Рішення

від 05.08.2024 по справі 916/5376/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5376/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/5376/23

за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, буд. 1; код ЄДРПОУ 32806495)

про стягнення 85 474,93 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки;

представники сторін:

від позивача Славна Н.І. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС", в якому з урахуванням заяви про уточнення позову просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області заборгованість за Договором оренди від 15.02.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 455, у розмірі 85 474,93 грн, яка включає в себе суму основного боргу у розмірі 78 083,91 грн, 3% річних у сумі 2 003,11 грн та інфляційні втрати у сумі 5 387,91 грн;

- розірвати Договір оренди землі, укладений 15.02.2006 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС", зареєстрований в реєстрі за № 455;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 0,215 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0066, розташовану за адресою: Одеська обл., смт Затока міста Білгород-Дністровський, центральний район, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем в період з грудня 2021 р. по жовтень 2023 р. зобов`язань по сплаті орендної плати за спірним договором.

Ухвалою від 19.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду обґрунтування або уточнення ціни позову.

22.12.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, до якої позивачем було додано уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5376/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача (вх. № 45302/23 від 14.12.2023) про витребування доказів, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки від 15.02.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 455, укладеного між Затоківською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС", встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів до 22.01.2024.

24.01.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 24.01.2024 за клопотанням представника позивача відкладено підготовче судове засідання на 19.02.2024.

З метою надання відповідачу можливості реалізувати свої процесуальні права на стадії підготовчого провадження, протокольною ухвалою від 19.02.2024 відкладено підготовче судове засідання на 11.03.2024.

Підготовче судове засідання, призначене на 11.03.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 12.03.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відбудеться 27.03.2024.

Протокольною ухвалою від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2024.

В подальшому судове засідання неодноразово відкладалось.

05.08.2024 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме: розрахунку розміру орендної плати на земельні ділянки відповідно до договору оренди від 15 лютого 2006 року 040650600033; звернення Кароліно-Бугазької сільської ради та відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відсутності довідки від 09.02.2018; Витягу з Державного земельного кадастру.

У вказаному клопотанні представник позивача надав пояснення щодо обізнаності відповідача стосовно умов здійснення орендної плати та її розміру. У якості підтвердження такої обізнаності та добровільного виконання зобов`язання згідно із договором оренди від 2006 року позивач надає поданий ТОВ «АМВОРЕМСЕРВІС» до ДПІ розрахунок розміру орендної плати на земельні ділянки відповідно до договору оренди від 15 лютого 2006 року. Як зазначає представник позивача, для розрахунку суми мінімального податкового зобов`язання за 2023 рік використовується нормативно грошова оцінка земель. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Також вказує про відсутність довідки щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки станом на 2018 рік, що підтверджує відповіддю Держгеокадастру.

У судовому засіданні, яке було призначено на 05.08.2024, представник позивача просила поновити строк на звернення з клопотанням про долучення доказів та приєднати останні до матеріалів справи.

Вказане клопотання судом було задоволено.

Крім того, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд даної справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, буд. 1). Однак, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас слід зазначити, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з ЄДР (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону).

У ч. 2 ст. 9 Закону вказано перелік відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10).

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону покладено обов`язок зазначати достовірні відомості щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 цього Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

За таких обставин, суд вважає, що задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи було вжито належних заходів, оскільки судова кореспонденція направлялась на юридичну адресу відповідача.

Аналогічних висновків щодо належності повідомлення судом учасника справи, при умові повернення до суду поштового повідомлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2024 у справі № 910/8002/23.

Крім того, суд вжив додаткові заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом публікацій ухвал суду на сайті Судової влади України.

Також неодноразово було здійснено спроби залишити відповідачу телефонограми, проте, номер телефону +38(048)-493-56-64 Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС", наявний в ЄДР, значиться як недійсний.

З урахуванням вищевикладеного, суд виснував про можливість відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

05.08.2024 за результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.02.2006 між Затоківською селищною радою як орендодавцем та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" як орендарем укладено Договір оренди (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення ХХХVІ сесії ІV скликання Затоківської селищної рали від 16.08.2005 № 1561 у довгострокову оренду строком на 20 років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Автотранспортник», яка знаходиться за адресою: Одеська обл., смт Затока міста Білгород-Дністровського, Центральний район.

15.02.2006 Договір посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 455.

Пунктами 2-5 Договору визначено наступне:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,215 га;

- на земельній ділянці розташована база відпочинку «Автотранспортник»;

- земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Автотранспортник»;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 66 069,50 грн.

У відповідності з п. 8 Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця у сумі 385,41 грн без ПДВ.

Згідно з п. 9 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 10 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

У відповідності з п. 25 Договору орендодавець має право, зокрема, на своєчасне внесення орендної плати. Вказаному праву кореспондує відповідний обов`язок орендаря сплачувати вартість орендної плати земельної ділянки в розмірах та в термін, що обумовлені цим Договором (п. 28 Договору).

Згідно з п. 35 дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Відповідно до п. 42 Договору невід`ємною частиною останнього є, зокрема, акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Вказаний акт за клопотанням позивача було витребувано у відповідача ухвалою від 25.12.2023 у даній справі.

В обґрунтування клопотання про витребування у відповідача в порядку ст. 81 ГПК України належним чином засвідченої копії Акту приймання-передачі земельної ділянки до Договору позивач зазначав наступне:

- під час реорганізації шляхом приєднання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та в процесі передачі документації від однієї ради до іншої, частина документів, яка має відношення до цієї справи, була втрачена й наразі відсутня у позивача, проте є в наявності у відповідача як сторони спірного Договору;

- наявність витребовуваного акту забезпечить встановлення всіх обставин справи стосовно орендних платежів та їх розмірів, які мали бути сплачені відповідачем, проте не були ним сплачені відповідно до умов Договору;

- з метою отримання витребовуваного документу, представником позивача були подані адвокатські запити до Архівного відділу Білгород-Дністровської міської ради та до відповідача. Архівний відділ повідомив про відсутність документів, а від відповідача жодної відповіді не надходило.

Між тим, у встановлений ухвалою суду строк (до 22.01.2024) відповідач не надав витребувані докази.

Приписами ч. 10 ст. 81 ГПК України унормовано, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Слід також зазначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням обставин даної справи, враховуючи ненадання відповідачем витребуваних доказів без поважних причин, суд вважає встановленим факт передачі відповідачеві в оренду земельної ділянки площею 0,215 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., смт Затока міста Білгород-Дністровського, Центральний район, оскільки інші наявні у матеріалах справи докази, зокрема, Договір з додатками (ситуаційна схема земельної ділянки, акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ТОВ «АВТОРЕМСЕРВІС» для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Автотранспортник» від 17.11.2005 з додатком), рішення Затоківської селищної ради № 1561 від 16.08.2005 «Про розгляд листа ТОВ «АВТОРЕМСЕРВІС»» у своїй сукупності свідчать про фактичне передання земельної ділянки в оренду.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 623-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області" Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

12.06.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" № 720-р, відповідно до додатку якого до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород-Дністровський район) територіальних громад.

Згідно п. 2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.11.2020 № 11-VIII "Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради", Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад. Суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

За приписами ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Отже, платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, і відповідні кошти використовуються на цілі, що визначаються законодавством України.

Таким чином, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, як правонаступник Затоківської селищної ради, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Як зазначає позивач, в період з грудня 2021 р. по жовтень 2023 р. включно відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 78 083,91 грн.

Тривале, починаючи з грудня 2021 р., невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати боргу за Договором стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Предметом позову є майнова вимога про стягнення з відповідача 78 083,91 грн основного боргу, 2 003,11 грн 3% річних, 5 387,91 грн інфляційних втрат, а також немайнові вимоги про розірвання Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому - одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Орендна плата за землю, як визначено ст.21 Закону України "Про оренду землі", це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Так, за умовами укладеного між сторонами Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця у сумі 385,41 грн без ПДВ (п. 8 Договору); обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 9 Договору); орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п. 10 Договру).

Згідно з ч.1 ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Як слідує з довідки відділу фінансів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 02.11.2023 № 01-35/235, заборгованість відповідача за Договором станом на 01.11.2023 становить 78 083,91 грн.

З урахуванням вищенаведених обставин, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо внесення орендної плати вважається доведеним, а наявність заборгованості в сумі 78 083,91 грн підтверджується наявними у справі доказами.

Суд враховує, що відповідач доводів позивача не спростував та доказів сплати заборгованості з орендної плати за землю за Договором у розмірі 78 083,91 грн до суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 78 083,91 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім основної заборгованості позивач нарахував та заявив до стягнення 2 003,11 грн 3% річних та 5 387,91 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 % річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Водночас, при перевірці розрахунку 3% річних, суд виявив помилку в розрахунку відсотків річних за прострочення сплати заборгованості за травень 2022 р.

Як вбачається із розрахунку позивача, відсотки річних за вказаний період нараховуються з 04.06.2022 по 15.11.2023 (530 днів), в той час як у відповідності з п. 10 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Тобто, відсотки у даному разі мають розраховуватися, починаючи з 01.07.2022.

Відтак, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за прострочення сплати заборгованості за травень 2022 р., який виглядає наступним чином:

3% річних = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/07/2022 до 15/11/2023 3 482,05 x 3 % x 503 : 365 : 100503143,96 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення відсотків річних підлягають частковому задоволенню, на загальну суму 1 995,39 грн.

Щодо позову в частині розірвання Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 35 дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

За ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до абз.7 ч.2 ст.25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За п."д" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична несплата орендної плати, визначеної договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19.

Так у постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі №175/642/19 зазначив, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Такий правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 549/178/17.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 923/840/20 суд зазначив, що "вирішуючи спір про розірвання договору земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини другої статті 651 ЦК України."

Суд встановив, що відповідач систематично у період з грудня 2021 р. по жовтень 2023 р. порушує взяті на себе за Договором оренди землі зобов`язання щодо внесення орендної плати за землю та таке порушення є істотним, оскільки позбавляє позивача надходження коштів з орендної плати до бюджету Кароліно-Бугазької сільської ради.

Отже, істотне порушення такої умови Договору як своєчасна та у повному обсязі сплата орендної плати за землю є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та систематичні порушення відповідачем взятих на себе за цим Договором зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Приватного підприємства "Залізобетонник" повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області спірну земельну ділянку суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За умовами п. 18 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З аналізу правових норм вбачається, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі.

Так, правовим наслідком розірвання Договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку.

Отже, з урахуванням наведеного вище, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку площею 0,215 га підлягають задоволенню.

Заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, позивач водночас просить зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.

З цього приводу суд зазначає, що на момент ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують в якому саме стані була передана в оренду відповідачу земельна ділянка, як і відсутні будь-які відомості щодо стану земельної ділянки на даний час.

За таких обставин, суд не вбачає можливим задовольнити позовну вимогу про повернення спірної земельної ділянки саме у тому стані, про який просить позивач.

Водночас, у випадку, якщо позивач вважатиме, що йому були завдані збитки внаслідок використання відповідачем земельної ділянки, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення таких збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору в порядку ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас при розподілі судових витрат зі сплати судового збору суд враховує приписи ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, буд.1; код ЄДРПОУ 32806495) про стягнення 85 474,93 грн, розірвання договору та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, буд.1; код ЄДРПОУ 32806495) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307) 78 083,91 грн основного боргу, 1 995,39 грн 3% річних, 5 267,05 грн інфляційних втрат.

3. Розірвати Договір оренди землі, укладений 15.02.2006 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС", зареєстрований в реєстрі за № 455.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, буд.1; код ЄДРПОУ 32806495) повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307) земельну ділянку площею 0,215 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0066, розташовану за адресою: Одеська обл., смт Затока міста Білгород-Дністровський, центральний район.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРЕМСЕРВІС" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, буд.1; код ЄДРПОУ 32806495) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307) 6 438,37 грн витрат зі сплати судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 05 серпня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков