Постанова

від 01.08.2024 по справі 911/3005/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. Справа№ 911/3005/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.08.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 (повний текст рішення складено 23.04.2024)

у справі № 911/3005/23 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крісталбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД"

про визнання договору розірваним та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» про визнання розірваним договору підряду №9797 від 16.07.2021 та стягнення коштів у розмірі 200727,10 грн, з яких 109727,10 грн штрафу та 91000,00 грн пені (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.01.2024).

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору підряду №9797 від 16.07.2021 в частині своєчасного виконання робіт.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/3005/23 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 109727,10 грн штрафу, 91000,00 грн пені, 3010,91 грн витрат по сплаті судового збору та 20000,00 грн витрат на правничу правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» з Державного бюджету України 3515,76 грн судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дія договору підряду №9797 від 16.07.2021 припинена внаслідок закінченням строку, на який його було укладено - 20.01.2022, а в силу положень чинного законодавства розірвати можна лише той договір, який є чинний, а відтак вимога про розірвання договору підряду визнана судом першої інстанції необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій суд зазначив, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України. Оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання робіт, передбачених умовами договору підряду №9797 від 16.07.2021, позовні вимоги в цій часині підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами понесення ним таких витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, в цій частини ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідність встановленим обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором підряду є прямим наслідком невиконання договору підряду №9797 від 16.07.2021 позивачем, а саме: - позивач, в порушення п. 2.3. та п. 3.3. договору, не оплатив авансовий платіж в розмірі 50000,00 грн; - позивач, в порушення п. 6.1.2. договору, несвоєчасно передав відповідачу фронт робіт.

При цьому, як вказує відповідач, з початком активних бойових дій, які охопили і територію Бучанського району, де розташований будівельний майданчик, всі роботи за договором відповідач вимушено припинив. Була в цілому зупинена діяльність ТОВ «Інтеркап ЛТД». Тобто, з 24.02.2022 ТОВ «Інтеркап ЛТД» опинилося під дією форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем умов договору з причин, які не залежали від його волі.

Відповідач також не погоджується з діями суду першої інстанції щодо повернення ухвалою від 12.02.2024 зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД", що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Підсумовуючи наведене, апелянт зазначає, що оскільки основні грошові вимоги позивача є незаконними, будь-які вимоги щодо стягнення пені та штрафу також є безпідставними.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, відповідач вказує, що останні є завищеними як по кінцевій сумі, так і по змісту наданих правових послуг. Крім того, відсутні докази оплати позивачем даних послуг на користь адвоката.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3005/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3005/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі № 911/3005/23.

29.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3005/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі № 911/3005/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.07.2024.

Однак, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні, розгляд справи №911/3005/23 11.07.2024 не відбувся. У подальшому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 розгляд справи призначено на 01.08.2024.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивач подав відзив, у якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" - без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Крісталбуд" наголошує, зокрема, на тому, що підписання та подання акту прийому-передачі фронту робіт є умовою для отримання авансу, і цей обов`язок договір покладає на підрядника (п. 3.7 договору), у зв`язку з чим, строк виконання робіт за договором (40 робочих днів) слід відраховувати з 22.09.2021 (з наступного дня після сплати авансового платежу у порядку статті 253 Цивільного кодексу України), відповідно, такий строк становить по 31.10.2021 включно. Однак, не дивлячи на отримання авансу, необхідного для початку виконання робіт, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо поставки та монтажу перильних огороджень у встановлені пунктом 2.3. договору строки.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" наголошує, що заявка подається відповідачем на адресу позивача та залишається у позивача, умови договору не передбачають повернення цієї заявки, а за умовами п. 2.3. договору дата початку робіт - 22.11.2021. Так, скаржник просить врахувати дані додаткові пояснення при розгляді апеляційної скарги та задовольнити її.

Крім того, відповідач просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

В судове засідання 01.08.2024 з`явився представник позивача, надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2024 не з`явився, водночас, у додаткових поясненнях до апеляційної карги, поданих 28.06.2024 через канцелярію суду (через систему «Електронний суд»), відповідач просив у тому числі здійснити розгляд апеляційної скарги без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД".

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркап ЛТД» (підрядник) був укладений договір підряду №9797 із змінами та доповненнями згідно додаткової угоди №1 від 14.09.2021 (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на умовах та у строк, передбачених чинним договором, на свій ризик виконати роботи по монтажу перильних огороджень сходів у багатоквартирному житловому будинку за адресою: вул. Оксамитова, 11 а, в селі Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, подальшому в тексті «Роботи», а замовник зобов`язується прийняти й оплатити вказані роботи на умовах та у строк, передбачений чинним договором.

Склад та обсяги робіт, які доручаються до виконання підряднику, визначаються додатком №1 до цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, датою початку робіт є 22.11.2021. Підрядник починає виконувати Роботи лише після того, як надасть Замовнику підписаний Акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього Підрядника за суміжністю робіт та технологічну карту виконання робіт. Сторони погодилися, що Роботи за чинним договором повинні бути виконані у строк до 20.01.2022 року (40 (Сорок) робочих днів з моменту перерахування Замовником Підряднику авансового платежу).

Умовами договору сторони погодили наступне:

- вартість робіт складає 438908,40 грн., в тому числі ПДВ 73151,40 грн (п. 3.1 договору);

- розрахунки між сторонами здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця в такому порядку: авансовий платіж: 173233,00 грн, в тому числі ПДВ 28872,17 грн на матеріали - оплачується шляхом перерахування грошових коштів замовником підряднику протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої підрядником; 85604,00 грн, в тому числі ПДВ 14267,33 грн на роботи - оплачується шляхом перерахування грошових коштів замовником підряднику протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої підрядником; 50000,00 грн, в тому числі ПДВ 8333,33 грн - оплачується шляхом перерахування грошових коштів замовником підряднику протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої пдрядником. Поетапна оплата: протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання актів виконаних робіт. Остаточна оплата: протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання актів звірки та актів виконаних робіт (п. 3.3.);

- для отримання авансового платежу перед початком виконання робіт підряднику необхідно: надати акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт; надати технологічну карту виконання робіт (п. 3.7.);

- прийом-передача виконаних підрядником робіт оформлюється наступними документами: двостороннім актом приймання виконаних будівельних робіт (складається за примірною формою КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» згідно додатку Т ДСТУ Б Д. 1.1-1:201.3 «Правила визначення вартості будівництва»); Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складається за примірною формою КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» згідно додатку Т ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013 «Правила визначення вартості будівництва»); двостороннім актом приймання виконаних прихованих будівельних робіт (в разі виконання прихованих робіт). В разі поетапного виконання робіт, прийом-передача робіт та розрахунки після кожного етапу здійснюються на підставі документів, передбачених п.п. 7.1.1.-7.1.3. цього договору. Документи, вказані в п.п. 7.1.1.-7.1.2. цього договору, мають бути передані замовнику протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту виконання всього обсягу робіт або етапу робіт (в разі поетапного виконання робіт). Документи, вказані в п.7.1.3. цього договору, мають бути передані замовнику протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту виконання всього обсягу робіт або етапу робіт (в разі поетапного виконання робіт) (п.п. 7.1-7.4.);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 20.01.2022 (п. 12.1.);

На виконання договору, 21.09.2021 позивачем здійснено авансовий платіж на суму 258837,00 грн на користь ТОВ «ІНТЕРКАП ЛТД», що підтверджується платіжним дорученням №2585 від 21.09.2021.

Як зазначає позивач, оскільки, роботи за договором повинні бути виконані у строк до 20.01.2022 (протягом 40 робочих днів з моменту перерахування авансового платежу Замовником, який було зараховано 21.09.2021), то встановлений умовами договору строк виконання робіт починається 22.09.2021 та закінчується 16.11.2021 включно.

При цьому, згідно з пунктом 2.2 договору підрядник починає виконувати роботи лише після того, як надасть замовнику підписаний акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт та технологічну карту виконання робіт.

Однак, як вказує позивач, відповідач не виконав обов`язку, передбаченого пунктом 2.2. договору.

Всупереч вказаних умов договору, відповідач не приступив до виконання робіт у строки, встановлені умовами договору та не надав документи, передбачені пунктом 7.1 договору до дати його закінчення - 20.01.2022, та не повідомив позивача про причини невиконання умов договору.

Склад та обсяги робіт, які доручаються до виконання підряднику, визначаються додатком №1 до цього договору (п. 1.2 договору).

Як вбачається з додатку №1 до договору, яким є комерційна пропозиція, підписана сторонами договору, відповідач мав поставити огородження сходів та змонтувати їх у житловому будинку, а саме, огородження ОГС-01 у кількості 71 одиниця, вартістю 4075,00 грн за штуку на загальну суму 289325,00 грн; огородження ОГС-02 у кількості 3 одиниці, вартістю 1360,00 грн за штуку на загальну суму 4080,00 грн. Загальна вартість огороджень, які мали бути поставлені підрядником для монтажу згідно додатку №l до договору складає 293405,00 грн, разом з ПДВ - 352086,00 грн.

07.10.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією та повідомленням про розірвання договору на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, вимогою про повернення авансового платежу за договором в сумі 258837,00 грн та сплати штрафних санкцій. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду про стягнення відповідача 109727,10 грн штрафу та 91000,00 грн пені.

Крім того, оскільки позивач звертався до відповідача із претензією від 07.10.2022, в якій повідомив про розірвання договору на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що договір є розірваним внаслідок одностороннього розірвання, мотивованого неналежним виконанням умов договору з боку підрядника. Однак, відповідач заперечує факт розірвання договору у відповідності до ч частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України на підставі направленої претензії від 07.10.2022. Враховуючи зазначене, для ефективного відновлення порушених прав позивача та, оскільки, відповідач заперечує факт розірвання договору, позивач також просить визнати договір розірваним на підставі надісланої претензії від 07.10.2022.

Як встановлено позивачем вже після пред`явлення позовної заяви, відповідач з порушенням умов договору щодо строку виконання робіт, в лютому 2022 року поставив позивачу огородження сходів у кількості ОГС-01 - 71 шт. та ОГС-2 - 3 шт., у зв`язку із чим, 08.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Крісталбуд" подано до Господарського суду Київської області заяву про зменшення позовних вимог.

Однак, зі слів позивача, первинних документів, передбачених умовами п. 7.1 договору, в порядку, передбаченому «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва», відповідач не надав та, в подальшому, відмовився від виконання робіт з монтажу та встановлення огородження сходів.

У подальшому, 17.01.2024 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмету позову згідно якої, остаточними позовними вимогами є визнання розірваним договору підряду №9797 від 16.07.2021 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКАП ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» штрафу в розмірі 109727,10 грн та пені в розмірі 91000,00 грн.

Вказана заява ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 прийнята до розгляду.

Отже, на розгляд суду заявлено позовні вимоги про визнання розірваним договору підряду №9797 від 16.07.2021 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКАП ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» штрафу в розмірі 109727,10 грн та пені в розмірі 91000,00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про відмову у позові в частині визнання договору підряду №9797 від 16.07.2021 розірваним. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що дія договору підряду №9797 від 16.07.2021 припинена внаслідок закінченням строку, на який його було укладено - 20.01.2022, однак в силу положень чинного законодавства розірвати можна лише той договір, який є чинний, а відтак вимога про розірвання договору підряду визнана судом першої інстанції необґрунтованою.

Водночас, суд визнав обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 109727,10 грн штрафу, 91000,00 грн пені, а також заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Позивачем оскаржується судове рішення лише в частині задоволених позовних вимог, а тому суд переглядає оскаржуване рішення лише в цій частині.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір №9797 від 16.07.2021 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3.3 договору передбачена оплата авансового платежу: 173233,00 грн, в тому числі ПДВ 28872,17 грн. на матеріали - оплачується шляхом перерахування грошових коштів замовником підряднику протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої підрядником; 85604,00 грн, в тому числі ПДВ 14267,33 грн, на роботи - оплачується шляхом перерахування грошових коштів замовником підряднику протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої підрядником; 50000,00 грн, в тому числі ПДВ 8333,33 грн, на роботи - оплачується шляхом перерахування грошових коштів замовником підряднику протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження керівником проекту заявки на оплату авансового платежу, поданої підрядником. Для отримання авансового платежу підрядник мав надати акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт, та технологічну карту виконання робіт (п. 3.7 договору).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач згідно з платіжним дорученням №2585 від 21.09.2021 здійснив авансовий платіж на суму 258837,00 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктами 2.1 - 2.3 договору передбачено дату початку робіт 22.11.2021, а також, що роботи за чинним договором повинні бути виконані у строк до 20.01.2022 (сорок робочих днів з моменту перерахування авансового платежу замовником).

Разом з тим, доказів підписання акту прийому-передачі фронту робіт суду не подано, а авансовий платіж було сплачено 21.09.2021.

Врахувавши, що підписання та подання акту прийому-передачі фронту робіт є умовою для отримання авансу, і цей обов`язок договір покладає на підрядника (п. 3.7 договору), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що строк виконання робіт за договором (40 робочих днів) слід відраховувати з 22.09.2021 (з наступного дня після сплати авансового платежу у порядку статті 253 Цивільного кодексу України), відповідно, такий строк становить по 31.10.2021 включно, а з 01.11.2021 настало прострочення.

Відповідно до статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За умовами підпунктів 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3 п. 7.1 договору прийом-передача виконаних підрядником робіт оформлюється двостороннім Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3; Двостороннім актом приймання виконаних прихованих будівельних робіт (у разі їх виконання).

Відповідно до п.п. 12.3, 12.4 договору обов`язок подання актів замовнику покладено на підрядника.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував, що, отримавши аванс, відповідач не приступав до виконання робіт за договором, будь-яких доказів виконання робіт, складення актів та подання їх замовником матеріали справи не містять.

Відповідач у свою чергу посилався на те, що позивач неодноразово переносив передачу фронту робіт, а також, що ним було здійснено встановлення частини огородження сходів.

Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 12.03.2024 Господарський суд Київської області зобов`язав відповідача надати докази встановлення частини огородження сходів, а також, докази, які підтверджують обставини щодо неодноразового перенесення передачі фронту робіт.

Однак, відповідач вимоги ухвали суду від 12.03.2024 не виконав, докази до матеріалів справи не долучив, у судове засідання 09.04.2024 не з`явився.

Разом з тим, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно, в порушення статей 165, 180 ГПК України, ухвалою від 12.02.2024 повернув зустрічну позовну заяву ТОВ «Інтеркап ЛТД» і, ігноруючи розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на ухвалу про повернення позовної заяви, розглянув справу, хоча первинні позовні вимоги та позовні вимоги за зустрічним позовом тісно пов`язані, їх окремий розгляд є незаконним, оскільки порушує принципи об`єктивності, всебічності та повноти судового розгляду.

Зазначене порушення, на думку скаржника, потягло неправильне вирішення справи в цілому (в тому числі з тієї причини, що до зустрічного позову були додані письмові докази, які мають значення для вирішення справи в цілому: фото огороджень та процесу їх монтажу, копія листа ТОВ «Інтеркап ЛТД» № 01-10/3 від 01.10.2021 про перенесення передачі фронту робіт з візою директора ТОВ «Крісталбуд» Покотило О.О., копія листа № 04/04 від 10.04.2023 з поштовим чеком № 6117233199822). Не розглянувши зустрічний позов, суд також де-факто проігнорував долучені до зустрічного позову письмові докази.

Колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" реалізувало своє право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Київської області від 12.02.2024 у даній справі, внаслідок чого Північним апеляційним господарським судом 25.04.2024 винесено постанову (вже після прийняття оскаржуваного рішення).

З огляду на викладене, доводи щодо незгоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" з висновками суду першої інстанції про повернення його зустрічного позву не приймаються судом до уваги.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункт 17.10 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/3005/23, що необхідні для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.02.2024.

На виконання вимог означеної ухвали, суд першої інстанції надіслав до суду апеляційної інстанції матеріали оскарження в одному томі.

Отже, дії суду першої інстанції щодо направлення до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" на ухвалу Господарського суду міста Київської області від 12.02.2024 матеріалів оскарження і відповідно подальший розгляд первісних позовних вимог повністю відповідають процесуальному закону.

Слід зазначити, що відповідач також реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву, а саме 25.10.2023 та 29.01.2024(з урахуванням заяви про зміну предмету позову). Однак, доказів в підтвердження своїх доводів до відзивів не подав, як і не виконав вимог ухвали суд від 12.03.2024.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з твердженнями позивача про те, що роботи за договором не були виконані.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір підряду №9797 від 16.07.2021 припинив свою дію 20.01.2022, внаслідок закінченням строку, на який його було укладено.

Водночас, згідно з частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно зі статтею 216, частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.3.1 договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання робіт, встановлених у п. 2.3 чинного договору, підрядник сплачує пеню у розмірі 500,00 грн. за кожен день прострочення.

Відповідно до частин 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше сторонами у договорі підряду не встановлено. Відповідно до частини 4 статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відтак, передбачена договором неустойка має розраховуватися за шість місяців з 01.11.2021 по 01.05.2022.

Згідно здійсненого судом першої інстанції та перевіреного судом апеляційної інстанції розрахунку за період з 01.11.2021 по 01.05.2022, з урахуванням положень частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України розмір пені складає 91000,00 грн.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо строків здійснення робіт, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 91000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 9.4 договору у випадку дострокового розірвання підрядником цього договору, а також, відмови підрядника від виконання даного договору, підрядник повертає замовнику невикористану суму авансового платежу, з урахуванням штрафних санкцій за виконання неякісних робіт у випадку наявності таких, а також сплачує замовнику 25% (двадцять п`ять) відсотків штрафних санкцій від вартості робіт, зазначеної в пункті 3.1. цього договору.

Оскільки, судом встановлено, що роботи з монтажу та встановлення огородження сходів згідно умов договору не були виконані, позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф у розмірі 25% від вартості робіт - 438 908,40 грн., зазначеної в п. 3.1 договору, що складає 109727,10 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про сплату відповідачем штрафу за відмову підрядника від виконання договору у розмірі, який узгоджено сторонами у договорі, є обґрунтованими, розрахунок штрафу є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Стосовно посилань відповідача на порушення умов договору з боку замовника (позивача) та несплати частини авансу у розмірі 50000,00 грн, слід зазначити, що відповідачем в процесі розгляду справи не спростовано порушення пунктів 3.3, 3.7 договору щодо надання заявки на оплату авансового платежу в розмірі 50000,00 грн та акту і технологічної карти, тому, позивачем не перераховувався аванс на роботи в розмірі 50000,00 грн.

Крім того, згідно з п. 3.3 договору, аванс у сумі 173233,00 грн призначався на матеріали, а аванс у сумі 85604,00 грн на роботи, однак, не дивлячись на отримання суми авансу, необхідної для початку виконання робіт, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо поставки та монтажу перильних огороджень у встановлені пунктом 2.3 договору строки, що відповідачем не спростовано.

Стосовно посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання умов договору слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України вказано ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

В обґрунтування настання форс-мажорних обставин при виконанні договору підряду №9797 від 16.07.2021 відповідач посилається на те, що з початком активних бойових дій, які охопили і територію Бучанського району, де розташований будівельний майданчик, всі роботи за Договором Відповідач вимушено припинив. Була в цілому зупинена діяльність ТОВ «Інтеркап ЛТД»: офіс і виробничі ділянки закрилися, більшість співробітників виїхала за межі Київської області і навіть за межі України.

Тобто, з 24.02.2022 за доводами відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" опинилося під дією форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання Відповідачем умов Договору з причин, які не залежали від його волі. Якимось чином направити Позивачу письмове повідомлення про настання форс-мажорних обставин Відповідач також не міг з вищевказаних причин - не було кому, не було куди, і не було чим відправляти таке повідомлення.

Так, є загально відомо, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який у подальшому, Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738- IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено відповідні укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Водночас, як встановлено судом, роботи за договором підряду №9797 від 16.07.2021 мали бути виконані відповідачем у строк до 31.10.2021, а договір припинив свою дію 20.01.2022, відтак форс-мажорні обставини на які посилається відповідача виникли вже після закінчення строку дії договору.

Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем п. 6.1.2 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1.2. договору замовник зобов`язаний передати підряднику фронти робіт в стані будівельної готовності.

При цьому, умовами договору не передбачено, що замовник повинен передати фронт робіт саме за актом приймання-передачі укладеним із підрядником.

Водночас, пунктом 2.2. договору визначено, що підрядник починає виконувати роботи лише після того, як надасть замовнику підписаний акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт та технологічну карту виконання робіт.

Відповідно до п. 3.7 договору, для отримання авансового платежу перед початком виконання робіт підряднику необхідно: надати акт прийому-передачі фронту робіт (будівельної готовності) від попереднього підрядника за суміжністю робіт; надати технологічну карту виконання робіт.

Як встановлено судом, відповідач в порушення п.п. 3.3, 3.7 договору, не надав заявки на оплату авансового платежу в розмірі 50000,00 грн та підписаного акту прийому-передачі фронту робіт та технологічної карти, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідну заяву, в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, позивач зробив безпосередньо у тексті позовної заяви та заяві про усунення недоліків позовної заяви.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано до суду копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.09.2023;

- додаткової угоди №1 від 25.09.25023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.09.2023;

- акту від 13.032.2024 прийому-передачі наданих послуг;

- ордеру на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Крісталбуд" в Господарському суді Київської області;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Так, 25.09.2023 між адвокатом Цибіковим Олександром Олександровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛБУД» (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), згідно умов п. 1.1 якого, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатковою угодою до даного договору, яка є його невід`ємною частиною. Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додаткових угодах до даного договору, які є його невід`ємною частино (п. 4.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до договору сторони дійшли згоди, що на підставі договору адвокат надає клієнту послуги, необхідні для захисту прав та інтересів останнього, зокрема, правовідносин клієнта згідно з договором підряду №9797 від 16.07.2021, укладеного із ТОВ «ІНТЕРКАП ЛТД» шляхом підготовки та пред`явлення документів, пов`язаних із виконанням умов договору, підготовки та подання процесуальних документів та документів по суті до суду та іншими способами, визначеними адвокатом на власний розсуд згідно встановлених обставин.

Перелік послуг які надаються адвокатом клієнту визначено в п. 2 додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до договору.

Розмір гонорару за надання адвокатом правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті справи, становить фіксовану суму, незалежно від обсягу виконаних робіт та витраченого часу в розмірі 20000,00 грн. Оплата всієї суми гонорару адвоката здійснюється протягом 10 робочих днів з дати набрання рішенням у справі за позовом Клієнта до ТОВ «ІНТЕРКАП ЛТД» на підставі договору підряду № 9797 від 16.07.2021 законної сили, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката із урахуванням підписаного Сторонами акту прийому-передачі послуг (п.п. 3,4 додаткової угоди №1 від 25.09.2023 до договору).

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Отже, договором про надання правової допомоги від 25.09.2023 з додатковою угодою №1 від 25.09.25023 визначена фіксована сума витрат на правничу допомогу, яку надає адвокат клієнту під час розгляду справи №911/3005/23 у розмірі 20000,00 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача а отже, є визначеним (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Водночас, відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).

В апеляційній скарзі відповідач заперечує щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу та вказує, що останні є завищеними як по кінцевій сумі, так і по змісту наданих правових послуг. Крім того, відсутні докази оплати повивачем даних послуг на користь адвоката.

За висновками Верховного Суду, викладених у постановах у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відтак, з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що адвокатом надано, а позивачем прийнято юридичні послуги загальна вартість яких складає 20000,00 грн.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/3005/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД".

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркап ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/3005/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/3005/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №911/3005/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.08.2024

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров