Рішення

від 12.06.2024 по справі 911/621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"12" червня 2024 р. Справа № 911/621/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Яготинської міської ради

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм»

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від прокурора: Чередник Д.В (посвідчення № 077462 від 19.04.2023 року);

від позивача: Третяк О.С(розпорядження № 207 від 31.12.2020 року);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Коцупатрий О.М.(ордер серія АІ № 1597283 від 24.04.2023 року), Демків Б.М (ордер серія АІ № 1577221 від 27.03.2024 року);

від третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» про витребування земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 року відкрито провадження у справі № 911/621/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.04.2024 року.

Крім того, прокурор в позовній заяві зазначає про необхідність залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_1 .

В обґрунтування означеного, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 3225583600:03:009:0037 була відчужена ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Нива Фарм» на підставі Договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав під № 798, а тому рішення суду може вплинути на права та обов`язки останнього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2024 підготовче засідання відкладено на 22.05.2024. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

09.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача 2 про застосування строків позовної давності.

10.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткові пояснення по справі.

21.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення.

В підготовчому засіданні 22.05.2024 року прокурор зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Позивач в підготовче засідання 22.05.2024 року не з`явився, проте позовні вимоги прокурора підтримав з підстав, які викладені у додаткових поясненнях поданих 27.03.2024 року. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач 2 в підготовчому засідання 22.05.2024 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 28.03.2023 року. Також зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього, а також, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.06.2024 року.

В судовому засіданні 12.06.2024 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача 2 позовні вимоги заперечували, представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 12.06.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке внесено 17.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000001860 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у приватну власність.

08.05.2023 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні надано дозвіл прокурорським працівникам спеціалізованих прокуратур (на правах окружних) Центрального регіону на розголошення матеріалів досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 року № 10-4793/15-18-сг надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9255 га (кадастровий номер 3225583600:03:009:00037) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_1 01.06.2018 року за реєстраційним номером відомостей про речове право № 26456428 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону у позові зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 року № 10-4793/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» є незаконним, винесеним з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим, просить у позові витребувати вказану земельну ділянку на користь держави.

В обгрунтування позовних вимог прокуратура зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.

Передбачена ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Визначений ст. 118 Земельного кодексу України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України.

Встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.09.2017 року № 25-13345/14-17-сг отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7423081000:04:000:0269) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Блистівської сільскої ради Менського району Чернігівської області. Право за вказаною ділянкою зареєстровано 20.09.2017 року відповідно до номеру запису про право власності/довірчої власності № 22499642.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 (наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 року № 10-4793/15-18-сг) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області надав недостовірну інформацію про те, що раніше не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, 04.07.2018 року відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав (відповідно до реєстраційного запису про речове право № 26894595), земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 була відчужена ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нива Фарм» на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 798.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,92 га (кадастровий номер 3225583600:03:009:0037), що знаходиться на території Яготинського району Київської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Однак, приймаючи накази щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Головне управління Держгеокадастру у Київській області факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірило, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Водночас, ОСОБА_1 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обгрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що він своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використав, підстав для задоволення його заяви про повторне надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Яготинського району Київської області не було.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Власник майна, з дотриманням вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 26.06.2019 року у справі № 911/2258/18 та від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: a) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно- заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

3 дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються У комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, на даний час Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області втратило право розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів у межах територіальних громад. У ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Водночас, у п.п. 4 п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Відповідно до п. 15 ст. 42 зазначеного Закону, сільський, селищний, міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

У ч.1 ст.12 Земельного кодексу України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель відповідно до цього кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Враховуючи викладене, орган місцевого самоврядування може виконувати як функцію розпорядника земельних ділянок комунальної власності, з усіма повноваженнями власника на захист прав власності, так і функцію контролю за дотриманням земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності.

3 наведених норм права вбачається, що Яготинська міська рада є розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 та наділена повноваженнями звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав комунальної власності на землю або здійснення повноважень з контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель комунальної власності.

Яготинська міська рада у своєму листі від 18.05.2023 року № 08-28/2190 повідомила Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону, що жодні заходи спрямовані на захист порушених інтересів держави не вживались, претензійно-позовна робота, спрямована на припинення незаконного користування земельними ділянками не проводилась.

На момент звернення із вказаним позовом Яготинська міська рада заходи представницького характеру щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 загальною площею 1,92 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, не вживала.

З огляду на наведені у позові обставини, прокуратура у позові просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 загальною площею 1,9255 га, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше Лозоворівської сільської ради, Яготинського району, Київської області), в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4793/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 .

В ході розгляду справи позивачем - Яготинською міською радою подано пояснення у справі, в яких позов підтримано в повному обсязі.

В ході розгляду справи відповідачем 1 в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

В ході розгляду справи відповідачем 2 подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено.

Заперечуючи проти поданого прокурором позову, відповідач2 зазначив, що він є добросовісним набувачем і не має відношення до незаконного вибуття земельної ділянки з власності держави. Тому, за відсутності в діях відповідача 2 оознак неправомірності, позбавлення його права власності на набуту у встановленому порядку земельну ділянку свідчить про втручання у мирне володіння майном.

Також відповідачем 2 заперечено на явність у прокуратури повноважень щодо представництва інтересів держави за позовом у вказаній справі.

Крім того, відповідачем 2 подано заяву про пропуск строку позовної давності, оскільки прокуратурі було відомо про наведені у позові порушення ще у вересні 2020 року в момент внесення відомостей про досудове розслідування у кримінальній справі.

З приводу поданої відповідачем 2 заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені на строк дії такого карантину, а з 15.03.2022 року строки позовної давності були продовжені на строк дії в Україні військового стану, який триває по це час.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статтей 18, 19 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, зі змісту спірного наказу слідує, що земельною ділянкою державної власності розпорядився відповідач 1, як уповноважений згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.09.2017 року № 25-13345/14-17-сг отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7423081000:04:000:0269) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Блистівської сільскої ради Менського району Чернігівської області. Право за вказаною ділянкою зареєстровано 20.09.2017 року відповідно до номеру запису про право власності/довірчої власності № 22499642.

В подальшому, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 року № 10-4793/15-18-сг повторно скористався правом та отримав у власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0037 вибула з власності держави протиправно внаслідом шахрайських дій.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено два рази, що не передбачено нормами чинного законодавства і така передча відбулась у зв`язку з наднанням громадянином недостовірних відомостей, що призвело до безпідставного та незаконного набуття ним у власність земельної ділянки, відповідно і протиправного вибуття такої земельної ділянки з власності держави всупереч приписам ч.4 ст.116 Земельного кодексу України та принципам земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Посилання відповідача 2 на його необізнаність з обставинами використання громадянином ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки, оцінюються судом критично, оскільки протиправне вибуття земельної ділянки з власності держави не може породжувати будь-яких законних прав на таку земельну ділянку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 791, ст. 194 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Приписами ст. 2, 6, 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пп. 4, 5, 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються, зокрема, громадянам у формі довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України).

Надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Як слідує зі змісту додатку 51, що визначає форму довідки про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання), пошук інформації до вказаної довідки може здійснюватись за такими даними: кадастровий номер, власник (користувач): прізвище, ім`я по батькові/найменування, податковий номер/номер та серія паспорта фізичної особи.

Отже, враховуючи вищевказані законодавчі приписи та надані ними органам державної влади повноваження, зокрема, в частині ведення Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку, що відповідач 2 під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України.

Щодо підстав звернення прокурора до суду із позовом за вказаним спором суд зазначити таке.

З системного аналізу приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, слідує, що прокурор у разі порушення або загрози порушення інтересів держави має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави, зокрема, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Так, «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З наявних в матеріалах справи відомостей слідує, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру була обізнана про ймовірні порушення інтересів держави, попри те, обмежившись лише листуванням з відповідачем1 щодо необхідності вжиття ним відповідних заходів реагування, з вимогами про усунення допущених порушень земельного законодавства до суду не зверталася, що свідчить про невжиття нею, як уповноваженим державним органом, спрямованих на захист інтересів держави заходів.

Отже, суд дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін, а тому доводи учасників справи стосовно необґрунтованості прокурором відповідного представництва необхідності залишення позову без розгляду є необґрунтованими.

Приписами ст. ст. 319, 346 Цивільного кодексу України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності припиняється у разі, зокрема відчуження власником свого майна.

Отже, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю належного йому майна, зокрема шляхом відчуження за своєю волею належного йому майна.

Враховуючи встановлену в ході розгляду спору незаконність вибуття спірної земельної ділянки з власності держави (у зв`язку з поданням недостовірних відомостей громадянином та не перевірка таких відомостей уповноваженим органом), має місце порушення інтересів держави, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Яготинської міської ради про витребування земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» на користь Яготинської міської ради.

Заперечуючи проти вказаної вимоги, ТОВ «Нива Фарм» вказало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що, свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.

Також, відповідач 2 зауважив, що витребування у нього земельної ділянки суперечить принципу співмірності інтересів власника та суспільства і є порушенням його права на мирне володіння своїм майном.

Приписами статей 328, 330 387, 388 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, за змістом вищевказаних нормативних приписів передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Виходячи з системного аналізу наведеної норми, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Зі встановлених судом вище обставин слідує, що спірну земельну ділянку відповідачем 1 надано у власність ОСОБА_1 протиправно і з порушенням вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вказаний громадянин вже використав раніше, тому не мав підстав для повторного безоплатного набуття у власність ще однієї земельної ділянки. Відповідно, спірна земельна ділянка набута у приватну власність незаконним шляхом, тому вибула з власності держави поза її справжньою волею.

Отже, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача відповідачем 1 спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій відповідного органу державної влади по передачі цієї землі у власність.

З огляду на зміст норми ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, власник має право витребувати це майно від такого добросовісного набувача.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею в незаконний спосіб, така земельна ділянка може бути витребувана у добросовісного набувача і для цього не вимагається снаявності порушень в діях останнього, тому згідно ст. 388 ЦК України, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «Нива Фарм» на користь державі в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

В той же час, в межах позовних вимог, зокрема про витребування майна у добросовісного набувача, не порушується принцип співмірності інтересів власника та суспільства, оскільки учасники спірних правовідносин виступають з позицій рівності щодо цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача 2 відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, публічності та загальнодоступості.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право ТОВ «Нива Фарм» на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Крім того, відповідач 2 в силу укладеного з третьою особою договору у разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу, має право вимагати від продавця відшкодування завданих йому збитків, якщо він не знав або не міг знати про наявність таких підстав.

Крім того, у постанові Великої палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) також зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункті 86) та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38). Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі №911/1050/19 (п. 23).

Враховуючи викладені у зазначеній постанові Верховного Суду правові висновки щодо застосування положень ст. 388 ЦК України, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка вибула із власності Держави незаконно, колегія суддів зазначає про те, що твердження відповідача 2 про те, що він є добросовісним набувачем, правильних висновків суду першої інстанції про можливість витребування такої земельної ділянки у добросовісного набувача, не спростовує.

Беручи до уваги зазначене вище, виходячи з аналізу суб`єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, суд дійшов висновку про задоволення вимоги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» на користь на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (Київської області, Бориспільський район, м. Яготин, вул. Незалежності, 67, код ЄДРПОУ 05408823) земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0037, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше - Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області) в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області ві 29.05.2018 року № 10-4793/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки судом розглядалась по суті і задоволена позовна вимога немайнового характеру про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, з такої позовної вимоги судові витрати прокуратури відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ФАРМ» (08420, Київської області, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2 код ЄДРПОУ 35652231) на користь держави в особі Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (Київської області, Бориспільський район, м. Яготин, вул. Незалежності, 67, код ЄДРПОУ 05408823) земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0037, що розташована на території Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області (раніше - Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області) в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області ві 29.05.2018 року № 10-4793/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА ФАРМ» (08420, Київської області, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2 код ЄДРПОУ 35652231) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код ЄДРПОУ 38347014) 5 140,00 грн. витрат по сплті судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.08.2024 року.

Суддя Т.П. Карпечкін