Рішення

від 01.08.2024 по справі 914/318/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024 Справа № 914/318/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши в відкритому судовому засіданні по суті матеріали справи

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача:Приватного підприємства «Місто Лева», м. Львів,про:усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.За участю:позивача:ОСОБА_1 представник,відповідача:не з`явився.Судові процедури.

1.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до Приватного підприємства «Місто Лева» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.Ухвалою суду від 07.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.3034 та встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

3.28 лютого 2024 року до суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити у підготовче засідання 05.03.2024 явки його представника через зайнятість такого представника у іншому судовому процесі (вх. № 5815/24).

4.Ухвалою суду від 05.03.2024 відкладено підготовче засідання на 26.03.2024.

5.26 березня 2024 року адвокаткою відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та сформувати правову позицію щодо спору (вх. № 8337/24). За наслідками підготовчого засідання 26.03.2024 суд, з урахуванням клопотання представника відповідача, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.04.2024.

6.Підготовче засідання 09.04.2024 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Трускавецького В. П. по догляду за дитиною. Ухвалою суду від 12.04.2024 підготовче засідання призначено на 09.05.2024.

7.09 травня 2024 року через систему «Електронний суд» адвокаткою відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що вона не зможе з`явитись у підготовче засідання 09.05.2024 через зайнятість у розгляді іншої справи поза (вх. № 12490/24).

8.Ухвалою суду від 09.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 23.05.2024. В подальшому, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 05.06.2024 о 13.30 год. за клопотанням адвокатки відповідача.

9.05 червня 2024 року адвокаткою відповідача подано письмові пояснення (вх. № 15030/24).

10.Судове засідання 05.06.2024 не відбулось у зв`язку з тим, що системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області оголошено повітряну тривогу, що тривала з 13:21 год. до 13:39 год. Ухвалою суду від 05.06.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.07.2024.

11.Судове засідання 03.07.2024 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_2 у період з 01.07.2024 до 12.07.2024. Ухвалою суду від 15.07.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.07.2024.

12.24 липня 2024 року адвокаткою відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 914/1785/22 (вх. № 2806/24).

13.Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

14.Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках підставою для зупинення може бути перегляд перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

15.Як вбачається із змісту вищевказаної норми підставою для зупинення провадження у справі може бути перегляд Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі). Ключовим моментом є поняття подібність правовідносин.

16.Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

17.Предметом спору у справі № 914/1785/22, що перебуває у провадженні Верховного Суду є скасування державної реєстрації права приватної власності на майно; визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна; зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) приміщень.

18.Предметом спору у справі № 914/318/24, що розглядається Господарським судом Львівської області є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

19.Предмети спорів у вищевказаних справах є різні. Крім того у справі № 914/1785/22 є об`єкт нежитлові приміщення, які позивач просить знести, а у справі № 914/318/24 такого об`єкту немає.

20.Крім того підставою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.

21.Отже суд приходить до висновку про відсутність подібності правовідносин у справах № 914/318/24 та № 914/1785/22.

22.Враховуючи вищенаведене, суд протокольною ухвалою постановив відмовити в задоволенні клопотання адвокатки відповідача про зупинення провадження у справі.

23.Також, у даному засіданні адвокатка відповідача просила оголосити перерву для надання їй можливості сформувати позицію щодо спору з урахуванням відмови у задоволенні її клопотання про зупинення провадження у справі. Протокольною ухвалою суд оголосив перерву у судовому засіданні до 01.08.2024 о 09.30 год., явку представників сторін визнав на власний розсуд.

24.01 серпня 2024 року адвокаткою відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 19309/24) у зв`язку з тим, що вона не зможе прибути у засідання зважаючи на тимчасову непрацездатність, спричинену захворюванням.

25.У судове засідання 01.08.2024 з`явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору та залишив на розсуд суду вирішення клопотання адвоката відповідача про відкладення розгляду справи.

26.Так, згідно зі ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

27.Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді.

28.Разом з тим, суд звертає увагу, що на підтвердження, викладених у клопотанні про відкладення судового засідання обставин не надано жодних доказів, а відтак, причина неявки адвокатки відповідача не може бути визнана судом поважною. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заявленого клопотання.

29.У судовому засіданні 01.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін.

30.Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у Державному реєстрі речових прав на майно міститься інформація про реєстрацію права власності на будівлю кафе літ. «д-1» площею 100,3 кв.м. за ПП «Місто Лева» по пр-ту Червоної Калини, 68 у м. Львові.

Така реєстрація здійснена на підставі договору купівлі-продажу № 1557 від 23.10.2012, укладеного між відповідачем та ТзОВ «Салон «Же-О-Зе». В свою чергу ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» набуло права на таке кафе за договором купівлі-продажу № 976 від 05.07.2012, укладеним з ТзОВ «Інвестиційні ділові системи», яке первинно зареєструвало своє право власності на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12.

Однак, таке рішення в подальшому, скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5015/634/12.

Власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є Львівська міська рада, містобудівні умови та обмеження на проектування кафе не надавались. Також, Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування чи у власність ПП «Місто Лева» земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Крім того, таке кафе згідно з актом обстеження земельної ділянки на ній не виявлено.

Позивач зазначає, що результаті реєстрації права власності на об`єкт по АДРЕСА_1 порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.

Відтак, позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою м. Львів, пр-т Червоної Калини, 68 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Місто Лева» (код ЄДРПОУ 37205359) на об`єкт нерухомого майна: будівля кафе літ. «Д-1» загальною площею 100,3 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36859349) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31.Відповідач подав суду письмові пояснення, де просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що Львівська міська рада була учасником справи № 5015/634/12 про визнання права власності на будівлю кафе літ. «Д-1», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/634/12, якою скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012, яким визнано за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» право власності на будівлю кафе літ. «д-1» площею 100,3 кв.м. за ПП «Місто Лева» по пр-ту Червоної Калини, 68 у м. Львові постановлена 10.04.2013.

Разом з тим, Львівська міська рада, усвідомлюючи та будучи повідомленою про наявність спору щодо визнання права власності на вищезазначену будівлю до 2024 року «забуває» про такий спір та не порушує питання про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що свідчить про багаторічну бездіяльність.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частина 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме на п. 34-1 ч. 1 ст. 26 яким передбачено, що виключною компетенцією міських рад є: прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом міської ради державного контролю за використанням земель.

Відтак, відповідач вважає, що строк позовної давності у даному випадку сплив.

Разом з тим, відповідач вказує, що є добросовісним набувачем майна, що розташоване на земельній ділянці, в свою чергу, позивачем не наведено жодного аргументу, які дії ПП «Місто Лева» призвели до порушення прав та інтересів Львівської міської ради та не вказано обставини, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача.

Обставини справи.

32.Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12, серед іншого, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» (79035, м. Львів, вул. Заводська, 147, ідентифікаційний код 37800723) право власності на будівлю кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

33.На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 зареєстровано право власності за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу Р.№ 976 від 05.07.2012 ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» відчужило ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» право власності на будівлю кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що 23.07.2012 внесено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу № 1557 від 23.10.2012 ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» відчужило ПП «Місто Лева» право власності на будівлю кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що 21.11.2012 внесено запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Вказане підтверджується Інформаційною довідкою № 341010886 від 31.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

34.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у зазначеній справі.

35.Листом № 4-0006-12942 від 27.09.2023 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю повідомила Юридичний департамент ЛМР, що з даних з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

36.Листом № 4-2401-13281 від 04.10.2023 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР повідомило Юридичний департамент ЛМР, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися.

37.У Акті обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_2 від 05.10.2023 встановлено, що будівля кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м. з реєстраційним номером нерухомого майна 36859349 на такій земельній ділянці не виявлена.

38.Листом № 4-2403-13872 від 16.10.2023 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР повідомило Юридичний департамент ЛМП про те, що інформація щодо прийнятих рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування будівлі кафе загальною площею 100,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 36859349) в управлінні земельних ресурсів відсутня. Також, відсутня інформація стосовно підготовки проектів ухвал Львівської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки для обслуговування будівлі кафе (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 36859349).

Позиція суду.

39.Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику.

40.Статями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та статями 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.

41.Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

42.За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

43.Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 34 частини 1 статті 26) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

44.Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Львівська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

45.Земельна ділянка, на якій нібито розташоване нерухоме майно, а саме будівля кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м.» по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Львова, в особі Львівської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, в силу ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

46.Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

47.Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

48.Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Львів територіальній громаді міста з визначенням її власником Львівської міської ради.

49.За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

50.Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

51.Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України).

52.Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

53.Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.

54.Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 , нікому не надавалась Львівською міською радою під будівництво, право користування на неї також наразі належить лише Львівській міській раді.

55.Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на майно міститься інформація про реєстрацію на вказаній земельній ділянці права власності на будівлю кафе літ. «д-1» площею 100,3 кв.м. за ПП «Місто Лева».

56.Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

57.За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

58.Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

59.Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України). Вказана норма визначає право саме власника (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудовано майно, а не особи, яка вчинила самочинну забудову.

60.За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

61.Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

62.Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

63.Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

64.Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

65.Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31.)).

66.При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

67.Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

68.Такий же правовий висновок про те, що зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та у численних постановах Верховного Суду.

69.Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у справі № 5015/634/12, серед іншого, визнано за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» (79035, м. Львів, вул. Заводська, 147, ідентифікаційний код 37800723) право власності на будівлю кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

70.На підставі зазначеного рішення 11.06.2012 зареєстровано право власності за ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на будівлю кафе літ. «Д-1» площею 100,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, право власності на кафе відчужувалось на користь ТзОВ «Салон «Же-О-Зе» та ПП «Місто Лева», за яким станом на даний момент зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на майно.

71.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5015/634/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2012 у зазначеній справі.

72.Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» набуло право власності та зареєструвало його у Державному реєстрі речових прав на майно скасовано, а відтак, воно не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно.

73.Крім того, Верховний Суд неодноразово відзначав, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу), а, отже, і предметом цивільно-правового договору (зокрема, див. постанову ВС від 11.11.2019 у справі №554/13971/15-ц).

74.Спірна будівля кафе збудована без документів, які дають право виконувати будівельні роботи, й особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є власником чи користувачем земельної ділянки, а отже, вона (будівля) є самочинно збудованими об`єктами, а тому у ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» не виникло та не могло виникнути права власності на неї та ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» не мало права її відчужити на користь ТзОВ «Салон «Же-О-Зе», а останнє, в подальшому, - ПП «Місто Лева».

75.Враховуючи зазначене, суд вказує, що будівля кафе літ. «д-1» площею 100,3 кв.м., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не могла бути предметами договору купівлі-продажу Р.№ 976 від 05.07.2012, а також договору купівлі-продажу № 1557 від 23.10.2012 на підставі якого ПП «Місто Лева» нібито набуло право власності на нього.

76.За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

77.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

78.Стаття 391 Цивільного кодексу Украі?ни передбачає права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

79.Тобто передбачений вказаною правовою нормою позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає и?ому здіи?снювати користування та розпорядження ним.

80.У даному позові позивачем заявлено вимогу усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою м. Львів, просп. Червоної Калини, 68 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ПП «Місто Лева» на об`єкт нерухомого майна: будівля кафе літ. «Д-1» загальною площею 100,3 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36859349) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

81.Суд звертає увагу, що за висновками Верховного Суду стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (« Внесення відомостей до Державного реєстру прав») є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

82. При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України). При цьому суд виходить з такого.

83.Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

84.Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

85.Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності відповідача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

86.Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.06.2023 у справі 916/959/22, дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

87.Відтак, суд констатує, що належному способу захисту у даній справі № 914/318/24 відповідає вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом припинення володіння відповідачем правом власності на об`єкт нерухомого майна: будівля кафе літ. «Д-1» загальною площею 100,3 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36859349).

88.Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права та закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт, якщо такий розділ був відкритий.

89.Водночас, суд звертає увагу, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

90.Крім того, суд зазначає, що за змістом статей 268, 391 ЦК України позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, а тому власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (постанова ВС у складі КГС від 17.05.2018 по справі 910/11527/17).

91.Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а доводи відповідача про пропуск такого строку є безпідставними.

Судові витрати.

92.Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи зазначене, з відповідача підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) земельною ділянкою за адресою м. Львів, просп. Червоної Калини, 68 шляхом припинення володіння правом приватної власності Приватним підприємством «Місто Лева» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 71а/86, ідентифікаційний код 37205359) на об`єкт нерухомого майна: будівля кафе літ. «Д-1» загальною площею 100,3 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36859349).

3.Стягнути з Приватного підприємства «Місто Лева» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 71а/86; ідентифікаційний код 37205359) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) 3028,00 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.08.2024.

Суддя Трускавецький В.П.