Рішення

від 13.08.2024 по справі 910/6263/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024Справа № 910/6263/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок»

про стягнення 230 472,48 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» про стягнення 230 472,48 грн, з яких: пеня у розмірі 189 316,68 грн та штраф у розмірі 41 155,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 01-201550-21 на виконання проектних робіт від 26.04.2021, оскільки ним було прострочено виконання проектних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6263/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

24.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2021 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - НЕК «Укренерго», замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» (далі ТОВ «НТЦ Енергозв`язок», підрядник, відповідач) укладено договір № 01-201550-21 на виконання проектних робіт (надалі - Договір), згідно з умовами п. 1.2. якого підрядник зобов`язується на свій ризик, згідно із затвердженим замовником та погодженим підрядником Завданням на проектування (Додаток 1 до Договору), з дотриманням інших вимог Договору, чинного законодавства України виконати проектні роботи по об`єкту: «Реконструкція ПС 750 кВ «Київська», Макарівський р-н, Київської області, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 112Б, (Інв № новий), ПС 330 кВ «Ніжинська» м. Ніжин, Чернігівської області, вул. Франко, 271, (Інв № новий), ПС 330 кВ «Новокиївська» с. Хотів, вул. Енергетиків, 1 (Інв № новий), ПС 330 кВ «Чернігівська» Чернігівський р-н с. Хмельниця, (Інв № новий) шляхом влаштування структурованої кабельної системи», а замовник зобов`язується здійснити оплату прийнятих, належно виконаних, проектних робіт на умовах Договору.

Результат проектних робіт за Договором - розроблена та оформлена згідно з вимогами Договору, завдання на проектування та чинного законодавства України проектна документація, щодо якої підрядник отримав позитивний висновок експертної організації.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що підрядник виконує проектні роботи протягом 240 календарних днів з моменту укладання Договору, але не пізніше 31.12.2021 року, в залежності від того яка дата наступить раніше.

Відповідно до п. 2.2. Договору загальна ціна Договору розрахована відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 і визначена в Договірній ціні та кошторисній документації до неї (Додаток № 2 до Договору), становить 489 950,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 97 990,00 грн, всього - 587 940,00 грн з ПДВ.

Приймання-передача виконаних підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (Акт), який оформляється (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, якщо на момент складання такого Акта не будуть застосовуватись інші форми) згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів (п. 5.2. Договору).

Вказаним пунктом Договору також визначено, що разом з Актом підрядник зобов`язаний надати належним чином оформлені документи: накладну приймання-передачі оформленої проектної документації та позитивного Експертного звіту; проектну документацію (оформлену згідно з Завданням на проектування, вимогами чинного законодавства України) у кількості 5-ти примірників (в паперовому вигляді) та один на електронному носії (на USB накопичувачі в одному примірнику, який повинен містити: пояснювальну записку (у форматі «pdf» та «doc»), графічну частину (у форматі «pdf» та «dwg» або «vsd»), кошторисні розрахунки у форматі актуальної версії ПК СТС «bsdu» та у форматах «doc» або «excel»; електронні варіанти документів в «pdf» форматі повинні бути сканованими копіями оригінальних документів); оригінал Експертного звіту; підтверджуючі документи щодо інших витрат згідно з умовами Договору (за наявності таких витрат).

У разі ненадання будь-якого із зазначених документів замовнику розгляд такого Акта починається з дати надання підрядником всіх зазначених документів. Замовник перевіряє надану підрядником проектну документацію на предмет її повноти, якості її оформлення, в тому числі відповідності Договору, вимогам чинного законодавства України щодо виконання проектних робіт, і протягом 10 робочих днів приймає проектну документацію, що засвідчує підписанням наданого підрядником акту здачі-приймання виконаних робіт, один примірник якого повертає підряднику, або протягом цього ж періоду направляє Підряднику відмову від підписання Акту, оформлену у вигляд документа про недоліки, із встановленням строків усунення недоліків. Строк перебування проектної документації на перевірці в замовника включається до загального строку виконання проектних робіт, передбаченого п. 1.3. Договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 30.01.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 12.1. Договору).

Невід`ємними частинами Договору є Додаток 1 - Завдання на проектування та Додаток 2 - Договірна ціна та кошторисна документація до неї.

На виконання умов Договору відповідач виконав роботи на суму 587 940,00 грн, а позивач прийняв такі роботи, що підтверджується Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт до Договору від 09.11.2022. Вказаним актом засвідчено якісне виконання відповідачем робіт, їх відповідність умовам Договору та завданню на проектування.

Водночас, листом відповідача від 09.11.2022 № 2276/1 передано позивачу проектно-кошторисну документацію.

Позивач не заперечує факту належного виконання відповідачем робіт за Договором, втім, вказує на порушення останнім строків виконання таких робіт.

Так, позивач звертався до відповідача з претензією від 27.02.2023 № 01/10241, у якій вимагав сплатити за прострочення виконання проектних робіт пеню у розмірі 189 316,68 грн та штраф у розмірі 41 155,80 грн. У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 15.03.2023 № 2348 повідомив про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

Листом від 17.04.2023 № 2375 відповідач просив позивача вважати недійсною відповідь на претензію від 15.03.2023 № 2348, а листом від 19.04.2023 № 2380 надав копію сертифікату № 3200-23-1866 про форс-мажорні обставини.

У зв`язку із незадоволенням відповідачем вимог позивача щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за Договором, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 189 316,68 грн та штраф у розмірі 41 155,80 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що прострочення виконання ним своїх зобов`язань за Договором обумовлене настанням форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні. Також відповідач вказує на значний розмір штрафних санкцій, у зв`язку з чим заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Спір у даній справі виник у зв`язку із порушенням відповідачем, на думку позивача, строків виконання робіт за Договором на 322 календарні дні.

Як вбачається з положень Договору (п. 1.3.) відповідач мав виконати роботи протягом 240 календарних днів з моменту укладання Договору (тобто до 21.12.2021), але не пізніше 31.12.2021, в залежності від того, яка дата настане раніше. Відтак, у даному випадку відповідач мав виконати роботи у строк до 21.12.2021 (включно).

Втім, акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором сторонами підписано лише 09.11.2022, що вказує на порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Сторони в п. 7.3. Договору передбачили, що за порушення строків виконання проектних робіт підрядник сплачує замовнику пеню згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1% вартості проектних робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Згідно з п. 7.8. Договору для вимог про стягнення з підрядника штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

Відповідно до п. 7.9. Договору за прострочення виконання підрядником зобов`язань за Договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що сторони мають право визначити у договорі не лише розмір нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а також врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, у тому числі, сторони мають право передбачити можливість нарахування таких санкцій за порушення строків виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Таким чином, при укладенні Договору сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що заявлені до стягнення з відповідача пеня у розмірі 189 316,68 грн та штраф у розмірі 41 155,80 грн є обґрунтованими.

При цьому, відповідач не заперечував проти правильності здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій, а лише вказував на безпідставність їх нарахування у зв`язку з настанням для відповідача форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

В п. 11.1. Договору сторони визначили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажору.

Форс-мажор означає надзвичайні та невідворотні обставини (техногенного, природного/ соціально-політичного/ військового характеру / обставини юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів/установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання Договору)), які не існували під час укладення Договору, виникли поза волею сторін та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань сторонами (п. 11.2. Договору).

Відповідно до пунктів 11.3 - 11.5. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Доказом дії форс-мажору є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України/ регіональними торгово-промисловими палатами, іншим компетентним органом/ установою.

В ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Позивачем долучено до позову лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» від 19.04.2023 із копією Сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-1866 від 18.04.2023, яким засвідчено існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором на виконання проектних робіт № 01-201550-21 від 26.04.2024. Форс-мажорними обставинами за вказаним сертифікатом визначено: військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги у зв`язку з чим, як наслідок, унеможливлення виконання роботи тривалий час - тимчасовий простій ТОВ «НТЦ Енергозв`язок», знаходження працівників в евакуації. Датою настання форс-мажорних обставин визначено - 24.02.2022, датою закінчення - 11.11.2022.

При здійсненні оцінки вказаного доказу (сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-1866) суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, за якою форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

При цьому, враховуючи дату настання вказаної у сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-1866 форс-мажорної обставини (24.02.2022), суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався умов п. 11.3. Договору в частині строку повідомлення іншої сторони саме про визначений у вказаному сертифікаті форс-мажор, оскільки такий сертифікат було надіслано позивачу більше ніж через рік після настання обставин непереборної сили.

Відтак, у даному випадку відповідач в силу умов п. 11.4. Договору позбавляється права посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу, що звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Щодо викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені, відповідач вказує на її неспівмірність із сумою Договору, на відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань, фактичне виконання відповідачем у повному обсязі своїх обов`язків за Договором, тривалі строки прийняття позивачем робіт, а також просить врахувати введення воєнного стану в Україні.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання стосовно зменшення заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені в сумі 189 316,68 грн, судом враховуються факт повного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, прийняття позивачем робіт без зауважень, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків через несвоєчасне виконання робіт за Договором.

Отже, враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку про те, що розмір заявленої позивачем суми пені є надмірним, порівняно з наслідками порушення умов Договору, а тому з метою встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, суд вважає можливим та справедливим зменшити заявлений позивачем розмір пені до 94 658,34 грн, що становить 50% від обґрунтованого розміру пені. Відтак, позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Натомість, враховуючи, що відповідачем не ставилося питання про зменшення розміру штрафу, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 41 155,80 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» (вул. Волгоградська, 10, м. Київ, 03141; ідентифікаційний код 25641912) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 94 658,34 грн, штраф у розмірі 41 155,80 грн та судовий збір у розмірі 2765,67 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.08.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко