Рішення

від 07.08.2024 по справі 910/97/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2024Справа № 910/97/24За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки,9)

до 1) Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8);

2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, пров. І.Мар`яненка,7, ідентифікаційний код 35692211)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

про стягнення 344 546,91 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

Помічник (за дорученням судді) Судак С.С.

Представники учасників:

від позивача- не з`явилися,

від відповідача-1- не з`явилися

від відповідача-2 -Лобіков Д.В.

від третьої особи- не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського район про стягнення 344 546,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 05.01.2024 разом із поясненнями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у справі Київську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, якій у строк до 29.01.2024 установлено подати суду письмові пояснення.

14.02.2024 до суду від Київської міської ради надійшли письмові пояснення щодо предмета спору.

14.02.2024 від Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" надійшов відзив на позовну заяву.

28.02.2024 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач також просив поновити пропущений процесуальний строк на подання клопотання про залучення Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" в якості відповідача-2. Як зауважив позивач, останній отримав відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи, після чого дізнався, що в 2021 році Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" надавала послуги споживачам будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із обслуговування будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про поновлення пропущеного процесуального строку та залучення співвідповідача до участі у справі. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача-2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (ідентифікаційний код 35692211). Вирішено здійснювати розгляд справи № 910/97/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 відкладено підготовче засідання на 26.06.2024.

03.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву

17.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення третьої особи.

20.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/97/24 та призначено справу до розгляду по суті на 07.08.2024.

У судовому засіданні представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував із підстав, наведених у відзиві.

Представники позивача, відповідача-1, третьої особи до судового засідання не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 між ПрАТ «СК «Універсальна», як страховиком, та ТОВ «Агро-Регіон Україна», як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3133/290/000012, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Subaru, державний номерний знак НОМЕР_1 .

21.02.2021 за адресою АДРЕСА_1 в Печерському районі відбулося падіння криги на транспортний засіб Subaru, державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті чого власнику транспортного засобу завдано матеріальних збитків.

Так, 22.02.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до складених позивачем страхових актів від 08.04.2021 № 102452/1, від 17.06.2021 № 102452/2 позивачем визначено розмір страхового відшкодування в сумі 341 478,58 грн. та 3 068,33 грн. відповідно.

У зв`язку з цим, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 341 478,58 грн. згідно з платіжним дорученням від 09.04.2021 № 1532 та в розмірі 3 068,33 грн. відповідно до платіжного доручення від 18.06.2021 № 7821.

Надалі, позивач звернувся до КП «УЖГ «Липкижитлосервіс», як до балансоутримувача будинку АДРЕСА_1, із претензією від 01.06.2022 про виплату страхового відшкодування в сумі 344 546,91 грн., однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Разом із цим, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації був переданий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом і Печерського району м. Києва», яке згідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».

Відповідно до пункту 16 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" передано житловий фонд, який був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі станом на 01.08.2014.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 6 затверджений статут Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", що створене територіальною громадою міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада, з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Предметом діяльності Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" є, зокрема, утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку (п. 2.2.1 Статуту); надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договору у встановленому порядку (п. 2.2.2 Статуту).

Згідно з довідкою відповідача-2 № 105/44/10-246 від 27.05.2024 багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, є власністю співвласників багатоквартирного будинку, не відображається на балансовому обліку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» у складі активу та підприємство не є власником чи землекористувачем земельної ділянки.

Разом із цим, відповідно до інформації, викладеній на офіційній сторінці Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" за посиланням: https://www.kkpr.com.ua/mij-budinok/, будинок АДРЕСА_1 знаходиться в управлінні відповідача-2.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 наголосив, що не здійснював у 2021 році надання послуг по утриманню та обслуговуванню будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву вказав на недоведеність позивачем протиправності поведінки відповідача-2, а також причинно-наслідковий зв`язок протиправної поведінки та збитків. Одночасно, відповідач-2 навів заперечення проти визначеного позивачем розміру збитків. Крім того вказав, що позивачем не доведено перебування на балансовому обліку відповідача-2 земельної ділянки та багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1.

Третя особа в письмових поясненнях звернула увагу на те, що саме відповідач-2 здійснює надання послуг із прибирання льоду з дахів житлових будинків, у тому числі в будинку по АДРЕСА_1, що перебуває в управління відповідача-2. Разом із цим, наданими позивачем до матеріалів справи доказами не підтверджується настання спірної події унаслідок протиправних дій відповідача-2 та наявності його вини. До того ж, позивачем безпідставно здійснено виплату страхового відшкодування та завищено його розмір.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 27 Закон України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказана норма закону кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, до нового кредитора, в порядку приписів ст. 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, до позивача після виплати страхового відшкодування перейшло право вимоги страхувальника до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів мають право відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" наведено, що управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Частиною 4 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкової території, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. №76 передбачено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, дія яких поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, що знаходяться в межах міста Києва, а також громадян.

Згідно із п. 3.1.4 вказаних Правил ("Особливості прибирання міських територій у зимовий період") утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Відповідно до п. 7.5.3 Правил очищення дахів та козирків від снігу та бурульок проводиться негайно з дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо. Необхідно огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах, виставляти вартових. Сніг та бурульки, що зняті з дахів та козирків, необхідно окупувати і протягом доби вивозити.

Відповідно до інформації, викладеній на офіційній сторінці відповідача-2: https://www.kkpr.com.ua/mij-budinok/, в управлінні відповідача-2 знаходиться будинок АДРЕСА_1 . Відомостей щодо утворення та реєстрації у зазначеному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та не надання відповідачем-2 послуг у вказаному будинку сторонами до матеріалів справи не долучено.

Судом прийняті до уваги надані відповідачем-2 докази щодо перебування земельної ділянки площею 0,0197 га за адресою: АДРЕСА_1, в користуванні іншої особи, а не відповідача-2.

У той же час, доказів списання вказаного будинку за адресою: АДРЕСА_1, із балансу відповідача-2 в установленому законом порядку матеріали справи не містять. При цьому, відповідна обставина щодо надання земельної ділянки в оренду іншій особі не спростовує можливості надання відповідачем-2 послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових території у будинку.

Натомість, відповідач-1 станом на 2021 рік не виступав особою, в управлінні якого знаходився будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та не здійснював надання послуг по утриманню та обслуговуванню вказаного будинку. На спростування наведених обставин позивачем відповідних доказів не подано.

За змістом статті 45 ГПК України сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 зі справи № 910/17792/17.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Щоб визнати відповідача неналежним суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Дана правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позову до відповідача-1, оскільки останній є неналежним відповідачем у справі.

За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення є зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому за положеннями частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.

Обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 917/19/18.

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

На підтвердження наявності протиправних дій відповідача-2 та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками позивачем надано довідку від 04.03.2021, видану дільничим офіцером поліції СДОП ВП Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві про результати проведення перевірки заяви громадянина ОСОБА_1 .

Проте, у вказаній довідці дільничного офіцера поліції наявна лише інформація про те, що на 21.02.2021 до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_1 щодо падіння криги з даху будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на автомобіль марки Субару НОМЕР_1 . На момент перевірки здійснювались неодноразові телефонні дзвінки до заявника, де на які ніхто не відповідав. Жодної документації з приводу перебування майна у власності чи спричинений ймовірний матеріальний збиток ні від кого не надходило. Відтак, не було встановлено достатніх ознак, що вказують на кримінальні або адміністративні правопорушення. У зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, дана подія не внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а заяву розглянуто згідно вимог Закону України «Про звернення громадян».

До того ж, відповідно до п. 8.1.1.5. Договору страхування при настанні страхового випадку за ризиком «Попадання предметів» страхувальник надає оригінал довідки органів МВС, яка підтверджує факт настання страхового випадку.

Натомість, довідка дільничого офіцера поліції не є документом органу МВС, що підтверджує пошкодження автомобіля Субару НОМЕР_1 падінням криги з даху будинку 21.02.24 за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, у матеріалах справи відсутній протокол огляду місця події та пошкодженого автомобіля слідчо-оперативною групою поліції, де зафіксовано план-схему (з прив`язкою до місцевості та об`єктів), час, дату даної події, а також ймовірний спосіб пошкодження автомобіля марки Субару НОМЕР_1 .

Інші долучені позивачем до матеріалів справи документи, зокрема, фото пошкодженого автомобіля марки Субару НОМЕР_1 , акти огляду транспортного засобу від 04.03.2021 та від 02.06.2021 також не можуть бути належними та допустимими доказами наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою безпосередньо відповідача-2 і завданими позивачу збитками.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 539/3212/19.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача-2 та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою останнього та завданими збитками, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Усі інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.08.2024

Суддя Мандичев Д.В.