Ухвала

від 12.08.2024 по справі 917/1219/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

12 серпня 2024 року м. Харків Справа №917/1219/24

Східний апеляційний господарський суд у складі судді Хачатрян В.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» (вх.№1907П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 року у справі №917/1219/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана», вул. Європейська, 33, м.Полтава, Полтавська область, 36000,

до 1. Приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», пров. Романа Шухевича, 4, м.Полтава, Полтавська область, 36000,

2. Акціонерного товариства «Українська залізниця», 03150, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815,

3. Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, 36000, м.Полтава, вул. Соборності, 36, ЄДРПОУ 4315634,

про усунення перешкод у користуванні майном,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 року у справі №917/1219/24 (суддя Киричук О.А.) відмовлено в продовженні строку для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалено позовну заяву повернути позивачу.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 року у справі №917/1219/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що 1 прожитковий мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2024 рік складає 3028,00 грн.

Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору, слід відзначити, що судовий збір за подання даної апеляційної скарги на ухвалу суду становить 3028,00 грн.

При цьому, згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, враховуючи подання апеляційної скарги в електронній формі розмір судового збору становить 3633,60 грн.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання, в якому останній просить суд відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у даній справі, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 статті 6 та ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади.

Оцінивши доводи, наведені апелянтом в обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 року у справі №917/1219/24 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 року у справі №917/1219/24 залишити без руху.

2.Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки (надати докази сплати судового збору) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Роз`яснити апелянту про можливість надання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами через особистий кабінет в системі «Електронний суд».

4.Роз`яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Хачатрян