боргу за грудень 2021 року, 688 049 грн. 71 коп. пені, 820 387 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 110 885 грн. 01 коп. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю « ЛАКОСА» зазначило, що 06.01.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» м. Київ в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», як Виконавцем, був укладений Договір №2-В-РЕФ-21 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець зобов`язався надати послуги з експлуатаційного днопоглиблення у акваторії на вході в затоні і в затоні, акваторії біля причалів №№3-4, 8-9, 15-21, 22-28, 1В судноремонтна набережна, що знаходяться на території Замовника за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов цього Договору.

Проте, відповідачем неналежно виконувались зобов`язання за вказаним вище договором, а саме в частині своєчасної оплати за виконані будівельні роботи, внаслідок невиконання чого позивачем відповідачу нараховано основну заборгованість, інфляційні втрати, пеню та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 року у справі №916/2177/23 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» м. Київ, в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» , м. Одеса заборгованість за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 3 989 909 грн. 34 коп., з яких: 2 852 221 грн. 90 коп., - основний борг за грудень 2021 року; 206 414 грн. 91 коп. - пеня; 820 387 грн. 52 коп. - інфляція; 110 885 грн.01 коп. - 3 % річних, витрати на оплату судового збору в розмірі 67 073 грн. 16 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що за своєю правовою природою договір №2-В-РЕФ-21 про надання послуг від 06.01.2021 є договором підряду.

Згідно з положеннями ст. 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Тобто, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність односторонньої відмови Замовника від отримання Акту №5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 за фактично отримані послуги, що є недопустимим. У зв`язку із чим судом першої інстанції зазначено про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 688 049 грн.71 коп., інфляції у розмірі 820 387 грн. 52 коп. та 3 % річних у розмірі 110 885 грн. 01 коп., суд першої врахувавши обставини справи у їх сукупності та скориставшись правом на зменшення штрафних санкцій зменшив розмір пені до 206 414 грн.91 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

Державне підприємство «Адміністрація морський портів України», м. Київ в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 19 квітня 2024 року у справі №916/2177/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення пені та штрафу.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що при вирішенні клопотання позивача про поновлення строку на долучення доказів, перелічених у позовній заяві та первісних доказів у підготовчому судовому засіданні судом не постановлено ухвалу окремим документом.

Також скаржник вказує, що зі змісту рішення суду від 19.04.2024 не вбачається, яким чином судом вирішене зазначене клопотання позивача. Проте, додані позивачем до відповіді на відзив докази враховано судом при розгляді справи по суті та ухваленні судового рішення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на долучення доказів, заявлене у відповіді на відзив на позов, позивач зазначає, що звертаючись до суду, ним у складі позовної заяви не надано поперечних прорізів, розрахунку кількості кубічних метрів ґрунту, плану виконавчого проміру глибин та акту відбору ґрунту з додатком, з підстав того, що ці матеріали є об`ємними та є по суті технічною характеристикою виконаних по Факту робіт, які в повному обсязі деталізовані в Акті №5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року.

Скаржник стверджує, що у відповіді на відзив позивачем наведене неналежне та недостатнє обґрунтування причин пропуску строку для подання доказів. Позивачем не обґрунтовано, які саме об`єктивні та непереборні обставини заважали йому підготувати такі докази та надати їх до суду разом з позовною заявою 23.05.2023 року. Доказів існування поважних причин, які б перешкодили позивачу реалізувати свої права у встановлений законом строк (для подання доказів), позивачем не надано. Підстави пропуску процесуального строку обґрунтовані не непереборними та об`єктивними обставинами, а суб`єктивною поведінкою заявника.

Також апелянт вказує, що така причина як об`ємність матеріалів (як підстава для ненадання їх разом з позовною заявою) не заважала позивачу надати ці матеріали до суду разом з відповіддю на відзив на позов. Отже, об`ємність матеріалів не перешкоджала їх поданню разом з позовною заявою.

Апелянт стверджує, що оскільки позивачем не наведено винятковості обставин для поновлення строку для подання доказів, то відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання Товариства та прийняття доказів до розгляду.

Крім того, апелянт зауважує, що провадження у справі відкрите 29.05.2023, а відповідне клопотання про поновлення строку на долучення до справи нових доказів позивач надав до суду лише після отримання відзиву на позовну заяву, в якому відповідач звернув увагу на неподання позивачем відповідних доказів до позовної заяви.

Апелянт звертає увагу суду на те, що у підготовчому засіданні 21.03.2024 судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. В порушення процесуального законодавства судом першої інстанції заявлене позивачем клопотання про поновлення строку на долучення доказів у відповідності до норм процесуального закону не вирішено. 3 цього питання судом першої інстанції ухвалу окремим документом не постановлено.

Також, апелянт вказує, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції, як докази, прийнято поперечні прорізи, розрахунок кількості кубічних метрів ґрунту, план виконавчого проміру глибин та акт відбору ґрунту з додатком. Надані до клопотання позивача докази долучено до матеріалів справи та враховано при ухваленні рішення по справі.

Оскаржуване рішення не містить обґрунтування суду щодо розгляду клопотання позивача та підстав для прийняття доказів на стадії підготовчого провадження, що може також свідчити про відсутність виняткових випадків, внаслідок яких позивач був позбавлений можливості надати ці докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Підсумовуючи вищевикладене апелянт вказує, що суд першої інстанції у даній справі встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», м. Київ в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі № 916/2177/23, справу призначено до судового розгляду.

17.06.2024 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», м. Київ в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені, в якому відповідач просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі № 916/2177/23 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач наголошує на тому, що підготовче провадження має на меті саме збір необхідних для правильного вирішення справи доказів та зауваження сторони відповідача, сторона позивача надала технічну документацію, а саме, копії та оригінали поперечних прорізів, розрахунку кількості кубічних метрів ґрунту, плану виконавчого проміру глибин та акту відбору ґрунту з додатком.

Крім того, позивачем зазначено, що 21.03.2024 року у відкритому судовому засіданні, у присутності в тому числі представника відповідача розглянуто питання про зупинення провадження у справі, про поновлення строків на долучення доказів до відповіді на відзив, про долучення доказів надані відповідачем від 08.11.2023 року, та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Під звукозапис представником позивача надано пояснення підстав подання технічної документації та повторно заявлено клопотання про поновлення строків.

З приводу того, що судом першої інстанції не постановлено окремої ухвали суду про поновлення строків у вигляді окремого документа, позивач вказує, що ст.119 Господарського процесуального кодексу України не встановлено вимоги, що ухвалу суду про поновлення строку повинна бути викладена саме у формі окремого документа

Також, позивач вказує, що ч.5 ст.233 Господарського процесуального кодексу України, встановлює, що ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Отже, позивачем зазначено, що з аналізу протоколу судового засідання №2638591 від 21.03.2024 року та звукозапису до нього вбачається, що судом першої інстанції не було порушено вимог процесуального законодавства.

Позивач вказує, що зі змісту рішення суду, судом першої інстанції в повній мірі деталізовано підстави, з яких суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а зауваження скаржника в цій частині мають дискусійний характер для створення штучних підстав для оскарження судового рішення.

05.07.2024 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача у справі надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», в якому відповідач просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі №916/2177/23 повністю та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» повністю. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив відповідач наголошує, що позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» виконати вимоги процесуального закону в установлений строк. Отже, позивачем не доведено поважність причин пропущення встановленого законом строку для подання доказів.

Відповідач вказує, що господарський суд дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та долучив до матеріалів справи надані з порушенням встановленого законом строку докази.

Також, відповідач зазначає, що поза увагою суду залишено заперечення відповідача щодо заявленого позивачем клопотання про поновлення строку на подання доказів.

Відповідач вважає, що ухвала, яку суд постановив у підготовчому судовому засіданні 21.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати, не містить належного обґрунтування, мотиви та підстави, з яких суд дійшов висновку про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

Також, відповідач вказує, що не надавши належної оцінки доказам і доводам сторін, суд першої інстанцій допустив порушення норм процесуального права, а саме, статей 80,118,119,174, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА». Судом допущено процесуальних переваг позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» перед відповідачем, що призвело до порушення однієї з засад господарського судочинства рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, відповідач вказує, що в описовій частині рішення суду першої інстанції від 19.04.2024 не зазначено про заявлене позивачем клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, інші процесуальні дії у справі (поновлення пропущеного позивачем встановленого законом строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 прийнято колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Принцевької Н.М., Ярош А.І. до свого провадження справу №916/2177/23, призначено розгляд справи на 12.08.2024 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції задовольни апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово з мотивів, зазначених у відзиві, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі № 916/2177/23 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі № 916/2177/23 в оскаржуваній частині не потребує скасування або зміни, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

06.01.2021 між ДП «Адміністрація морських портів України» (замовник) та ТОВ «ЛАКОСА» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2-В-РЕФ-21, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати послуги за кодом ДК 021:2015 45240000-1 «Будівництво гідротехнічних об`єктів» (послуги з експлуатаційного днопоглиблення у затоні і у причалів), а замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі послуги (пункт 2.1 договору).

За умовами договору послуги - це експлуатаційне днопоглиблення на акваторії морського порту (пункт 1.19 договору).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору місце надання послуг: об`єкти днопоглиблення, які зазначені в п.1.17 цього Договору, розташовані на території Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України» за адресою: вул. Дунайська, 188, м. Рені, Одеська область.

Склад, загальний обсяг днопоглиблення та інші характеристики послуг, які надаються виконавцем згідно з цим договором, визначаються технічними вимогами, що є додатком № 1 та невід`ємною частиною цього договору. Обсяги днопоглиблення на окремих ділянках днопоглиблення, в межах загального обсягу днопоглиблення, визначаються відповідними технічними завданнями.

Виконавець зобов`язаний надати послуги в строк, що не перевищує 150 календарних днів безпосереднього надання послуг від дати початку надання послуг. Початок надання послуг та їх закінчення сторони оформляють окремими двосторонніми актами, підписаними уповноваженими представниками сторін. Дати підписання цих актів є відповідно датою початку надання послуг та закінчення надання послуг (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2- 3.4 договору виконавець зобов`язаний розпочати надання послуг не пізніше 30 календарних днів після передачі замовником документів виконавцю відповідно до пункту 3.3 договору.

Перед початком надання послуг, в термін не пізніше 10 календарних днів від дати підписання цього договору, замовник передає виконавцю: затверджене технічне завдання на першочергову ділянку днопоглиблення; копії дозволів на виконання днопоглиблення відповідно до об`єктів днопоглиблення, за умови їх видачі/отримання від природоохоронних органів (відкладальна обставина згідно з частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України); копію погодження уповноваженого органу на проведення днопоглиблення в нерестовий період (у разі необхідності здійснення днопоглиблення в нерестовий період). Передача переліченої у цьому пункті документації оформлюється сторонами відповідним актом приймання-передачі документації.

Плани попередніх промірів глибин на усі ділянки днопоглиблення надаються замовником виконавцю відповідно до вимог НД з урахуванням фактичного початку виконання днопоглиблення на цих ділянках.

У пункті 3.5 (підпункти 3.5.1- 3.5.10) договору сторони погодили, що до строку надання послуг не зараховується час зупинок (простоїв) днопоглиблювального обладнання виконавця, які виникли з наступних причин:

виникнення і дія обставин непереборної сили, визначених у розділі 19 цього договору;

настання на ділянці днопоглиблення льодової обстановки - на період такої обстановки, у відповідності до територіального розташування об`єктів днопоглиблення;

настання на ділянці днопоглиблення несприятливих гідрометеорологічних умов, зазначених у пункті 1.15 цього договору (такі гідрометеорологічні умови, за яких виконання днопоглиблення стає неможливим відповідно до вимог РД-85 та РД-86, а також стає неможливим виконання промірів глибин відповідно до вимог НД. Несприятливі гідрометеорологічні умови щодо днопоглиблювального обладнання визначаються Виконавцем на підставі паспортних даних, вимог Регістру судноплавства України або іншого класифікаційного товариства до залученого виконавцем днопоглиблювального обладнання);

наявності заборони через нерест риб (за умови відсутності погодження уповноваженого органу на проведення днопоглиблення в нерестовий період);

пропуску суден для забезпечення безперервної роботи морських портів;

виявлення вибухонебезпечного предмету на ділянці днопоглиблення - з моменту виявлення вибухонебезпечного предмету до моменту його видалення з ділянки днопоглиблення;

вилучення предметів засмічення з ґрунтозабірних пристроїв днопоглиблювального обладнання Виконавця;

зайнятості ділянок днопоглиблення суднами та/або іншими плавучими об`єктами;

невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань, що можуть вплинути на своєчасність виконання виконавцем своїх обов`язків за договором;

зміна місця надання послуг за цим договором за ініціативою замовника днопоглиблювальним обладнанням виконавця у порівнянні до того, що передбачено у розрахунках до цього договору.

Строк зупинок (простоїв) днопоглиблювального обладнання виконавця через причини, що перелічені в підпунктах 3.5.1-3.5.10 цього договору, фіксується двосторонніми актами, які оформлюються виконавцем і підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 3.9 договору).

Відсутність документального підтвердження перелічених у підпунктах 3.5.1-.3.5.10 цього договору причин позбавляє виконавця на зарахування строку зупинок (простоїв) днопоглиблювального обладнання до строку дії цього договору(пункт 3.10 договору).

Відповідно до пунктів 3.12, 3.13 договору будь-яке перевищення строку надання послуг, не підтверджене належними документами та не передбачене договором, вважається простроченням надання послуг.

У разі необхідності сторонами може бути спільно прийняте узгоджене рішення про уповільнення, зупинення, прискорення та поновлення строку надання послуг із внесенням у встановленому порядку змін у цей договір.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що ціна договору становить 15 119 988,00 грн (у тому числі ПДВ 2 519 988,00 грн); підтверджується розрахунком ціни договору, що є додатком № 2 та невід`ємною частиною цього договору; включає в себе вартість самих послуг за предметом договору, вартість відшкодування усіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов`язані з виконанням цього договору, зокрема, вартість матеріально-технічних ресурсів, необхідних для надання послуг, вартість мобілізації, демобілізації, витрат на покриття плати за послуги із забезпечення лоцманського проведення суден, витрат на страхування, сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У пункті 5.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити необхідну кількість та комплектацію днопоглиблювального обладнання, що повинна забезпечити вчасне та якісне надання послуг за цим договором (підпункт 5.1.3); на момент надання послуг мати необхідну дозвільну документацію для виконання цього договору, підтримувати її чинність протягом усього строку надання послуг, а у разі закінчення строку дії дозвільної документації - здійснити її продовження (отримання нової) своїми силами та за свій рахунок (підпункт 5.1.4); надавати послуги в межах загального обсягу днопоглиблення, визначеного в Технічних вимогах (додаток № 1 до цього договору). Обсяги послуг, що перевищують загальний обсяг днопоглиблення, визначеного в технічних вимогах, замовником не приймаються і не оплачуються (підпункт 5.1.6); надавати послуги в порядку та на умовах, встановлених цим договором (підпункт 5.1.7); виконувати виконавчі проміри на ділянках днопоглиблення у строки згідно НД. (підпункт 5.1.9), виконувати днопоглиблення на ділянках відповідно до технічних завдань замовника, не допускати засмічення суміжних ділянок акваторій і каналу, укосів каналу та забрівкового простору ґрунтом (підпункт 5.10); складати акти наданих послуг, довідки про вартість наданих послуг, акт про початок надання послуг, акт про зупинку (простой) днопоглиблювального обладнання, надавати разом з ними виконавчу документацію, передбачену цим договором (підпункт 5.1.12); негайно повідомляти замовнику про усі зупинки, їх причини та перешкоди, що виникли під час надання послуг (підпункт 5.1.15).

Згідно з пунктом 9.3 договору виконавець надає послуги за цим договором в межах загального обсягу днопоглиблення відповідно до технічних вимог (додаток № 1 та невід`ємна частина цього договору).

При розрахунку обсягу наданих послуг враховуються тільки глибини, вказані в межах технічних вимог (завдань), з урахуванням допустимих переборів (пункт 9.5 договору).

Відповідно до пункту 12.2 договору надання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником здійснюється щомісячно шляхом підписання сторонами актів наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг. Разом з названими документами виконавцем обов`язково надається замовнику виконавча документація з урахуванням вимог пункту 1.4 та підпункту 5.1.12 цього договору.

Оплата фактично наданих послуг здійснюється щомісячно, на підставі оригіналу рахунку, виставленого виконавцем та підписаних сторонами документів, передбачених пунктом 12.3 та пунктом 12.4 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати підписання актів наданих послуг (пункт 13.1 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (пункт 15.1 договору).

Згідно з пунктом 15.2 договору сторони звільняються від відповідальності за порушення цього договору, якщо воно сталося не з їх вини (умислу чи необережності).

Відповідно до абз. 4 п. 15.4 договору у разі порушення строків оплати, визначених п. 13.1 цього договору, замовник сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його укладання сторонами і діє до 31.12.2021 в частині надання послуг виконавцем, а в частині прийняття послуг та здійснення розрахунків замовником - до повного їх виконання (пункт 17.1 договору).

Додатком №1 до договору є технічні вимоги.

Додатком №2 до договору є розрахунок ціни договору.

Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 рік з якої вбачається, що всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ (з початку будівництва по звітній місяць включно становить 7220,51231 грн; з початку року по звітній місяць включно становить 7220,51231грн; за звітній місяць становить 2852,22190.

З копії акту №5 приймання виконаних робіт будівельних робіт КБ-2в за грудень 2021 року вбачається, що всього виконано робіт на суму 2 852 221 грн.90 коп.

З копії розрахунку загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в №5 на експлуатаційне днопоглиблення за звітній період (грудень 2021 рік) вбачається, що всього загальновиробничих витрат на суму 20874 грн.58 коп.

На підставі договору про надання послуг №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» виписала Ренійської філії ДП «АМПУ» рахунок на оплату №Л-00-000042 від 29 грудня 2021 року за послуги з експлуатаційного днопоглиблення у затоні і у причалів на суму 2 852 221 грн.90 коп.

Супровідним листом від 29.12.2021 за №525 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» направило на адресу Замовника Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт та супутні документи, але Акт не був підписаний Адміністрацію Ренійського морського порту.

Поштовим відправленням № 6506204432450 надіслано замовнику Акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт та супутні документи - 30.12.2021 року, однак, Замовник не отримав його, та лист повернувся ТОВ «ЛАКОСА» без вручення з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

14.01.2022 року листом № 6503000096427 повторно скеровано на адресу замовника вказані документи. Та лише після повторного направлення, замовник їх отримав. Однак, жодної відповіді на ці документи не надав, та не сплатив рахунок за фактично отримані послуги.

Факт отримання відповідачем листа № 525 від 29.12.2021 разом з планом виконавчого проміру глибин на вході в затон від 22.12.2021, розрахунок кількості кубічних метрів ґрунту, вилученого в результаті днопоглиблення, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за грудень та актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 саме 29.12.2022, підтверджується листом Ренійської філії ДП «АМПУ» за № 9/21-02-04/Вих від 04.01.2021.

Листом відповідач повідомив, що не надані креслення поперечних профілів ділянок днопоглиблення. Дійшов висновку, що надані послуги мають недоліки, які неможливо усунути, а відтак, відповідач відмовляється від договору, оскільки позбувся усіх вигод від його виконання, та, як наслідок, не оплатив виконані позивачем роботи.

Листом від 06.01.2023 № 25 позивач звертається до відповідача з проханням прийняти послуги та сплатити їх, однак листом № 132/21-01-03/вих від 09.02.2023 року, Ренійська філія ДП «АМПУ» надає відповідь, що частина надісланих документів, не містить підписи та печатки уповноважених осіб, а відтак ці документи не приймаються до розгляду, а самі послуги мають недоліки. Також вказують, що оскільки договірні відносини припинено, то усунення недоліків є неможливим, у зв`язку з цим відсутні підстави для прийняття таких послуг.

Листом від 22.03.2023 року № 51 ТОВ «ЛАКОСА» скеровує на адресу відповідача документи в межах наданих послуг за грудень 2021 року, з врахуванням зауважень відповідача викладених в листі від 09.02.2023. Однак, листом № 432/01-03/Вих від 31.03.2023 року, відповідач вказує, у листі від 09.02.2023 року № 132/21-01-03 Вих була надана мотивована відповідь, а тому повертає документи без розгляду.

Також, в матеріалах господарської справи міститься відзив на позовну заяву /вх. № 19468/23/ від 14.06.2023 в якому відповідач посилається на те, що позивачем не надано план виконавчого проміру глибин на вході в затон від 22.12.2021, розрахунок кількості кубічних метрів ґрунту, вилученого в результаті днопоглиблення. Також не надано креслення поперечних профілів (поперечні розрізи) ділянок днопоглиблення; інша документація, передбачена РД-85, НД. Відповідач вказує, що сам акт наданих послуг ще не підтверджує факт реального надання виконавцем послуг за цим договором. Відповідач вказує, що станом на 31.12.2021 на адресу замовника поштовим зв`язком оригінали документів, в тому числі, оригінал рахунку, не надходили. Відповідач зауважує, що акт № 5 за грудень 2021 разом із супровідним листом позивача № 25 від 06.01.2023 надійшли на адресу відповідача поштовим зв`язком лише 12.01.2023. Відповідач вказує, що строк дії договору закінчився 31.12.2021. Жодних додаткових угод про його продовження сторони не укладали.

Відповідь на відзив /вх. № 21106/23/ від 27.06.2023, в якій позивач вказує, що ним до позовної заяви не надано поперечних прорізів, розрахунку кількості кубічних метрів ґрунту, плану виконавчого проміру глибин та акту відбору ґрунту з додатком, з підстав того, що ці матеріали є об`ємними та є по суті технічною характеристикою виконаних по факту робіт, які в повному обсязі деталізовані в Акті № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року. Разом із тим, враховуючи заперечення відповідача позивач надає вказані документи та просить поновити строк на долучення доказів перелічених у позовній заяві та первісних доказах для повного та об`єктивного розгляду справи, з визначених у відповіді на відзив.

Заперечення /вх. № 25669/23/ від 28.07.2023, в яких відповідач вказує, що позивачем на підтвердження факту реального надання ним послуг до позову не надано виконавчої документації, що передбачена договором. Відповідач вказує, що у позивача як виконавця відсутні підстави для стягнення ПДВ у розмірі 475 370,32 грн як складової вартості послуг за грудень 2021 у сумі 2 852 221,90 грн.

Інших належних та допустимих доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Оскільки у даному разі Державним підприємством «Адміністрація морський портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 року у справі №916/2177/23 оскаржується лише в частині задоволення судом першої інстанції клопотання позивача про поновлення строків на долучення доказів та не постановленням у підготовчому засіданні ухвали окремим документом, обставини щодо часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про стягнення заборгованості за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 4 471 544 грн. 14 коп., з яких 2 852 221 грн. 90 коп. основного боргу за грудень 2021 року, 688 049 грн. 71 коп. пені, 820 387 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 110 885 грн. 01 коп. 3 % річних, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Південно-західним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку не переглядаються.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. ч 1, 2, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч. ч. 1-5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 910/17791/17, від 26.10.2022 у справі № 910/13813/21, від 01.09.2022 у справі № 904/8456/21.

У будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тобто, за змістом вищенаведених норм господарського процесуального законодавства, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Положення частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість поновлення пропущеного процесуального строку з обов`язковою наявністю поважних причин пропуску відповідного строку, при цьому не ставить можливість такого поновлення в залежність від тривалості прострочення. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Клопотання про поновлення строку повинно містити належне та достатнє обґрунтування (з документальним підтвердженням) причин пропуску цього строку.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, в частині задоволення клопотання позивача про поновлення строку на долучення доказів у підготовчому судовому засіданні та не постановленням ухвали окремим документом, колегія суддів зазначає таке.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 23 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морський портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені про стягнення заборгованості за договором № 2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021 у розмірі 4 471 544 грн. 14 коп., з яких 2 852 221 грн. 90 коп. основного боргу за грудень 2021 року, 688 049 грн. 71 коп. пені, 820 387 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 110 885 грн. 01 коп. 3 % річних.

До позовної заяви позивачем було надано копії: договору №2-В-РЕФ-21 від 06.01.2021, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-2в за грудень 2021 року, рахунку на оплату №Л-00-000042 від 29.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №916/2177/23, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив не пізніше 7 днів з дня отримання відзиву відповідача.

14.06.2023 до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19468/23) в якому відповідач посилається на те, що позивачем не надано план виконавчого проміру глибин на вході в затон від 22.12.2021, розрахунок кількості кубічних метрів ґрунту, вилученого в результаті днопоглиблення. Також не надано креслення поперечних профілів (поперечні розрізи) ділянок днопоглиблення; інша документація, передбачена РД-85, НД. Відповідач вказує, що сам акт наданих послуг ще не підтверджує факт реального надання виконавцем послуг за цим договором. Відповідач вказує, що станом на 31.12.2021 на адресу замовника поштовим зв`язком оригінали документів, в тому числі, оригінал рахунку, не надходили. Відповідач зауважує, що акт № 5 за грудень 2021 разом із супровідним листом позивача № 25 від 06.01.2023 надійшли на адресу відповідача поштовим зв`язком лише 12.01.2023. Відповідач вказує, що строк дії договору закінчився 31.12.2021. Жодних додаткових угод про його продовження сторони не укладали.

27.06.2023 на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (вх. № 21106/23), в якій позивач просив поновити строк на долучення доказів. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на долучення доказів позивач зазначив, що ним у складі позовної заяви не надано поперечних прорізів, розрахунку кількості кубічних метрів ґрунту, плану виконавчого проміру глибин та акту відбору ґрунту з додатком, з підстав того, що ці матеріали є об`ємними та є по суті технічною характеристикою виконаних по факту робіт, які в повному обсязі деталізовані в Акті № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року.

Пункт 1 ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

У підготовчому засіданні суд у разі необхідності, серед іншого, заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, встановлює, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Частиною 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Із зазначеної норми вбачається процесуальна можливість суду постановляти ухвали як у вигляді окремого документа, так і у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання.

Згідно п.7 ч.2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України, у протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Відповідно до ч.10 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Слід зазначити, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять виключного переліку питань, які вирішуються судом шляхом постановлення ухвал у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, чи у вигляді окремого документа.

Також положення Господарського процесуального кодексу України не містять вимог до змісту ухвал суду постановлених у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання.

З протоколу судового засідання №2638591 від 21.03.2024 року вбачається, що постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до судового розгляду по суті відбулось не виходячи до нарадчої кімнати, а шляхом занесення до протоколу судового засідання (постановлення протокольної ухвали), з викладом її змісту під звукозапис, зокрема із зазначенням про результати розгляду питань про зупинення провадження у справі, про поновлення строків та долучення доказів до відповіді на відзив, про долучення доказів наданих відповідачем від 08.11.2023 року, що не свідчить про порушення місцевим господарським судом приписів чинного процесуального законодавства.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07.11.2023 у справі № 911/1317/21.

Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим судом норм ч. 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у порушенні встановленої законом форми викладу ухвали, то вони є безпідставними, оскільки чинне процесуальне законодавство не містить застережень щодо оформлення процесуальних рішень про поновлення процесуального строку у вигляді саме ухвали, так само і не містить переліку ухвал, які обов`язково повинні бути оформлені окремим документом, а не протокольно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положення частин 4, 5 статті 233 та частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони на оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 903/381/18, від 11.11.2020 у справі № 925/1142/18, від 23.09.2020 у справі № 756/12128/15-ц та від 20.05.2021 у справі № 904/4013/20, від 20.07.2021 у справі № 904/105/20.

Отже, апеляційний суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права саме на оскарження протокольної ухвали від 21.03.2024 року, якою зокрема і задовольнялось клопотання позивача про поновлення процесуального строку на долучення доказів.

Також, колегія суддів, звертає увагу на той факт, що позивач просив поновити строк на долучення доказів, зокрема саме з підстав того, що відповідачем було порушено питання про їх необхідність в межах розгляду даної справи.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

До того ж, відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи положення ст.277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вважає доводи апеляційної скарги в частині постановлення судом першої інстанції протокольної ухвали від 21.03.2024 у справі №916/2171/23 без виходу до нарадчої кімнати підставою для скасування рішення, оскільки таке порушення не призвело до помилкових висновків суду, і ця обставина не віднесена до обов`язкових процесуальних підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Отже, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

З огляду на зазначене, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, та вважає, що останні є непереконливими і такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та зводяться фактично до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням, що по суті не є підставою для його скасування або зміни.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі №916/2177/23 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ в особі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ренійського морського порту) м. Рені на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі № 916/2177/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2024 року у справі №916/2177/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.08.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 13.08. 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош