Постанова

від 13.08.2024 по справі 126/1305/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1305/23

Провадження № 22-ц/801/1232/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуСправа № 126/1305/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення орендної плати,

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 28 березня 2024 року у м. Бершаді суддею цього суду ОСОБА_3 , дата складання його повного тексту не відома,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання договору та стягнення орендної плати.

Позов мотивований тим, що 31 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 2,13 га, кадастровий номер - 0520484800:02:001:0181, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. За умовами договору позивач передала відповідачу в оренду вказану земельну ділянку строком на 10 років. Сторони визначили розмір орендної плати у грошовій формі у розмірі 6 500 грн., або у натуральній формі, яка мала вноситись орендарем не пізніше 30 грудня кожного року.

Позивач вказувала, що із 2017 року та по даний час відповідач користується належною їй земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому орендної плати, чим порушує істотні умови договору оренди. Загальна заборгованість відповідача за 2017-2022 роки зі сплати орендної плати становить 39 000 грн.

В обґрунтування позову позивач посилалась також на положенняст. 141 ЗК Українипро те, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, що є суттєвим порушенням умов договору, наслідком чого є розірвання договору.

Пославшись на викладене, позивач просила розірвати (припинити) договір оренди землі №31 від 31 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо вказаної вище земельної ділянки, а також стягнути із відповідача на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за 2017-2022 роки у розмірі 39 000 грн.

28 березня 2024 року рішенням Бершадського районного суду Вінницької області зазначений позов задоволено частково. Розірвано (припинено) вказаний договір оренди землі, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за 2021 та 2022 роки в сумі 13 000 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 427, 09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що доказами добросовісних намірів виконання зобов`язання зі сторони відповідача є: рекомендований лист з проханням надати банківські реквізити позивача, направлений на адресу позивача 21 грудня 2022 року, який повернувся за зворотною адресою із відміткою «адресат відмовився отримати лист»; оригінал квитанції про здійснення поштового переказу на суму 6 500 грн., яка була отримана позивачем; квитанція про сплату земельного податку за користування земельною ділянкою у розмірі 1 038 грн. Відповідачем була подана заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, однак суд залишив її поза увагою.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились.

Згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомленихпро дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові від 22 травня 2023 року у справі № 523/13340/20 Верховний Суд вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, 31 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 31, за умовами якого позивач надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,13 га, кадастровий номер - 0520484800:02:001:0181, яка знаходиться на території Ставківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Сторони визначили істотні умови договору: строк його дії 10 років, розмір орендної плати та порядок сплати у грошовій формі у розмірі 6 500 грн., або у натуральній формі, яка мала вноситись орендарем не пізніше 30 грудня кожного року (а. с. 32-33).

23 серпня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення №36768919 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_2 за вказаним договором оренди землі, що встановлено із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 7)

Згідно копії квитанції АТ «Укрпошта» ФОП ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) кошти у розмірі 6 500 грн. із призначенням платежу «орендна плата за 2022 рік» (а. с. 37).

У відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 10 січня 2023 року вказано, що у ОСОБА_1 з 01 кварталу 2017 року по 3 квартал 2022 року інформація про доходи відсутня (а. с 10). У відомостях із цього ж реєстру станом на 22 лютого 2023 року зазначено, що у ОСОБА_1 з 01 кварталу 2022 року по 04 квартал 2022 року інформація про доходи відсутня (а. с. 11).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Згідно з п. «в» ч. 1ст. 96 ЗК Україниземлекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно дост. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Згідно ізст. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Заст. 1Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст.13цього ЗаконуУкраїни «Прооренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до ч. ч. 1, 2ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2ст. 22 Закону України «Про оренду землі»орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1ст. 23 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до положень абз. 7 ч. 2ст. 25 Закону України «Про оренду землі»орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

У відповідності до ч. 2 ст. 24Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3ст. 509 ЦК).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц.

Згідно з ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За ч. 2ст. 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст.24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України (ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 06 березня 2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 132/2265/21, від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц вказав, що тлумачення п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК України, ч. 2ст.651ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21).

Згідно з ч. 1ст. 785 ЦК Україниу разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Вказана норма кореспондується зст. 34 Закону України «Про оренду землі»за якою у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Суд першоїінстанції,встановивши,що заборгованість у відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди виникла внаслідок систематичної несплати ним періодичних платежів, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє іншу сторону договору можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, розірвавши вказаний договір оренди землі та стягнувши з відповідача на користь позивача орендну плату за 2021 та 2022 роки.

Доводи апеляційної скарги про те, що доказами добросовісних намірів виконання зобов`язання зі сторони відповідача є рекомендований лист з проханням надати банківські реквізити позивача із відміткою про те, що позивач відмовилась отримувати його, оригінал квитанції про здійснення поштового переказу на суму 6 500 грн., яка була отримана позивачем, та квитанція про сплату земельного податку, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Пунктом 7 ч. 2ст. 356 ЦПК Українив апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу.

Згідно з ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, оскільки відповідач на порушення наведених норм процесуального права, не заявив в апеляційній скарзі мотивованого клопотання про дослідження додатково поданого доказу (оригіналу квитанції про сплату орендної плати за 2022 рік на ім`я ОСОБА_1 ) та не надав доказів неможливості подання її до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апеляційний суд переглядає вказану справу за наявними в ній доказами, які були подані до суду першої інстанції.

З цих же підстав апеляційний суд не досліджує оригінал квитанції про сплату земельного податку, який додано до апеляційної скарги.

Разом з тим, посилання скаржника на те, що у матеріалах справи міститься копія квитанції про сплату орендної плати за 2022 рік на ім`я ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, адже у матеріалах справи міститься копія квитанції про сплату орендної плати за 2022 рік ОСОБА_4 , а не позивачу у справі ОСОБА_1

Рекомендований лист з проханням надати банківські реквізити позивача із відміткою про те, що позивач відмовилась отримувати його (а. с. 39, 41), не є достатнім доказом підтвердження добросовісних намірів відповідача у силу вимог ст. 80 ЦПК України, які полягали у сплаті ним орендної плати позивачу, оскільки із відмітки працівника АТ «Укрпошта» видно, що цей лист повернувся відповідачу ще 26 грудня 2022 року, натомість позов ОСОБА_1 подано аж у червні 2023 року, що свідчить про те, що будь-яких інших заходів зі сплати орендної плати відповідач не вживав, а користувався земельною ділянкою безоплатно протягом тривалого часу на порушення умов договору та приписів законодавства, що урегульовують відносини щодо оренди землі.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Разом з тим, правовою підставою позову у цій справі є те, що відповідач не виконував свій обов`язок зі сплати саме орендної плати, відтак сплата відповідачем земельного податку, що підтверджуєтеся копією квитанції, яка подавалась до суду першої інстанції (а. с. 40), не дає підстав для висновку про те, що відповідач належним чином виконував свій обов`язок саме зі сплати орендної плати.

Доводи скарги про не врахування судом першої інстанції заяви відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не можна визнати обґрунтованими, оскільки матеріали справи такої заяви не містять.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст.375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28 березня 2024 року без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. С. Панасюк

О. Ю. Береговий