Рішення

від 13.08.2024 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. Справа № 911/378/17 (911/683/24)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", Київська область, м. Славутич

до Фізичної особи-підприємця Лозовського Петра Івановича, м. Славутич

про стягнення 61 092,64 грн.

В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

Наразі триває процедура санації Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".

18.03.2024 р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення з фізичної особи-підприємця Лозовського Петра Івановича заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 45 616,44 грн. основного боргу за спожиту теплову, 12 624,46 грн. інфляційних втрат, 3 468,18 грн. 3% річних, а також просить стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України). У зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Наведена ухвала суду була надіслана в паперовому вигляді - відповідачу, та в електронному вигляді - позивачу у справі до його електронного кабінету, у встановленому порядку.

30.04.2024 р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості процентів річних та інфляційних втрат б/№ від 26.04.2024 р. з доданими документами, в якому відповідач просить суд в позові відмовити. Відзив відповідача вмотивований тим, що в березні 2023 р. заборгованість в розмірі 45 616,44 грн включена (перенесена) до акту-рахунку споживача, абонентський номер 2310011200; рахунки-фактури, на які посилається позивач, умовно погашені в березні 2023 р. з причини несанкціонованого проникнення в програмне забезпечення "Кварта", а сума 45 616,44 грн перейшла з рахунку-фактури в особовий рахунок відповідача в розділ "заборгованість"; з позиції відповідача, рахунок-фактура не дійсна без підпису споживача на акті про використану теплову енергію.

06.05.2024 р. до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 01-07.15/562 від 30.04.2024 р., в якому позивач підтримує заявлені позовні вимоги, заперечення відповідача вважає безпідставними та такими, що не мають правового обґрунтування. Відповідь на відзив вмотивована тим, що споживач щомісяця за весь період споживання послуг був повідомлений про обсяг спожитих послуг, ціну (тариф), їх вартість, що підлягає оплаті, отримував відповідні рахунки на оплату послуг, проте сплатив спожиті послуги частково, а саме не виконав свої обов`язки щодо сплати за надані послуги за січень 2022 р. - квітень 2022 р. на суму 45 616,44 грн; типові публічні договори про приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води не передбачають оформлення між сторонами акту, а самі акти надаються споживачам ФОП за їх зверненням; наявність/відсутність акту не звільняє споживача від зобов`язання оплатити за спожиті послуги за умовами договору; тому те, що відповідач не підписав та не повернув або не надав мотивованих заперечень до отриманих актів, не звільняє споживача від зобов`язання сплатити спожиті послуги; щодо програмного забезпечення позивач вказує на те, що підприємство самостійно може обирати та використовувати програмне забезпечення, що відповідає його вимогам та забезпечує дотримання норм чинного законодавства, зміна програмного забезпечення, введення додатково та перенесення даних не порушує вимог законодавства та прав споживача, та не припиняє зобов`язань відповідача щодо оплати спожитих послуг.

06.05.2024 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заяви заперечення на відповідь на відзив б/№ від 03.05.2024 р. та від 04.05.2024 р., в яких відповідач просить суд відмовити у позові, та приєднати заперечення відповідача до справи, та повідомляє суд про те, що вважає неактуальними пояснення позивача щодо рахунків-фактур та актів до них, оскільки відповідно до таблиці в позовній заяві "нарахування та оплата спожитих послуг" заборгованість 45 616,44 грн перенесена в акт-рахунок з березня 2023 р., тому відповідачу не відомо підставі якого документу суму 45 616,44 грн та невідомо яким способом додано в розділ особового рахунку 2310011200 в березні 2023 р. Відповідач також вказує на те, що вважає, що спірні рахунки-фактури та акти до них втратили свою актуальність; не можна посилатись у позовній заяві на рахунок-фактуру від 2022 року загальною сумою 45 616,44 грн, бо дана заборгованість в березні 2023 р. по цим рахункам-фактури була знята (переведена) на особовий рахунок відповідача (2310011200), та з позиції відповідача з березня 2023 р. заборгованість по цим рахункам-фактур відсутня.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Відповідно до довідок № 132583914 від 30.07.2018 р. та № 132584988 від 30.07.2018 р. "Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна" нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у власності Лозовського Петра Івановича.

Відповідач у поданих суду документах дані відомості не заперечує.

01.12.2019 р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем Лозовським Петром Івановичем (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 49-19-Т, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних обсягах в нежитлові приміщення(згідно свідоцтв про право власності № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 20.05.2008 р.), загальною площею 96,5 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктами 5.1., 6.3. договору облік споживання теплової енергії проводиться приладним способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пп. 10.1., цей договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін і діє до 01.12.2020 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.

Пунктом 1.1. пункту 1 додатку № 3 до договору № 49-19-т від 01.12.2019 р. визначено умови припинення подачі теплової енергії: теплопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

Згідно з довідкою позивача № 01.02.2-55/364 від 12.03.2024 р., 13.10.2016 р. за адресою: АДРЕСА_1, встановлений лічильник SHARKY 775, зав. № 55495035, DN 50, який пройшов періодичну повірку, свідоцтво № 1315, чинне до 16.06.2024 р.

01.05.2019 р., 01.01.2019 р. введено в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідних частинах. Пунктом другим частини першої статті 5 зазначеного закону визначено, що до комунальних послуг належать послуги постачання теплової енергії , постачання гарячої води.

Статтею першою зазначеного закону визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

21.08.2019 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 830 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом тринадцятим Правил надання послуги з постачання теплової енергії, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Як стверджує позивач у позові та не заперечує відповідач, на час подання позову співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з позивачем.

01.10.2021 р. тексти публічних договорів приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, гарячої води були розміщені Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" на офіційному веб-сайті позивача, що підтверджено роздруківкою скріншоту офіційного веб-порталу позивача.

Від відповідача заперечень щодо даної обставини до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, докази того, що мало місце надходження від відповідача письмового звернення як споживача до позивача про припинення теплопостачання за договором № 49-19-т від 01.12.2019 р., відсутні.

У позові позивач вказує на те, що станом на 01.11.2021 р. у відповідача перед позивачем обліковувалась переплата на суму 4,00 грн; відповідач отримував послуги позивача протягом листопада - на суму 10 597,08 грн, в грудні 2021 р. на суму 12 769,48 грн, і оплатив надані послуги позивача в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач отримував в подальшому від відповідача послуги з постачання теплової енергії. Так, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги, складеного між позивачем та відповідачем та підписаного з обох сторін, станом на 01.10.2023 р. за період з 01.10.2022 р. по 30.09.2023 р., позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії, а відповідачем спожиті та оплачені такі послуги, зокрема за жовтень 2022 р.-квітень 2023 р. та в інші періоди.

Таким чином в силу частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", між позивачем і відповідачем з 01.11.2021 р. вважається укладеним індивідуальний договір про надання комунальної послуги (надалі за текстом "Типовий індивідуальний договір"), що є публічним договором приєднання, та відповідач приєднався до умов цього договору.

Відповідач укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги не заперечує.

Відповідно до пунктів 1, 4 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. (Типовий індивідуальний договір), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зважаючи на приписи частини першої статті 11 ЦК України, відсутність підписання договору не звільняє відповідача від сплати наданих послуг.

Стаття 218 ЦК України визначає, що правочин, для якого передбачена обов`язкова письмова форма, але вона не дотримана, вважається недійсним лише тоді, коли це прямо передбачено нормативно-правовими актами.

Стосовно договорів про надання житлово-комунальних послуг застереження про недійсність договору у разі недотримання письмової форми відсутнє.

Слід зазначити, що в постанові від 22.12.2023 р. у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23) Верховний Суд вказав, що згідно із зазначеними нормами закону (стаття 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 р. у справі № 642/2858/16, від 18.05.2020 р. у справі № 176/456/17.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 р. у справі № 911/5186/14 зауважив, що законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договорів на постачання теплової енергії та про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим відмова від оплати таких послуг споживачем (користувачем/власником) з посиланням на відсутність укладеного договору є не законною. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частинами першою, четвертою статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

В свою чергу, пунктом п`ятим, сьомим Типового індивідуального договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також пунктом дев`ятим Правил надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з пунктом одинадцятим Типового індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. N 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з пунктами сімнадцятим, двадцять другим Типового індивідуального договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця. Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Пунктами 30, 31, 32 Типового індивідуального договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. N 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця КП "УЖКГ" http://www.ugkg-slavutich.org.ua. Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктами 33, 34, 36 Типового індивідуального договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021 р. за період за січень 2022 р. - квітень 2023 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур № тп-000000069 від 31.01.2022 р. на суму 14570,99 грн, № тп-000000173 від 28.02.2022 р. на суму 12239,63 грн, № тп-000000251 від 31.03.2022 р. на суму 11656,79 грн, № тп-000000327 від 30.04.2022 р. на суму 7153,03 грн та копіями актів про використану теплову енергію до договору приєднання від 01.11.2021 р.: за січень 2022 р. на суму 14570,99 грн, за лютий 2022 р. на суму 12 239,63 грн, за березень 2022 р. на суму 11 656,79 грн, за квітень 2022 р. на суму 7153,03 грн, на загальну суму 45 620,44 грн.

Судом встановлено, що акти про використану теплову енергію підписані позивачем та не підписані відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за період за січень 2022 р. - квітень 2022 р. позивач посилається на те, що оскільки будинок, в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, приєднаний до загальноміських мереж постачання теплової енергії та гарячої води, відповідач споживав послуги з постачання теплової енергії, отримував рахунки фактури та акти, які містили інформацію про обсяг спожитих послуг, тариф та вартість за двома адресами разом, проте відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань їх за поставлену позивачем у вказаний період теплову енергію не розрахувався,у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за період січень - квітень 2022 р. у сумі 45 616,44 грн.

Відповідач не визнає позовних вимог, вказуючи, що спірні рахунки-фактури втратили свою актуальність, оскільки заборгованість по цим рахункам-фактури була знята (переведена) на особовий рахунок відповідача 2310011200. Сума 45616,44 грн на переконання відповідача не відомо на підставі якого документу та яким способом додали в розділ особового рахунку 2310011200 в березні 2023 року (таблиця в позовній заяві 5 колонка), та заборгованість по цим рахункам-фактури відсутня. Крім того, відповідач вказує на те, що рахунки-фактури, на які посилається позивач є умовно погашеними в березні 2023 р. з причини несанкціонованого проникнення в програмне забезпечення "Кварта" та сума 45 616,44 грн перейшла з рахунків-фактур в особовий рахунок відповідача в розділ "заборгованість"; відповідач вважає, що рахунок-фактура не дійсний без підпису споживача на акті про використану теплову енергію.

У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача щодо не підписання позивачем актів про використану теплову енергію посиланням на типовий публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, умовами якого не передбачено оформлення між сторонами акту, який надається фізичній особі-підприємцю за його зверненням, та відсутність/наявність акту не звільняє споживача від зобов`язання сплачувати спожиті послуги своєчасно та в повному обсязі. Крім того, позивач заявлені вимоги мотивує нормою статті 8 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність", на підставі якої підприємство позивача самостійно обирає та використовує програмне забезпечення, а його зміна та перенесення відомостей не порушує прав споживача.

Таким чином судом підлягають встановленню обставини надання позивачем послуги з постачання теплової енергії протягом січня-квітня 2022 р. відповідачу та оплати відповідачем такої послуги за вказаний період, в разі її надання.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що будинок відповідача був приєднаний до загальноміських мереж постачання теплової енергії та гарячої води, що підтверджено схемою приєднання до тепломереж, межа балансової належності (додаток № 2.1. до договору № 49-19-Т від 01.12.2019 р.). В силу пункту сьомого Типового індивідуального договору, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно. Докази того, що мало місце припинення теплопостачання відповідачу за договором № 49-19-т від 01.12.2019 р., за договором від 01.11.2021 р. відсутні. Жодні докази того, що відповідач звертався з письмовим зверненням до позивача про припинення теплопостачання на період січень-квітень 2022 р. відсутні.

Відповідач у поданих суду документах факт споживання ним у нежилих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, які перебувають у його власності, теплової енергії за січень 2022 р. - квітень 2022 р. не заперечує. Відповідачем до суду не надано доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не доведено фактів невиконання позивачем обов`язку з надання вищевказаних послуг. На підставі наведеного, судом встановлено споживання відповідачем послуг з постачання теплової енергії в період січень 2022 р. - квітень 2022 р.

Як встановлено, пунктами 33, 34 Типового індивідуального договору передбачено, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії.

Позивач зауважує, що в зв`язку з переходом на нові договори, нарахування вартості спожитих послуг для юридичних осіб в багатоповерхових будинках повинно здійснюватись за абонентськими номерами (особовими рахунками), тому програне забезпечення "Кварта", за допомогою якого позивач здійснював облік та нарахування послуг в багатоквартирних будинках потребувало змін. В зв`язку з військовою агресією позив не мав змоги своєчасно внести відповідні зміни формування рахунків до програм, тому до внесення змін формування рахунків на даного споживача позивач продовжував на підстав актів та рахунків-фактур, які містили інформацію про обсяг спожитих послуг за двома адресами разом до жовтня 2022 р.

На підтвердження направлення позивачем відповідачу рахунків фактури та актів про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 р. позивачем надано копії Листа позивача № 01.07-16/1456 від 09.11.2022 р. "Щодо повторного направлення актів про використану теплову енергію та рахунків фактури", претензії № 57, № 01.07-13/1455 від 09.11.2022 р. про сплату боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, з копією опису вкладення до цінного листа, скріпленого відбитком штампу Укрпошти, датованого 09.11.2022 р.

Наведені докази відхиляються судом як не належні, оскільки місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: АДРЕСА_2. Відповідно до наведеного вище опису вкладення у цінний лист, відповідно до Листа позивача № 01.07-16/1456 від 09.11.2022 р., претензії № 57, № 01.07-13/1455 від 09.11.2022 р., - вказані документи надсилались за адресою: АДРЕСА_4, тобто за іншою адресою. В зв`язку з наведеним, вказані документи не є належним доказом направлення відповідачу рахунків фактури та актів про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 року.

Крім того, згідно матеріалів справи позивач 29.06.2023 р. направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 107 751,61 грн. № 01-07.16/1021 від 22.06.2023 р. Факт направлення вимоги підтверджено квитанцією Укрпошти від 29.06.2023 р., 0710102194087. За змістом вказаної Вимоги відповідач перед позивачем станом на 22.06.2023 р. мав заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 107 751,16 грн., проте, даний доказ відхиляється судом як не належний, оскільки зі змісту вимоги не вбачається заборгованість за яким договором, за які періоди включена до загальної суми боргу; докази долучення до вимоги рахунків фактури та актів про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 року, відсутні.

Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано лист № 01-07-16/122 від 30.01.2024 р., адресований відповідачу, разом з яким позивачем було направлено відповідачу за належною адресою рахунки фактури та акти про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 року, акти-рахунки з жовтня 2022 р. по грудень 2023 р. за обома приміщеннями, в якому позивач вимагав сплатити борг у сумі 63 847,94 грн, до яких включено заборгованість за січень-квітень 2022 р. в сумі 45 616,44 грн. Факт направлення відповідачу листа підтверджено описом вкладення до цінного листа з штрихкодовим ідентифікатором 0710102286984, скріпленого відбитком штампу Укрпошти від 30.01.2024 р., накладною Укрпошти.

На підставі наведеного судом встановлено, що належними доказами підтверджено, що позивачем направлено рахунки фактури та акти про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 року 30.01.2024 р.

Відповідач не заперечує отримання ним рахунків фактури та актів про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 року. Докази ненадання позивачем відповідачу, надання не в повному обсязі або неналежної якості теплової енергії у вказаний період, відповідачем до матеріалів справи не долучався.

Детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено отримання споживачем теплової енергії у січні, лютому, березні, квітні 2022 р. у фактичних обсягах споживання, визначених у актах про використану теплову енергію за січень, лютий, березень, квітень 2022 р., та факт повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у перелічені місяці. Відповідачем даних обставин не заперечено та не спростовано доказами.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 36 типового договору передбачено, що під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем жодних доказів оплати ним спожитої теплової енергії у січні, лютому, березні, квітні 2022 р. у нежилих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, суду не надано, інших доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем не надано.

Розглядаючи аргумент відповідача, відповідно до якого, рахунок фактури не дійсний без підпису споживача на акті про використану теплову енергію, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до пункту 33 Типового індивідуального договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги", дія якого поширюється на правовідносини між позивачем і відповідачем за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021 р. не передбачає підписання сторонами договору акту про використану теплову енергію.

Отже вказане посилання відповідача є не обґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Отже, обрання програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку та його зміна у відповідності до потреб підприємства, є правом позивача.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 06.03.2024 р. було направлено на адресу відповідача претензію № 34 про сплату боргу за надані послуги від 06.03.2024 р. № 01.07-13/343, відповідно до змісту якої позивач повідомляє відповідача про наявність у останнього станом на 29.02.2024 р. боргу за надані послуги у розмірі 45 616,44 грн. та просить здійснити його погашення. Направлення претензії підтверджено копією фіскального чека Укрпошти 0710102211178 від 06.03.2024 р. Відповідно до відомостей Укрпошти, відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0710102211178 було вручено 14.03.2024 р.

Виходячи з вищенаведених обставин, у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за типовим індивідуальним договором приєднання від 01.11.2021 р. 45 616,44 грн основного боргу, проте у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України, позивач вважає що відповідач має сплатити на користь позивача, крім основного боргу, 12 624,46 грн інфляційних втрат, 3 468,18 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з положеннями частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - "ЦК України") цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частин першої, другої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами частини першої статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 629 ЦК України, частина перша статті 525 ЦК України передбачають, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частин першої, другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що відповідно до "бухгалтерської довідки № 01.07.15/356 від 07.03.2024 р., станом на 05.03.2024 р." у фізичної особи-підприємця Лозовського Петра Івановича станом на 01.11.2021 р. мала місце переплата у сумі 4 грн, з урахуванням якої обліковується заборгованість відповідача у сумі 45 616,44 грн.

На підставі викладеного, судом встановлено, що на виконання умов Типового індивідуального договору від 01.11.2021 р. позивачем протягом січня-квітня 2022 р. було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується копіями рахунків-фактури та актів про використану теплову енергію за січень 2022 р. - квітень 2022 р. з урахуванням встановленої переплати на суму 45 616,44 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Типовим індивідуальним договором за поставлену позивачем за період січень-квітень 2022 р. теплову енергію не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за: січень 2022 р. - квітень 2022 р. на загальну суму 45 616,44 грн з урахуванням переплати.

Таким чином, згідно наданих позивачем доказів борг відповідача перед позивачем за поставлену на виконання наведеного договору теплову енергію за січень-квітень 2022 р. становить 45 616,44 грн.

Cудом на підставі наявних доказів встановлено, що відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами частини першої статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на відповідача.

Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивачем надано докази належного виконання обов`язків з постачання теплової енергії за період січень-квітень 2022 р., водночас, відповідачем поставлену електричну енергію за вказаний період не оплачено, у зв`язку з чим, у нього виник борг, що на дату прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягає задоволенню за неоплачену теплову енергію за наведений період в сумі 45 616,44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 468,18 грн 3% річних нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у наступні періоди: по рахунку за листопад 2021 р. на суму 10 597,08 грн за період з 01.01.2022 р. по 24.01.2024 р.; по рахунку за січень 2022 р. на суму 14 570,99 грн за період з 01.03.2022 р. по 10.03.2024 р.; по рахунку за лютий 2022 р. на суму 12 239,63 грн за період з 01.04.2022 р. по 10.03.2024 р.; по рахунку за березень 2022 р. на суму 11 656,79 грн за період з 01.05.2022 р. по 10.03.2024 р.; по рахунку за квітень 2022 р. на суму 7 153,03 грн за період з 01.06.2022 р. по 10.03.2024 р.; по рахунку за жовтень 2022 р. на суму 81,52 грн за період з 01.12.2022 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за листопад 2022 р. на суму 11 441,65 грн за період з 01.01.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за грудень 2022 р. на суму 12 420,57 грн за період з 01.02.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за січень 2023 р. на суму 13 629,30 грн за період з 01.03.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за лютий 2023 р. на суму 11 381,72 грн за період з 01.04.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за березень 2023 р. на суму 9 184,93 грн за період з 01.05.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за квітень 2023 р. на суму 3 882,16 грн за період з 01.06.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за травень 2023 р. на суму 113,32 грн за період з 01.07.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за червень 2023 р. на суму 85,23 грн за період з 01.08.2023 р. по 04.08.2023 р.; по рахунку за липень 2023 р. на суму 81,52 грн за період з 01.09.2023 р. по 01.02.2024 р.; по рахунку за серпень 2023 р. на суму 87,35 грн за період з 01.10.2023 р. по 01.02.2024 р.; по рахунку за вересень 2023 р. на суму 81,52 грн за період з 01.11.2023 р. по 01.02.2024 р.; по рахунку за жовтень 2023 р. на суму 1 403,35 грн за період з 01.12.2023 р. по 01.02.2024 р.; по рахунку за листопад 2023 р. на суму 6 878,74 грн за період з 01.01.2024 р. по 01.02.2024 р.; по рахунку за грудень 2023 р. на суму 9 699,02 грн за період з 01.02.2024 р. по 01.02.2024 р.; по рахунку за січень 2024 р. на суму 11 710,90 грн за період з 01.03.2024 р. по 01.03.2024 р, та стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 12 624,46 грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у наступні періоди: період розрахунку з 01.01.2022 р. по 24.01.2022 р. на суму 10 597,08 грн; період розрахунку з 01.03.2022 р. по 10.03.2024 р. на суму 14 570,99 грн; період розрахунку з 01.04.2022 р. по 10.03.2024 р. на суму 12 239,63 грн; період розрахунку з 01.05.2022 р. по 10.03.2024 р. на суму 11 656,79 грн; період розрахунку з 01.06.2022 р. по 10.03.2024 р. на суму 7 153,03 грн; період розрахунку з 01.12.2022 р. по 04.08.2023 р. на суму 81,52 грн; період розрахунку з 01.01.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 11 441,65 грн; період розрахунку з 01.02.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 12 420,57 грн; період розрахунку з 01.03.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 13 629,30 грн; період розрахунку з 01.04.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 11 381,72 грн; період розрахунку з 01.05.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 9 184,93 грн; період розрахунку з 01.06.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 3 882,16 грн; період розрахунку з 01.07.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 113,32 грн; період розрахунку з 01.08.2023 р. по 04.08.2023 р. на суму 85,23 грн; період розрахунку з 01.09.2023 р. по 01.02.2024 р. на суму 85,52 грн; період розрахунку з 01.10.2023 р. по 01.02.2024 р. на суму 87,35 грн; період розрахунку з 01.11.2023 р. по 01.02.2024 р. на суму 81,52 грн; період розрахунку з 01.12.2023 р. по 01.02.2024 р. на суму 1 403,35 грн; період розрахунку з 01.01.2024 р. по 01.02.2024 р. на суму 6 878,74 грн; період розрахунку з 01.02.2024 р. по 01.02.2024 р. на суму 9 699,02 грн; період розрахунку з 01.03.2024 р. по 03.03.2024 р. на суму 11 710,90 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктами 33, 34 Типового індивідуального договору регламентовано, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Судом встановлено, що належними доказами надання позивачем рахунків на оплату відповідачу спожитої послуги - теплової енергії за період січень 2022 р. - квітень 2022 р. є лист позивача № 01.07-16/122 від 30.01.2014 р, направлений відповідачу 30.01.2024 р. Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень Укрпошти, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, прострочення відповідачем оплати спожитих комунальних послуг за період січень 2022 року - квітень 2022 р. наступило з 12.02.2024 р. Надання рахунків на оплату спожитої послуги за січень-квітень 2022 р. позивачем відповідачу в іншу дату позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних, нарахованих на борг, що виник у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період січень - квітень 2022 р., судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно. 3% річних нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період січень - квітень 2022 р. становить 104,70 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період січень - квітень 2022 р., судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно. Інфляційні втрати, нараховані на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за період січень - квітень 2022 р. становить 137,04 грн.

В іншій частині нарахувань за вказаний період вимоги позивача є не обґрунтованими, в зв`язку з чим відхиляються судом.

Крім наведеного періоду, позивачем заявлено позовні вимоги по стягненню з відповідача на користь позивача по обом квартирам 3% річних за спожиті відповідачем послуги позивача у листопаді 2021 р., у жовтні - грудні 2022 р., січні - грудні 2023 р., січні 2024 р., та індексу інфляції: за період з 01.01.2022 р. по 24.01.2022 р. на суму 10 597,08 грн,: індексу інфляції за жовтень, листопад, грудень 2022 р. (основний борг сплачений відповідачем 04.08.2023 р.), за січень-червень 2023 р. (основний борг сплачений відповідачем 04.08.2023 р.), липень - грудень 2023 р. (основний борг сплачений відповідачем 01.02.2024 р.), за січень 2024 р. (основний борг сплачений відповідачем 03.03.2024 р.).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Розглядаючи позовні вимоги по стягненню позивачем з відповідача індексу інфляції, 3% річних за період з 01.01.2022 р. по 24.01.2022 р. на суму 10 597,08 грн, судом встановлено, що позивачем не надано суду документів, що підтверджують які було надано послуги, обсяг та вартість наданих послуг, період за який надавались послуги, в зв`язку з чим вимоги позивача у цій частині відхиляються судом як безпідставні та не доведені за допомогою належних та допустимих доказів.

Розглядаючи позовні вимоги по стягненню позивачем з відповідача індексу інфляції за інші заявлені періоди судом встановлено, що позивачем було надано послуги з постачання теплової енергії та гарячої води впродовж перелічених вище періодів, що підтверджено актами-рахунками за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води по абонентам № 2310011200 (АДРЕСА_1), 2310011210 (АДРЕСА_5) за жовтень 2022 р. - грудень 2022 р., січень 2023 - грудень 2023 р., січень 2024 р. та актом звірки взаємних розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 01.10.2023 р. за період з 01.10.2022 р. по 30.09.2023 р. по абонентам 2310011210, 2310011200, обидва з яких підписані позивачем та відповідачем, де на акті по абонентському номеру споживача 23110011200 наявні заперечення відповідача щодо суми начального сальдо до жовтня 2022 р. (на суму 45 616,44 грн). Відповідно до бухгалтерської довідки позивача № 01.07.15/356 від 07.03.2024 р. відповідачем було сплачено за теплову енергію: за жовтень-грудень 2022 р., - 04.08.2023 р., за січень-червень 2023 р., - 04.08.2023 р., за липень - грудень 2023 р., - 01.02.2024 р., за січень 2024 р., - 03.03.2024 р.

Відповідач заперечує позов повністю. Судом встановлено, що у поданих відповідачем документах всі викладені аргументи стосується позовних вимог по основному боргу за січень-квітень 2022 р.; жодних заперечень по суті стосовно досліджуваної частини позовних вимог щодо вимог позивача по 3% річних та індексу інфляції (за не своєчасно сплачені спожиті відповідачем послуги позивача у листопаді 2021 р., у жовтні - грудні 2022 р., січні - грудні 2023 р., січні 2024 р., та щодо нарахованого індексу інфляції: за період з 01.01.2022 р. по 24.01.2022 р. на суму 10 597,08 грн,: індексу інфляції за жовтень, листопад, грудень 2022 р. (основний борг сплачений відповідачем 04.08.2023 р.), за січень-червень 2023 р. (основний борг сплачений відповідачем 04.08.2023 р.), липень - грудень 2023 р. (основний борг сплачений відповідачем 01.02.2024 р.), за січень 2024 р. (основний борг сплачений відповідачем 03.03.2024 р.)), а також щодо отримання ним актів-рахунків за зазначені періоди, відповідачем у поданих документах не заявлено.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем оплату спожитих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за жовтень-грудень 2022 р., за січень-грудень 2023 р., за січень 2024 р. здійснено з порученням строків, встановлених у пункті 34 Типового індивідуального договору, в зв`язку з чим, заявлені позивачем індекс інфляції та 3% річних щодо перелічених нарахувань оплачених відповідачем з простроченням, підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних, нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за вказані періоди судом встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем здійснено не вірно. 3% річних нарахованих на борг, що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії становить 812,46 грн. 3% річних, нараховані на весь борг за позовом, включаючи період січень-квітень 2022 р., що виник, у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії разом становить 917,16 грн. В інші частині вимоги позивача з 3% річних є безпідставними, в зв`язку з чим відхиляються судом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії за вказані періоди судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат за поставлену теплову енергію за вказаний період здійснено вірно, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1395,01 грн. інфляційних страт за вказаний період.

Інфляційній втрати, нараховані на весь борг за позовом, включаючи період січень-квітень 2022 р., що виник у зв`язку з не здійсненням оплати поставленої теплової енергії разом становить 1532,05 грн.

Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, 10.02.2010 р., Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Аргументи сторін справи судом ретельно вивчені та відхиляються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що встановлений судом борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача 45 616,44 грн. основного боргу, 917,16 грн. 3% річних, 1532,05 грн. інфляційних втрат, в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.

Позивач просить суд витрати на оплату судового збору у сумі 3028,00 грн стягнути з відповідача, при цьому, в якості часткової оплати судового збору у цій справі позивач надає платіжну інструкцію № 1 від 04.01.2023 р. на суму 268,40 грн, який позивач сплив за розгляд судом справи № 911/378/17 (911/162/23).

Відповідно до частини другої статті 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Судом встановлено, що Господарським судом Київської області 23.01.2023 р. у справі № 911/378/17 (911/162/23) видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лозовського Петра Івановича на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" заборгованості за договором 01.11.2021 р. б/н у розмірі всього 61068,11 грн та 268,40 грн судового збору. Ухвалю Господарського суду Київської області від 13.07.2023 р. у справі № 911/378/17 (911/162/23) скасовано судовий наказ Господарського суду Київської області, виданий 23.01.2023 р. у наказному провадженні у справі № 911/378/17 (911/162/23). В зв`язку з наведеним долучення позивачем платіжної інструкції № 1 від 04.01.2023 р. є правомірним.

Витрати позивача зі сплати судового збору, у відповідності до вимог п. 2 частини першої статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Лозовського Петра Івановича ( АДРЕСА_2 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (вул. Військових Будівельників, буд. 8, м. Славутич, Київська область, 07100; код ЄДРПОУ 31476318) 45 616 (сорок п`ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 44 копійки основного боргу; 917 (дев`ятсот сімнадцять) гривень 16 копійок 3% річних; 1532,05 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять дві) гривні 05 копійок інфляційних втрат; 2 358 (дві тисячі триста п`ятдесят вісім) гривень 51 копійка судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 13.08.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін